KNOWLEDGE HYPERMARKET


Орфоепічні норми вимови голосних звуків
Ирина (Обсуждение | вклад)
(Создана новая страница размером ''' Орфоепічні норми вимови голосних звуків *1. Голосні під наголосом, на...)
Следующая правка →

Версия 09:43, 29 июля 2009

 Орфоепічні норми вимови голосних звуків



  • 1. Голосні під наголосом, на початку (за винятком [і]) і в кінці слова вимовляються чітко: [вéлич], [сúд′ачи], [пóле];


  • 2. Наголошений голосний [і] на початку слова наближається у вимові до [и]: [íиншиj], [íинод′і];


  • 3. Голосний [о] в ненаголошеній позиції вимовляються чітко, ніколи не наближається у вимові до [а]: [кóротко], [монтáж];


  • 4. Голосний [а] завжди вимовляються чітко, ніколи не наближається у вимові до [е]: [л′áл′ка], [д′áд′ко];


  • 5. Голосні в ненаголошеній позиції можуть наближатися у вимові один до одного:


  • 6. Голосний [о] у позиції перед складом з наголошеним [у], [і] наближається у вимові до [у] → [оу]: [гоулỳбка], [коужỳх], [тоуб’í], [соуб’í];


  • 7. Голосний [е] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [и] → [еи]: [веилúкиj], [веиснá], [сеистрá];


  • 8. Голосний [и] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [е] → [ие]: [жиевỳт′], [диевỳjус′].