Презентація до уроку з предмету Економіка 10 клас
Тема: Моделі ринкової, планової та змішаної економіки

Сутність перехідної економіки
Планова економіка (ПЕ) – це тип економічної системи, яка існує протягом переходу від однієї економічної системи до іншої. Вона характеризується високим рівнем безробіття, швидкою інфляцією, економічним спадом, політичним хаосом (частіше у країнах, що розвиваються).
Прискорення світового національно – технічного прогресу різко підвищило вимоги до ефективності економіки всіх держав, активізувало намагання країн, що розвиваються подолати економічну відсталість.

Методологія аналізу соціально - економічних перетворень у країнах що визволились, вимагає відрізняти їх техніко - організаційної форми, пов’язані з функціонуванням продуктивних сил (загальне), та подолання відсталості виробничих відносин, тобто перетворення в соціально-економічних формах(особливе). Як форма існування і розвитку продуктивних сил, виробничі відносини не можуть не відображати їх стану.
В економіці країн, що розвиваються діють дві підсистеми виробничих відносин – та що змінюється (неринково-традиційна) і та що змінює (ринкова). Аналіз усієї системи виробничих відносин буде неможливим , якщо не будуть враховуватися ті виробничі відносини, які виникають у ході становлення системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними.
 У  виробничих відносинах переплітаються різноманітні за своїм змістом виробничі відносини, поєднуються властивості відмираючих і народжуваних економічних зв’язків. Ці відносини різноманітні. Вони не можуть бути однаковими навіть при переході від одного й того самого економічного устрою але в різні історичні епохи і в різних країнах. Перехідні форми охоплюють не тільки економічний базис і соціальну структуру, а й політичну організацію суспільства.
Взагалі планова економіка – це особливий стан в еволюції економіки, коли вона функціонує в період переходу від однієї історичної сходини до іншої. Вона представляє собою проміжний стан суспільства, відображає циклічність економічного розвитку.
Планова економіка більше характерна в даний період для країн постсоціалізму. Вона була обумовлена нездатністю адміністративного командування економіки забезпечити стійкі темпи економічного розвитку. Зміни які відбуваються в плановій економіці є переважно змінами розвитку, а не функціонування, як це характерно для системи, що склалася.
 Головними рисами ПЕ є: змінність, нестабільність, що носить безповоротний характер. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, а послаблюють її, вона поступово уступає місце іншій економічній системі; для ПЕ, що представляє собою суміш старого і нового, характерно  існування особливих економічних форм. ПЕ базується на різних типах і видах власності, різних формах господарювання. В ПЕ розвиток отримують змішані виробничі структури: державно - приватні підприємства, на базі національної та іноземної.
В плановій економіці, з однієї сторони, відбувається зміна ступеню державного втручання в економіку та державне регулювання економічних процесів губить всезагальний характер. З іншої сторони, міняються форми і методи державного регулювання, не потрібні  для державного регулювання економіки в цей період. Проте в плановій економіці  роль державного регулювання економіки більш значима ніж в складених ринкових системах.
Змішана економіка – це переважаюча форма економічної організації в не комуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (подолання) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку, використовуються різні форми державного втручання (податки, державні  витрати, державне регулювання, індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження монополій, розвинуте господарське право,  тощо). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних, забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.
Понятття  "змішана економіка" виникло з умов існування двох протилежних соціально - економіних систем. Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій поєднуєються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково за допомогою рішень, які приймаються централізовано державою. П. Самуэльсон під цим терміном розуміє “цінову систему економічної організації з державним втручанням і регулюванням макроекономічних процесів і конкурентних ринків".

Залежно від ступеня державного втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму.
Виділяють три моделі: Американська модель. Її основу становить система заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставиться, а пряме державне втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.
Японська модель. Характерне державне втручання в економіку. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування (індикативне). Розв’язанням соціальних завдань безпосередньо займаються корпорації і об’єднання.
Шведська модель. Характерною особливістю є її соціальна спрямованість на рівні державної політики. Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу доходу через бюджет на користь менш забезпечених верств населення. У державному бюджеті акумулюється більш ніж 50% ВВП.
Суб’єктами змішаної економіки є домогосподарства, підприємства (фірми) і держава, кожен з них виконує певні функції:
 Так, домогосподарства є власниками економ ресурсів ( робочої сили, матеріальних ресурсів, грошового капіталу). Проте, самі вони не використовують економічні ресурси, а надають їх підприємствам через ринок ресурсів. Тобто, функція підприємств полягає у використанні економічних ресурсів для вироблення продуктів та надання послуг, реалізації їх на товарному ринку з метою одержання доходу.
Держава насамперед, як власник державних підприємств здійснює підприємницьку діяльність, є виробником товарів, послуг; як суб’єкт влади, забезпечує регулювання відносин між виробниками і споживачами, впливає на динаміку і структуру ВВП. Через оподаткування і державні витрати вона істотно впливає на економ відносини здійснюючи урядові закупки товарів і послуг, трансфертні виплати, а також надаючи домогосподарствам колективні блага і послуги.

Ринкова економіка – економічна система, що базується на індивідуальних формах приватної власності, вільній грі ринкових сил (вільній конкуренції, вільному ціноутворенні, стихійному переливу капіталу тощо.) Цей термін ввів відомий економіст, який вважав, що розвиток капіталізму повинен здійснюватись у відповідності з принципом laissez-faire, що означає "надати подіям природнього ходу".
Природною рушійною силою господарського розвитку, на його думку, є прагнення індивіда до досягнення своїх економічних інтересів. Головні риси людини – самолюбство, егоїзм. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня.
  У процесі історичного розвитку людського суспільства створюються передумови для зростання економічної свободи – можливості індивіда реалізувати свої інтереси і здібності, беручи активну участь у виробництві, розподілі, обміні, й споживанні економічних благ.




Cкачати презентацію можна клікнувши на текст Скачати презентацію і встановивши Microsoft PowerPoint