Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Національний та етнічний склад населення України. Історія формування української нації

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 9 клас>> Географія: Національний та етнічний склад населення України. Історія формування української нації. Уявлення про політичну націю, корінні народи і національні меншини. Етнографічні групи укрїнців. Практична робота 4. Побудова секторної та стовпчикової діаграм національного складу населення України

§ 7. Національний склад населення


Пригадаймо

1. Що вам відомо про те, коли і як сформувалася українська нація?
2. Представники яких національностей проживають на теренах України?
3. Чи впливають демографічні процеси на національний склад населення України?
4. Чи є відмінності в національному складі населення в поселеннях різних типів?
5. Що таке українська діаспора і як вона сформувалася?


Історія формування української нації. Найдавніша стоянка первісної людини на теренах України виявлена поблизу села Королеве Закарпатської області. її вік — близько 600 тис. років. З часу переходу до осілого способу життя (7 тис. років тому) корінне населення вже не залишало займані території. Лісостеп заселяли землероби. Найвідомішими з них є племена трипільської культури, які жили великими селами по 600-700 осіб. Займали вони спочатку територію басейнів Дністра і Пруту, а пізніше - Південного Бугу і Дніпра. За два тисячоліття до нашої ери трипільська культура загадково зникла. Щодо її подальшої долі існують різні припущення.


Степові простори України впродовж століть були своєрідним коридором, через який проходили десятки кочових племен. Вони з'являлися з центральних районів Азії, а потім «розчинялися» серед народів Європи. Під тиском кочівників змушений був залишити північне Причорномор'я праукраїнський народ, який жив тут у II - IV ст. н. е. Переселилися в лісову зону, з часом сформувавши там могутню Українську державу з центром у Києві. Це зумовило початок утворення української нації на основі корінної народності. Вона у своєму розвитку зазнавала занепадів і нових підйомів у періоди відновлення української державності.


Чи знаєте ви, що...
Назву «українці» щодо представників корінного етносу України вперше зафіксовано наприкінці XVI ст. в документах, присвячених повстанням Григорія Лободи та Северина Наливайка. У першій половині XVII ст. «українцями» називали на сеймах Речі Посполитої послів від Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств. З першої половини XIX ст. українська інтелігенція починає використовувати слово «українці» як назву всіх представників української національності.


Зараз у світі проживає близько 48 млн українців, з яких 37,5 млн - у своїй національній державі. З відродженням України виникла проблема творення нової української поетичної нації з корінного етносу та представників інших національностей, що проживають на території держави.


Духовна культура українського народу. Корінним народом на території України є українці. З часів Давньокиївської держави українці називали себе «руссю». Цю самоназву українського народу використовували з XIII ст. до початку XX ст., причому з XVIII до XX ст. - одночасно з назвою «українці». Остаточно утверджується самоназва «українці» в Галичині й Буковині з кінця XIX ст., а у Східно-Центральній Україні - після національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., проголошення Української Народної Республіки.


Однією з визначальних ознак для віднесення тієї чи іншої людини до певної національності є мова. Інші складові духовної культури (культура, освіта, обряди і звичаї, релігія) можуть мати значні відмінності, оскільки формуються значною мірою в результаті зв'язків з навколишньою природою та іншими народами.


Українці розмовляють українською мовою, яка належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Зараз на території України значного поширення набула також російська мова.


Духовна культура народу - це комплекс найрізноманітніших життєвих уявлень, вірувань, обрядів ідей, міфів, які сформувалися в ході історичного розвитку. Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. Українська культура з давніх-давен зазнавала впливу зі сторони і впливала на інші культури.


Чи знаєте ви, що...
Відомий дослідник української культури І. Огієнко зазначав, що українській культурі від самого початку були властиві відкритість світу, відсутність ксенофобії (неприязні до чужого, іноземного) і гуманізм. «Сродна праця» (за Григорієм Сковородою) і самопізнання, свобода, заради якої не шкода втратити добробут, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, які пропагували провідні українські мислителі.


Як і в минулому, так і в наші часи для українців характерний доволі високий освітній рівень населення. За підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, вишу освіту в Україні мали 13,7 млн осіб.


