Версия 19:06, 27 сентября 2009

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас>>Зарубіжна література: Міф про Прометея

МІФ ПРО ПРОМЕТЕЯ

Усі ми — греки.

Персі Біші Шеллі, англійський поет

Овіяна солоними морськими вітрами, пропечена ясним південним сонцем Еллада. Саме так, милозвучно й ласкаво, називали свою землю давні греки, себе ж іменували еллінами. Мало у світі народів, які, попри свою нечисленність, так доленосно вплинули б на історію й культуру всього людства. Сьогодні важко уявити наше життя без крилатих висловів «троянський кінь» чи «скринька Пандори», без слів «фізика» чи «геометрія», «драма» чи «лірика», «хронологія» чи «педагог». Усі вони народилися саме в Елладі. Тож можна зрозуміти англійського поета XIX ст. П. Шеллі, який переконано заявив: «Усі ми — греки!»
Еллінська міфологія дуже розмаїта. Як і багато інших народів світу, давні греки вірили, що з первісного хаосу виникли два божества: Уран (Небо) і Гея (Земля). У них з'явилися перші діти — титани, такі великі, що й сьогодні слова «титан» або «титанічний» означають щось надзвичайно величне, надлюдське. Тому деяких діячів культури за великий творчий доробок називають «титанами». Так, кажуть, що Тарас Шевченко або Іван Франко — «титани духу».
У титанів теж з'явилися діти — майбутні олімпійські боги. Так їх називали тому, що, за уявленням еллінів, вони мешкали переважно на грецькій горі Олімп. На відміну від велетнів-титанів, олімпійці були подібні на людей. Але давні греки сказали б навпаки: це люди були схожі на олімпійців. Тільки олімпійські боги були більшими і красивішими за людей. Саме звідси походить вислів «божественна краса», або «неземна краса», тобто краса, притаманна не людям, а богам. Але найголовніше те, що олімпійці, як і титани, були безсмертними. Тому-то на людей іноді й кажуть, що вони є «простими смертними». Ще одним поколінням дітей Геї й Урана були могутні гіганти — свавільні велетні із змієподібними ногами. Однак про них згодом.
Отже, люди жили поруч з Ураном і Геєю, титанами, олімпійцями й гігантами. І стосунки між ними іноді складалися дуже непросто.
Із появою титанів почалася боротьба богів за владу.

Боротьба богів   

  Після титанів Гея народила трьох жахливих сторуких велетнів — гекатонхейрів. Переляканий їхнім виглядом і могутністю, батько-Уран зачинив їх у Тартарі — похмурому, вічнотемному підземному світі, який, за міфічними уявленнями греків, був настільки ж віддаленим від земної поверхні знизу, як небо — зверху. І застогнала мати-Земля від страшного тягаря, бо не хотіла бути в'язницею власних дітей. Відтоді вона почала підбурювати титанів повстати проти батька, але ті боялися чинити опір Уранові. І лише наймолодший із них, Кронос, відняв у батька трон і запанував сам. Так влада над світом на певний час перейшла до титанів.
Кронос узяв собі за дружину богиню Рею. Він дуже боявся втратити владу так само, як її отримав, адже почув, що один із його дітей може зробити з ним те саме, що він зробив з Ураном. Аби уникнути цього, Кронос почав живцем ковтати всіх своїх новонароджених дітей. Вчені припускають, що так у міфі «законсервувалися» згадки про найдавніші людські жертвоприношення.
 
