План-конспект уроку з теми “Природні зони Африки. Вологі екваторіальні ліси (гілеї)”

Мета уроку:
Освітня: актуалізувати поняття «природний комплекс», «природна зона», «широтна зональність», «висотна поясність», «екологічні проблеми». Показати школярам особливості прояву широтної зональності природних комплексів на рівнинах Африки та з’ясувати їх причини. Ознайомити з основними зональними типами ґрунтів, характерними представниками рослинності та тваринного світу вологих екваторіальних лісів (гілей) Африки.
Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про процеси ґрунтоутворення та пристосованість живих організмів до умов навколишнього середовища. Сприяти екологічному вихованню школярів на основі матеріалу про зміну природних комплексів гілей Африки людиною та необхідністю для всієї планети їх охорони.
Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами ат¬ласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.

Тип уроку: комбінований
Обладнання:
•    карта природних зон Африки;
•    атласи школярів;
•    авторська презентація ppt «Природні зони Африки. Частина 1»;
•    листи опорно-інформаційних схем школярів.
 
Хід уроку
Зміст матеріалу уроку    Методи і прийоми    Час
І. Організація класу       
ІІ. Перевірка засвоєння попереднього матеріалу:
А. Питання для усного обговорення:
1.    Пригадайте план опису материка. Які пункти плану вже були висвітлені?
2.    Які форми рельєфу та чому переважають в Африці?
3.    В межах яких кліматичних поясів лежить Африка?
4.    Чому внутрішні води Африки розміщені вкрай нерівномірно?
5.    Назвіть найбільші річки материка. Розкажіть про їх живлення та режим.
6.    Назвіть найбільші озера Африки, що мають різне походження улоговин.
7.    Які основні напрямки використання водойм в Африці?    Фронтальне усне опитування   
Б. Повторення географічної номенклатури:
1. Усне повторення біля карти.
2. Гра «най-най» та «назви-двійники».
3. Робота з «німою картою» (див. роздатковий матеріал).    Фронтальне усне та письмове опитування   
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
П л а н:
1.    Закономірності поширення природних зон в Африці.
2.    План характеристики природної зони.
3.    Природна зона вологих екваторіальних лісів (гілей).
а) фізико-географічне положення та клімат зони гілей;
б) зональний тип ґрунтів;
в) рослинність; пристосування рослин до умов існування;
г) тваринний світ; пристосування тварин до умов існування;
ґ) зміна зони гілей людиною та екологічні проблеми.       
1. Закономірності поширення природних зон в Африці.
•    Пригадайте, що таке природний комплекс та природна зона?
•    Які існують закономірності зміни природних зон на рівнинах? Чим вони обумовлені?
•    Які ви знаєте природні зони на Землі?

     Як вам вже відомо, в межах кожної з природних зон клімат, ґрунти, рослинність та тваринний світ є подібними.
     Оскільки екватор перетинає Африку приблизно посере¬дині, то для неї характерне чітке чергування однакових природних зон від екватора на північ і на південь, тобто спостерігається широтна зональність.
     Так, вологі екваторіальні ліси (гілеї) змінюються саванами та рідколіссями, а ті в свою чергу – тропічними пустелями й напівпустелями. Північна та південна окраїни материка зайняті субтропічними твердолистими лісами та чагарниками.

•    За картою природних зон прослідкуйте, в якій частині Африки й чому більш чітко простежується широтна зональність природних зон.

     Розміщення природних зон на материку зумов¬люється не тільки географічною широтою, а й висотою над рівнем моря, впливом морських течі, перерозподілом опадів в зв’язку з рельєфом. Тому широтна зональні інколи порушується й природні зони витягуються вздовж меридіанів.

•    З’ясуйте, на яких територіях та з яких причин широтна зональність порушується.

     З підняттям у гори змінюються температура повітря, тиск і вологість. Тобто з висотою швидко відбуваються зміни кліматичних умов, що призводить до зміни природ¬них комплексів. Це явище отримало назву висотної поясності. Висотні пояси в горах набагато вужчі, ніж при¬родні зони на рівнинах.