Чи знаєте ви що...
Іноземні посли, що побували в Україні в часи Богдана Хмельницького, захоплювалися освітнім рівнем українців. Так, Павло Алеппський, родом із Сирії, який супроводжував патріарха Вселенської церкви у подорожі на територію України, написав у своїх спогадах про тодішніх українців: «Усі чоловіки, за малими винятками, навіть здебільшого їхні жінки і дочки, вміють читати та знають порядок богослужби і церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт і не дозволяють, щоб вони неуками тинялися по вулицях... Серед монастирських наставників є люди вчені, правники, промовці, вони знають логіку і філософію...».


Українські віряни переважно православні й належать до трьох найбільших церков: Української православної церкви Московського патріархату, Української православної церкви Київського патріархату, Української авто-кефальної православної церкви. Значна частина українців (4 млн) є католиками східного обряду (греко-католиками), понад 800 тис. осіб — католиками західного обряду (римо-католиками). Набув поширення, особливо з XX століття, протестантизм у формі п'ятидесятництва, баптизму, адвентизму тощо.


Різні історичні долі окремих груп українського народу вплинули не лише на відмінності в релігійній належності до різних церков, а й на формування деяких інших територіальних особливостей матеріальної та духовної культури. Трансформувалися вони також під впливом природного середовища, взаємозв'язків з іншими народами. Часто особливості побуту й культури були успадковані від колишніх племен, що, злившись у давнину, сформували український народ. Частини народу, які до сьогодні зберегли певні характерні риси матеріальної та духовної культури, називають етнографічними групами.


Етнографічні групи українців, які найбільше зберегли свою самобутність, проживають у карпатській частині Західної України. Це гуцули, бойки, лемки, які утворюють у гірській місцевості своєрідні етнографічні райони. Гуцульщина займає східну частину Карпат на південь від річки Лімниці в Івано-Франківській та Чернівецькій областях, а також Рахівський район Закарпатської області. Бойки проживають у гірських районах Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей між річками Лімницею і Сяном. Землі Лемківщини розташовані в межах Словаччини і Польщі, а на Закарпатті — на території між річкою Уж і державним кордоном. Лемки в результаті політичних акцій, які проводилися в 1940-х роках на теренах Польщі, змушені були залишити свої батьківські землі. Проживають вони зараз переважно на землях, які до Другої світової війни належали Німеччині. Переселені в Україну лемки живуть у західній та крайньо-східній її частинах.


У межах зони мішаних лісів за деякими рисами культури і побуту виділяють дві етнографічні групи українців: литвини, які проживають у середньому Придесенні (північ Чернігівської та Сумської областей), та поліщуки (північні райони Волинської та Рівненської областей).


Зберегти мову і самобутню культуру українському народові було дуже важко. Особливо трагічні наслідки для корінного населення мав колоніальний статус України в ХVIII-ХХ століттях у складі Російської держави. Метрополія здійснювала щодо українців політику етноциду — цілеспрямованого нищення української мови і культури. Повне уявлення про цю політику можна скласти, ознайомившись лише з переліком деяких історичних подій та назв документів:

1720 рік — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою;
1769 рік — указ Синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів із церковних книг;
1862 рік — закриття українських недільних шкіл, організованих передовою інтелігенцією;
1863 рік — Валуєвський циркуляр про заборону видання книжок українською мовою;
1876 рік — Емський указ про заборону ввезення українських книг з-за кордону, заборону українського театру й друкування нот українських пісень;
1884 рік — закриття всіх українських театрів;
1908 рік — указ Сенату про «шкідливість» культурної та освітянської діяльності в Україні;
1914 рік — указ Миколи II про заборону української преси;
1933 рік — телеграма Й. Сталіна про припинення «українізації», ліквідація в Україні так званого «нового національного ухилу»;
1989 рік — постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.


На західноукраїнських землях у 1920-1930-х роках також проводилася антиукраїнська політика, але тут в умовах більш демократичного суспільства активно відстоювали українську духовність громадська організація «Просвіта», політичні партії, греко-католицька церква.


Чи знаєте ви що...
Геноцид на українських землях теж мав антиукраїнську спрямованість. Так, голодомор 1932-1933 рр. був організований саме щодо сільського населення, де проживали переважно представники корінної національності. Нищення інтелігенції, масові депортації теж стосувалися здебільшого українського населення — серед величезної кількості в'язнів у таборах українці становили майже половину.


