Текущая версия на 13:14, 3 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 11 клас>>Українська мова: Просте речення[[Image:]]

'Тема уроку:'Читання мовчки

№1.

Михайло Максимович
  Однією з наших національних духовних святинь є скромна і дещо призабута Михайлова гора. Це зелений пагорб над Дніпром з непомітним з автострад селом Прохорівкою, що немов тулиться до великої річки. Здається, дві гори – гора Тарасова й гора Михайлова – бачать одна одну крізь блакитну дніпровську млу й тихо про щось розмовляють, як розмовляють у Шевченкових баладах степові могили...
  Понад тридцять років, аж до самої смерті, на Михайловій горі жив і творив професор Михайло Максимович. Це про нього писав М.Драгоманов: “цілий історично-філологічний заклад і, вкупі з тим, живий чоловік”.
  Доля розітнула життя Михайла Олександровича на дві половини. Спочатку – блискуча кар’єра вченого в Московському університеті, дружба з О.Пушкіним, В.Жуковським, П.Кулішем, М.Гоголем, Т.Шевченком, у 30-річному віці – посада ректора у щойно відкритому Київському університеті імені Святого Володимира, а потім... 1841 р. Максимович назавжди оселяється в дідовій хаті на Михайловій горі.
  ...Син Олександра і Гликерії Максимовичів був, поза сумнівом, вундеркіндом. Ще гімназійні викладачі пророкували йому долю видатного вченого. По закінченні гімназії 15-річний Михайло опинився в московській родині свого дядька професора Романа Тимковського. П’ятеро науковців Тимковських, рідних материних братів, потрапили до енциклопедії Брокгауза й Ефрона!
  Під опікою вченого дядька Михайло пробув лише кілька місяців, невдовзі дядько помер і юнак став студентом на казенному утриманні словесного відділення Московського університету. Через якийсь час він переводиться на фізико-математичне відділення. Кумир юного Максимовича – професор фізики, мінералогії та сільського господарства, доктор медицини Михайло Павлов, який щойно повернувся з-за кордону, засвоївши прогресивні ідеї та новітні концепції. Студент Михайло Максимович опиняється в самому епіцентрі інтелектуального руху науковців.
   По завершенні навчання Максимовича залишили в університеті. Він друкується як дослідник флори та зоолог, водночас записавшись слухати лекції на медичному факультеті. Захищає магістерську дисертацію, видає підручник “Основи ботаніки”. Двадцятидев’ятирічним здобуває ступінь доктора біологічних наук. Максимович не просто ботанік чи зоолог. На його думку, “ботаніка, зоологія, фізика так само є філософія, як і логіка, естетика. психологія”.
   Після смерті матері відчув пекучу тугу за батьківщиною. І ось – трапилася щаслива нагода, не пориваючи з наукою, повернутися додому. Професора Максимовича призначили першим ректором Київського університету. Тоді, 1834 р., це був невеликий навчальний заклад. у якому навчалися 60 студентів. Факультетів було два – філософський і юридичний.
   Новоутвореному університету належало стати на берегах Дніпра форпостом “общерусизма”, утверджуючи “православие, самодержавие и народность”. Саме такою була національна ідея Російської імперії.
Максимовичеві довелося налагоджувати навчальний процес. займатися господарськими питаннями, проводити засідання університетської ради, засідання правління... Так тривало 15 місяців. У грудні 1835 р. Михайло Олександрович подав у відставку. Передусім – через серйозні проблеми із здоров’ям. Ще замолоду йому відмовило праве око, тепер із зором стало зовсім кепсько. До всього додався жорстокий ревматизм.
  Здоров’я здоров’ям, але основна причина, певно, була інша. Між обов’язком адміністратора і покликанням ученого була прірва. Пізніше він проситиме, щоб його не обирали “в должности, сопряженные с заседаниями”. Нуртувало в його душі вільнолюбне сковородинівське начало, що веліло нехтувати спокусами світу, прямуючи назустріч поклику “сродної праці”...
  Переїжджаючи до Києва, Максимович сподівався, що викладатиме в університеті ботаніку, зоологію, у крайньому разі – фізику. Проте обставини життя змусили перекваліфікуватися на філолога, що, втім, для автора багатьох московських літературних журналів та видавця збірки “Малороссийские песни” (1827 р.)не було несподіванкою. “Да мы господина Максимовича давно считаем нашим литератором», – говорив про нього Пушкін.
 У Київському університеті професор Максимович читав російську словесність. Він справді був щедро обдарованою особистістю. Ще в Москві займався дослідженням “Слова о полку Ігоревім”. Його збірка “Малороссийские песни” відіграла неабияку роль в історії української культури. Саме Максимович започаткував українську фольклористику як науку. Вперше подав класифікацію пісень, проаналізував їх особливості у зіставленні з піснями російськими. Пристрасть до фольклору не вгасала до кінця життя. Крім того, захоплювавсь дослідженням історії. Професором університету Максимович залишався до 1841 р. Потім змушений був – знов-таки через хворобу – подати у відставку й оселитися на Михайловій горі.
  Улітку 1859 р. Максимовича відвідав Т.Шевченко. В ту пору поет був зайнятий думками про влаштування власного домашнього гнізда, і приклад одруженого з чарівною Марією Василівною Максимовича не міг не запалювати його мрії про родинний затишок. Саме Максимовичеву дружину Тарас Григорович просив знайти для нього “молоду княгиню”. На Михайловій горі поет написав поему “Марія”. Через два роки Максимовичі ховатимуть Тараса на Канівській горі... Тут досі росте “дуб Шевченка”, під яким він любив відпочивати (За В.Панченком; 685 сл.).



