KNOWLEDGE HYPERMARKET


Конспект уроку до теми «Василь Симоненко. «Окрайці думок». За сторінками щоденника»

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 11 клас>> Українська література:«Василь Симоненко. «Окрайці думок». За сторінками щоденника»


План-конспект уроку з курсу «Українська література 11 клас» з теми «Василь Симоненко. «Окрайці думок». За сторінками щоденника.»




Тема уроку:   Василь Симоненко. «Окрайці думок». За сторінками щоденника.

Мета уроку:    ознайомитися із щоденниковими записами письменника, відчути світовідчуття митця, його внутрішнє єство;
                         розвивати вміння аналізувати й співставляти неординарні події, факти, явища, уміння творчого підходу до написаного;
                         виховувати любов до краси слова і думки.
Тип уроку:        комбінований.
Форма проведення:       урок-сповідь.
Обладнання:       портрет письменника, виставка літератури, мультимедійні засоби наочності. (проекція на екран мікро- та макроструктури уроку).
Епіграф:
                                                                                                                                            І миті жодної не можна повернути,
                                                                                                                                            Щоб заново, по-іншому прожить.
                                                                                                                                                                             Василь Симоненко
                                                        ЗМІСТ І СТРУКТУРА УРОКУ


Методичний коментар. Учні працюють у творчих групах, перед кожною з яких було поставлено випереджувальне творчо-пошукове завдання. Протягом уроку коментують епіграф, виставку літератури, працюють над поставленим завданням.
І.Організаційно-вступна частина уроку
Сугестивне введення в тему. Під ніжну ліричну мелодію учень зачитує уривок зі щоденника В.А.Симоненка:
18.ІХ.1962. «Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого. Мені потрібен друг, з яким я міг би поділитися усіма своїми сумнівами. Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю. Земля вже двадцять восьмий рік несе мене навколо сонця. Мало встиг я зробити за цей час гарного і доброго. Зате навчився мовчати і бути обережними, коли слід кричати...»
Інтелектуальна розминка.             
        - Які думки і почуття викликали у вас ці слова зі щоденника письменника?

ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання
1.Твір-есе про життєвий і творчий шлях В.А.Симоненка.
2.Кросворди, криптограми, чайнворди до життєпису В.А.Симоненка.
3. Ідейно-художній аналіз поезії патріотичної тематики.

ІІІ. Перевірка раніше засвоєних знань
Лінійний диктант
1.Хто за фахом В.Симоненко?

2.Як називалася перша прижиттєва збірка митця?

3.Якими словами розпочинається поезія «Лебеді материнства»?

4. Як звали діда В.Симоненка?

5.З якої поезії слова: «Бо знайте – ще не вмерла Україна І не умре!»?

6. Яке ім’я було у батька В.Симоненка?
Відповіді: 1.Журналіст. 2. «Тиша і грім». 3. «Мріють крилами з туману лебеді рожеві». 4.Іван. 5. «Ні, не вмерла Україна!» 6. Андрій.

Фронтальна бесіда
1.У чому, на вашу думку, полягає особливість  творчої манери В.А.Симоненка?
2. Які почуття викликають у вас ліричні твори митця?
3. Чи допомагають щоденникові записи розкрити внутрішній світ автора?
4. Зі щоденниками яких митців слова  ви знайомилися?

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та формування мотивації учіння
 
Учитель. Щоденник митця – неабияка коштовність, джерело знань про людину як особистість, ключ до розуміння світоглядних позицій, проникнення у найпотаємніше.
Сугестивне введення в тему. Під ніжну ліричну мелодію учень зачитує уривок зі щоденника В.А.Симоненка: 18.ІХ.1962. «Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого. Мені потрібен друг, з яким я міг би поділитися усіма своїми сумнівами. Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю. Земля вже двадцять восьмий рік несе мене навколо сонця. Мало встиг я зробити за цей час гарного і доброго. Зате навчився мовчати і бути обережним, коли слід кричати...»

Інтелектуальна розминка.             
-Які думки і почуття викликали у вас ці слова зі щоденника письменника?          
-А чи згідні ви з епіграфом до щоденника: «Читати без дозволу чужі щоденники –Еверест підлості" (невідомий афоризм простака Вілстона)? Аргументувати відповідь.

