Личные инструменты

2168
з математики

132
учня

168
для 11 класу

443
відкореговано


Вашій увазі

24638
уроків


Особливості розвитку культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Наука. Видатні вчені

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Особливості розвитку культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Наука. Видатні вчені


ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ. КАПІТАЛІЗАЦІЯ І ЇЇ ВПЛИВ НА КУЛЬТУРУ. ОСВІТА. КИЇВСЬКИЙ ТА ХАРЬКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТИ. ГІМНАЗІЇ. РІШЕЛЬЄВСЬКИЙ ТА НІЖИНСЬКИЙ ЛІЦЕЇ. НАУКА. ВИДАТНІ ВЧЕНІ


ОСВІТА І НАУКА УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
1. Назвіть імена іноземних учених першої половини XIX ст., яких ви знаєте.
2. Назвіть імена та наукові досягнення українських учених попередніх часів.


Основні історичні чинники розвитку культури. Вплив капіталізації

Національна культура, як і все життя народу, формується під впливом тих чи інших історичних обставин. Для української культури це було зникнення турецько-татарської загрози; розвиток промислового виробництва й виникнення верстви «різночинців» — інтелігенції. Ці обставини, звичайно, сприяли розвиткові української культури. На неї благотворно впливала загальноєвропейська культурно-мистецька ситуація. Засади класицизму та романтизму знаходили все більше прихильників і послідовників в Україні. Особливого значення в середовищі українців набув романтизм. Він міцно поєднався з їхніми національними та соціально-визвольними потребами.

ДУМКА ВЧЕНОГО
Український композитор і вчений Станіслав Людкевич уважав: «Романтизм пробудив до нового буйнішого життя та національної свідомості трохи не всі слабші та молодші нації Європи, у яких культурно-національний побут не дійшов був ще свого виразу... між головними девізами літератури, культури і мистецтва помістив ідею національності».

Романтизм утверджував у суспільному житті ідеали волелюбності, свободи особистості, «відкривав» народ як джерело моралі, мудрості й краси. Одним із чинників розвитку тогочасної української культури стала капіталізація. Під її впливом активно формувалися нові верстви шанувальників творів мистецтва: буржуазія, що прагнула краще організувати свій побут; інтелігенція, яка, займаючись розумовою працею, потребувала мистецьких творів для душевної гармонії та естетичної насолоди. Капіталізація вела й до зростання духовно-культурних запитів найширших верств населення.

вид львова

Проте діяли й обставини, які суттєво гальмували розвиток культури. Це повна втрата навіть залишків державності на Лівобережжі через російський імперський тиск; нове закріпачення українців; цілковите підпорядкування Української православної церкви Московській патріархії.

Розвиток української культури гальмувався також активним тиском російських та австрійських імперських властей. Вони заохочували всіляких пристосуванців, створювали сприятливі умови для відступників від національних інтересі ІІ, переслідували національно свідому еліту, усували її від участі в культурному та суспільно-політичному житті. Ці обставини прямо чи опосередковано впливали на розвиток національної культури.

Особливості розвитку культури

Найочевиднішою особливістю є те, що, незважаючи на підневільне становище нашого народу, протидію імперських властей, становлення національної культури відбулося. Вона проявила надзвичайну життєву стійкість і витворила власні національно своєрідні взірці, досягла європейських висот у мистецькій та національній сферах.

Наступною особливістю була нерівномірність культурного розвитку різних регіонів України. Унаслідок підпорядкування українських земель різним державам, залежності від суспільно-політичних ситуацій в них, українські національно-культурні сили концентрувалися спочатку в Харкові та Перемишлі. У середині XIX ст. посилилася роль Києва та Львова. Наприкінці століття центр національно-культурного життя перемістився до Львова.

Особливістю того часу стала узгоджена діяльність української інтелігенції Заходу і Сходу України. Підпорядкованість різним метрополіям не призвела до культурного відчуження та розірвання зв'язків між регіональними центрами української культури. Навпаки, вони спрямовували свою діяльність у русло соборності для відновлення єдності. Західно- та східноукраїнська інтелігенція домагалася визнання властями української мови й культури, виступала на захист спільних історичних пам'яток, науково доводила єдність українства різних регіонів.

Відбулася зміна суспільних верств — представників української культури. На початку століття це були нащадки козацької старшини та нове українське дворянство. У ЗО—40-х роках XIX ст. боротьбу за культурно-національні права розпочала інтелігенція. Вона обґрунтовувала законність культурно-національних вимог українців, опираючись на внутрішні духовні сили народу: творчість, вірування, мудрість, мову, звичаї, уявлення.

