'''Тема:''' Йоганн Крістоф Шиллер. Естетичні погляди письменника. Просвітницька тематика його драм.<br>'''Мета: '''Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. К. Шіллєра, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>'''Тип уроку:''' урок вивчення світової літератури.
+
'''Тема:''' Йоганн Крістоф Шиллер. Естетичні погляди письменника. Просвітницька тематика його драм.<br>'''Мета: '''Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. К. Шіллєра, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>'''Тип уроку:''' урок вивчення світової літератури.
-
<br>'''Хід уроку:'''<br>''Иоганн Крістоф Фрідріх Шиллер ''(Johann Christoph Friedrich Schiller) (10.11.1759, Марбах на Неккаре - 09.05.1805, Веймар) - німецький поет, філософ, історик і драматург, представник романтичного напряму в літературі. <br>Народився 10 листопада 1759 р. в Марбахе (Вюртемберг); мати – з сім'ї провінційного пекаря-шинкаря, батько – полковий фельдшер.<br>1768 – починає відвідувати латинську школу. 1773 – будучи підданим герцога Вюртембергського Карла Євгенія, батько вимушений віддати сина в тільки що засновану військову академію, де той починає вивчати свободу, хоча з дитинства мріє стати священиком. 1775 – академію переводять до Штутгарту, подовжують курс навчання, і Шиллер, залишивши юриспруденцію, починає займатися медициною. 1780 – закінчивши курс, отримує в Штутгарті місце полкового лікаря<br>1781 – публікує драму «Розбійники» (Die Rauber), яку почав писати ще в академії. В основі сюжету п'єси – ворожнеча двох братів, Карла і Франца Мооров; Карл поривчастий, відважний і, по суті, великодушний; Франц же підступний негідник, прагнучий забрати у старшого брата не лише титул і маєтки, але і любов кузини Амалії. При всій алогічності похмурого сюжету, неправильності грубуватої мови і юнацької незрілості трагедія захоплює читача і глядача своєю енергією і соціальним пафосом. Друге видання «Розбійників» (1782) має на титульному аркуші зображення лева, що гарчить, з девізом «In tyrannos!» (лат. «Проти тиранів!»). «Розбійники» спонукали французів в 1792г. зробити Шиллера почесним громадянином нової Французької республіки.<br>1782 – «Розбійники» поставлені в Мангеймі; Шиллер присутній на прем'єрі, не виклопотавши в суверена дозволу покинути межі герцогства. Почувши про другий візит в Мангеймський театр, герцог відправляє Шиллера на гауптвахту, а пізніше наказує йому займатися однією лише медициною. <br>1785 – Шиллер пише одне зі своїх найвідоміших творінь – «Оду до радості» (An die Freude). Грандіозним хором на текст цього вірша Бетховен завершив свою 9-у симфонію. <br>1800 – п'єса «Марія Стюарт» (Marie Stuart), що ілюструє естетичну тезу Шиллера про те, що за для драматургії сповна допустимо змінювати історичні події. Шиллер не став в «Марії Стюарт» висувати на передній план політичні і релігійні проблеми і зумовив розв'язку драми розвитком конфлікту між королевами-суперницями.<br>1801 – п'єса «Орлеанська діва» (Die Jungfrau von Orleans), в основі якої історія Жанни д''Арк. Шиллер дає волю фантазії, використовуючи матеріал середньовічної легенди, і визнає свою причетність до нового романтичного руху, назвавши п'єсу «романтичною трагедією». <br>1802 – імператор Священної римської імперії Франциск II дарує Шиллеру дворянство.<br>1804 – остання закінчена п'єса «Вільгельм Телль», задумана Шиллером як «народна» драма. 1<br>805 – робота над незавершеною драмою «Димитрій» (Demetrius), присвячена російській історії. <br>9 травня 1805 – Шиллер вмирає у Веймарі.<br>Шиллер у своїй творчості превжно був драматургом. В області драми талант його виявився з найбільшою силою. Але, крім того, значну частину його літературної спадщини складає лірика. Декілька віршів він надрукував, ще будучи в стінах Військової академії. Незабаром після «Розбійників» була опублікована збірка «Антологія на 1782 рік», в якому більше шістдесяти віршів належать перу Шиллера. Це вірші філософські і політичні: «Погані монархи», «Спіноза», «Руссо» і ін. Молодий поет славив ідею бунтарства, політичного протесту, загрожував тиранам:<br>…''страшитесь силы песнопенья!