Так він проковтнув аж п'ятеро немовлят. Тоді Рея, жаліючи їх і чекаючи на чергову дитину, поїхала на острів Крит. Там, потай від усіх, у глибокій печері, вона народила хлопчика — Зевса, майбутнього володаря світу. А поки що над немовлям зібралися хмари, адже якби Кронос дізнався про вчинок Реї, то негайно проковтнув би малюка. Але замість Зевса Рея підсунула чоловікові довгий камінь, загорнутий у пелюшки. У Дельфах був камінь, який елліни на свята прикрашали стрічками і мастили оливою, бо вірили, що саме його Рея віддала чоловікові замість Зевса. Проковтнувши камінь, Кронос подумав, що позбувся чергової дитини і може не боятися за владу. Тим часом малого Зевса вигодувала своїм молоком коза Амалтея. Після смерті цієї тварини з її рога еллінська богиня щастя і благоденства Тїхе сипала на людей різні блага, багатства, тому він отримав назву «ріг достатку». Іноді кажуть, що на людину посипалися нагороди й блага, як із рога достатку. А коли Зевс виріс, то дав Кро-носові напій, який примусив того вивергнути всіх поглинутих дітей. Прекрасні й сяючі, майбутні боги-олімпійці вийшли на білий світ.

Титаномахія

Однак Кронос із титанами й не думали віддавати владу новим, значно дрібнішим за них богам, які закріпилися на високому Олімпі. Почалася жорстока війна Зевса та його братів і сестер за владу над світом — титаномахія (від «титан» і «махія» — війна, боротьба). Вона тривала довго: титани трясли Олімп, як дерево, жбурляли велетенські брили в олімпійців, а ті відповідали їм «взаємністю». Через десять років, бачачи, що війні кінця не видно, Зевс покликав на допомогу в'язнів-гекатонхейрів. Страшні, величезні й могутні п'ятдесятиголові й сторукі велетні почали з корінням виривати з поверхні матері-Землі цілі гори й жбурляти ними в титанів. Звичайно ж, олімпійці, насамперед Зевс зі своїми страшними блискавками, теж від них не відставали. Земля тріщала, мов шкаралупа горіха під чоботом, скрізь стояв неймовірний гуркіт, шугали блискавки й вирувало полум'я, від жахливого жару почали закипати ріки й моря, а повітря наповнилося смородом і димом, тож усе оповив суцільний морок. Не витримали титани такого страшного натиску — і невдовзі олімпійці святкували перемогу.
Зевс жорстоко розправився з бунтівниками. Так, могутнього Атланта він примусив на краю землі тримати на плечах величезне й важке склепіння неба. Придивіться до стін старих будинків: на них можна помітити кам'яні фігури кремезних чоловіків, які на спинах чи плечах, згинаючись під тягарем, тримають балкони або еркери. їх називають «атлантами» — на згадку про покараного титана, що поплатився за участь у титаномахії. Цікаво, що маленький шийний хребець, який тримає голову людини, теж називається атлантом. Та й назва океану — «Атлантичний» — не дає людям забути бунтівного титана. Більшість бунтарів олімпійці скували міцними ланцюгами й кинули аж до Тартару. А щоб титани не звільнилися і знову не загрожували олімпійцям, біля мідних незламних воріт Тартару Зевс звелів поставити надійну охорону — сторуких велетнів-гекатонхейрів. Так над світом запанували олімпійці.

Розподіл влади   

Владу нові боги поділили так. На небі правив Зевс. Високо-високо, на захмарній вершині Світової Гори Олімп, стояв його трон. Звідти цар богів пильно стежив за всім,  що робиться в усіх трьох світах: надземному     земному — підземному. Коло нього був орел — втілення Зевсової влади. До речі, на гербах багатьох держав і тепер можна побачити зображення орла, що означає сильну
 