•    За картою природних зон прослідкуйте, в яких частинах Африки простежується висотна поясніть ландшафтів.    Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою природних зон Африки та презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1».   
2.    План характеристики природної зони.
     В межах кожної природної зони знаходяться у тісній  взаємодії усі компоненти природи: будова земної кори, рельєф, клімат, водойми, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Тому кожну природну зону характеризують у певній послідовності, тобто за певним планом. Кожний наступний пункт плану залежить від попередніх. Це дозволяє побачити причинно-наслідкові зв’язки.
План характеристики природної зони
1.    Фізико-географічне положення (ФГП).
2.    Кліматичний пояс.
3.    Ґрунти.
4.    Рослинність.
5.    Тваринний світ.
6.    Екологічні проблеми та природоохоронні території.    Пояснення вчителя, робота з презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1», запис плану учнями в зошити.   
3.    Природна зона вологих екваторіальних лісів (гілей).
а) фізико-географічне положення та клімат зони гілей.
     Зона вологих екваторіальних лісів охоплює узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора та басейн річки Конго. Вона простяглася на 1600 км з півночі на південь та на 5000 км із заходу на схід.

•    З’ясуйте, в якому кліматичному поясі сформувалася зона гілей?
•    Які особливості екваторіального клімату?
 
     Ця природ¬на зона своєрідна та неповторна. Тут практично немає пір року: взимку і влітку температура повітря однакова й становить приблизно +24 °С. За рік випадає більше 2000 мм опадів. Дощі ллють щодня, зазвичай по обіді. Вода й тепло створюють ідеальні умови для розвит¬ку всього живого, тому тут ростуть вологі екваторіальні дощові ліси – гілея (від грецького «хіле» — ліс). З літака вони нагадують зелене море.

•    Яке живлення та режим мають річки в межах екваторіального поясу?

     В зоні вологих екваторіальних лісів річки завжди по¬вноводні. Під час паводків вони часто заливають низькі береги, а вода покриває величезні простори.     Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з картою природних зон Африки та презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1».   
б) зональний тип ґрунтів.
•    Що таке ґрунт?
•    Які чинники формують ґрунти?
•    Як рослинність та клімат визначають родючість ґрунтів?

      В умовах екваторіального лісу утворилися черво¬но-жовті фералітні ґрунти (латинською мо¬вою «ферум» — залізо). Саме сполуки заліза і надають їм червоного кольору.
     Ці ґрунти дуже бідні на поживні речо¬вини, оскільки органічні рештки за умов вологи і тепла швидко розкладаються мікроорганізмами, і поживні еле¬менти швидко вбираються рослинами. Тому вирубка лісів тут спричиняє часто справжню катастрофу. Земля на ого¬лених ділянках змивається дощами, а сонце перетворює поверхню землі на суху кірку, на якій вже не може нічо¬го рости.    Пояснення вчителя з елементами бесіди.   
в) рослинність; пристосування рослин до умов існування.
     В екваторіальних лісах Африки налічується понад 25000 видів рослин. Тільки дерев — близько 1000 видів. У цих лісах завжди душно, волого і темно. Ліс настільки густий, що роздивитися щось трохи віддалік від себе неможливо, все загороджується кущами, ліанами, що переплітають дерева, поваленими велетенськими стовбура¬ми дерев.
     Екваторіальний ліс має дві характерні риси, що відрізняють його від нашого лісу: цей ліс вічнозелений та багатоярусний.
     Вічнозеленим ліс є через те, що рослини ніколи не скидають повністю листя. Тепла й волога протягом року погода дозволяє листу існувати на пагоні 2-3 роки. Листки звісно міняються, але по-черзі.

•    Пригадайте з уроків природознавства що таке ярусність у лісі?
•    Пристосуванням до яких екологічних чинників є ярусність?

