Презентація уроку до предмету Історія України, 10 клас
Тема: «Колективізація і розселянювання України. Голодомор 1932–1933 рр.»

Завдання уроку

- визначити причини хлібозаготівельних криз 1927 – 1929рр. та переходу до суцільної колективізації;

- розкрити етапи і наслідки суцільної колективізації;

- показати політику радянського керівництва стосовно заможного селянства;

- вчитися встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, працювати з документами, робити висновки та узагальнення;

- розуміти необхідність враховування законів розвитку економіки.

План
Хлібозаготівельні кризи 1927–1928рр.

Перехід до суцільної колективізації

Насильницьке створення колгоспів

«Розкуркулення» селянства

Наслідки колективізації

Опорні поняття:

- хлібозаготівельна криза;

- колективізація;

- куркульство;

- «розкуркулення»;

- колгосп;

Опорні дати:
1927 р. – XV з’їзд ВКП(б) – курс на колективізацію 1927–1929рр. – хлібозаготівельна криза;

листопад 1929р. – пленум ЦК ВКП(б) – рішення про завершення колективізації в Україні восени 1931 – навесні 1932рр.

Актуалізація опорних знань

Яке місце в економіці України займало сільське господарство?

Коли була завершена повоєнна відбудова сільського господарства?

Що таке колективізація?

Початок суцільної колективізації

Колективізація – процес перетворення дрібних одноосібних селянських господарств у великі суспільні соціалістичні господарства.
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства — ворога радянської влади

Січень 1928р. – рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків.
Липень 1928р. – курс на суцільну колективізацію.

Перехід до прискореної колективізації
- Перший п’ятирічний план було оцінено як важливий крок до суцільної колективізації. По СРСР передбачалося об’єднати в колгоспи 18–20 % селянських господарств, в Україні – 30 %. Сталінське керівництво і його представники в Україні визначили республіці сумнівну «пальму першості» в розселянюванні Радянського Союзу.
- 1 березня 1928 р. секретар ЦК ВКП(б) В. Молотов оголосив, що оцінка роботи місцевих парторганізацій буде прямо залежати «від успіхів у розширенні посівів і колективізації селянських господарств».
- Секретар КП(б)У С. Косіор, що підтримав пропозицію Й. Сталіна, В. Молотова і Л. Кагановича завершити суцільну колективізацію протягом року.
- В обстановці загального одурманювання лунали й поодинокі тверезі голоси. Нарком землеробства УСРР О. Шліхтер і голова Колгоспцентру І. Гаврилов висловилися за те, щоб завершити колективізацію наприкінці п'ятирічки.
- Постанова ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», в якій Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р.

Машинно-тракторні станції
- Для забезпечення успішної колективізації створювалися державні </span>сільськогосподарські підприємства, які зосереджували наявну сільськогосподарську техніку і кадри механізаторів. Ці підприємства одержали назву машинно-тракторних станцій (МТС). - Їхнім завданням було виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів — головним чином тракторна оранка і комбайнове збирання хліба. - Перша в Радянському Союзі МТС була створена у 1928 р. в Україні, у радгоспі ім. Т. Шевченка Берегівського району Одеської округи. - Істотного впливу на сільськогосподарське виробництво МТС на початку колективізації не справили: в колгоспах переважала ручна праця, гужовий транспорт і традиційна агротехніка. Натомість інше завдання МТС — посилення впливу держави на село — вони забезпечували.

