KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 23. Біологічні основи психофізіологічної індивідуальності людини

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 9 клас>>Біологія: Біологічні основи психофізичної індивідуальності людини


БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
 
Кожна людина є неповторною особистістю. Вона має індивідуальні характеристики показників фізіологічних процесів і психічної діяльності. Люди по-різному пристосовуються до умов навколишнього середовища, по-різному поводяться в екстремальних ситуаціях, мають різні схильності й здібності, виявляють різну здатність до навчання і оволодіння професіями. Знання основних якостей особистості, зумовлених відповідним типом нервової системи, дає змогу краще зрозуміти поведінку людини у побутових умовах, під час навчання, у трудових колективах, виявити її індивідуальні психофізіологічні особливості під час професійної орієнтації та професійного відбору. Вчення про індивідуальність людини бере свій початок у найдавніших індійській, китайській і античній медицині й пов'язане з темпераментом.
Що таке темперамент? Темперамент (від лат. темпераментум - належне співвідношення частин) характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів). Основні компоненти темпераменту: загальна активність індивіда, його рухливість (рухова активність і емоційність).
Творцем учення про темперамент вважають давньогрецького лікаря Гіппократа (460-377 рр. до н.е.). Він стверджував, що люди відрізняються співвідношенням чотирьох основних «соків» організму -крові, флегми, жовтої й чорної жовчі. Оптимальне співвідношення цих соків визначає здоров'я, тоді як їхнє непропорційне зміщення стає джерелом різних захворювань.
Виходячи із учення Гіппократа про чотири «соки», Клавдій Гален (II ст. н.е.), найвідоміший лікар античності, розробив першу класифікацію темпераментів. Чотири з виділених ним типів (сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний) і нині широко використовують у психології. Людей з відповідним типом темпераменту називають: сангвініками (від лат. сангвініс - кров, життєва сила), флегматиками (від грец. флегма - слиз), холериками (від грец. холе - жовч) і меланхоліками (від грец. мелайна холе - чорна жовч).
Науково обґрунтував темпераменти людини видатний російський фізіолог І.П. Павлов. Вивчаючи індивідуальні властивості процесів збудження і гальмування, він встановив, що нервові системи людини і тварин відрізняються за силою, рухливістю та врівноваженістю цих нервових процесів. Сила збуджувальних процесів характеризує здатність нейронів кори великого мозку до тривалого сильного збудження, а сила гальмівних процесів - здатність клітин кори до підтримування тривалого стану гальмування. Рухливість нервових процесів характеризує здатність кіркових нейронів швидко переходити від стану збудження до стану гальмування та навпаки. Врівноваженість нервових процесів характеризує співвідношення процесів гальмування і збудження. Комбінації зазначених властивостей нервових процесів утворюють чотири основні типи нервової системи і відповідно чотири типи темпераменту.
 

Люди з сангвінічним типом нервової системи (сангвініки) емоційно врівноважені, з широкими інтересами, допитливі, енергійні, з великим самовладанням і стриманістю характера. Люди з флегматичним типом нервової системи (флегматики) емоційно стримані, спокійні, наполегливі, постійні у звичках і схильностях. Люди з холеричним типом нервової системи (холерики) енергійні, сміливі в судженнях і схильні до рішучих дій, але іноді необачні у своїх вчинках. У них переважають позитивні емоції. Люди з меланхолічним типом нервової системи (меланхоліки) пасивні, вразливі, схильні до депресії, пригніченості. У них переважають негативні емоції.
Чи можна вплинути на формування типу нервової системи? Згадані основні типи нервової системи рідко трапляються у «чистому вигляді». Більшість людей мають риси всіх типів із переважанням одного з них. Тип нервової системи є природженим і складає основу психічної діяльності людини, її темпераменту, а також має певний вплив на швидкість формування тих чи інших рис характеру. Але тип нервової системи в процесі індивідуального розвитку під впливом зовнішніх умов може значно змінюватися. При цьому найвпливовішим фактором є соціальне середовище, тому дуже важливе значення має виховання. Заняття
спортом також впливають на формування сильного, врівноваженого та рухливого типу нервової системи.
Що таке характер? Як було зазначено в попередніх параграфах, біологічною основою психофізіологічної індивідуальності людини є типи нервових процесів, типи темпераменту і переважання однієї з півкуль великого мозку (див. наступний параграф). Усі ці характеристики людини зумовлені генетично. У процесі розвитку людини під впливом зовнішніх умов, виховання і навчання, на базі успадкованих особливостей формується певний тип 'її поведінки, або її характер. Характер - це сукупність відносно сталих психологічних рис людини, які проявляються в різноманітних сферах її духовного життя і діяльності.
Оцінити людину як особистість можна лише за її вчинками, а не за тим, якої вона про себе думки. Характер - одна з найважливіших характеристик індивідуальності людини, він відображає неповторну своєрідність її особистості. Кожній людині властиві лише притаманні їй риси характеру, наприклад принциповість, послідовність, мужність, чесність, дисциплінованість, активність та інші.
Важливе значення у визначенні характеру мають почуття людини, які проявляються у ставленні до інших людей. За характером взаємостосунків люди бувають щирі, товариські (або замкнуті), відверті (або потайливі), чуйні (нечуйні), доброзичливі, ввічливі, довірливі (недовірливі), похмурі. Розрізняють риси характеру, що визначають ставлення людини до самої себе, - це почуття власної гідності, скромність (або самовпевненість), образливість, егоцентризм (тобто постійна зосередженість на собі та своїх переживаннях), егоїзм тощо; та риси, що виражають ставлення людини до праці, до своєї справи, - ініціативність, наполегливість, працелюбність (або лінощі), прагнення до подолання труднощів (або страх перед труднощами), сумлінність, акуратність тощо.
Як формується характер людини? Багато рис характеру людини закладається ще з раннього дитинства і можуть проявлятися упродовж її життя. Риси характеру інтенсивніше формуються в дитячому та юнацькому віці під впливом виховання і самовиховання. Формування характеру пов'язане із самооцінкою особистості, з її здатністю критично оцінювати свої позитивні якості й недоліки. У процесі становлення особистості та накопичення життєвого досвіду в людини виробляються власні погляди, переконання, формуються моральні принципи та ідеали. Все це відбивається на її характері: людина стає здатною свідомо керувати власною поведінкою, не проявляючи негативні риси свого темпераменту, виховувати в собі позитивні й усувати негативні риси характеру.
Як воля впливає на формування характеру людини? Часто говорять про силу або слабкість характеру, розуміючи під цим ставлення людини до труднощів, наявність у неї цілеспрямованості та волі. У процесі будь-якої діяльності людини виявляються різноманітні властивості її розуму: здатність планувати роботу і виконувати заплановане. Щоб досягти мети, необхідно працювати. У праці проявляється воля, необхідна для мобілізації духовних і фізичних сил, для досягнення поставленої мети. Вольові якості людини є важливою складовою частиною її характеру. Вольовим людям притаманні такі риси характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, стриманість, дисциплінованість, надійність.

1. Які властивості нервових процесів визначають тип нервової системи? 2. Назвіть і охарактеризуйте типи нервової системи. 3. Який є взаємозв'язок між типами нервової системи і темпераментом? 4. Що таке характер людини? 5. Як можна визначити характер людини? 6. Назвіть основні позитивні та негативні риси характеру. 7. Від чого залежить формування характеру?

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.