Прізвище, ім’я учня ________________________    Бал _____________________
        Завдання до тексту “Михайло Максимович”

1. Останні тридцять років життя професор М.Максимович жив і творив на
а) Володимирській горі;
б) Михайловій горі;
в) Чернечій горі.

2. П’ятеро Тимковських – рідних братів матері М.Максимовича – уславились як
а) письменники;
б) політики;
в) науковці.

3. Юний М.Максимович закінчив
а) словесне відділення Московського університету;
б) фізико-математичне відділення Московського університету;
в) фізико-математичне відділення Харківського університету.

4. У Москві молодий науковець М.Максимович видав підручник
а) “Основи ботаніки”;
б) “Основи зоології”;
в) “Основи математики”.

5. Ступінь доктора біологічних наук М.Максимович здобуває у віці
а) двадцяти п’яти років;
б) двадцяти дев’яти років;
в) тридцяти п’яти років.

6. Першим ректором Київського університету професора Максимовича призначили
а) 1834 року;
б) 1840 року;
в) 1845 року.

7. У новоствореному Київському університеті було два факультети:
а) мовно-літературний і природничий;
б) філософський і природничий;
в) філософський і юридичний.

8. У Київському університеті професор Максимович читав
а) біологію;
б) фізику;
в) російську словесність.

9. Значення збірки Максимовича “Малороссийские песни” полягало в тому, що
а) вона підказала сюжети багатьох художніх творів;
б) з неї започаткувалась українська фольклористика як наука;
в) вона стала джерелом вивчення української історії.

10. Притаманне М.Максимовичу вільнолюбне сковородинівське начало веліло
а) присвятити життя пізнанню самого себе;
б) нехтувати спокусами світу, прямуючи назустріч поклику “сродної праці”;
в) бути серед народу, несучи йому освіту.

11. Тарас Шевченко відвідав Михайла Максимовича
а) 1845 року;
б) 1859 року;
в) 1861 року.

12. В основу опрацьованого тексту покладено такий тип мовлення, як
а) розповідь;
б) роздум;
в) опис.