<br>Пурпур ваш пробив, пронзит стрела отмщенья<br>Сердце королей!''<br>Всесвітньовизнані балади Шиллера, написані ним в 1797-1798 гг.: «Кубок», «Рукавичка», «Івікови журавлі» та інші, створені на основі народних легенд. Простота і задушевність мови, драматизм оповідання, живописність заворожують читача. Краса подвигу прославляється в баладі «Кубок». Малюючи з глибокою симпатією відважного юнака, загиблого в морській пучині, поет протиставляє йому капризного, примхливого короля, з порожньої примхи що прирікає юнака на на смерть.<br>У баладі «Рукавичка» бездушна світська красуня ради дрібної пихатості посилає на явну загибель відданого їй лицаря. У баладі «Полікратов перстень» звучить грізне пророкування гордим і щасливим тиранам:<br>''Страшись! Судьба очарованьем<br>Тебя к погибели влечет!<br>(Переклад В. Жуковського)''<br>Шиллер був великим гуманістом, можливо дещо мрійливим і романтичним, з прекрасною душею вірою в красу і добро, але незаплямлена, кристальна чистота його етичних принципів підкорила не одне покоління дійсних революціонерів, що йшли на смерть заради звершення ідеалів гуманізму, правди і добра.<br>Світла поезія Шиллера несла всьому світу велику і творчу ідею свободи. Його ім'я стає символом самого безкорисливого служіння народові ''«В поэзии Шиллера вы преклонитесь с любовью и благоговением перед трибуном человечества, провозвестником гуманности, страстным поклонником всего высокого и нравственно прекрасного»'', - писав Белінський. Герцен назвав Шиллера''«поэтом благородных порывов»; он писал о нем: «Шиллер! Благославляю тебя, тебе обязан я святыми минутами начальной юности!. Однажды, взяв Шиллера в руки, я не покидал его, и теперь, в грустные минуты, его чистая песнь врачует меня».''
+
<br>'''Хід уроку:'''<br>''Иоганн Крістоф Фрідріх Шиллер ''(Johann Christoph Friedrich Schiller) (10.11.1759, Марбах на Неккаре - 09.05.1805, Веймар) - німецький поет, філософ, історик і драматург, представник романтичного напряму в літературі. <br>Народився 10 листопада 1759 р. в Марбахе (Вюртемберг); мати – з сім'ї провінційного пекаря-шинкаря, батько – полковий фельдшер.<br>1768 – починає відвідувати латинську школу. 1773 – будучи підданим герцога Вюртембергського Карла Євгенія, батько вимушений віддати сина в тільки що засновану військову академію, де той починає вивчати свободу, хоча з дитинства мріє стати священиком. 1775 – академію переводять до Штутгарту, подовжують курс навчання, і Шиллер, залишивши юриспруденцію, починає займатися медициною. 1780 – закінчивши курс, отримує в Штутгарті місце полкового лікаря<br>1781 – публікує драму «Розбійники» (Die Rauber), яку почав писати ще в академії. В основі сюжету п'єси – ворожнеча двох братів, Карла і Франца Мооров; Карл поривчастий, відважний і, по суті, великодушний; Франц же підступний негідник, прагнучий забрати у старшого брата не лише титул і маєтки, але і любов кузини Амалії. При всій алогічності похмурого сюжету, неправильності грубуватої мови і юнацької незрілості трагедія захоплює читача і глядача своєю енергією і соціальним пафосом. Друге видання «Розбійників» (1782) має на титульному аркуші зображення лева, що гарчить, з девізом «In tyrannos!» (лат. «Проти тиранів!»). «Розбійники» спонукали французів в 1792г. зробити Шиллера почесним громадянином нової Французької республіки.<br>1782 – «Розбійники» поставлені в Мангеймі; Шиллер присутній на прем'єрі, не виклопотавши в суверена дозволу покинути межі герцогства. Почувши про другий візит в Мангеймський театр, герцог відправляє Шиллера на гауптвахту, а пізніше наказує йому займатися однією лише медициною. <br>1785 – Шиллер пише одне зі своїх найвідоміших творінь – «Оду до радості» (An die Freude). Грандіозним хором на текст цього вірша Бетховен завершив свою 9-у симфонію.