     Ярусність являє собою розподіл рослин за висотою відповідно до потреби у світлі. У лісах помірного поясу 3-4 яруси рослин. У гілеях їх 6-8! У самому низу — царство тіневитривалих мохів і повзучих рослин. Вище піднімаються мало вибагливі до світла ча¬гарники і молоді деревця. Тут багато деревовидних папоро¬тей, бананів.
     Банан, як не дивно, є травою з товстим кореневищем, від якого відходять листя, що щільно прилягають один до одного, утворюючи стебло висотою 15 м. Листя досягають довжини 4 м і ширини 90 см. Після плодоносіння стебло відмирає, а коренева система дає нові пагони. Повне дозрівання плодів триває 3-4 місяці. Плоди банану споживають свіжими та сушеними, з них готують консерви, мармелад, сироп, вино, бананове борошно. Деякі сорти ідуть на відгодівлю худобі та на виготовлення тканин.
   Ще вище ростуть дерева заввишки 15-20 м. Їм потрібно більше світла. З-поміж них багато цінних порід, таких як червоне, ебено¬ве, сандалове, жовте дерева. Трапляється також мускатне дерево. В гілеях Африки поширене й хлібне дерево. Його плоди,   розміром з людську  голову, містять крохмалисту м'якоть і виростають прямо на стовбурі. Цю м'якоть їдять у варе¬ному чи смаженому вигляді або роблять з неї тісто, з якого печуть млинці. Мабуть, тому дерево називають хлібним.
     Ще вище панують фікуси і різні види пальм. Найвищими є світлолюбні дерева сейби з роз¬логими кронами до 60-80 м заввишки. За надзвичайну висоту їх називають деревами-вискочками. У таких високих дерев листя тверде й випаровує мало води.

•    Поміркуйте, для чого високим деревам у гілеях необхідно випаровувати через листя якомога менше води, хоча опадів тут надмірна кількість.

     Підняти воду на велику висоту важко навіть найпотужнішій кореневій системі. Широкі корені-підпірки допомагають утримати стовбур у вертикальному положенні. 
     Гілки дерев нижнього ярусу настільки гу¬сто переплітаються, що через них не видно крон дерев верхнього ярусу. Біля самої поверхні землі панує суцільний морок. Сюди досягає тільки 1/120 частка сонячного світла. Тому трави зовсім немає. Замість неї з землі піднімаються ліани – дерева з гнучким та довгим (до 300 м) стеблом, які обвиваючи стовбури й виносять до світла свої листя та квіти. Пробиратися без стежки по такому лісу складна і небезпечна справа.
     Африканська гілея – батьківщина цінних господарських порід дерев: кавового дерева, олійної пальми. Тут також активно культивують какао.    Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1».   
в) тваринний світ; пристосування тварин до умов існування.
     Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий і різноманітний. Тут є багато ендеміків – своєрідних видів рослин та тварин, які зустрічаються лише на певній території. Заселені всі яруси лісу. Тут живуть великі людиноподібні мавпи горили й шимпанзе, ендеміки Африки. Справжнім велетнем є двометрова горила з густою чорною шерстю. Вона має велику фізичну силу. Більшу частину життя проводить на землі, хоча час від часу залазить на дерева. Горила – найбільшою серед мавп. Маса дорослих самців досягає 250 кг, а зріст – понад 2 м. Горила є небезпечною для людини. Якщо вона відчуває небезпеку, може першою нападати. Міцними щелепами горила здатна перекусити навіть рушницю, захищаючи своїх малят. В останній час ці велетенські мавпи стали дуже рідкісними через браконьєрство. Мисливці вбивають старих горил, а їх дитинчат продають до зоопарків.
     Шимпанзе менша за горилу (зріст до 1,5 м), має великий об’єм мозку й дуже складну поведінку. Живе на деревах. З інших мавп відомі мартишки та павіани.
     Серед дерев пурхають численні птахи: фруктовий голуб, різні види папуг, птахи-носороги, дятли, нектарниці, бананоїди. Бананоїд – екваторіальний птах-родич зозулі. Розміром з ворону. Живиться соковитими плодами. Коли намокає у воді, пір'я стає білим через розчинну у воді фарбу турацин.
     В екваторіальному лісі дуже багато комах: термітів, москітів, жуків, ме¬теликів, бджіл, бабок, скорпіонів, павуків. Комахи часто становлять небезпеку здоров’ю людини. Малярійні комарі розносять збудників тропічної пропасниці. Муха цеце переносить трипаносом – збудників сонної хвороби людини та свійських тварин. Довжина тіла до 1-1,5 см.
     З наземних тварин поширені ящірки, землерийки, зем¬ляні гадюки, пітони, китицевухі і лісові свині, африкансь¬кий оленьок заввишки 40 см, лісові антилопи.
     Дивним створінням природи є окапі. Вперше побачивши окапі, європейські мандрівники прийняти його за зебру через смугасте забарвлення задніх кінцівок. Насправді, окапі – карликова жирафа, хоча його шия та ноги значно коротші, ніж у справжнього жирафа. Зріст тварини – близько 2 м (утричі менше за жирафа). Маса тіла 250 кг (жирафа – 550-750 кг). Дуже рідкісна тварина, занесена до Міжнародної Червоної книги.
     Зрідка зустрічається карликовий бегемот. Він важить у 10-12 разів менше ніж справжній бегемот.    Пояснення вчителя з елементами бесіди, робота з презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1».   
     ґ) екологічні проблеми африканських гілей та природоохоронні території.
     Населення лісів невелике. Місцеві племена займаються мисливством та рибальством. Зараз великі ділянки лісів вирубуються заради цінних порід дерев. Разом з лісом ги¬нуть і тварини.
     Африканське землеробство веде боротьбу з гілеєю підсічно-вогняним способом. При  цьому ліс підпалюють, а попелом удобрюють землю. Такі ґрунти є родючими кілька років, а потім виснажуються. Слід їх залишати і очищувати від лісу нову ділянку. Площа африканської гілеї уже скоротилася вдвічі. А екваторіальний ліс – це “зелені легені” нашої планети.