Освіта

Розвиток міст, промисловості й торгівлі вимагав дедалі більше освічених і кваліфікованих працівників. Через це російський царизм змушений був відкривати все нові й нові навчальні заклади.

Історичний факт. Настрої, які панували в петербурзьких урядових колах щодо народної освіти, красномовно характеризують слова міністра народної освіти О. Шишкова, сказані ним у 1824 p.: «Навчати грамоти весь народ... завдало б більше шкоди, ніж користі».

Шкоду від освіти царизм пов'язував із вільнодумством і розвитком національної самосвідомості. Не маючи змоги протистояти потребі суспільства в освічених людях, царський уряд намагався взяти під свій пильний контроль сферу освіти. Для цього в 1802 р. було створено міністерство народної освіти. Своїми заходами воно, з одного боку, прагнуло задовольнити потреби країни в освічених працівниках, чиновниках, а з іншого — позбавити український народ національної самосвідомості, культури й гідності.

Офіційний Петербург намагався прищепити українцям переконання, що російська нація — рятівник і провідник усього слов'янства, а українці — лише меншовартісний, неповноцінний етнос. Цій меті слугувала й реорганізація системи освіти. На зламі XVIII-XIX ст. царизм зруйнував національну школу в Україні, яка поставила український народ на один рівень із найосвіченішими державами Європи.

Історичний факт. У середині XVIII ст. в Україні одна школа припадала на 700-900 душ населення. У середині XIX ст. цей показник дуже змінився: одна школа вже припадала на 9,5 тис. українців.

На початку XIX ст. в Україні було реформовано систему освіти на загальноімперський зразок. Усі навчальні заклади поділено на парафіяльні, повітові, губернські гімназії та університети.

Українській освіті, яка завжди відзначалася демократичністю та всестановістю, тепер нав'язувався чітко виражений становий характер. Для нижчих верств населення призначалися школи нижчих ступенів, а для панівних верств — вищих.

початкова школа

Початкової освіти навчали в парафіяльних і повітових школах. Сільські діти навчалися там протягом 4-6 місяців, міські — до року. Навчання велося російською мовою. Учнів навчали основам православної віри, читати, писати, виконувати чотири арифметичні дії.

Другим ступенем початкової освіти були повітові школи. У них здебільшого навчалися діти дворян, заможних міщан, купців і чиновників. Вони вивчали російську мову, географію, історію, арифметику, природознавство, фізику, малювання.

Гімназії. Середню освіту учні здобували в гімназіях, спочатку чотирикласних, а з 1828 р. — семикласних. Тут вивчали: латинську, німецьку і французьку мови, початковий курс філософії, політичну економію, природознавство. Проте з 1828 р. три останні дисципліни були вилучені з навчального плану. Натомість уведено викладання Закону Божого, історії церкви, грецької мови.

ніжин

Царизм свідомо гальмував розвиток освіти, через що кількість учнів і шкіл в Україні значно зменшилася. Украй незадовільним було матеріальне становище парафіяльних шкіл і повітових училищ. Здебільшого вони розміщувалися в непристосованих будівлях, не забезпечувалися необхідним навчальним приладдям, підручниками та посібниками. Учителі отримували мізерну заробітну плату.

Історичний факт. У 1856 р. на підвладних Російській імперії українських землях офіційно числилося 1300 початкових шкіл, де навчалося 67 тис. учнів; 18 гімназій з 4 тис. учнів. Якщо врахувати, що на них проживало 13,5 млн чоловік, то в Україні на сто мешканців припадало 0,61 учня, у Росії — 0,7, у СІЛА — 20, у Франції та Англії — 9,1 учня.

У губернських містах діяли приватні пансіони. У Києві, Харкові, Полтаві, Одесі та Керчі були засновані інститути шляхетних дівчат. Навчання та виховання в цих навчальних закладах велося за програмою середньої школи.

Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. В Україні діяли також три ліцеї: Рішельєвський в Одесі, Кременецький на Волині (його закрили після польського повстання 1830-1831 pp.), Ніжинський, який був заснований у 1820 р. князем І. Безбородьком як гімназія вищих наук. У 1832 р. її було перетворено на ліцей, спочатку фізико-математичний, а пізніше — юридичний. Його вихованцями стали видатні українські письменники, громадські діячі, учені XIX ст. — Є. Гребінка, Л. Глібов, М. Гоголь, О. Лазаревський та інші.

Поступово розширювалася мережа середніх професійних навчальних закладів. Медичну освіту здобували в Єлизаветградській медичній школі (1787) та Київській фельдшерській школі (1842). Геодезичну освіту давало Кременецьке землемірне училище (1807).

