KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 6. Політичне становище у Європі після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі у 20-і рр. ХІХ ст
(Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Історія всес...)
Строка 15: Строка 15:
У ''Німеччині'' передова інтелігенція організувала рух за об'єднання країни. У місті Єна було організовано Всенімецьку студентську спілку, що об'єднала борців за єдину державу і обрала своїм символом триколірний чорно-червоно-золотий прапор. У 1819 р. у Мангеймі студент Карл Занд заколов кинджалом ненависного молоді драматурга Августа Коцебу, що пропагував ідеї Священного союзу. «Кинджал Занда» став символом боротьби за свободу, символом нового німецького націоналізму. Проте це вбивство дало привід Меттерніху розпочати розправи над учасниками патріотичного руху в Німеччині. Занда прилюдно стратили у Гельдерберзі.
У ''Німеччині'' передова інтелігенція організувала рух за об'єднання країни. У місті Єна було організовано Всенімецьку студентську спілку, що об'єднала борців за єдину державу і обрала своїм символом триколірний чорно-червоно-золотий прапор. У 1819 р. у Мангеймі студент Карл Занд заколов кинджалом ненависного молоді драматурга Августа Коцебу, що пропагував ідеї Священного союзу. «Кинджал Занда» став символом боротьби за свободу, символом нового німецького націоналізму. Проте це вбивство дало привід Меттерніху розпочати розправи над учасниками патріотичного руху в Німеччині. Занда прилюдно стратили у Гельдерберзі.
-
РИСУНОК 3
+
[[Файл:podii v Mangejmi.jpg]]
Священний союз тимчасово подолав революційний рух, але виступи 20-х років не минули безслідно. Вони сприяли подальшому розхитуванню підвалин феодально-абсолютистського ладу і готували ґрунт для подальшого поширення революційно-демократичних, національно-визвольних і об'єднавчих рухів у Європі. Європейські революції сприяли також розгортанню визвольного руху в Греції та перемозі національно-визвольної війни народів Південної Америки проти колоніального гніту Іспанії і Португалії.
Священний союз тимчасово подолав революційний рух, але виступи 20-х років не минули безслідно. Вони сприяли подальшому розхитуванню підвалин феодально-абсолютистського ладу і готували ґрунт для подальшого поширення революційно-демократичних, національно-визвольних і об'єднавчих рухів у Європі. Європейські революції сприяли також розгортанню визвольного руху в Греції та перемозі національно-визвольної війни народів Південної Америки проти колоніального гніту Іспанії і Португалії.

Версия 09:44, 16 марта 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Політичне становище у Європі після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі у 20-і рр. ХІХ ст.


1. «Доба реакції» в Європі. Розгром наполеонівської імперії монархічні уряди Європи використали для зміцнення абсолютизму і станових привілеїв дворянства. У багатонаціональній Австрійській імперії уряд Меттерніха нещадно карав будь-які прояви національно-визвольних рухів. В Італії жорстоко переслідувались італійські патріоти, що прагнули скинути австрійське ярмо. Політику Меттерніха підтримували монархи Пруссії і Росії. Реакція лютувала і в Іспанії, там було скасовано Конституцію 1812 р. і відновлено абсолютну владу Бурбонів. Духівництво і дворянство повернули собі колишні привілеї, а церква здобула величезний вплив на суспільне життя. Навіть в Англії уряд не зупинявся перед обмеженням давніх громадянських прав і свобод, щоб придушити демократичний рух.

У Європі посилився тиск на прогресивну пресу. В школах та університетах звільняли ліберальних викладачів. Гарантами підтримки й охорони встановленого Віденським конгресом порядку виступали держави Священного союзу. Сучасники називали 20-30-ті роки XIX ст. «добою реакції».

Проте всі спроби зберегти й увічнити давно віджилі порядки були приречені на невдачу. Розвиток ринкової економіки дедалі більше підривав позиції дворян-землевласників, а в Європі не припинявся рух за демократизацію суспільного ладу і скликання парламентських установ. Уже в 20-х роках XIX ст. у Європі спостерігається нове піднесення революційного руху.

2. Революційний і національно-визвольний рух в Європі 20-х років XIX ст. У 1820 р. спалахнула революція в Іспанії, що широко відгукнулася по всій Європі. У країні було введено свободу преси та прийнято конституцію. Але у 1823 р. революція зазнала поразки. Цьому сприяла французька інтервенція, здійснена за рішенням Священного союзу.

У 1820—1821 рр. у Неаполі і П'ємонті повстали військові частини на чолі з офіцерами - карбонаріями (вугільниками). Члени таємного товариства карбонаріїв проводили перші зібрання у хижах, де спалювали вугілля. На своїх кинджалах карбонарії клялись боротися за свободу батьківщини. Головним завданням карбонарії вважали звільнення країни від австрійського гніту, повалення монархічних режимів і прийняття конституції. Повстання змусило неаполітанського короля зректися престолу, але австрійські каральні частини, вступивши на територію королівства, відновили монархію Бурбонів. Австрійськими багнетами було придушено і виступи патріотів у П'ємонті.