 
владу. Зевс міг покарати або помилувати будь-кого з богів або людей. Він вирішував результат війни і насилав на землю потопи, моровиці та інші лиха. Влада Зевса була неподільною й необмеженою, і ніхто з богів або смертних не міг їй опиратися. Непокірних він карав блискавками й громом, тому його звали ще Громовержцем. Правда, була на Олімпі одна богиня, якої іноді побоювався сам Зевс. Це його дружина, богиня Гера, покровителька шлюбу та сім'ї, яку дуже шанували елліни і яка мала на чоловіка великий вплив.
На морях правив Зевсів брат Посейдон. Варто лише пофантазувати — і природа у ваших очах «оживе» і постане такою, якою
сприймали її елліни. Так, якщо ви побачите на морі високі хвилі із сивими чи білими гребенями, то знайте, що це мчать Посейдонові коні. Бо гребені піни, «баранці» на морських хвилях, — це гриви його буйних коней. На водних просторах усе відбувалося з волі бога морів і океанів. Тому хоч би як лютували Еолові вітри, шторм не міг здійнятися без Посейдонової згоди, доки він не запряг своїх коней-хвиль. Давні греки, живучи біля моря, дуже шанували Посейдона.
А бога вітрів Еола ви, мабуть, уже знаєте. Можливо, чули вислів «еолова арфа»? Він означає мелодійний звук, який виникає від поруху вітру. В Україні, зокрема в Криму, на відкритих вітрові скелях, є альтанки, які в народі називають «еоловими арфами». Потрапляючи до них, вітер неначе співає або грає якусь мелодію. А десь серед степу широкого бог Еол іноді «робить собі арфу» із звичайнісінького дроту, протягнутого поміж опорами лінії електропередач. Мелодії вітру бувають дійсно красивими, божественними. Це влучно відзначила чудова українська поетеса Ліна Костенко: «Вітри гули віолончеллю»...
Глибоко під землею, у вічній пітьмі, панував Зевсів брат Аїд. Його ім'ям іноді називали підземне царство, де він правив. Туди потрапляли тіні померлих. Вхід до Аїду стеріг жахливий триголовий пес Кербер, із палаючими червоними очима, з гадюками на шиї і драконячим хвостом. До речі, про пра-пра-пра...внука Кербера ви можете прочитати в книжці Дж. К. Ролінґ «Гаррі Поттер і філософський камінь». Триголовий пес, якого Хагрідові подарував «якийсь грек», охороняв вхід до приміщення, де був схований філософський камінь.
Жила на Олімпі й богиня мудрості та переможної справедливої війни — Афіна. Велика богиня, яку теж поважали греки. її ім'ям назване найвизначніше місто Еллади, а нині столиця Греції — Афіни. Одним із найвідоміших олімпійців був золотоволосий Аполлон, бог скотарів і покровитель мистецтв, який керував дев'ятьма Музами. Жив на Олімпі й войовничий Арес — бог несправедливої війни й розбрату, який постійно підбурював богів і людей до чвар та уособиць. Цей бог значно відоміший у світі під іншим ім'ям, яке дали йому римляни, — Марс. На його честь назвали криваво-червону планету, що виглядає дуже войовничо.
Улюбленцем олімпійців був Гермбс — бог торгівлі й покровитель купців. Він був ще й посланцем богів, передавав їхні накази в найвіддаленіші кінці землі, в Аїд, словом, скрізь. Римляни звати його Меркурієм, зображуючи найчастіше з крильцями на шоломі або на ногах. Якщо уважно придивитися до вивісок на сучасних комерційних фірмах, часто можна побачити «бога з крильцями», бо сучасні бізнесмени (колись їх називали купцями) поважають свого покровителя до цього часу. Кульгавий Гефбст був богом ковальства і робив найкращу у світі зброю. Як найкращого коваля, Зевс примусив його прикувати до скелі непокірного титана Прометея, що викрав на Олімпі вогонь для людей. Мешкав на Олімпі й бог родючості та виноробства Дібніс. До слова, всі Дениси завдячують своїм ім'ям саме йому. Звичайно, це лише найвідоміші з еллінських богів, а усіх їх годі й перелічити.