Насильницьке створення колгоспів
- На виконання рішень Москви партійно-державний апарат України виступив з рядом власних ініціатив щодо прискорення темпів колективізації.
- 24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.». Таким чином, вузьке коло партійних намісників центру, яким належала вся повнота влади в республіці, скоротило строки колективізації на 1—1,5 року.
- У січні 1930 р. голова Колгоспцентру СРСР Г. Камінський, виступаючи перед представниками районів суцільної колективізації, сказав:
«Якщо... ви перегнете палицю і вас заарештують, пам'ятайте, що вас заарештували за революційну справу».
Отже, партійні й державні керівники заздалегідь «відпускали гріхи» насильникам, звільняючи їх від будь-яких правових чи моральних норм.
- У селі Передільському на Луганщині під керівництвом уповноваженого з округи була влаштована демонстрація з червоним і чорним прапорами. Демонстранти зупинялися біля кожного двору і пропонували господарю стати під червоний прапор - якщо він «за соціалізм», або під чорний — якщо той «за капіталізм».
- У Ровеньківському районі тієї ж округи уповноважений районний суддя засудив селянина до двох років ув'язнення за те, що він не вступив до колгоспу.
- У с. Григорівні Амвросіївського району Сталінської округи місцевий кооператив під тиском сільради перестав видавати товари тим біднякам, які не вступили до колгоспу.
- С. Косіор у звіті ЦК КП(б)У XI з'їзду КП(б)У (червень 1930 р.) визнав: «...Кожний партпрацівник на селі міг робити все, що йому заманеться».
- Зростали темпи колективізації. Якщо на 20 січня 1930 р. у республіці колективізовано 15,4 % селянських господарств, то на 1 березня - 62,8 %. До колгоспу забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птицю.
- Колективізація перетворювалася на комунізацію.</div>

Опір селянства

Форми опору селянства:
антиколгоспні й антирадянські виступи (за приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні 1930 р. становила майже 40 тис. чол.)
селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент.

Село поринуло у вир самознищення. У 1928-1932 рр. в Україні було винищено близько половини поголів'я худоби. На його відновлення потрібні були десятиліття.

З огляду партійно-радянських контрольних органів УСРР від 5 квітня 1930 р. про зловживання владою під час колективізації та розкуркулення Могилів-Подільська округа
З боку керівних працівників Барського району припущені були перекручення під час проведення розкуркулення. Під час опису куркульського майна з 289 господарств 45 % припадало на середняцькі. Ніякої масової підготовчої роботи в зв'язку з колективізацією не проводилося, між тим лише за 7 днів було колективізовано 3841 господарство. Такі «успіхи» району були через залякування, арешти та інші засоби тиску та адміністративного впливу. У с. Митки було оголошено: «Хто вороже ставиться до радянської влади й не вступає в СОЗу, оголошуємо бойкот...» Такі ж перекручення було припущено у зв'язку з кампанією мобілізації коштів (бойкот, незаконні обшуки, барахольство, «дельожка» речей між членами партії тощо).
Український історичний журнал. - 1992. - №4. - С. 90.

Що було підставою для форсування колективізації керівниками Могилів-Подільської округи?

Маневр сталінського керівництва
- Події набували таких загрозливих масштабів, що ігнорувати їх було неможливо. 21 лютого 1930 р. у Москві відбулася нарада партійних керівників РСФРР і УСРР за участю Політбюро ЦК ВКП(б), що розглянула заходи щодо виправлення становища. На початку березня 1930 р. Й. Сталін виступив у «Правді» зі статтею «Запаморочення від успіхів», де засуджував «перегини». Але головна відповідальність за «викривлення партлінії» покладалася на місцеве керівництво.
- Тоді ж було опубліковано Примірний статут сільськогосподарської артілі, котрий давав колгоспникам право мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку. 14 березня ЦК ВКП(б) ухвалив спеціальну постанову, якою зажадав від парторганізацій усунути допущені помилки.
- Ці документи дещо заспокоїли селянство. Почався масовий його відплив з колгоспів. Лише наприкінці 1930 р. цей процес було припинено.

Із заяви селянина Й. Безпалька до ВУЦВКУ проти рішення Оріхівської селищної ради на Дніпропетровщині про його  виселення на Соловки як сина куркуля від 14 лютого 1930 р.
- Я, відповідно до постанови Оріхівської селищної ради, підлягаю виселенню на Соловки, як син колишнього куркуля-батька. До революції мені було 16 років, я ще не мав розуміння дорослої людини про право власності та експлуатацію людини людиною. З 1922 р. по 1929 р. обкладався нормальним сільськогосподарським податком, жив самостійно й не позбавлявся виборчих прав. І лише в 1929 р. до мого сільськогосподарського податку було добавлено 50 %, а всього заплатив 97 крб. Таким чином, ця цифра й обставини справи свідчать про те, що у мене не куркульське господарство і що я старої куркульської ідеології по своїй молодості ще не міг засвоїти, а засвоїв зовсім нову течію трудового народу, якої я і дотримувався протягом 12 років.
- ... Якщо батько мій вважається експлуататором, то я за це не повинен нести кару, бо я особисто не був експлуататором і нічого спільного з ним не маю. А тому прошу ВУЦВК звернути особливу увагу на неправильне моє виселення на Соловки.
Український історичний журнал. - 1992. - №4. - С. 84.