У Німеччині передова інтелігенція організувала рух за об'єднання країни. У місті Єна було організовано Всенімецьку студентську спілку, що об'єднала борців за єдину державу і обрала своїм символом триколірний чорно-червоно-золотий прапор. У 1819 р. у Мангеймі студент Карл Занд заколов кинджалом ненависного молоді драматурга Августа Коцебу, що пропагував ідеї Священного союзу. «Кинджал Занда» став символом боротьби за свободу, символом нового німецького націоналізму. Проте це вбивство дало привід Меттерніху розпочати розправи над учасниками патріотичного руху в Німеччині. Занда прилюдно стратили у Гельдерберзі.

Podii v Mangejmi.jpg

Священний союз тимчасово подолав революційний рух, але виступи 20-х років не минули безслідно. Вони сприяли подальшому розхитуванню підвалин феодально-абсолютистського ладу і готували ґрунт для подальшого поширення революційно-демократичних, національно-визвольних і об'єднавчих рухів у Європі. Європейські революції сприяли також розгортанню визвольного руху в Греції та перемозі національно-визвольної війни народів Південної Америки проти колоніального гніту Іспанії і Португалії.

У 1821 р. почалося масове повстання проти турецького панування у Греції. Через рік грецькі Національні збори проголосили незалежність країни. Султанський уряд придушував повстання надзвичайно жорстокими методами. Десятки тисяч патріотів було вбито або продано в рабство. Мужня боротьба грецького народу за свободу викликала щире співчуття серед прогресивних кіл Європи. Вони збирали грошові пожертви, надсилали патріотам зброю, вербували добровольців для участі у визвольній боротьбі. Англійський поет Байрон озброїв на власні кошти цілий загін добровольців. Проте остаточну незалежність Греція отримала лише після поразки Туреччини у війні з Росією у 1829 р.

3. Утворення незалежних держав у Латинській Америці. Після завершення наполеонівських війн Іспанії на короткий час вдалося відновити свою владу в колоніях Південної Америки. Проте у 1816 р. на континенті розпочалося нове піднесення визвольного руху: зуло проголошено незалежність однієї з найбільших іспанських колоній Ла-Плата. Не-здовзі визвольна армія під проводом Хосе Сан-Мартіна, долаючи перевали Анд, досягла чилійського узбережжя Тихого океану. У 1818 р. Чилі було проголошено незалежною республікою. Проти іспанського панування піднялось патріотично настроєне населення Перу. У 1821 р. за допомогою армії Сан-Мар-тіна країна здобула незалежність.

Одним з основних центрів боротьби стала Венесуела. Патріотичні сили у ній очолив виходець з багатої місцевої сім'ї Сімон Болівар (1783-1830). Він був людиною невичерпної енергії, безмежно відданою батьківщині. В ньому поєднувалися талант оратора і неабиякі здібності полководця. Болівар увійшов в історію Латинської Америки як «Визволитель». Під проводом Болівара виступила повстанська армія, що складалась із добровольців-креолів, негрів і метисів. Після здобуття низки славних перемог над іспанськими військами було проголошено утворення незалежної республіки Велика Колумбія, а згодом і нової держави - Болівії, названої на честь  полководця.



ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

З виступу С. Болівара в Асамблеї Венесуельської республіки в Каракасі. 2 січня 1814 р.

Громадяни! Не я дав вам свободу. Ви зобов'язані нею моїм товаришам по зброї. Подивіться на їхні благородні рани, з яких не припиняє стікати кров, і згадайте тих, хто загинув у боях з іспанцями. Мені за честь очолити цих людей, чия військова відвага вища за почесті хвали. Не пиха й не жадоба влади надихнули мене на цей вчинок. Свобода - ось хто запалив у моїх грудях священний вогонь, а страждання моїх громадян, які гинули від жахливих катувань, чи стогін рабів, закутих у кайдани, підняли мій меч проти ворога Праве діло зібрало під мої знамена найвідважніших воїнів, а Провидіння, ще зичило справедливості, дарувало нам свободу.

Які риси характеру С. Болівара виявляються у цьому виступі?



У 1824 р. незалежною державою було проголошено Мексику, а через два роки у Південній Америці склали зброю останні іспанські гарнізони. Одночасно з іспанськими колоніями від португальського гніту звільнилась Бразилія. У 1822 р. тут було проголошено конституційну монархію.

У результаті національно-визвольного руху в Латинській Америці утворилася низка незалежних держав. Поряд з Великою Колумбією виникла і незалежна Федеративна республіка Центральної Америки. Але це політичне утворення виявилося нестійким і згодом розпалося на декільке інших незалежних держав.


Перевірте себе!

1. Проаналізуйте реакційну політику європейських монархів після Віденського конгресу.
2. Чому, на вашу думку, спроби посилити абсолютизм і феодальні привілеї дворян у 20-х роках XIX ст. були марними?
3. Охарактеризуйте національно-визвольний рух грецького народу проти турецького панування.
4. Покажіть на карті країни Латинської Америки, які отримали незалежність у 20-х роках XIX ст.
5. Використавши додаткові джерела, складіть історичний портрет Сімона Болівара. Чому пам'ятники йому стоять не лише на його батьківщині, а й в інших державах континенту?



ДАТИ І ПОДІЇ

1818 р. - Чилі проголошено незалежною республікою.
1820-1823 рр. - революція в Іспанії.
1821 р. - початок національно-визвольної війни у Греції.
1822 р. - Бразилію проголошено незалежною державою.
1824 р. - проголошено незалежність Мексики.



С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

Конспекти скачати, календарно-тематичне планування уроків з всесвітньої історії, онлайн бібліотека з книгами і підручниками на скачку, домашня робота, питання і відповіді



Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.