На сьогоднішньому уроці ми спробуємо доторкнутися краєчком серця і душі до найсокровеннішого для митця, перегорнути сторінки щоденника «Окрайці думок» Василя Андрійовича Симоненка. За життя митця щоденник у СРСР ніде не був надрукований, хоча Спілка письменників України після публікації його в «Сучасності» (ч.1,1965 р.), у статтях М.Негоди «Еверест підлості» («Радянська Україна» від 5.04.1965р.) і В.Козаченка та П.Панча «Тобі, народе» («Літературна Україна» від 27.04.1965 р.) не заперечила, навпаки, визнала, що такий щоденник існує. Розпочав його автор 18.IX.1962 року, останній запис зафіксовано 20.ІХ.1963 року.
Талановитий майстер слова, що не залишає байдужою ні одну стуну людської душі, письменник серед людей почувався самотнім. «Коли я говорю про «дикий острів» і свою самотність, то в цьому немає ніяковісінької зневаги до людей... Просто не зустрів я... духовної рідні...» (20.IX. 1963).
Чому так дискомфортно почував себе В.А.Симоненко серед цієї «суєти суєт»?  Це   ми    будемо    з'ясовувати    протягом    нашого   уроку-сповіді   митця   перед   нами, шанувальниками його таланту.
Крім того, висновком з почутого на уроці будуть складені вами сенкани. Отже, слово за дослідниками.

Учні-дослідники.
 Зі сторінок щоденника перед нами постає неординарна особистість, митець то ніжний, то гнівний, то знову лагідний, то знову сповнений обурення й сарказму. Це людина великої сили волі,  неабиякого терпіння,  у якої кожне слово відшліфоване до алмазного блиску. Це великий патріот свого народу, який своєю творчістю утверджував незалежну Українську державу.
Кожне слово у щоденнику як вивірений крок, таємна сповідь перед собою, адже свої думки, переживання, почуття довіряв лише йому. Спробуємо зупинитися на тих мотивах щоденника, які відтворюють митця як особистість.
Філософські роздуми про сенс життя, роздуми над своєю долею, характером –«пейзажі душі» – знайшли місце на сторінках щоденника.

V. Сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу
(Випереджуване завдання: зачитування уривків зі щоденника (під музичний супровід) та їх коментар).

