KNOWLEDGE HYPERMARKET


Як з'явилися квіти-незабудки.Повні уроки
 
(14 промежуточных версий не показаны.)
Строка 1: Строка 1:
-
[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''Гіпермаркет Знань''']]'''>>'''[[Українська література|'''Українська література''']]'''>>'''[[Українська література 3 клас. Повні уроки|'''Українська література 3 клас.Повні уроки''']]'''>> Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки'''  
+
[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|'''<metakeywords>Українська література 3 клас,Повні уроки, Тема Як з'явилися квіти незабудки.</metakeywords>Гіпермаркет Знань''']]'''&gt;&gt;'''[[Українська література|'''Українська література''']]'''&gt;&gt;'''[[Українська література 3 клас. Повні уроки|'''Українська література 3 клас.Повні уроки''']]'''&gt;&gt; Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки'''  
<span style="font-weight: bold;">Тема: Як з’явилися квіти незабудки.</span>  
<span style="font-weight: bold;">Тема: Як з’явилися квіти незабудки.</span>  
Строка 9: Строка 9:
<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>  
<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>  
-
<br>&nbsp;&nbsp; На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>&nbsp;&nbsp; Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>&nbsp;&nbsp; Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й&nbsp; викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>&nbsp;&nbsp; «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають&nbsp; старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>&nbsp;&nbsp; Настає хвилина розлуки.&nbsp; Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...&nbsp;&nbsp;&nbsp; І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.&nbsp; Це були перші незабудки.&nbsp; Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>&nbsp;&nbsp; Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.&nbsp; Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.&nbsp; Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.&nbsp; Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.&nbsp; А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br>&nbsp;- Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>&nbsp; І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.&nbsp; Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,&nbsp; від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.&nbsp; Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>&nbsp;&nbsp; Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.&nbsp; Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br>&nbsp;- Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.&nbsp; Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.&nbsp; І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила&nbsp; в ній злу силу.&nbsp; - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br>&nbsp;- Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її&nbsp; з місця. <br>&nbsp;- Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>&nbsp;&nbsp; Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.&nbsp; У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br>&nbsp;- Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br>&nbsp;Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br>&nbsp;- Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.&nbsp; І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>&nbsp;&nbsp; Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.&nbsp; Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br>&nbsp;- Не забудь! <br>&nbsp;- Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>&nbsp;&nbsp; Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>&nbsp;&nbsp; Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:&nbsp; <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину. <br>&nbsp;&nbsp; А тепер давайте трішки пограємося у гру&nbsp;: «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]<br>2. [[Image:nn9.JPEG]]<br>3. <br>4.<br>5.<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br><br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему&nbsp;: «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему&nbsp;: «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.&nbsp;&nbsp; Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас&nbsp;: Підручник для навч.закл.&nbsp; - К.: Освіта&nbsp; 2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.&nbsp; ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br>&nbsp;Мельник В.В.&nbsp; Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>
+
<br>&nbsp;&nbsp; На сьогоднішньому [[Повні_уроки|'''уроці''']] ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>&nbsp;&nbsp; Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>&nbsp;&nbsp; Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й&nbsp; викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>&nbsp;&nbsp; «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають&nbsp; старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>&nbsp;&nbsp; Настає хвилина розлуки.&nbsp; Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...&nbsp;&nbsp;&nbsp; І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.&nbsp; Це були перші незабудки.&nbsp; Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».
-
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
+
{{#ev:youtube| 2PlD6hN7fSw&amp;feature }}<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>&nbsp;&nbsp; Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.&nbsp; Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.&nbsp; Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.&nbsp; Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.&nbsp; А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br>&nbsp;- Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>&nbsp; І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні [[Відділ_Квіткові._Повні_уроки|'''квіти''']].&nbsp; Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,&nbsp; від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.&nbsp; Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>&nbsp;&nbsp; Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.&nbsp; Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br>&nbsp;- Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.&nbsp; Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.&nbsp; І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила&nbsp; в ній злу силу.&nbsp; - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br>&nbsp;- Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її&nbsp; з місця. <br>&nbsp;- Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>&nbsp;&nbsp; Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.&nbsp; У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br>&nbsp;- Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br>&nbsp;Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br>&nbsp;- Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.&nbsp; І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>&nbsp;&nbsp; Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.&nbsp; Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br>&nbsp;- Не забудь! <br>&nbsp;- Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>&nbsp;&nbsp; Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>&nbsp;&nbsp; Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:&nbsp; <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою [[Тема_26._Твоя_країна_—_Україна._Символи_держави.|'''Батьківщину''']].
 +
 
