|
|
(12 промежуточных версий не показаны.) | Строка 1: |
Строка 1: |
- | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Хімія|Хімія]]>>[[Хімія 11 клас]]>>[[Хімія 11 клас|Хімія 11 клас]]>> Хімія: Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Мило, його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Органічні розчинники, їх застосування. Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті''' | + | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|<metakeywords>Хімією, клас, урок 13, на тему, 11 клас, мило, побутові хімікати, мийні засоби, синтетичні мийні засоби</metakeywords>Гіпермаркет Знань]]>>[[Хімія|Хімія]]>>[[Хімія 11 клас|Хімія 11 клас]]>>Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Мило, його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Органічні розчинники, їх застосування. Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті''' |
| | | |
- | <br> Вищі кислоти – це карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону. Серед них найважливішими є насичені кислоти – пальмітинова С<sub>15</sub>Н<sub>31</sub>СООН і стеаринова С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>СООН, а також ненасичена олеїнова С<sub>17</sub>Н<sub>33</sub>СООН. Ці кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів, тому їх ще називають ''жирними кислотами''.<br> Пальмітинова і стеаринова кислоти – тверді речовини, а олеїнова – рідина. Сполуки практично не розчиняються у воді.<br> Хімічні властивості вищих карбонових кислот, як і нижчих кислот, зумовлені насамперед наявністю <br>функціональної групи – СООН. Вищі карбонові кислоти дуже слабкі; вони реагують з лугами й спиртами.<br> Олеїнова кислота є ненасиченою сполукою і тому здатна вступати реакції приєднання з галогенами, галогеноводнями тощо. Реагуючи з воднем, вона перетворюється на стеаринову кислоту:<br><br> Крім того, олеїнова кислота може окислюватися калій перманганатом та іншими окисниками.<br>Вищі карбонові кислоти добувають гідролізом природних жирів, а також окисненням високомолекулярних <br>вуглеводнів нафти. | + | <br> Вищі кислоти – це карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону. Серед них найважливішими є насичені кислоти – пальмітинова С<sub>15</sub>Н<sub>31</sub>СООН і стеаринова С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>СООН, а також ненасичена олеїнова С<sub>17</sub>Н<sub>33</sub>СООН. Ці кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів, тому їх ще називають жирними кислотами.<br> |
| + | |
| + | Пальмітинова і стеаринова кислоти – тверді речовини, а олеїнова – рідина. Сполуки практично не розчиняються у воді.<br> |
| + | |
| + | Хімічні властивості вищих карбонових кислот, як і нижчих [[13._Кислоти,_їх_склад,_назви|кислот]], зумовлені насамперед наявністю <br>функціональної групи – СООН. Вищі карбонові кислоти дуже слабкі; вони реагують з лугами й спиртами.<br> |
| + | |
| + | Олеїнова кислота є ненасиченою сполукою і тому здатна вступати реакції приєднання з галогенами, галогеноводнями тощо. Реагуючи з воднем, вона перетворюється на стеаринову кислоту: |
| + | |
| + | <br> [[Image:First salt.jpg|400px|Кислоти]]<br> |
| + | |
| + | Крім того, олеїнова кислота може окислюватися калій перманганатом та іншими окисниками.<br>Вищі карбонові кислоти добувають гідролізом природних жирів, а також окисненням високомолекулярних <br>вуглеводнів [[Тема_8._Нафта._Склад,_властивості_нафти._Продукти_перегонки_нафти,_їх_застосування._Детонаційна_стійкість_бензину|нафти]]. |
| | | |
| <br>'''Мила'''. | | <br>'''Мила'''. |
| | | |
- | Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а <br>калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі <br>менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)<br> Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом <br>до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається ''висолюванням''. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.<br> Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:<br><br> Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні <br>емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.<br> Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:<br><br>Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН<sup>-</sup>) і неполярної (наприклад, С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>-).<br> Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна <br>(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на <br>малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх <br>подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.<br><br> Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.<br> Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.<br> Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:<br><br>'''Синтетичні мийні засоби'''.<br>Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.
| + | Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а <br>калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі <br>менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)<br> |
| + | |
| + | Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом <br>до утворення однорідної тягучої [[Тиск_і_сила_тиску._Одиниці_тиску._Тиск_рідин_і_газів._Манометри._Закон_Паскаля._Сполучені_посудини._Насоси.|рідини]]. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається висолюванням. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.<br> |
| + | |
| + | Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти: |
| + | |
| + | <br>[[Image:Salt.jpg]]<br> |
| + | |
| + | Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні <br>емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.<br> |
| + | |
| + | Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу: |
| + | |
| + | <br>[[Image:Third salt.jpg|400px|Гідроліз]]<br> |
| + | |
| + | Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН<sup>-</sup>) і неполярної (наприклад, С<sub>17</sub>Н<sub>35</sub>-).<br> |
| + | |
| + | Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна <br>(гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на <br>малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх <br>подрібненню, а аніони [[Застосування_сульфатної_кислоти_і_сульфатів._Конспект_уроку|кислоти]] – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються. |
| + | |
| + | <br>[[Image:67-66.jpg|400px|Водний розчин мила]]<br> |
| + | |
| + | Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами [[Колообіг_Оксигену,_Нітрогену,_Карбону_в_природі|Карбон]]у.<br> |
| + | |
| + | Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.<br> |
| + | |
| + | Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі: |
| + | |
| + | <br>[[Image:Last.jpg|400px|Мило втрачає свої властивості]] |
| + | |
| + | '''Синтетичні мийні засоби'''.<br>Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою. <br> |
| + | |
| + | |
| + | |
| + | ''П.П. Попель, Л.С. Крикля, І.О. Савченко, "Хімія. [[11_клас_уроки|11 клас]]. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів."'' |
| + | |
| + | <br> |
| + | |
| + | '''<u>Зміст уроку</u>''' |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] конспект уроку і опорний каркас |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] презентація уроку |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи та інтерактивні технології |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] оцінювання |
| + | |
| + | '''<u>Практика</u>''' |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] задачі та вправи,самоперевірка |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] практикуми, лабораторні, кейси |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] домашнє завдання |
| + | |
| + | '''<u>Ілюстрації</u>''' |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] реферати |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] фішки для допитливих |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] шпаргалки |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати |
| + | |
| + | '''<u>Доповнення</u>''' |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] підручники основні і допоміжні |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] тематичні свята, девізи |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] статті |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] національні особливості |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] словник термінів |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] інше |
| + | |
| + | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] календарний план на рік |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] методичні рекомендації |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] програми |
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] |
| | | |
| Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. | | Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. |
| | | |
| Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. | | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. |
Текущая версия на 13:51, 7 ноября 2012
Гіпермаркет Знань>>Хімія>>Хімія 11 клас>>Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами. Мило, його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами. Органічні розчинники, їх застосування. Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті
Вищі кислоти – це карбонові кислоти, молекули яких містять 10 і більше атомів Карбону. Серед них найважливішими є насичені кислоти – пальмітинова С15Н31СООН і стеаринова С17Н35СООН, а також ненасичена олеїнова С17Н33СООН. Ці кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів, тому їх ще називають жирними кислотами.
Пальмітинова і стеаринова кислоти – тверді речовини, а олеїнова – рідина. Сполуки практично не розчиняються у воді.
Хімічні властивості вищих карбонових кислот, як і нижчих кислот, зумовлені насамперед наявністю функціональної групи – СООН. Вищі карбонові кислоти дуже слабкі; вони реагують з лугами й спиртами.
Олеїнова кислота є ненасиченою сполукою і тому здатна вступати реакції приєднання з галогенами, галогеноводнями тощо. Реагуючи з воднем, вона перетворюється на стеаринову кислоту:
Крім того, олеїнова кислота може окислюватися калій перманганатом та іншими окисниками. Вищі карбонові кислоти добувають гідролізом природних жирів, а також окисненням високомолекулярних вуглеводнів нафти.
Мила.
Широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. Натрієві солі є твердими речовинами, а калієві – рідкими. Їхні аніони містять від 10 до 20 атомів Карбону. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)
Мило виробляли вже із середніх віків. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів із лугом до утворення однорідної тягучої рідини. При добавлянні до неї насиченого розчину кухонної солі розчинність мила зменшується, воно виділяється з розчину і спливає на поверхню. Цей процес називається висолюванням. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне.
Інший спосіб виготовлення мила полягає в дії лугу або соди на жирні кислоти:
Мийна дія мила полягає у відокремленні частинок бруду, наприклад від поверхні тканини, й утворенні емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.
Потрапляючи у воду, мило розчиняється і зазнає неповного гідролізу:
Аніон карбонової кислоти складається із двох частин – полярної (-СООН-) і неполярної (наприклад, С17Н35-).
Неполярна (гідрофобна) частина аніона контактує із жировою складовою забруднення, а полярна (гідрофільна) залишається у воді, сполучаючись з її молекулами водневими зв’язками (як показано на малюнку нижче). Луг сприяє відокремленню частинок жирових забруднень від шкіри або тканини та їх подрібненню, а аніони кислоти – утворенню піни, в якій ці часточки утримуються.
Мила належать до поверхнево-активних речовин(скорочено - ПАР). Це група органічних сполук, які містять полярні(гідрофільні) групи атомів різного складу і неполярні (гідрофобні) вуглеводневі ланцюги з більш ніж десятьма атомами Карбону.
Усі ПАР сприяють швидкому змочуванню водою забруднених поверхонь, відокремленню від них часточок бруду і переходу їх у розчин.
Використання мила має певні недоліки. Луг, який утворюється під час гідролізу, роз’їдає тканини, руйнує барвники. Мило втрачає свої властивості у твердій воді, бо йони Кальцію і Магнію, що містяться в ній, утворюють з аніонами жирних кислот малорозчинні солі:
Синтетичні мийні засоби. Нині мила все більше витісняються синтетичними мийними засобами (скорочено - СМЗ), або детергентами, які позбавлені вищезгаданих недоліків. Основу СМЗ становлять поверхнево-активні речовини; у них є також різні добавки вибілювачі (хімічні, оптичні), ароматизатори, пом’якшувачі води, антистатики, дезінфікуючі речовини тощо. СМЗ здебільшого містять кілька поверхнево-активних речовин, які за властивостями доповнюють одна одну. Вміст ПАР різних типів у цих засобах сягає в середньому 35% за масою.
П.П. Попель, Л.С. Крикля, І.О. Савченко, "Хімія. 11 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів."
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|