Людей завжди цікавить минуле. Як жили люди раніше? Чим вони займалися, до чого прагнули? Чиї імена навіки залишилися в пам'яті людства? Існує такий вислів: «Без знання минулого не збудуєш майбутнього».
У розділі ти прочитаєш твори різних жанрів (вірші, оповідання, науково-пізнавальні тексти), які розповідають про різні часи.
Читаючи, звертай увагу, де і коли відбуваються події, як ставиться автор до зображуваного. Збагачуй своє мовлення новими словами, а пам'ять — найважливішими відомостями з історії нашого народу.
       Поет Олександр Олесь написав у 1920 році книгу  «Княжа Україна». В ній він у поетичній формі переповів історію наших предків. Прочитай уривки цієї книги.

НАШІ ПРЕДКИ — СЛОВ'ЯНИ*
Над озерами, річками,

на полянах лісових,

на стрімких високих горах,

на просторах степових,—
де лише сіріє стежка

або вкрився збіжжям* лан,

скрізь розкидались оселі

наших прадідів слов'ян.
Оселялись цілим родом:

що людина, як одна?!

Кревні* люде рід складали,

кревні роди — племена.
Наймудріший і найстарший

цілим родом керував,

видавав щодня накази,

правив, милував, карав.
Кожне плем'я мало князя,

князь судив, водив на бій,

першим був він у відвазі

і у мудрості своїй.
А коли ставав нездатним

до ладу і боротьби,

віче* іншого на князя

вибирало без журби.
На річках, високих горах,

серед багон* і болот

городи, міцні твердині,

будував собі народ.
Коли ворог йшов війною,

метушилось все, як рій,

замикалися ворота,

починався лютий бій.
Бились, кидали каміння,

крізь паркан окріп лили,

попіл кидали у очі,

гострі кидали коли...
...Ось і ворога відбито.
Все минуло: гнів і жах...

Кревні плачуть над борцями,

що звалилися в боях.
зброю, вбрання і харчі,

щоб вони не знали лиха,

на тім світі живучи.
На сумних могилах тужать
і справляють тризну* там,
і несуть на сизі гори

жертви праведним* богам.
Але все поволі, тихо

тоне в річці забуття,

і на березі зеленім

квітне радісне життя...
Олександр Олесь

     Слов'яни — тут: близькі за походженням і мовою народи, які жили колись на території України.
зб і ж ж я — тут: зернові рослини. Кревний — рідний,

в і ч е — народні збори.

багно — болотисте місце, трясовина.

      Прочитай, як поет описує місця, де жили наші предки. Що ін розповідає про їхні звичаї?
ку інтонацію і темп ти добереш для читання цієї частини? опрацюйте   разом! Поставте один одному запитання за змістом прочитаного.
      Що нового ви дізналися про стародавні часи?

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ*
За князя, за Ярослава,

Київ — Царгородом став*.

Як про друга, як про сина,

дбав про нього Ярослав.
Оточив його валами,

ровом, мурами обвів.
Укріпив його, оздобив

і розкішний двір завів.
До палат ішли невпинно

чужоземні посланці,

князь сидів на пишнім троні

з грізним берлом* у руці.
І, допущені до князя,

низько кланялись посли

і до ніг дари складали,

що з чужини принесли.
У Європі честю мали

королі, князі, царі

поріднитись з Ярославом,

побувати у дворі.
Але мудрість Ярослава

вся була в його ділах,

у державнім будівництві,

владі, устрою, в судах.
Щоб не нищити народу

і народного майна,

не хотів він воювати,

не тягла його війна.
Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

всіх своїх синів покликав

і з любов'ю проказав:
«Вас я, діти, покидаю,

йду я в ліпшу сторону,

але, діти, пам'ятайте мою заповідь одну:
не сваріться, живіте* в згоді:

тільки мир збере усе,

а незгода, наче вітер,

все по полю рознесе.
Як не будете всі разом

йти до спільної мети,

ви, державу зруйнувавши,

подастеся у світи.
Ви розгубите ту землю,

що придбали вам батьки,

і тинятиметесь всюди,

як вигнанці й жебраки».
Олександр Олесь

        Ярослав Мудрий (близько 978 —1054) — великий князь київський, син князя Володимира Великого. За його правління Київська Русь досягла розквіту і визнання серед інших держав. Похований у Софійському соборі в Києві. Даргородом став — став наче пишна, величава столиця стародавньої держави Візантії.
Б є р л о  —  палиця,  оздоблена коштовним камінням і різьбою, символ влади. Ж и й т е — тут: живіть.

Зруйнувавши, подастеся, тинятиметесь.

Попрацюйте разом!Чи зрозуміли ви, у які часи князював Ярослав Мудрий? Що ви можете про нього розказати? У яких рядках сказано про красу і велич стародавнього Києва?
Уважно перечитайте заповідь князя синам. Поміркуйте над її змістом. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що слова Ярослава Мудрого є повчальними і для нас, його далеких нащадків?