№2.
Феномен Івана Франка
  Ця ніч мала стати для нього останньою, і він це знав. Хотів діждатися сонця і ранку. Біля ліжка куняли ті, хто за ним доглядав, – випадкові чужі люди. Не було поруч ні дружини, ні дітей. Мусив помирати без них…
Тривала кривава війна. Із фронту надходили сумні вісті: розбито бойові сили січових стрільців, які мали здобути Українську державу, уже вкотре пересварилися українські проводирі…
  Це мучило. Тепер, перед обличчям смерті, усі його старання й старання всіх мучеників за українську ідею видавалися марними. Даремною видавалася дорога через випечену сонцем пустелю, якою він, як біблійний Мойсей, вів свій народ. У маренні бачив, як до землі обітованої його народ ішов, нарікаючи на лиху долю, злих сусідів, яких із доброти сердечної називав «воріженьками», котрі мали згинути, як роса на сонці. Проте вороги не гинули, гинув народ у ярмі… Та ні, це був не народ, це пленталася зледащіла маса, позбавлена гарту й сили волі, нездатна або заледве здатна до політичного життя на власному смітнику. Вона, ця маса, називала себе хохлами, русинами, малоросами. Вона давно забула свої корені, їй видавалося за найкраще стояти в чужому хліві бидлом, споживаючи те, що кинуть під ноги… Франко гнав це стадо бичем своєї Думки, свого Слова. У кінці життя, оглядаючись на свій труд, він мав право з гіркотою вимовити:
Ті слова про обіцяний край для їх слуху – се казка;
М’ясо стад їх, і масло, і сир – се найвища ласка.
  Йому ж на цій дорозі випадали тюрми та етапи. Від тих етапів йому відпадали нігті, а ноги перетворювались на криваву запечену рану. Пригадав, як мачуха, добра й милостива жінка, після того, як його пригнали в Нагуєвичі ( а він марив у тифозній лихоманці), молилась і благала Бога покласти край його мукам, забравши в інший, кращий світ. Пригадалось, як мудрий вітчим радив йому кинути все й піти служити в монастир…
  Франкові належать слова, які нині, коли все, у тім числі й совість, продається лише за долари, можуть лише здивувати. «Коли…по змозі й силі працюю для Русі, то… не з причин сентиментальної натури. До цього примушує мене почуття собачого обов’язку. Як син селянина-русина, вигодований чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали». Саме так «вселюдські ідеали», - це казав Іван Франко, якого Ленін вважав "українським буржуазним націоналістом". А Микита Хрущов, коли йому запропонували відзначити 100-річчя від дня народження Франка, відповів, що зараз «не время заниматься» такими питаннями, зараз «страда», треба думати про мільйонний пуд державі!
  Геній Франка виявився не лише в літературній творчості, а й в тому, що вже в тих умовах він добачив, як створити плацдарм для Української держави. Він організував радикальну партію – першу політичну силу українців у Галичині з чітко визначеною кінцевою метою і вказав механізми досягнення цієї мети. Цей шлях майбутні світочі наук назвуть «парламентським» і зазначать, що нічого з того б не вийшло, бо державу можна здобути лише революціями, подібними до жовтневого перевороту…
  Коли стало зрозуміло, що земля обітована не є міфом, коли вдарив у ніздрі запах влади, всі оті проводирі почали будувати Українську державу задля… власних кишень. А Франко став зайвим – його оголосили «політичним трупом». З нього кепкували. Про нього розпускали найогидніші плітки. Його титанічну працю називали «продукцією», у кожному творі шукаючи плагіат. Усе це Франко називав заганянням «мільйона дрібних шпильок під нігті». До цього він звик.
  Франко був сумлінням нації, її інтелектом. За всі пережиті кривди, образи, страждання йому було досить побачити, як народ поволі підіймається, свідомо шукаючи шляхів правди й волі. Заради цього міг нести ціле своє життя важкий хрест. І ніс його гідно.
  Він відійшов у вічність 28 травня 1916 року о 16 годині у своєму запущеному домі, самотньо, при випадкових чужих людях.
  Його похорон став одним з наймасовіших у тодішньому Львові. Франко похований на Личаківському кладовищі.
  Не так давно Львів багатолюдно ховав Володимира Івасюка та Ігоря Білозіра. Ми перетворилися на націю, яка навчилися пишно проводжати на той світ своїх мучеників
(За Р.Гораком; 655 сл.).

Прізвище, ім’я учня ________________________    Бал _____________________
                     Завдання до тексту «Феномен Івана Франка»

1. Іван Франко помер під час
а) Російсько-турецької війни;
б) Кавказької війни;
в) Першої світової війни;
г) Другої світової війни.

2. Франка називають Мойсеєм, тому що
а) так він називав себе сам;
б) так називали його найближчі друзі;
в) так називали його члени родини;
г) його діяльність була подібною до місії Біблійного Мойсея – героя однієї з Франкових поем.

3. Біблійний Мойсей вів свій народ
а) з єгипетської неволі до землі обітованої;
б) з рідної землі до землі обітованої;
в) з родючої землі до землі обітованої;
г) з неродючих грунтів до землі обітованої.