В Україні діяла єдина на всю імперію школа бджільництва у с. Пальчиках на Чернігівщині. Агрономічної освіти навчали в Харківській землеробській школі (1855). Протягом 30-х років XIX ст. були відкриті училище торговельного мореплавства в Херсоні та морська школа в Севастополі.

Найширшу мережу закладів мало військове відомство. У Миколаєві діяли артилерійське (з 1794) і штурманське (з 1798) училища. У Полтаві (з 1840) та Києві (з 1852) діти українських дворян готувалися до офіцерської служби в кадетських корпусах.

Харківський та Київський університети. Вищу світську освіту в Україні стали надавати університети: Харківський (1805) та Київський (1834). Як визначав університетський статут, завданням цих навчальних закладів була «підготовка юнацтва до вступу в різні звання державної служби», тобто державних чиновників. Проте зусиллями професорів і студентів університети перетворилися насамперед на центри наукового й культурного життя України.

інститут шляхетних дівиць

У Західній Україні діти селян могли здобути початкову освіту в парафіяльних школах. Нижчі верстви здобували початкову освіту другого ступеня в трикласних (тривіальних) школах і неповну середню освіту в чотирикласних головних і нормальних школах. Проте таких шкіл було дуже мало. Усі вони підпорядковувалися римо-католицькій церкві.

університет

У цих школах обов'язково викладалася німецька мова, а водночас із нею в Галичині — польська, у Буковині — румунська, у Закарпатті — угорська. Лише в сільських парафіяльних школах, утримання яких австрійський уряд з 1813 р. переклав на плечі селян, навчання велося українською мовою.

У кількох гімназіях діти поміщиків, духівництва й чиновництва навчалися латинською та німецькою мовами. Вищу освіту в краї давали Львівський університет, Реальна й Технічна академії у Львові та Чернівецький ліцей.

Розвиток науки. Видатні вчені

В Україні природничі й точні науки досягли значних успіхів. На початку століття потужним центром наукових досліджень став Харківський університет. Ректор університету Тимофій Осиповський протягом 1813-1820 pp. підготував тритомний «Курс математики». Його учень Михайло Петроградський очолював кафедру математики в паризькому колежі Генріха IV, став засновником Петербурзької наукової математичної школи. Український учений був обраний членом Академії наук Нью-Йорка, Італії, Росії, членом-кореспондентом Паризької академії наук. Живучи за межами України, він не цурався Батьківщини, не забував рідну мову, підтримував дружні стосунки з Т. Шевченком.

іван орлай

Відомим ученим-медиком став виходець із Закарпаття, випускник Львівського та Віденського університетів Іван Орлай. Із 90-х років XIX ст. він працював медиком при царському дворі. Протягом 1801-1817 pp. був ученим секретарем Медичної академії. Написав багато наукових праць з історії медицини в Росії та медичних посібників. Іван Орлай написав також історію Закарпатської України IX-XVIII ст. У останні роки життя він очолював Ніжинську гімназію та Рішельєвський ліцей. Учений і педагог був звинувачений у вільнодумстві й помер під час слідства. Помітний внесок у природничі науки зробив випускник Віденського університету Остап Волощак. Працюючи у Львівському університеті, він зажив слави як видатний географ, ботанік і флорист. Остап Волощак вивчав рослинний світ Карпат, написав понад 50 наукових праць із ботаніки. За свої успіхи був обраний членом Віденської та Краківської академій наук і дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Працюємо з джерелами

«Якщо ці вірші не можуть служити поясненням української історії, то принаймні в них видно поетичний геній народу, його дух, звичаї старих часів і нарешті ту чисту моральність, якою завжди визначалися українці і яку вони старанно зберігають і сьогодні як спадщину предків, яка врятувалася від жадібності сусідніх народів».

• Проаналізуйте уривок із передмови, яку написав до свого видання своїх віршів М. Цертелєв. Визначте риси сприйняття народної культури, притаманні діячам української культури першої половини XIX ст.

Перевірте свої знання
1. Визначте й охарактеризуйте історичні обставини розвитку української культури протягом першої половини XIX ст.
2. Назвіть принципову відмінність засобів, які використовували для національної справи старшини-дворяни й інтелігенти.
3. Як капіталізація стала чинником розвитку культури?
4. Якою була спрямованість царської політики щодо освіти?
5. Яких успіхів досягла українська математика?
6. Складіть схему системи освіти в Україні.


О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів  

Планування уроків з історії України, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завдання та робота з історії України для 9 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.