+
{{#ev:youtube|iDduH-Jrk8}}
+
<br>1800 – п'єса «Марія Стюарт» (Marie Stuart), що ілюструє естетичну тезу Шиллера про те, що за для драматургії сповна допустимо змінювати історичні події. Шиллер не став в «Марії Стюарт» висувати на передній план політичні і релігійні проблеми і зумовив розв'язку драми розвитком конфлікту між королевами-суперницями.
+
{{#ev:youtube|VDXWofFH9AY}}
+
<br>1801 – п'єса «Орлеанська діва» (Die Jungfrau von Orleans), в основі якої історія Жанни д''Арк. Шиллер дає волю фантазії, використовуючи матеріал середньовічної легенди, і визнає свою причетність до нового романтичного руху, назвавши п'єсу «романтичною трагедією».
+
{{#ev:youtube|r7Y1nzewdRY}}
+
<br>1802 – імператор Священної римської імперії Франциск II дарує Шиллеру дворянство.<br>1804 – остання закінчена п'єса «Вільгельм Телль», задумана Шиллером як «народна» драма. 1<br>805 – робота над незавершеною драмою «Димитрій» (Demetrius), присвячена російській історії. <br>9 травня 1805 – Шиллер вмирає у Веймарі.<br>Шиллер у своїй творчості превжно був драматургом. В області драми талант його виявився з найбільшою силою. Але, крім того, значну частину його літературної спадщини складає лірика. Декілька віршів він надрукував, ще будучи в стінах Військової академії. Незабаром після «Розбійників» була опублікована збірка «Антологія на 1782 рік», в якому більше шістдесяти віршів належать перу Шиллера. Це вірші філософські і політичні: «Погані монархи», «Спіноза», «Руссо» і ін. Молодий поет славив ідею бунтарства, політичного протесту, загрожував тиранам:<br>…''страшитесь силы песнопенья!<br>Пурпур ваш пробив, пронзит стрела отмщенья<br>Сердце королей!''<br>Всесвітньовизнані балади Шиллера, написані ним в 1797-1798 гг.: «Кубок», «Рукавичка», «Івікови журавлі» та інші, створені на основі народних легенд. Простота і задушевність мови, драматизм оповідання, живописність заворожують читача. Краса подвигу прославляється в баладі «Кубок». Малюючи з глибокою симпатією відважного юнака, загиблого в морській пучині, поет протиставляє йому капризного, примхливого короля, з порожньої примхи що прирікає юнака на на смерть.<br>У баладі «Рукавичка» бездушна світська красуня ради дрібної пихатості посилає на явну загибель відданого їй лицаря. У баладі «Полікратов перстень» звучить грізне пророкування гордим і щасливим тиранам:<br>''Страшись! Судьба очарованьем<br>Тебя к погибели влечет!<br>(Переклад В. Жуковського)''<br>Шиллер був великим гуманістом, можливо дещо мрійливим і романтичним, з прекрасною душею вірою в красу і добро, але незаплямлена, кристальна чистота його етичних принципів підкорила не одне покоління дійсних революціонерів, що йшли на смерть заради звершення ідеалів гуманізму, правди і добра.
+
{{#ev:youtube|KUXdLoZRyC8}}
+
<br>Світла поезія Шиллера несла всьому світу велику і творчу ідею свободи. Його ім'я стає символом самого безкорисливого служіння народові ''«В поэзии Шиллера вы преклонитесь с любовью и благоговением перед трибуном человечества, провозвестником гуманности, страстным поклонником всего высокого и нравственно прекрасного»'', - писав Белінський. Герцен назвав Шиллера''«поэтом благородных порывов»; он писал о нем: «Шиллер! Благославляю тебя, тебе обязан я святыми минутами начальной юности!. Однажды, взяв Шиллера в руки, я не покидал его, и теперь, в грустные минуты, его чистая песнь врачует меня».
