Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Конспект уроку на тему: Григір Тютюнник— живописець правди, оборонець добра

Гіпермаркет знань>>Українська література >> Українська література: Григір Тютюнник. Огляд життя і творчості письменника.


План-конспект уроку з курсу «Українська література 11 клас» з теми «Григір Тютюнник— живописець правди, оборонець добра».




                                                                  ГРИГІР ТЮТЮННИК — живописець правди, оборонець добра.

                                                         Оповідання «Зав'язь» — почуття першої любові в художній інтерпретації

                                Вічна тема любові в новелі «Три зозулі з поклоном» Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї

Мета лекції    Познайомити студентів з біографією і «малою» прозою одного з найталановитіших українських новелістів-«шістдесятників». Розширити світогляд учнів. Поглибити вивчене про літературний процес і розвиток прози у 60-х роках ХХ століття. Закріпити вивчене про психологічну новелу

                                                                       План


1.  Григір Михайлович Тютюнник
2. Роздуми над новелою Григора Тютюнника  "Три зозулі з поклоном"

                                                                           ГРИГІР ТЮТЮННИК
                                                                 (5 грудня 1931 — 6 березня 1980)


 Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо. Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п'ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою).

Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точного слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного твору (і згодом, досить часто, — попередня, до викладу на папері, «апробація» їх в усних розповідях). Період його літературного учнівства лишився прихованим від сторонніх очей.

Перша зустріч письменника з читачем (за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» (рос. мовою: Крестьянка.— 1961. — № 5).
Після закінчення Харківського університету (1962) Гр. Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 — 1964 pp. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Г. Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості.

1966p. вийшла перша його книжка «Зав'язь» (вид-во «Молодь»). «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді.

Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967р.

У 1968р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань.

У 70-ті роки з'являються у пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори Гр. Тютюнника. У Талліні виходить збірка його оповідань естонською мовою (1974). Журнал «Сельская молодежь» у 1979р. (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче співробітництво. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978).

Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань та кіноповістей «Калина червона»; він перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»), І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін.

На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника.

За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980p.
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».

Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.

1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.


                                                       РОЗДУМИ НАД НОВЕЛОЮ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА
                                                                       "ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ"


Цей дивовижної краси твір, присвячений "любові Всевишній", - унікальне явище в нашій літературі. Ліричне забарвлення письма робить новелу імпресіоністичною: вона начебто складається з прозорих штрихів і буттєвого потоку подій.

Присвята - тонкий стилістичний прийом, відомий ще неоромантикові Миколі Хвильовому - його новела "Я (Романтика)" присвячена "Цвітові яблуні" (асоціація з назвою однойменного імпресіоністичного твору М.Коцюбинського). Архетип "любові всевишньої" (в Івана Франка "великої, вірної любові". - О.С.) - християнський, вселенський. Якщо зважити на тодішнє суспільне антирелігійне середовище Григора Тютюнника, стане зрозумілим прагнення автора відродити в читачів християнське духовне начало.

Композиція новели незвична - це так звана "новела в новелі". Тютюнник подає низку вставних епізодів, а починає розповідь з появи молодого оповідача: "Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі...". Зіткнення Юності та Минулого (стосунки батька і Марфи) - своєрідне накладання архетипів.

Образи батька (Анімус) і його дружини Софії, матері оповідача (Аніма, Мати) залишаються поза сюжетними подіями. Марфа ("Вона любила твого тата. А ти на нього схожий..." - слова Софії-Мудрості) весь час присутня біля головного героя, у свідомості якого снуються спогади і здогади, аж поки він не ознайомлюється зі змістом батькового листа з Сибіру. "Є (лист від Михайла - О.С.) - нема, є -  нема,  є..."  Продовженням  цього  Марфиного ворожіння на ромашці став висновок Софії: "У горі, енну, ні на кого серця немає. Саме горе". В останньому листі Михайло просить дружину: "...я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфнна душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі 3 поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу...

Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку".

Зозуля - міфічна істота. Вона віщує весну (таким чином, сакральні три зозулі - звістка про сублімацію, духовне оновлення, надію на майбутнє) і пророкує людині, скільки років залишилося жити. Ця птаха кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а потім "давиться" ячмінним колосом. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, тому вона летить туди першою, а прилітає звідти останньою. Люди, коли вперше бачать зозулю, звертаються до неї:


                                                                          Зозульо, зозульо, закуй мені,
                                                                          Скільки років жити буду!