4. Рідне село Івана Франка зветься
а) Криворівня;
б) Нагуєвичі;
в) Біївці;
г) Теліженці.

5. Франко зазначав, що до роботи заради Русі його спонукає
а) почуття патріотизму;
б) громадянський обов’язок;
в) почуття собачого обов’язку;
г) необхідність утримувати сім’ю.

6.Слово сентиментальний має таке значення:
а) критично-недовірливий до всього;
б) такий, у якого зовнішня форма суперечить змістові:
в) надмірно чутливий, здатний легко розчулитися;
г) розсудливий, здійснений шляхом логічних міркувань.

7. Ленін вважав Франка
а) видатним митцем світового рівня;
б) людиною енциклопедичних знань;
в) борцем за народні інтереси;
г) буржуазним націоналістом.

8. Франко став засновником першої в Галичині
а) комуністичної партії;
б) радикальної партії;
в) соціалістичної партії;
г) демократичної партії.

9. Іван Франко відійшов у вічність
а) у травні 1911 року;
б) у лютому 1913 року;
в) у травні 1916 року;
г) у серпні 1920 року.

10. Вираз нести свій хрест має таке значення:
а) відчувати фізичне або моральне напруження;
б) терпіти великі страждання в ім’я ідеї;
в) виконувати нав’язану кимсь не свою роботу;
г) виконувати тяжку працю без жодної допомоги та підтримки.

11. Іван Франко похований
а) у Києві на Байковому кладовищі;
б) у Києві на Лук’янівському кладовищі;
в) на Личаківському кладовищі у Львові;
г) на кладовищі села Нагуєвичі.

12. Слово феномен означає
а) намагання поставити віру над розумом;
б) виняткове, незвичайне. рідкісне явище;
в) кінцевий пункт дистанції у змаганнях;
г) бойовий прийом у рукопашному бою

№3.
Кар’єра особистості століття
   Народився 1963 року. Олімпійський чемпіон (1988р.). Шестиразовий чемпіон світу. На його рахунку 35 світових рекордів.
  За цими сухими фактами – яскрава особистість, людина, яку не просто знають і шанують у світі як видатного спортсмена (у стрибках із жердиною він перший у світі подолав шестиметровий рубіж). Ідеться про людину, перед якою схиляються! Злітаючи високо вгору, він, звісно, падав униз, але жодного разу не втратив при цьому гідності. Підводився й знову вирушав... угору. Не тільки у спорті – у житті.
Як українець Сергій Бубка став легендою світового спорту? У легкій атлетиці чемпіонати світу мали періодичність, як і Олімпійські ігри: раз на чотири роки. Згодом проміжок скоротили до двох. Так от, Бубка перемагав у шести чемпіонатах поспіль. А коли б вони відбувались, як у багатьох інших видах сорту, щороку?
   Востаннє Сергій Бубка тріумфував в Афінах. Хто тільки не зазіхав на його гегемонію! Для декого Бубчині рекорди ставали примарним вогником, що спалахує й заманює необережних. Суперники серйозно готувалися до двобою з Великим. Багато галасу було навколо південноафриканця Оккерта Брітса. Кожен його успіх характеризувався як сміливий крок до висоти Бубки. Так, саме Бубки, а не висоти взагалі. Сам Оккерт мало не схибнувся на цій ідеї. Він навіть свого собаку назвав Бубкою, ось, мовляв, який я “крутий”! Крутизни вистачило ненадовго... Ні, не злетів Брітс у височінь. В Атланті не спромігся пройти кваліфікацію. Може, переоцінив власні сили?
   У листопаді 2000р. до своїх незліченних дипломів легкоатлет Сергій Бубка додав ще один – диплом Міжнародної федерації легкої атлетики в номінації “Блискуча кар’єра”. А вже в грудні йому влаштували урочистості в Україні – проводжали зі спорту. Так, великий Бубка більше не з’явиться в секторі з жердиною. Та він і далі служитиме спорту. Його обрано до Виконкому Міжнародного олімпійського комітету. Це теж ознака блискучої кар’єри: з останнього фінішу – на нову вершину.
Виявилося, що, крім спортивного, видатний атлет має багато інших талантів. Це, мабуть, природно: якщо Господь когось обдаровує понад міру в одному, то водночас дає талант, так би мовити, загальний – талант життя. От тільки не кожному дано цей талант використати. Бубці, здається, дано.
    Його визначна кар’єра – це й успішна комерційна діяльність у рідному Донецьку, ще одним боком якої є благодійність. Він не афішує ні першого, ні другого. Просто так живе: досягнув сам – допоможи іншим.
  Визначна кар’єра – це й надійні тили. Вони в Сергія міцні. Дружина, двоє дорослих синів. Так, у кожного своє життя , але разом вони – єдина родина, котра пишається тим, що її прізвище – Бубка.
  На донецькому стадіоні “Локомотив” стоїть бронзовий монумент Сергія Бубки.За часів СРСР бронзові бюсти ставили двічі Героям Соціалістичної Праці. Між іншим, традиція не з гірших: ушановували трудівників. Великий спортсмен – теж великий трудівник. Без труда не буває й кар’єри. Хай тобі, читачу, не видається нав’язливим безконечне повторення цього слова, як і безконечне моє захоплення українським спортсменом. Адже Бубка – одна з найвизначніших особистостей століття, яке щойно минуло. Це особистість, котра сягне ще не однієї вершини і в столітті нинішньому (За В.Пожиловою; 466 сл.).