-
<br>''Список використаних джерел:''<br>Урок на тему : Витончена філософія творів Шиллера, Вознюк Н. Д. учичетеля світової літератури, сш №11, м Кіровоград.<br>Урок на тему : Ф. Шіллер характерні риси його творчості, Машко Т. В., учителя світової літератури, сш №22, м Чернігів.<br> Абуш А. Шиллер: Величие и трагедия немецкого гения. - М., 2004.<br>Вильмонт Н. Гете. - М., 2009.<br>Вильмонт Н. Достоевский и Шиллер. - М., 2004.<br> История немецкой литературы. - М., 2002. - Т. 1-2.<br> Неустроев В.П. Немецкая литература эпохи Просвещения. - М., 2008.<br> Тройская М. Немецкая сатира эпохи Просвещения. - Л., 2002.<br> Шагинян М. Гете. - Л., 2000.<br> Сокоміський М. Западноєвропейський роман епохи Освіти. - Київ, 2003.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
+
<br>''Список використаних джерел:''<br>Урок на тему : Витончена філософія творів Шиллера, Вознюк Н. Д. учичетеля світової літератури, сш №11, м Кіровоград.<br>Урок на тему : Ф. Шіллер характерні риси його творчості, Машко Т. В., учителя світової літератури, сш №22, м Чернігів.<br> Абуш А. Шиллер: Величие и трагедия немецкого гения. - М., 2004.<br>Вильмонт Н. Гете. - М., 2009.<br>Вильмонт Н. Достоевский и Шиллер. - М., 2004.<br> История немецкой литературы. - М., 2002. - Т. 1-2.<br> Неустроев В.П. Немецкая литература эпохи Просвещения. - М., 2008.<br> Тройская М. Немецкая сатира эпохи Просвещения. - Л., 2002.<br> Шагинян М. Гете. - Л., 2000.<br> Сокоміський М. Западноєвропейський роман епохи Освіти. - Київ, 2003.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].<br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].<br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br>
Тема: Йоганн Крістоф Шиллер. Естетичні погляди письменника. Просвітницька тематика його драм. Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. К. Шіллєра, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів Тип уроку: урок вивчення світової літератури.
Хід уроку: Иоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (Johann Christoph Friedrich Schiller) (10.11.1759, Марбах на Неккаре - 09.05.1805, Веймар) - німецький поет, філософ, історик і драматург, представник романтичного напряму в літературі. Народився 10 листопада 1759 р. в Марбахе (Вюртемберг); мати – з сім'ї провінційного пекаря-шинкаря, батько – полковий фельдшер. 1768 – починає відвідувати латинську школу. 1773 – будучи підданим герцога Вюртембергського Карла Євгенія, батько вимушений віддати сина в тільки що засновану військову академію, де той починає вивчати свободу, хоча з дитинства мріє стати священиком. 1775 – академію переводять до Штутгарту, подовжують курс навчання, і Шиллер, залишивши юриспруденцію, починає займатися медициною. 1780 – закінчивши курс, отримує в Штутгарті місце полкового лікаря 1781 – публікує драму «Розбійники» (Die Rauber), яку почав писати ще в академії. В основі сюжету п'єси – ворожнеча двох братів, Карла і Франца Мооров; Карл поривчастий, відважний і, по суті, великодушний; Франц же підступний негідник, прагнучий забрати у старшого брата не лише титул і маєтки, але і любов кузини Амалії. При всій алогічності похмурого сюжету, неправильності грубуватої мови і юнацької незрілості трагедія захоплює читача і глядача своєю енергією і соціальним пафосом. Друге видання «Розбійників» (1782) має на титульному аркуші зображення лева, що гарчить, з девізом «In tyrannos!» (лат. «Проти тиранів!»). «Розбійники» спонукали французів в 1792г. зробити Шиллера почесним громадянином нової Французької республіки. 1782 – «Розбійники» поставлені в Мангеймі; Шиллер присутній на прем'єрі, не виклопотавши в суверена дозволу покинути межі герцогства. Почувши про другий візит в Мангеймський театр, герцог відправляє Шиллера на гауптвахту, а пізніше наказує йому займатися однією лише медициною. 1785 – Шиллер пише одне зі своїх найвідоміших творінь – «Оду до радості» (An die Freude). Грандіозним хором на текст цього вірша Бетховен завершив свою 9-у симфонію.