За віруваннями предків, божество Сварог Дий раз у рік обертається на зозулю і віщує майбутнє. Тому весною мисливцям не дозволялося вбивати зозуль. Архетип "трьох зозуль" у новелі Тютюнника вказує на спадкоємність та шлях оповідача-спадкоємця.

За іншими віруваннями, на сьомому році життя зозуля перетворюється на яструба або орла. За це пташки мстять їй. В одній із легенд зозуля питає у пташок, чому вони це роблять, адже вона - не хижачка, і чує у відповідь: бояться в ній майбутнього яструба. Хижий птах означає темне, несвідоме. Воно зростає і роз'ятрюється, якщо не дотримуватися традицій і духовного розвитку. Тому оповідачеві не слід забувати про минуле та "серця трьох". Три зозулі відкрили головному героєві таємницю кохання.

Сосна ("татова сосна") - цар-дерево, архетип благословенного богами дерева, яке вічно зеленіє. У стародавніх колядках розповідається про сосну із золотою корою. Шишки печуть на весілля, бо це символ плодючості. За давнім звичаєм, соснову гілку зберігати в хаті від Нового року до наступного (перехід оповідача до іншого життєвого етапу). Вона слугувала оберегом від злих сил та приносила мир і спокій дому. Сосна, як і ялина, - символи покори. Ці дерева вважатися також і надгробними, тому "татова сосна" - натяк на те, що чекає оповідачевого батька в майбутньому. Водночас це і спроба лишити по собі слід на рідній землі. Сосна гоїть рани своєю смолою-живицею, отже, пам'ять про батька допоможе з'ясувати болючі питання - що й стане кроком сина до зрілості.
У новелі є епізодичний, але яскравий образ "сліпенького бандуристочки", який спливає в Михайловій уяві. З пісні того "бандуристочки" й залетіли в його душу три зозулі. Вони мають особливий сенс: для Михайла - виконати заповітне, передати поклін, аби звільнилася його душа від непосильного тягаря; для автора - підказка назви твору; для читача - ключ до розуміння непростого плетива високого і трагічного в долях героїв. Катарсис, точніше його передчуття, подається на національному тлі.

                                                                          ...Коли се було... А я досі думаю:
                                                                          "Як вони чули один одного - Марфа і тато? Як?.."
                                                                          А ще думаю:
                                                                          "Чому вони не одружилися, отак один одного чуючи?".
                                                                          - Тоді не було б тебе... - шумить велика "татова сосна".

"Три зозулі з поклоном" - повела, в якій зображено складний духовний конфлікт. У творі обмежена кількість дійових осіб: Марфа Яркова ("маленька Марфа"), поштар Левко, Софія, батько і син-оповідач. Кожна з чотирьох головних постатей уміщує в собі ознаки кількох архетипів: Матері - Природи і Культури (в новелі культуру уособлює страждання, спричинене розривом між усвідомленням свого обов'язку і тугою за минулим), Старості й Мудрості (як противагу незрілій молодості), Матері-Природи й Амімії - душі в цілому. (Аналогічні образи є у "Слові про Ігорів похід": Сонце та Земля як Всесвітня Мати, а Святослав і Ярославна (Єфросинія) - діти Космосу. Три зозулі з поклоном - узагальнений символ як несвідомого, так і очікування майбутнього.

У новелі присутній гештальт, тому твір передбачає багато інтерпретацій (конкретніше, але в іншому аспекті, дія відбувається в новелі Франца Кафки "Перетворення").


Григір Тютюнник
 20.03-8.jpg






Надіслала викладач будівельного технікуму транспортного будівництва Ясинуватський Муравльова Оксана Володимирівна, Донецька обл., м. Ясинувата


Матеріали з української літератури за 11 клас скачати, конспект з української літератури, підручники та книги скачати безкоштовно, шкільна програма онлайн

Предмети > Українська література > Українська література 11 клас > Григір Тютюнник. Огляд життя і творчості письменника > Григір Тютюнник. Огляд життя і творчості письменника. Конспект уроку і опорний каркас