•    Поміркуйте, чому знищення африканської гілеї є глобальною екологічною проблемою.
•    Який глобальний вплив на клімат планети має вирубка африканських вологих екваторіальних лісів?

     Неначе гігантський ланцюг вологі екваторіальні ліси огор¬тає з півночі і півдня зона перемінно-вологих лісів. Це — пе¬рехідна зона від вологих екваторіальних лісів до трав'яни¬стих саван. Вона має багато спільного з рослинністю і тва¬ринним світом екваторіального лісу. Але ритм їх життя підкоряється сезонам (вологому та сухому). Перемінно-во¬логі ліси більш освоєні людиною, ніж екваторіальні., олійної пальми. Тут також активно культивують какао.    Пояснення вчителя. Обговорення актуальності екологічних проблем гілеї для усього людства. Робота з презентацією ppt «Природні зони Африки. Частина 1».   
ІV. Узагальнення та корекція знань з вивченої теми
Висновки:
•    В Африці чітко простежується широтна зональність природних зон, яка дзеркально повторюється по обидві сторони екватора. Основними природними зонами материка є вологі екваторіальні ліси (гілеї), савани та рідколісся, тропічні пустелі.
•    Вологі екваторіальні ліси Аф¬рики розміщені на узбережжі Гвінейської затоки та басейні Конго в умовах теплого й вологого екваторіального клімату. Тут утворилися бідні на поживні речовини черво¬но-жовті фералітні ґрунти.
•    Ліси вражають багатством рослинності. Вологі екваторіальні ліси є вічнозеленими та багатоярусними.
•    Серед представників тваринного світу найбільш характерні мавпи (горили, шимпанзе, мартишки), птахи (папуги, птахи-носороги, нектарниці, бананоїди), численні комахи.    Підбиття підсумків уроку вчителем.   
Запитання та завдання для усного контролю знань:
1.    Які спостерігаються особливості у зміни природних зон в Африці?
2.    Назвіть та покажіть на карті основні природні зони материка.
3.    Які ґрунти сформувалися у гілеях?
4.    Назвіть характерних представників рослинності та тваринного світу зони вологих екваторіальних лісів.
5.    *Поміркуйте, які пристосування до умов життя мають рослини вологих екваторіальних лісів.
6.    *Як ви думаєте, чи зможуть вижити тварини вологих екваторіальних лісів, якщо їх переселити у наші ліси помірного поясу. Відповідь обґрунтуйте.    Усне опитування   
V.  Домашнє завдання.
•    Повторити матеріал з використанням графічного конспекту (шпаргалки).       

Надіслано учителем-методистом Міжнародного Ліцею «Гранд» Коваленко Р.Р.