1800 – п'єса «Марія Стюарт» (Marie Stuart), що ілюструє естетичну тезу Шиллера про те, що за для драматургії сповна допустимо змінювати історичні події. Шиллер не став в «Марії Стюарт» висувати на передній план політичні і релігійні проблеми і зумовив розв'язку драми розвитком конфлікту між королевами-суперницями.
1801 – п'єса «Орлеанська діва» (Die Jungfrau von Orleans), в основі якої історія Жанни дАрк. Шиллер дає волю фантазії, використовуючи матеріал середньовічної легенди, і визнає свою причетність до нового романтичного руху, назвавши п'єсу «романтичною трагедією».
1802 – імператор Священної римської імперії Франциск II дарує Шиллеру дворянство. 1804 – остання закінчена п'єса «Вільгельм Телль», задумана Шиллером як «народна» драма. 1 805 – робота над незавершеною драмою «Димитрій» (Demetrius), присвячена російській історії. 9 травня 1805 – Шиллер вмирає у Веймарі. Шиллер у своїй творчості превжно був драматургом. В області драми талант його виявився з найбільшою силою. Але, крім того, значну частину його літературної спадщини складає лірика. Декілька віршів він надрукував, ще будучи в стінах Військової академії. Незабаром після «Розбійників» була опублікована збірка «Антологія на 1782 рік», в якому більше шістдесяти віршів належать перу Шиллера. Це вірші філософські і політичні: «Погані монархи», «Спіноза», «Руссо» і ін. Молодий поет славив ідею бунтарства, політичного протесту, загрожував тиранам: …страшитесь силы песнопенья! Пурпур ваш пробив, пронзит стрела отмщенья Сердце королей! Всесвітньовизнані балади Шиллера, написані ним в 1797-1798 гг.: «Кубок», «Рукавичка», «Івікови журавлі» та інші, створені на основі народних легенд. Простота і задушевність мови, драматизм оповідання, живописність заворожують читача. Краса подвигу прославляється в баладі «Кубок». Малюючи з глибокою симпатією відважного юнака, загиблого в морській пучині, поет протиставляє йому капризного, примхливого короля, з порожньої примхи що прирікає юнака на на смерть. У баладі «Рукавичка» бездушна світська красуня ради дрібної пихатості посилає на явну загибель відданого їй лицаря. У баладі «Полікратов перстень» звучить грізне пророкування гордим і щасливим тиранам: Страшись! Судьба очарованьем Тебя к погибели влечет! (Переклад В. Жуковського) Шиллер був великим гуманістом, можливо дещо мрійливим і романтичним, з прекрасною душею вірою в красу і добро, але незаплямлена, кристальна чистота його етичних принципів підкорила не одне покоління дійсних революціонерів, що йшли на смерть заради звершення ідеалів гуманізму, правди і добра.
Світла поезія Шиллера несла всьому світу велику і творчу ідею свободи. Його ім'я стає символом самого безкорисливого служіння народові «В поэзии Шиллера вы преклонитесь с любовью и благоговением перед трибуном человечества, провозвестником гуманности, страстным поклонником всего высокого и нравственно прекрасного», - писав Белінський. Герцен назвав Шиллера«поэтом благородных порывов»; он писал о нем: «Шиллер! Благославляю тебя, тебе обязан я святыми минутами начальной юности!. Однажды, взяв Шиллера в руки, я не покидал его, и теперь, в грустные минуты, его чистая песнь врачует меня».
Список використаних джерел: Урок на тему : Витончена філософія творів Шиллера, Вознюк Н. Д. учичетеля світової літератури, сш №11, м Кіровоград. Урок на тему : Ф. Шіллер характерні риси його творчості, Машко Т. В., учителя світової літератури, сш №22, м Чернігів. Абуш А. Шиллер: Величие и трагедия немецкого гения. - М., 2004. Вильмонт Н. Гете. - М., 2009. Вильмонт Н. Достоевский и Шиллер. - М., 2004. История немецкой литературы. - М., 2002. - Т. 1-2. Неустроев В.П. Немецкая литература эпохи Просвещения. - М., 2008. Тройская М. Немецкая сатира эпохи Просвещения. - Л., 2002. Шагинян М. Гете. - Л., 2000. Сокоміський М. Западноєвропейський роман епохи Освіти. - Київ, 2003. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