Прометей

Титан Прометей у титаномахії участі не брав. Син богині справедливості й правосуддя Феміди, він не був прибічником вирішення проблем за допомогою грубої сили, до чого звикла більшість інших його могутніх братів-титанів. Прометей був розумним, про що свідчить його ім'я, що в буквальному перекладі означає «провидець», «той, хто думає наперед». А ось брата його звали Епіметей («той, хто міркує заднім числом», інакше кажучи — дурень). За одним із міфів, Прометей був «батьком» людства. Першу людину він виліпив із глини і зрозумів, що глиняна фігурка ожила, коли та чхнула. У Греції було містечко, де подорожнім охоче показували рештки глини, з якої Прометей виліпив людей. Це два чималих валуни розміром із добрячий віз кожен. А пахла та глина подібно до запаху тіла людини.
Славетний байкар Езоп розказував, що глину, з якої зліплено людей, Прометей замішав не на воді, а на сльозах. Тому не варто впливати на людину силою, бо це ні до чого доброго не приведе. У разі ж необхідності краще людину заспокоювати й переконувати. Ось до такого ставлення люди чуйні.
Боги доручили Епіметею розподіляти поміж живими істотами здатність до виживання у світі. І той витратив усі запаси життєстійкості на тварин. А коли черга дійшла до людей, їм майже нічого не залишилося. Адже, скажімо, найсильніша людина не зрушить з місця такої ваги, яку тягне будь-який віл. Отже, людина неспроможна тягти й плуга, через що приречена на голодну смерть або напівголодне животіння. А людські нігті та зуби є дуже слабкими й крихкими, їх навіть не можна порівнювати з пазурами лева або іклами кабана. Тому, якщо беззбройна людина зійдеться в двобої з левом чи вепром, то його результат майже неодмінно буде не на користь «дитини Прометея», обділеної Епіметеєм. Крім того, в людини немає такого хутра, яке має ведмідь. Тому вона приречена на замерзання там, де виживає ця тварина. Словом, куди не кинь, а люди виявилися значно беззахиснішими перед хижаками та злими силами природи, ніж тварини.

Подвиг і муки Прометея заради людей
 
Тому  Прометей  захотів допомогти людям. Він вирішив дати їм розум — іскру божественного вогню, який палав на Олімпі. Як відомо, вогонь, полум'я здатні освітлювати все навколо, протистояти темряві. А вислів «вогонь Прометея» означає світло розуму, пізнання, культури, цивілізації, які уславляються в міфах про Прометея. Титан навчив смертних будувати житло, обробляти землю за допомогою тварин, пояснив їм природні цикли. Крім того, навчив їх рахувати й писати, обдарував схильністю до мистецтва. Словом, перетворив первісних людей на «людей розумних». Про це написав у трагедії «Прометей закутий» (V ст. до н. е.) видатний еллінський драматург, «батько трагедії» Есхіл.
Зевс суворо наказав охороняти божественний вогонь. Але непокірний титан, співчуваючи людям, викрав іскру полум'я, яке палало на Світовій Горі Олімп. Заховавши її в очеретину, він прокрався повз охорону, спустився на землю й віддав божественний вогонь смертним. Чи знав він про те, що прогнівить Зевса? Звичайно, знав, на те ж він і провидець-Прометей. Але любов до людей (її ще називають гуманізмом), співчуття до них перемогли..
Дізнавшись про вчинок Прометея, Зевс дуже розгнівався, грізно гримнув громом, аж здригнулася Гея-Земля, і наказав Гефестові міцно прикувати непокірного титана аж на краю землі — до Кавказької скелі. Сьогодні це дивує: хіба ж Кавказ — це край землі? Але елліни вважати саме так, це був край їхньої ойкумени (відомої їм землі, життєвого простору). І непокірного титана повели до місця покарання Сила та Влада, а Прометеїв товариш Гефест змушений був виконати наказ Зевса. Він міцно прикував титана ланцюгами до скелі. Кара була жорстокою: хижий Зевсів орел щоранку прилітав на Кавказьку скелю, до якої було прикуто Прометея, гострими пазурами роздирав його тіло і клював печінку. За ніч вона відростала, і наступного дня тортури повторювалися. Титани були безсмертними, тому й катування могло тривати вічно.

Ось як описав муки гордого титана великий український поет Тарас Шевченко в поемі «Кавказ»:

Споконвіку Прометея там орел карає,

Щодень Божий довбе ребра, серце розбиває,

Розбиває, та не вип'є цілющої крові:

Серце знову оживає, і сміється знову.

