KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 17. Василь Сухомлинський
Лира (Обсуждение | вклад)
(Создана новая страница размером  ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ<br>(1918—1970) <metakeywords>українська література, 3 клас, ур...)
Следующая правка →

Версия 12:37, 26 августа 2009

 ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
(1918—1970)

Усе своє життя Василь Олександрович Сухомлинський присвятив дітям. Він працював директором у Павлиській школі, що на Кіровоградщині. А ще викладав українську мову і літературу. Щоранку він зустрічав своїх учнів на ґанку школи, дивився їм у вічі,намагаючись зрозуміти їхні турботи і радощі. У творах Василя Сухомлинського відображені його спостереження за життям дітей. У них відбилося прагнення
письменника бачити своїх вихованців добрими, чуйними, допитливими, працьовитими.

КРАСИВІ СЛОВА І КРАСИВЕ ДІЛО
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик.Незнайомий. Мабуть, з іншого села.Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів
од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому
одязі, сказав:
— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

У яких словах оповідання висловлено його головну думку?
Склади власну розповідь, яка підтверджувала б головну
думку прочитаного.
Який епізод твору зображено на малюнку?


КІНЬ УТІК...


Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв'язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв'язувати задачу, як раптом на парту впала записка.
«Це знову, мабуть, від Петрика,— подумав Віталик.— Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час
даватиму свої ковзани?»
— Іване Петровичу,— сказав Віталик,— мені хтось записку кинув... Хіба ж можна на уроці записки писати?
— Записки на уроці писати не можна,— сказав Іван Петрович.— Але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві — недобре, Віталику. Записка — це ж таємниця, яка мусить бути відома тільки тобі і твоєму товаришеві. А ти розголошуєш цю таємницю. Візьми записку, заховай, на перерві прочитаєш...
Віталик почервонів. Тепер він зрозумів, що вчинив негарно.
У класі запанувала тиша. Дехто з хлопців час від часу підводив голову, дивився на Віталика, і в тих поглядах хлопчик бачив подив і обурення.
Віталик розгорнув записку і прочитав: «Віталику,— писав Петрик,— я намалював вогнегривого коня. Якщо хочеш, дам тобі».
На перерві Віталик підійшов до Петрика.
— Давай коня, — сказав Віталик.
— Утік кінь...— тихо відповів Петрик.

Чим був незадоволений Віталик? Чому, на твою думку, він вирішив розповісти вчителеві про записку? Як учитель і діти оцінили його вчинок?
Про що свідчить відповідь Петрика?
Які почуття, роздуми викликає у тебе прочитане?



Роз'єднай слова і прочитай прислів'я.
Приятелялегшезнайти, ніжзберегти.
Бідадрузіввипробовує.

ГВИНТИК
Юрко готував домашнє завдання з граматики. Він переписав кілька речень. Треба було ще підкреслити іменники, але Юрко поспішав. Він швиденько згорнув
зошит і побіг до хлопців грати в м'яча.
Увечері батько перевірив зошити й помітив, що там не все гаразд.
— Чого ж ти не закінчив роботи? — питає сина.
А Юрко не знає, що й казати.
— То дрібничка, то гвинтик...
— Слухай, що я тобі розповім,— мовив тоді батько.—
На заводі збудували великий літак. Багато людей прцювало, щоб усе якнайкраще зробити. Лишалось загвинтити під крилом один маленький гвинтик. Загадали
робітникові. А він забув. Так і передали літак на аеродром. Літак був пасажирський. Полетів літак у перший
рейс. В ньому сиділо п'ятдесят пасажирів. Але ж він був без одного-однісінького гвинтика... На віражі* крило
зламалось, літак упав і розбився. Загинули люди.
Ось що буває, коли хтось забуде про мале-е-енький гвинтик.

Віраж —поворот.

Поміркуй, від чого застерігає нас це оповідання.
Склади власну розповідь на запропоновану у творі тему.
Поміркуйте разом! Як по-іншому можна назва-
ти оповідання?


ЯКИЙ СЛІД ПОВИННА ЗАЛИШИТИ
ЛЮДИНА НА ЗЕМЛІ?
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди»,—думає з гордістю.
А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стринув на сходинку й залишив слід^ своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й
побіг собі.
Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там.
Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, на- зиває своє прізвище, але всі знизують плечима —
ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого
Чоловіка один дід.— Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє жит-
тя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, як наче вчора збудова-
ний, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток хлопчикової ніжки.
— Ось і все, що залишиться після мене на землі,—
з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало,
дуже мало... Не так треба було жити...


Які почуття переживав старий Майстер?
 Як склалась доля Хлопчика?
Знайди в оповіданні зачин, основну частину і кінцівку.


Поміркуйте разом! Який слід мав на увазі автору назві оповідання? А як би ви відповіли на запитання, що  є у заголовку твору?


Прислів'я
Все трудом ставиться, все працею славиться.
Все добре переймай, а злого — уникай.

О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.

Надіслано читачами з інтернет-сайту