KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 22. Зачарована красуня
Лира (Обсуждение | вклад)
(Создана новая страница размером  ЗАЧАРОВАНА КРАСУНЯ <metakeywords>українська література, 3 клас, урок, Тема 22. З...)
Следующая правка →

Версия 20:49, 26 августа 2009

 ЗАЧАРОВАНА КРАСУНЯ


Давно-давно колись жили собі король і королева, і не було в них дітей. Щодня вони бідкалися:
— Ах, якби нам дитинку! Але дітей не було та й не було!


І ось одного разу королева купалась, а з води вилазить жаба і каже до неї людським голосом:
— Твоє бажання справдиться. Не мине й року, як буде в тебе донечка.


І сталося так, як сказала жаба: королева народила дівчинку, та таку вже гарну, що король нетямився з радощів* і справив пишний бенкет. На родини він за¬просив не тільки родичів, друзів, знайомих, а й чарівниць, щоб вони були прихильні до дитини.


В його королівстві жило їх тринадцять, а золотих тарілок, на яких їм мали подавати страву, було в короля тільки дванадцять, отже, одна чарівниця мусила зостатися дома.


Бенкет був надзвичайно пишний, а наприкінці чарівниці стали обдаровувати дитину дивовижними дарунками: одна дала їй доброчесність, друга — красу,третя — багатство, одним словом, дівчинка дістала все, чого тільки в світі можна забажати.


Коли одинадцята сказала свої побажання, раптом увійшла тринадцята. Вона хотіла помститися за те, що її не запросили, і, ні з ким не привітавшись, навіть не глянувши ні на кого, сказала на весь голос таке:


— Як дійде королівна п'ятнадцяти років, то вколеться веретеном і помре.
І, ні словечка більше не промовивши, лиха чарівниця пішла геть.


Всі полякались. Тоді виступила дванадцята, котра ще не висловила свого побажання. І хоч зовсім зне¬шкодити злі чари було їй не до снаги*, проте вона могла пом'якшити їх, а тому сказала:
— Хай королівну спіткає не смерть, а тільки глибокий столітній сон.


Король, щиро бажаючи вберегти любу дитину від нещастя, видав наказ: спалити всі веретена в цілому королівстві.
А побажання всіх інших чарівниць цілком справдилися. Бо королівна росла така прекрасна, привітна і розумна, що була кожному люба, хто тільки гляне на неї.


І ось того дня, коли їй сповнилося п'ятнадцять років, трапилось так, що короля й королеви не було вдома, і королівна залишилась самісінька. От вона й почала ходити скрізь та обдивлятися палац. Обдивилася всі кімнати й покої і нарешті прийшла до однієї вежі. Почала вона підійматися вгору крученими сходами, аж бачить — перед нею невеличкі двері. В замку стримить іржавий ключ. Вона повернула ключ, двері відчинилися, а там у невеличкій комірчині сидить якась бабуся з веретеном і жваво пряде кужіль.


— Добридень, бабусю,— привіталася королівна,— що це ви робите?
— Пряду,— відповіла стара і кивнула головою.
— А що це у вас в руках, що так весело крутиться? — запитала королівна, взяла в руки веретено і хотіла спробувати й собі прясти.


Та ледве торкнулась вона веретена, як справдилися лихі слова чарівниці: королівна вколола собі палець. Вмить вона впала на ліжко, що там стояло, і оповив її глибокий сон. Цей сон охопив і весь замок. Король і королева, які щойно вернулися і ввійшли до зали, раптом заснули, а разом із ними всі придворні та челядь*. Поснули й коні в стайнях, і пси на подвір'ї, і голуби на даху, і мухи на стінах, навіть вогонь, що горів у печі, заснув. Кухар, який хотів був смикнути кухарчука за чуба, щоб не ловив ґав, пустив його й заснув.


А навкруги почав розростатися терен — що рік, то вище, і нарешті виріс такий високий, що закрив собою цілий палац, навіть прапора на даху не видно було.
І пішла по країні поголоска про зачаровану красуню, бо так прозвали королівну, і час од часу різні коро¬левичі намагались пробитися до палацу крізь терновий живопліт, але ніяк не могли, бо терни так міцно сплелися, наче мали руки, і не пускали юнаків. Ті зависали на колючках і вмирали лютою смертю.


Так минуло багато-багато років. І ось приїхав у цю країну ще один королевич і почув, як старий дід роз¬повідає про тернову огорожу, що за нею буцімто стоїть палац, а в палаці спить прекрасна королівна і з нею разом сплять король і королева і всі придворні та челядь. Дід чув ще від свого діда, що приїздило багато королевичів і хотіли продертися крізь терни, та не змогли.


Тоді юнак мовив:
— Я нічого не боюсь, крізь терни продерусь і зачаровану красуню побачу.
Добрий дід хотів відрадити його, та королевич не послухався.


А саме тоді й минуло сто років, і настав день, коли зачарована красуня мала прокинутись.

Прегарний духмяний цвіт укривав тернові кущі, і тільки-но королевич підійшов до них, терни самі роз¬ступилися перед ним. На подвір'ї палацу він побачив коней і рябих гончаків*, що лежали й спали. На даху сиділи голуби, сховавши голови під крила. У палаці, куди він вступив, на стінах спали мухи, кухар на кухні підняв руку, наче хотів схопити кухарчука за чуба, служниця сиділа над чорним півнем.


Він пішов до зали й побачив там придворних, що лежали й спали, а вище на троні, схиливши голови, спали король і королева. Він пішов ще далі. Скрізь стояла така тиша, що йому чути було власне дихання. Нарешті прийшов королевич у вежу й відчинив двері до маленької комірчини, де спала на ліжку зачарована королівна. Вона була така прекрасна, що юнак очей не міг одвести від неї. Королевич схилився і поцілував її. Красуня розплющила очі, прокинулась і привітно глянула на нього. А потім устала, а за нею повставали всі: прокинулись король і королева, прокинулись придворні.


Пробудилися надворі коні й зацокали копитами, посхоплювались гончаки й замахали хвостами. Голуби на даху повиймали голови з-під крил, озирнулися навкруги й полетіли в поле. Стали повзати мухи по стінах, спалахнув у печі вогонь. Служниця вмить доскубла півня.
А незабаром королевич і королівна одружилися. Вони справили пишне-препишне весілля і жили щас¬ливо аж до самої смерті.

Нетямився з радощів — дуже зрадів. 
Не до снаги — не під силу. 
Челядь — слуги. 
Гончак — гончий собака.

Назви дійових осіб казки. 
Якими чеснотами обдарували принцесу чарівниці?
Чому було зачаровано принцесу? Як чари подіяли на весь замок? Скільки перетворень відбулось у казці? Знайди абзац, у якому є речення В замку стримить іржавий ключ.
Пофантазуй! Якими новими епізодами ти доповнив би казку?

О.Я. Савченко. Читанка 3 клас.

Надіслано читачами з інтернет-сайту