 Скринька Пандбри
Поки Прометей мучився, Зевс думав, як покарати людей, для яких титан украв вогонь. І олімпійці вдалися до хитрощів: зробили з глини й води жінку нечуваної краси, яку назвали Пандорою. В уста їй вклали солодкі слова, гарно вдягли і послали до Епіметея. Він одружився з нею, забувши попередження Прометея не брати в олімпійців жодних подарунків. Пандора мала скриньку, в яку їй заборонили заглядати. Проте, якось не стримавшись, вона таки відчинила її. І зі скриньки по всьому світу розлетілися хвороби, лиха та нещастя, які й сьогодні псують людям життя. А на дні залишилася одна-єдина Надія, бо від народження була сліпою. Відтоді й кажуть: «сліпа надія ніколи не залишає людину» і «не треба відчиняти скриньку Пандо-ри». Може, допитливому людству потрібно обмежувати нестримну жагу пізнання? Адже ядерну бомбу й клонування людини, страшні віруси та багато інших лих винайшли не безграмотні, а саме високоосвічені допитливі люди.
І тривало це тисячі літ, а скеля з Прометеєм навіть опинялася в Тартарі1, — так гнівався цар богів на непокору. Але, незважаючи на страшні тортури, титан ні про що не благав Зевса, «карався, мучився, але не каявся>>. Мало того, він ще й лаяв несправедливість Громовержця. Тому Прометей залишився у пам'яті людства втіленням гордості й непокори.
Нарешті Зевс не витримав і послав Геракла, щоб той звільнив титана. Під час мандрівки по яблука Гесперид герой знайшов Прометея і вбив орла. А коли розривав кайдани, то разом із металевим кільцем вирвав і шматочок скелі: камінь міцно прикипів до металу. Звільнений титан взяв собі це кільце із шматочком скелі на пам'ять про тортури, які він прийняв заради щастя людей. Відтоді вони почали носити персні з каменями на згадку про Прометеїв подвиг.
Прометей — один із найшляхетніших міфічних образів світу. Це не просто благодійник, а й мученик заради людства. Тому йому ставлять пам'ятники, часто оспівують у літературі та інших видах мистецтва. Видатну поетесу Лесю Українку шанобливо називали «донькою Прометея», адже вона теж несла вогонь просвіти й духовності своєму народові.

А сучасна українська поетеса Ліна Костенко, стверджуючи, що боротися за благо людей варто, незважаючи на жодні перешкоди або муки, звернулася саме до образу Прометея:

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

Тут берегів амфітеатри, і море міниться од барв.

— О Прометею! Варто?! — Варто! —

так він сказав мені з-за хмар.

Запитання та завдання
1. Хто такі титани? Як ви розумієте вислів «титани духу»? Кого можна так назвати?

2. Що таке титаномахія? Хто з титанів і чому не брав у ній участі?

3. Хто такі гіганти та гекатонхейри?

4. Як олімпійці розподілили владу у світі?

5. Звідки походять і що означають вислови: «ріг достатку», «еолова арфа», «надія вмирає останньою», «сліпа надія ніколи не залишає людину», «вогонь Прометея», «скринька Пандори», «не треба відчиняти скриньку Пандори»?

6. Стисло перекажіть міф про Прометея.

7. Що означають імена Прометей та Епіметей?

8. Для чого Прометей залишив собі металеве кільце зі шматочком Кавказької скелі?
9. Як назва сучасної столиці Греції пов'язана з еллінською міфологією?

10. У чому полягає велич подвигу Прометея?

11. Чому Зевс звелів суворо покарати Прометея?

12. Як ви розумієте запитання і відповідь («— Варто?! — Варто!») з наведеного вірша Ліни Костенко?

13. Чим подвиг Прометея нагадує діяння для блага людей китайського стрільця І?
14. Намалюйте міфічний сюжет, який вам запам'ятався найбільше.

16. Намалюйте Світову Гору еллінів — Олімп.

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко, Зарубіжна література, 6 клас

Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Вся зарубіжна література онлайн, конспекти зарубіжної літератури, календарно-тематичний план згідно шкільної програми, вивчай зарубіжну літературу безкоштовно}

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.