ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ
Бажання здійснити свої мрії, стати шанованою людиною інколи ускладнюється тим, що ця людина не вміє  поводитись з  іншими,   не  знає елементарних правил культури.
Важливо з дитинства додержуватись усталених норм поведінки без примусу і нагадування.
Багато років тому відомий англійський філософ Джон Локк (1632 — 1704), говорячи про почуття міри, «золотої середини», прищеплене з дитинства, стверджував, що в погано вихованої людини сміливість набуває форм грубості, вченість обертається дріб'язковим педантизмом, простота — неотесаністю, добродушність — улесливістю.
Вихованість і справді відчиняє двері й серця, вона допомагає людині не бути аж надто балакучим, але й не мовчати увесь вечір у товаристві, підкаже, як не бути нудотно лагідним або, навпаки, черство-сухим у спілкуванні з близькими, навчить не турбувати інших через дрібниці, а ще — не скупитися на подяку чи похвалу.

Приймаючи чиїсь послуги, чиюсь допомогу, вихована людина платить ввічливістю і люб'язністю, а в разі потреби — і піклуванням, виявляючи таким чином свою повагу до неї.
Кажуть, що добре виховану людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до кінця, навіть якщо ви не згодні з ним, — це одна з головних ознак тактовності. До речі, слово такт походить з латинської мови, у якій воно мало два значення: «дотик» і «почуття». Тактовність починається з уміння поводитися з кожним залежно від його душевного стану; вміння відчути людину, ніби доторкнувшись до неї душею.
Невміння спілкуватися з оточуючими, берегти, поважати один одного призводить до конфліктів, розчарувань, втрати бажання вчитися і працювати, досягати успіхів.
Вихована людина, як правило, тактовна, вона намагається попередити ситуації, які створюють незручності. Якщо правила поводження в конкретних ситуаціях можна вивчити,  то такт вимагає вміння поставити себе на місце іншого. Вихована тактовна людина поводиться скромно й привітно, вона не пихата і не байдужа, і не виявляє неприязні до інших. Тож учімося бути вихованими.

Випиши з тексту риси характеру ввічливої людини. Назви  протилежні вияви цих рис (наприклад, скромний — пихатий).
Доведи, що виховану людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Додай своє міркування до вислову: «Ввічлива людина— ...» .