І група дослідників. «Треба вчитися бачити себе збоку».
18.ІХ.1962. «Брехня, мабуть, моя професія. Талант брехуна у мене вроджений. Є три категорії брехунів...треті служать брехні як мистецтву. Вони, власне, вигадують або домислюють логічні кінцівки до правди. Ці брехуни, з моєї брехунівської купини, видаються мені благородними. Вони – резерв літератури... я частіше всього вдавався до третьої брехні. Такі, як я, теж необхідні для літератури – ми своїми кволими думками угноїмо грунт, на якому виросте гігіант. Прийдешній Тарас або Франко. Жду його, як віруючий пришестя христового... Хай тільки не зневажає він нас, маленьких чорноробів поезії. Він виросте з нас...»
27.ІХ.І962. «Будьте прокляті ви, нікчемні гроші! Ви зробили мене рабом газети, і я не міг поїхати... до Канева. Давно в мене не було такої втрати...»
9.ХІІ.1962. «Минули святки, і мені соромно згадувати свою вчорашню поведінку... Треба якось брати себе в руки і менше теленькати язиком, а більше ворушити мозком. Запізніле каяття завжди схоже на позерство. Але у мене немає іншого виходу. Треба вчитися бачити себе збоку».
6. VI..1963. «...Часто сумніви нищать будь-яку впевненість в своїй мужності. Я не знаю, як триматимуся, коли посиплються на мою голову справжні випробування. Чи лишуся людиною, чи так засліпить не лише очі, а й розум? Втрата мужності – це втрата людської гідності, котру я ставлю над усе. Навіть над самим життям...»
ІІ група дослідників. «В калюжі глибоко не пірнеш...»   
21.IX. 1962. «До безтями ненавиджу казенну, патентовану, відгодовану мудрість. Якими б цитатами бездари не підпитали свою розумову стелю, вона однак занизька для нормальної людини. Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки... Поезія – це прекрасна мудрість. До чого змілів наш гумор, як зубожіла сатира!.. А скільки вже назубоскалили з поганих літконсультантів! Я навіть ніколи не пробував писати ґрунтовні і глибокі відповіді на мілкі твори. В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів».
21 .VI. 1963. «Якщо поет не приносить нових думок та емоцій – він формаліст. Як би не рекламував свою мниму належність до реалістів. Холуйським реалізм не може бути. Є реалізм, якому служив Шевченко, і є реалізм, що користується послугами Дмитренка. Різні речі! Не дмитренки спадкоємці літератури. Вони живуть з неї, а не для неї. Навряд чи мені можна закинути формалізм, а не друкують нічого».
ІІІ група дослідників «Немає нічого страшнішого за обмежену владу в руках обмеженої людини».
19.ІХ.1962. «Справді, Сталін не зійшов на п'єдестал, не люди поставили його, а сам виліз – через віроломство, підлість, виліз криваво і зухвало, як і всі кати... Це страшно, коли прижиттєва слава і обожествлення стають посмертною ганьбою...»
16.Х. 1962. Немає нічого страшнішого за обмежену владу в руках обмеженої людини. Голова колгоспу з Єременкового села кричав на зборах від безсилля і люті:
«Я вам зроблю новий 33-й рік!., однією ідіотською фразою нищить наслідки роботи десятків розумних людей. Якби у наших вождів було більше глузду, ніж є, подібні крикуни милувалися б небом крізь грати».
ІV  група дослідників. «Здається, я став писати гірше...»
22.УІІ.1963. «Мабуть, почалося моє згасання. Фізично я майже безпорадний, хоч морально ще не зовсім виснажений. Думаючи про смерть, не почуваю ніякого страху. Можливо, це тому, що вона ще далеко? Дивна річ: я не хочу смерті, але й особливої
жадібності до життя не маю... Не життя, а низка дрібних клопотів, дрібних невдач, дрібних розчарувань і дрібних успіхів! Ні, не так я мріяв жити, як живу. Щасливий той, хто хоче від життя мало, – він ніколи не розчаровується у ньому.Найпростіший і найкоротший щлях до так званого щастя – стати обивателем...»
20.IX. 1963. «Здається, я став писати гірше, ніж рік тому. Зледачіли мозок і серце».
V  група дослідників. «...нам своє робить».
З.ІХ. 1963. «Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими і зухвалішими: «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршами. Кожний лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані (?) у «Жовтні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни...»
5.ІХ.1963. «Вчора написав «Казку про Дурила». Написав одним подихом... Сьогодні казка мені подобається, жаль, що нікому її прочитати. Тепер я став у Черкасах ще самотніший... Приятельські стежки між мною та Негодою і Оглоблином, можна сказати, позаростали буйним споришем. Одному з них я був потрібен, доки міг щось допомогти, другий виявився звичайним флюгером. Не сумніваюся, що він цькуватиме мене з таким же запалом, як раніше вихваляв... Але – нам своє робить».
<u</u>

VІ.Осмислення, узагальнення і систематизація знань
</u

 Сенкани
Письменник.
Талановитий, романтичний.
Трудиться, творить, страждає.
Він – гордість українського народу –
Василь Симоненко.
   
Митець.
Нескорений, змужнілий.
Бореться, мріє, працює.
Його творчість – наша гордість.
Симоненко.<u>

Узагальнювальне слово учителя.

VІІ. Підведення підсумків уроку і повідомлення д/з
Оцінка діяльності на уроці, обгрунтування виставлених балів, педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчальної роботи, оголошення домашнього завдання.


Домашнє завдання (диференцінованого характеру)
1.Написати твір-роздум на тему «Життя людського строки стислі...» (Л.Костенко).
2.Написати уявного листа поету.


Надіслано вчителем української мови та літератури Семчук Д.Б. ліцею №3 м.Чернівці

Планування уроків з української літератури 11 класу скачати, шкільна бібліотека онлайн, відео з української літератури, домашнє завдання

Предмети > Українська література > Українська література 11 клас > Василь Симоненко. Розповідь про поета > Василь Симоненко. Розповідь про поета. Конспект уроку і опорний каркас