Про які «перегини» в здійсненні колективізації свідчить цей документ?

Телеграма жителів с. Гельм’язів Шевченківської округи до Наркомзему УСРР 29 березня 1930 р.

От імені 300 господарств, що вибули із знов організованих колгоспів, а також поодиноких господарств, запитання. Наша місцева влада як села, так і районна відмовилась одводить яровий клин, що визиває велику схвильованість людності, і не повертає с/г реманенту, живого і мертвого, і різного майна, що внесли до колгоспу. Прохають бідняки, в чім і розписуються три особи за всіх. М. Баран, М. Кодош, X. Галян.
Колективізація і голод на Україні. 1929-1933.
3б. документів і матеріалів. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 157

Що означало право виходу з колгоспів? Чому влада не повертала майно селянам? Про що це свідчило?

«Розкуркулення» селянства
- У ході колективізації постало питання про долю заможних селян.
- Офіційна ідеологія зображувала їх як куркулів, лютих ворогів радянської влади, жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян. Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею й не бажала з нею розлучатися.
- Одна з  причин розкуркулення – забезпечення колгоспів матеріальною базою.
- З 1927-1928 рр. у політиці держави щодо заможного селянства з'являються нові акценти. Було посилено оподаткування, обмежено оренду землі, заборонено використовувати найману працю, купувати машини, реманент.
- Заможники почали  ділити землю між членами сім'ї, розпродавати майно й худобу та переїжджати до міста.
- Наприкінці січня 1929р. була опублікована постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».
- Особливо інтенсивно терор проти заможних селян провадився в перші місяці 1930 р. На 1 червня було «розкуркулено» 90 тис. селянських господарств України, що становило 1,8 % їхньої загальної кількості. Конфісковано й передано в колгоспи худоби, різноманітного реманенту, будівель на суму 90-95 млн крб.
- Характерно, що під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні господарства, а й ті, які не погоджувалися йти в колгоспи. їх називали «підкуркульниками». По суті, кампанія «ліквідації куркульства як класу» була формою репресій щодо всього селянства. Загроза «розкуркулення» висіла над селянами й примушувала їх вступати у колгоспи.

Всього в Україні за роки колективізації експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств. Разом з усіма членами сімей це становило приблизно 1,2—1,4 млн чол. Понад половину з них - близько 860 тис. чол. - виселили на Північ і до Сибіру. Ця безправна категорія населення називалася «спецпереселенцями», зазнавала нелюдських страждань, використовувалася на найважчих роботах. Багато з них, особливо літніх людей, дітей, жінок, загинуло.

Охарактеризуйте темпи колективізації в Україні.

Як на вашу думку, завдяки чому в листопаді 1931року ступінь колективізації становив майже 70%?

Порівняйте  урожайність основних сільськогосподарських культур в 1933-1938 і у 1895-1904 рр.
Що можна сказати про економічну ефективність колгоспного ладу?

Колгоспна система  форма закріпачення селянства

- Тотальний контроль з боку держави за діяльністю колгоспів.
- Основне завдання колгоспу – постачати дешевий хліб державі.
- Мізерна оплата праці.
- Колгоспники в основному покладалися на присадибні ділянки.
- Сталінське керівництво, ввівши у 1932 р. паспортну систему в місті, фактично прикріпило селян до землі, зробило їх державними кріпаками, об'єктом середньовічної експлуатації.

Закріплення

Що таке колективізація?
Що спонукало сталінське керівництво перейти до суцільної колективізації?
Якими методами вона впроваджувалася в Україні?
Чому здійснювалася політика ліквідації куркульства як класу?
Які наслідки суцільної колективізації?

Домашнє завдання:

Читати § 54–55


Скачати презентацію можна клікнувши на текст Скачати презентацію.

Виконано вчителем Серпневської загальноосвітньої школи I–III ступенів Харківської області
Тарасовим В. В.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею «Гранд»
Дмітрієвим В. С.