Таким чином, нищення колонізаторськими режимами української культури, створення атмосфери непрестижності української мови призвело до того, що частина українців втратила свою мову, записувалася росіянами в паспортах тощо. Так, під час перепису населення в 1989 р. 4,6 млн українців (12 %), які проживають в Україні, назвали в анкеті рідною російську мову, а 2 млн відповіли, що не володіють українською. Причому, порівняно з 1959 р., кількість таких українців практично подвоїлася, що було наслідком жорсткої русифікаторської політики у 1970-1980-х рр.


Чи знаєте ви, що...
Українська мова належить до найпоширеніших мов світу і посідає за кількістю її носіїв 26 місце у світі. Серед слов'янських мов вона є другою після російської. В Україні близько 31 млн людей можуть спілкуватися українською мовою, і це число поступово зростає.


Незважаючи на те що в 1988 році в Україні було прийнято Закон про українську мову, а Конституцією в 1996 р. закріплено державний статус української мови, нею в повсякденному житті розмовляє поки що меншість громадян нашої держави. На телебаченні, радіостанціях, у газетах, книжках домінує російська мова. Тому необхідно переглянути і значно посилити заходи, спрямовані на утвердження державного статусу української мови. Цю необхідність засвідчують і підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Хоча загалом рідною назвали українську мову 67,5 % громадян України (на 2,8 % більше, ніж у 1989 р.), але частка українців, які назвали в анкеті рідною російську мову, зросла з 12,2 % до 14,8 %. Поки що представники корінної національності часто змушені почуватися на рідній землі, як за кордоном, перебуваючи практично безперервно в російськомовному середовищі та інформаційному просторі.


Чи знаєте ви, що...
Побутове мовлення, у якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови, називають суржиком. Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення — на Стародубщині, Курщині, Донщині, Кубані, Поволжі. За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення в різних регіонах України становила від 2,5 % (західний регіон) до 21,7 % (східно-центральний регіон), а загалом по Україні — близько 12 %


Національний склад населення України. Оскільки поточний облік населення не передбачає вивчення національного складу, то для з'ясування питань чисельності представників того чи іншого етносу в населенні держави необхідно скористатися матеріалами проведених переписів. Якщо порівняти статистичні дані переписів населення (табл. 2), то можна зробити висновок про те, що в 1950-1980-і рр. чисельність українців зростала дуже повільно, а частка їх у населенні України знижувалася. Причинами цього були зменшення природного приросту, особливо в сільській місцевості, відтік молоді на будови Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі. І навпаки, на території України створювалися сприятливі умови для в'їзду представників інших національностей колишнього СРСР.


Таблиця 2.
Національний склад населення України

Національність 1930 р. тис.осіб 1930 р. % 1959 р. тис.осіб 1959 р. %
1989 р. тис.осіб 1989 р. % 2001 р. тис.осіб 2001 р. %
Усе населення, у т. ч.: 41776 100 41869 100 51002 100 48241 100
українці 31317 75,0 32158 76,8 37419 72,7 37542 77,5
росіяни 3331 8,0 7091 16,9 11356 22,1 8334 17,2
білоруси 143 0,3 291 0,7 440 0,9 276 0,6
молдавани 327 0,8 242 0,6 325 0,6 259 0,5
кримські татари 198 0,5 219 0,5 47 0,1 248 0,5
болгари 198 0,5 219 0,5 324 0,6 205 0,4
угорці 112 0,3 149 0,4 163 0,3 157 0,3
румуни 139 0,3 101 0,2 135 0,3 151 0,3
поляки 2295 5,5 363 0,9 219 0,4 144 0,3
інші народи 1044 2,5 312 0,7 576 1,1 969 2,0


Чи знаєте ви, що...
Українська держава підтримує відносно тісні зв'язки з українцями, які проживають у складі західної та східної діаспори. Здебільшого ці зв'язки мають культурно-освітній характер — обмін навчальною і художньою літературою, проведення культурно-мистецьких конкурсів, тобто спрямовані на розвиток, поширення та популяризацію української культури у світі.


З 1989 р. до 2001 р. кількість українців майже не зросла, але частка їх у населенні держави суттєво підвищилась — із 72,7 % до 77,5 %. За оцінками науковців, це певною мірою відбулось за рахунок домінування українців серед імігрантів з держав колишнього СРСР та підвищеної частки осіб інших національностей серед емігрантів. Крім того, під час перепису 2001 р. українці вже не записувались росіянами, оскільки перестали соромитись своєї справжньої національності. Сьогодні українці становлять основну частину населення в більшості областей України, і тільки в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі частка їх менша, ніж росіян (табл. 3). Найбільша частка українців проживає в Тернопільській області.