 +
{{#ev:youtube| CcycJMzl0zQ&amp;feature }}<br>&nbsp;&nbsp;'''А тепер давайте трішки пограємося у гру&nbsp;: «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]
 +
 
 +
'''Молодці. А назву цієї квітки ви знаєте?'''<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]
 +
 
 +
'''Добре. Молодці.'''<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]
 +
 
 +
'''Продовжуємо.'''<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]
 +
 
 +
'''А назву цих квіток напевно знають всі.'''<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>'''Молодці! Ну а тепер остання квітка:'''<br>[[Image:Nn1.JPEG]]
 +
 
 +
'''Молодці! Гарно справилися з завданням.'''
 +
 
 +
{{#ev:youtube| KnXhDwaXu3A }}
 +
 
 +
<br>
 +
 
 +
#Список використаних джерел:
 +
#Урок на тему&nbsp;: «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
 +
#Урок на тему&nbsp;: «Про що розповіла незабудка» учителі української літератури сш № 55 м.Львів
 +
#Коршун Р.П.&nbsp; ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.
 +
#&nbsp;Мельник В.В.&nbsp; Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.
 +
#Савченко О.Я.&nbsp;&nbsp; Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.
 +
#Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас&nbsp;: Підручник для навч.закл.&nbsp; - К.: Освіта&nbsp; 2003. - 295c.
 +
 
 +
<br><br>
 +
 
 +
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>----
 +
 
 +
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
 +
 
 +
учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
 +
 
 +
учителі української літератури сш № 55 м.Львів
 +
 
 +
Дідковська І.П.
 +
 
 +
----
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов&nbsp; высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
 +
 
 +
 
 +
[[Category:Українська_література_3_клас]]

Текущая версия на 20:17, 13 августа 2012

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас.Повні уроки>> Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки

Тема: Як з’явилися квіти незабудки.

Мета уроку: ознайомлення з казкою І. Калинець «Про що розповіли незабудки», легенди виникнення квітів.

Тип уроку: навчально-пізнавальний.


   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».
   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.
   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле.
   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ...
   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».



    Є і ще одна давньогрецька легенда.
   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!"
    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив.
- Все одно у вогні згориш!
Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос:
 - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш!
  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика.
   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію.
 - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка.
- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба.
 - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця.
 - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву.
   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники.
 - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос.
- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики.
 Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла:
 - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди!
І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс.
   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь!
 - Не забудь!
 - Не забуду ніколи, незабудочка моя!
Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного.
   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.
   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок: 
- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я!
Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився:
- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку.
- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.



  А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.
Отож розпочнемо.
Яку назву має ця квітка?

1.Nn8.JPEG

Молодці. А назву цієї квітки ви знаєте?
2. Nn9.JPEG

Добре. Молодці.
3. Nn10.JPEG

Продовжуємо.
4.Nn12.JPEG

А назву цих квіток напевно знають всі.
5.Nn13.JPEG
Молодці! Ну а тепер остання квітка:
Nn1.JPEG

Молодці! Гарно справилися з завданням.



  1. Список використаних джерел:
  2. Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
  3. Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі української літератури сш № 55 м.Львів
  4. Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.
  5.  Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.
  6. Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.
  7. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.



Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.

----

Над уроком працювали

учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ

учителі української літератури сш № 55 м.Львів

Дідковська І.П.



Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Предмети > Українська література > Українська література 3 клас