Текущая версия на 21:44, 25 июня 2012

Гіпермаркет Знань>>Українька література>>Українська література 5 клас>>Українська література 5 клас>> Українська література: Олександр Олесь Поезії з книжки. Княжна Україна. Поетична оповідь про минуле нашого народу, князів давньої України-русі

Олександр Олесь

Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною, а його твори були сповнені суму, надії повернутися на Батьківщину. Поет вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою. Однак цього йому не судилося побачити.
Народився майбутній поет (справжнє прізвище Олександра Олеся — Олександр Іванович Кандиба) в містечку Білопіллі на Сумщині.
Батько його походив із чумаків*, а мати — із кріпаків. Першою Сашковою вчителькою була мама. Саме вона навчила його
читати, і вже у чотири роки хлопчина чудово справлявся із цим
завданням. Щоліта Олександр разом із сестричками їздив до
діда у село Верхосулля. Тут майбутній поет пізнав життя прос
того народу,  його пісні й звичаї.  Саме тут дев'ятирічний
хлопчина закохався у подругу Тетянку. Оте перше почуття,
наплив щемливих, невідомих досі емоцій та передчуттів пробудили у хлопця поетичний дар:   
В дитинстві ще... давно, давно колись
Я вибіг з хати в день майовий...   
Шумів травою степ шовковий,    
Сміявся день, пісні лились...               
^*Чумак — в Україні в давні часи так називали візників і торговців, які перевозили волами хліб, сіль, рибу та інші товари.
Весь Божий світ сміявсь, радів...
Раділо сонце, ниви, луки...
І я не виніс щастя-муки,
І задзвеніли в серці звуки,
І розітнувсь мій перший спів...
Вчитися Сашко не дуже любив, а ще й родина не мала грошей для навчання сина у гімназії, тому середню освіту юнак здобув у хліборобській школі. Доводилося водночас давати приватні уроки. Але замість математики він навчав свого учня складати вірші.
Закінчивши Харківський ветеринарний інститут, Олександр Іванович до 1911 року працював за фахом у Харкові, згодом — ветеринаром на одному з київських підприємств. У Києві він також певний час редагував журнал «Літературно-науковий вісник».
Літературну діяльність Олександр Олесь почав 1903 року. Перша збірка його поезій «З журбою радість обнялась», яка вийшла чотирма роками пізніше, засвідчила, що з'явився природжений лірик, поет настроїв, який у своїй творчості зумів схвильовано, піднесено й красиво передати неповторність природи та стан душі закоханої людини.
Проте митець не міг повністю поринути у світ краси й залишитися осторонь від буремних подій початку XX століття. Він захоплено вітав революції та визвольні змагання українського народу, утворення Української Народної Республіки, яка проіснувала недовго. 1919 року поет змушений був емігрувати за кордон і двадцять п'ять років прожив переважно у Празі. Саме в цей період було написано багато творів для дітей: чудові вірші про різні пори року, веселі казки у формі віршованих п'єс, поеми. Спеціально для дітей поет переклав «Пісню про Гайявату» Лонгфелло, казки Гауфа. Першим слухачем цих творів був син Олег, якого батько ніжно називав Лелекою. Пізніше Олег Кандиба став відомим поетом-патріотом (літературний псевдонім — Олег Ольжич) і загинув за Україну в роки Другої світової війни.
Добірка віршів «Минуле України в піснях. Княжі часи», присвячених минулому України часів Київської Русі, була створена поетом восени 1920 року, коли Українська Народна Республіка зазнала поразки. Це були страшні часи для України, які чимось нагадували Олесеві добу роздробленості Київської Русі. Тому поет, описуючи складний і багатий на різноманітні події світ наших предків, закликав до об'єднання народу, створення міцної держави в ім'я злагоди, добра і миру.

Княжа Україна.
(Уривки)
Заспів
Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.
Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою поплило.
Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси.
Наших предків, що блукали

По страховищах-лісах,

Що з природою змагались

Тільки з вірою в серцях.
Ах, тоді була живою

Вся природа навкруги

І людину оточали

Духи — друзі й вороги.
У часи ті Бог великий

Не ховавсь в небесній млі,

А усі боги родились

І вмирали на землі.
Рано вдосвіта на сході

Прокидавсь ясний Дажбог

І ходив-блукав до ночі

Синім степом без дорог.
По зелених пишних луках

Волос пас овець гладких,
Грів їх вовною м'якою,

Од ганяв вовків від них.
Над дрімучими лісами,
По пустелі степовій
Бог Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій.
Бог Перун на чорних хмарах

Вічно землю об'їздив,

Часом плакав, як дитина,

Часом сурмами будив.
Часом гнівом його серце

Наливалось, як огнем:

Левом він ревів з-під неба

І погрожував мечем.
А в річках жили русалки,

Хануни-водяники,

Лісовик свистав у лісі,

Ісміялися мавки.
Треба добре було знати

Душі всіх богів земних,

То коритись, то змагатись,

То просити ласки в них.
І змагалася людина,

І вперед невпинно йшла,

Де ясним промінням-цвітом

Дивна папороть цвіла...
...Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.
Розкажу вам, як на горах

Славний Київ наш постав,

Як він жив і розвивався,

Як столицею він став.

Україна в старовину
Ліс густий, дрімучий, темний,

Споконвічний ліс росте,

Не проб'ється навіть сонце

Крізь гілля його густе.
Велетенські граби, вільхи,

Сосни, явори, дуби

Раз в століття полягають

Після віку боротьби.
Лебедині білі зграї

В небі хмарами летять,

Навкруги орлині крила

Гучно, хижо лопотять.
Над струмком спинився олень,

Прислухається, тремтить,

Десь почув непевний шелест

І зникає через мить.
То ведмідь ішов напитись,

Остудитися в воді,

То збирають під дубами

Чорні вепри жолуді.
По лісах блукали кози,

Тури, олені, вовки,

Кабани, ведмеді, лосі,

Рисі, зубри, борсуки.
Не стихав до ночі галас,

Дикий рев і ніжний спів...

Все кругом жило, змагалось,

Ліс дивився і шумів.
По лісах дрімучих, томних

З луком пращур наш ішов,

З рисем, лосем і ведмедем

Він боровся і боров.
Здобував він теплі хутра,

М'ясо, шкіру на свій дах,
Часом сам роздертий падав

З серцем звіра у руках...
Та часами прогуркочуть

Диких коней табуни;

Наче вихори, здіймають

Білу куряву вони.
На лісах дрімучих, темних,

На незайманих степах

Спочивала Україна

В золотих, дитячих снах.

Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.
Вислано читачами інтернет-сайту
_{Календарно-тематичне планування української літератури, завдання школяру 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з української літератури 5 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.