Прізвище, ім’я учня ________________________    Бал _____________________
Кар’єра особистості століття
1. Український спортсмен Сергій Бубка встановив
а) 30 світових рекордів;
б) 32 світових рекорди;
в) 35 світових рекордів;
г) 37 світових рекордів.

2. Звання чемпіона світу легкоатлет завойовував
а) тричі;
б) чотири рази;
в) п’ять разів;
г) шість разів.

3. Останній рекорд Сергій Бубка встановив
а) в Сеулі;
б) в Барселоні;
в) в Афінах;
г) в Сіднеї.

4. У стрибках із жердиною Бубка перший у світі подолав
а) чотириметровий рубіж;
б) п’ятиметровий рубіж;
в) шестиметровий рубіж;
г) семиметровий рубіж.

5. Стосовно супротивників Сергія Бубки слово крутий вжите у значенні
а) серйозний, гідний уваги й поваги;
б) видатний, визначний;
в) завзятий, міцний, дужий;
г) фізично сильний, тренований.

6. Ужите в тексті в такому значенні слово крутий належить
а) до професійних слів;
б) до діалектних слів;
в) до жаргонізмів;
г) до власне українських слів.

7. Багатозначне слово атлет має такі значення:
а) у давньогрецькій міфології – титан, який тримав небо; скульптурна деталь у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття, балкон, портик;
б) фізично розвинена, дужа людина; спортсмен, який займається атлетикою;
в) людина, для якої характерна певна будова тіла: високий зріст, худорлявість тощо; радіоактивний хімічний елемент;
г) спортсмен, який у змаганні посів останнє місце; той, що в чомусь відстає.

8. Рідне місто Сергія Бубки
а) Донецьк;
б) Дніпропетровськ;
в) Душанбе;
г)Луганськ.

9. Значення слова кар’єра таке
а) біг коня з граничною швидкістю, вид алюру;
б) стан внутрішнього очищення, який настає після переживань і потрясінь;
в) гонитва за особистим успіхом у службовій діяльності задля задоволення честолюбства;
г) просування в службовій, суспільній чи іншій діяльності;
досягнення популярності внаслідок такого просування.

10. В основу опрацьованого тексту покладено такий тип мовлення:
а) розповідь з елементами опису;
б) розповідь з елементами роздуму;
в) роздум з елементами опису;
г)опис з елементами роздуму.

11. Головною думкою опрацьованого тексту є
а) захоплення фізичною силою, спритністю, витривалістю спортсмена;
б) уславлення людської гідності, працелюбства, наполегливості;
в) заклик вибудовувати кар’єру в будь-якій сфері діяльності;
г)ствердження ролі родини як міцного тилу кар’єри фахівця.

12. Опрацьований текст відповідає вимогам
а) наукового стилю;
б) офіційно-ділового стилю;
в) художнього стилю;
г) публіцистичного стилю.

Надіслано вчителем Міжнародного ліцею "Гранд" Горецькою І.Й.

_{Бібліотека онлайн, підручники скачати, допомога школяру, конспекти уроків,школа онлайн, уроки з української мови, українська мова}