Версия 10:59, 16 октября 2011

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 6 клас. Повні уроки >> Економіка: Працездатне населення.Повні уроки

Тема

Працездатне населення

Тип уроку комбінований Задачі уроку

Хід уроку

• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.

Що таке працездатне населення?

Працездатне населення , населення, здатне по своїх фізичних можливостях повноцінно брати участь в суспільній праці. Вікові рубежі працездатного населення. у кожній державі через різні суспільно-економічні умови практично пов'язані з деякими традиційними і правовими нормами — цензамі віковим, освітнім і ін.
Доля працездатного населення залежить від вікової структури всього населення даної країни. У країнах, що розвиваються, ця доля найменше населення, в розвинених капіталістичних країнах досягає 65%. У світовій статистиці прийнято рахувати працездатне населення у віці 15—64 років, в 1970 воно склало 58,2% всього населення світу.
Поняття працездатне населення близьке до поняття трудові ресурси, але останнє не лише передбачає вікову характеристику, але і враховує кваліфікацію, склад професій і ін.

Трудові ресурси — це частина населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, які необхідні для виконання роботи у будь-якій галузі економіки. До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці: чоловіки 16—59 років і жінки 16—54 років за винятком непрацюючих інвалідів праці й війни I та II груп і непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чоловіки 50—59 років, жінки 45—54 років); б) населення старше і молодше від працездатного віку, яке зайнято в народному господарстві.

Рис 1. Працездатне населення (в тис.) в різних країнах світу з 1970 по 2010 рр.

Працездатне населення поділяють на дві групи: економічно активне та економічно пасивне.
До економічно активного населення відноситься та частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток.
Економічно активне населення — це:

• особи найманої праці;
• самостійні робітники;
• неоплачувані члени сім’ї;
• особи, що тимчасово не працюють з об’єктивних причин (хвороба, відпустка);
• особи, що поєднують навчання з працею в умовах неповного робочого часу;
• учні та особи, що проходять перепідготовку.

Економічно пасивне населення — ті, хто не входять до згаданих категорій, незалежно від віку і статті.
Усіх працездатних поділяють на зайняте населення та безробітних.

Демографія, можливо, не є фактором, що цілком і повністю визначає перспективи економічного розвитку країни, але вона все ж таки відіграє важливу роль. Багато економік, що розвиваються на власному досвіді пересвідчились у перевагах демографічного переходу. В таких країнах частка населення працездатного віку, росте, стимулюючи при цьому економічне зростання.

Рис 2. Працездатне населення в різних економічних регіонах світу з прогнозом на 2050 р.

Прикладом такої моделі розвитку економік є країни Східної Азії. Частка населення працездатного віку зросла з 47% в 1975 році до 64% в 2010 році. Цей сплеск став рушійною силою швидкого економічного зростання, але в майбутньому спостерігатиметься деякий спад. Частка працездатного населення в Східній Азії досягне свого піку в цьому десятилітті і падіння до 57% до 2050 року.
У Південній Азії, навпаки, частка населення працездатного віку буде продовжувати рости до 2040 року.

Зайнятість населення

Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості.
Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.
Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.
Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.
Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.
Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.
Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:

• характер діяльності;
• соціальна належність;
• галузева належність;
• територіальна належність;
• рівень урбанізації;
• професійно-кваліфікаційний рівень;
• статева належність;
• віковий рівень;
• вид власності.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.

Оцінка зайнятості населення

Висновок

Основні терміни

• Безробіття — це незайнятість працездатного населення у суспільному виробництві, яке бажає мати роботу для задоволення особистих і суспільних потреб, це явище, за якого частина економічно активного населення не може використати свою робочу силу.
• Зайнятість — це забезпеченість працездатного населення робочими місцями, його участь у суспільнокорисній діяльності по створенню суспільного продукту.
• Працездатне населення — це сукупність людей переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовому процесі.

Контрольні завдання

Список використаних джерел

• Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.
• Гайдуцький П. І., Подолєва О. Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.
• Государственное регулирование экономики и социальный комплекс / Под.ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Финстат-информ, 1997.
• Заставний Ф.Д. Географія України. – К., 2001.

Над уроком працювали: Савчук Н.В., викладач , Добронецька Т.Б., викладач , Прокопенко Ю.А.

 Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.