KNOWLEDGE HYPERMARKET


Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук

Гіпермаркет Знань>>Хімія>>Хімія 9 клас>> Хімія: Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук


СПІЛЬНІ Й ВІДМІННІ ОЗНАКИ ОРГАНІЧНИХ І НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК


Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук. Особливості будови атома Карбону в основному й збудженому станах. Утворення ковалентних зв'язків між атомами Карбону

Після опрацювання § 18 ви зможете:

називати елементи-органогени; порівнювати органічні й неорганічні речовини.

На шляху до успіху пригадаємо з вивчених курсів природознавства й хімії:

за якими ознаками класифікують речовини; як за хімічною формулою визначають якісний і кількісний склад речовини; чим аналіз відрізняється від синтезу; що таке електронна формула атома та її графічний варіант; яка форма s- і р-елекгронних орбіталей і як вони розташовані в просторі навколо ядра; як змінюються атомні радіуси в головних підгрупах; як утворюються ковалентні зв'язки; що таке колообіг елемента в природі; як пов'язані жива і нежива природа.

Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук певною мірою відомі вам з вивчених курсів природничих наук і повсякденного життя. Спробуймо систематизувати ці знання, аби віднайти критерій, за яким можна встановити приналежність сполуки до органічних речовин.

Завдання

Виберіть з переліку органічні речовини: натрій хлорид, оцтова кислота, цукор, поліетилен, гемоглобін, кисень, азот, залізо, вода, крохмаль, глюкоза, хлорофіл, аспірин.

Вибрані вами з переліку сполуки становлять лише малу частку велетенської «галактики» органічних молекул. Кількість природних і синтетичних органічних сполук величезна - наразі їх відомо близько 30 млн. Порівняйте: кількість неорганічних сполук трохи більша за 0,6 млн. Хіміки творять органічний дивосвіт, аби вдовольнити потреби людства в нових матеріалах і технологіях. Щодня в лабораторіях синтезують або видобувають з природних об'єктів усе нові й нові органічні речовини, досліджують їх.

Саме природні об'єкти від найдавніших часів були джерелом органічних сполук. Із золи рослин, тваринних і рослинних жирів варили мило. Різноманітні смолисті, клейкі й цукристі речовини, крохмаль, віск, олії, духмяні есенції, барвники рослинного й тваринного походження описав у енциклопедичному творі «Природнича історія» римлянин Гай Пліній-Секунд ще в другій половині І ст. З розвитком ремесел і науки було винайдено способи переробки рослинної сировини на оцет і спирт, які застосовували в медицині.

Тривалий час поміж природодослідників побутували уявлення пре особливу «життєву силу» - причину утворення органічних речовин і живих організмах. Уважалося, що синтез цих сполук (на відміну від неорганічних) поза тваринними чи рослинними організмами неможливий Про це йшлося й у підручнику «Тваринна хімія» (1806). Його написав для студентів-медиків шведський хімік Й.Я. Берцеліус (мал. 18.1), який уперше ввів поняття органічна хімія й органічні речовини.

На початку XIX ст. стрімко розвивалися медицина, нафтопереробні та текстильна промисловість, виробництво вибухових речовин, барвників тощо. Прогрес у цих галузях потребував з'ясування природи вико-ристовуваних у них органічних речовин. Це спонукало науковців дослідити елементний склад і властивості органічних сполук порівняно з неорганічними. Було підмічено, що органічні речовини горючі й, істотно поступаючись термостійкістю неорганічним сполукам, обвуглюються за нагрівання. Виявилось, що до складу всіх досліджених органічних речовин входять Карбон і Гідроген. Чимало з-поміж органічних сполук містили Оксиген, а деякі - Нітроген і Фосфор.

Згодом з'ясувалося, що органічні речовини можна синтезувати в лабораторних умовах поза живими організмами. У 1824 р. Ф. Велер мал. 18.2) синтезував щавлеву кислоту з неорганічних сполук.

Цей та інші синтези органічних речовин «іn vitro»: сечовини (Ф. Велер, 1828), оцтової кислоти (Г. Кольбе, 1845) (мал. 18.3), жиру (М. Бертло, 1854) (мал. 18.4), цукристих речовин (О.М. Бутлеров, 1861) (мал. 18.5) довели, що поняття «органічні речовини» значно ширше, ніж уважали раніше. Тому виникла потреба в новому визначенні предмета вивчення органічної хімії. Його в середині XIX ст. сформулювали Л. Гмелін (мал. 18.6), Г. Кольбе і Ф. Кекуле (мал. 18.7). Це визначення актуальне й донині.


Г. А. Лашевська, Геометрія, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів 


Планування уроків з хімії, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завдання та робота з хімії для 9 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.