Представників інших народів, які проживають на території даної країни, називають національними (етнічними) меншинами. На теренах України їх є понад 100. Найчисленнішими з них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та ін. (табл. 3).


Чи знаєте ви, що...
Найбільш компактний етнічний масив грецького населення було утворено в Північному Надазов'ї наприкінці 1770-х рр. греками-переселенцями з Криму (близько 18 тис. осіб) після проголошення його незалежним ханством. Грецьке населення Криму формувалось упродовж тривалого часу за рахунок вихідців із Греції (VI ст. до н. е.) та інших, більш пізніх грецьких іммігрантів, про що свідчить їх етнічна неоднорідність.


Таблиця 3.
Частка двох найчисельніших національностей в усьому населенні України за даними перепису 2001 р. (%)


Українці
Росіяни

Українці
Росіяни
Україна
77,5
17,2
Миколаївська
81,9
14,1
АР Крим
24,3
58,3
Одеська
62,8
20,7
Вінницька
94,9
3,8
Полтавська
91,4
7,2
Волинська
96,9
2,4
Рівненська
95,9
2,6
Дніпропетровська
79,3
17,6
Сумська
88,5
10,3
Донецька
56,9
38,2
Тернопільська
97,8
1,2
Житомирська
90,3
5,0
Харківська
70,7
25,6
Закарпатська
80,5
2,6
Херсонська
82,0
14,1
Запорізька
70,8
24,7
Хмельницька
93,9
3,6
Івано-Франківська
97,5
1,8
Черкаська
93,1
5,4
Київська
92,4
6,0
Чернівецька
75,0
4,1
Кіровоградська
90,1
7,5
Чернігівська
93,5
5,0
Луганська
58,0
39,0
м.Київ
82,2
13,1
Львівська
94,8
3,6
м.Севастополь
22,4
71,6


Росіян в Україні проживає понад 17% (2001 р.) усього населення. Зараз вони проживають здебільшого в містах.


Чи знаєте ви що…
Кількість носіїв російської мови в Україні перевищує кількість етнічних росіян. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, російську мову вважали рідною 29,6 % громадян різних національностей. Відсоткове відношення одномовних росіян, які користуються лише російською мовою, — 80-85 %.


Представники інших національностей проживають переважно в районах України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі, поблизу кордону з Білоруссю, а також у містах Донбасу й Придніпров'я, селах Миколаївщини й Криму. Молдавани оселилися переважно в селах Одеської та Чернівецької, а також Кіровоградської та Миколаївської областей. Поляки найбільшу частку становлять у населенні міст Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Болгари проживають у селах південно-західних районів Одеської області та у Приазов'ї.


У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області проживають греки, у Запорізькій — албанці.


На теренах України є три корінні національні меншини, тобто ті народи, що проживають на своїй етнічній території. Найчисленніші серед них кримські татари, які проживають у Криму й повертаються зараз на свою батьківщину після депортації в 1944 році. Корінними національними меншинами є також караїми у Криму та гагаузи в Одеській області.


У процесі становлення незалежної Української держави, демократизації всіх сфер життя в країні виникають національні культурні товариства, створюються умови для духовного розвитку представників національних меншин.


Закріплюємо та узагальнюємо

1. Як заселялася територія України і формувалася українська нація?
2. Як і коли закріпилася назва «українці»?
3. Які особливості духовної культури українського народу?
4. Які етнографічні групи українців проживають в Україні?
5. Що таке етноцид і які його наслідки в Україні?
6. Яку частку становлять українці в різних регіонах країни? Чому?
7. Кого відносять до національних меншин і яка їх географія на теренах України?


Набуваємо практичних навичок

1. Побудуйте секторні діаграми чотирьох найбільших національностей в Україні у 1959 та 1989 роках. Проаналізуйте зміни і вкажіть чинники, якими вони зумовлені.
2. Покажіть на контурній карті райони проживання окремих етнографічних груп українців.
3. Користуючись додатковою літературою чи джерелами мережі Інтернет, знайдіть інформацію про особливості культури окремих етнографічних груп українців. Складіть і запишіть на основі цієї інформації коротке повідомлення.


Йосип Гілецький, Географія, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів


Збірка конспектів уроків по всім класами, домашня робота, скачати реферати з географії, книги та підручники згідно каленадарного плануванння з географії для 9 класу

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.