'''[[Заглавная страница|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 8 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 8 клас. Повні уроки]]>> Зарубіжна література:Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі.Повні уроки<metakeywords>Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі. Повні уроки, Зарубіжна література, 8 клас</metakeywords>'''
+
'''[[Заглавная_страница|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 8 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 8 клас. Повні уроки]]>> Зарубіжна література:Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі.Повні уроки<metakeywords>Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі. Повні уроки, Зарубіжна література, 8 клас</metakeywords>'''
<br>'''Тема''': Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи.<br>'''Мета:''' познайомити учнів з значенням терміну літературний процес а також із взаємодією та взаємовпливом національних літератур.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до літературної спадщини.<br>'''Тип уроку''': навчально - виховний<br>'''Хід уроку''':
<br>'''Тема''': Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи.<br>'''Мета:''' познайомити учнів з значенням терміну літературний процес а також із взаємодією та взаємовпливом національних літератур.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до літературної спадщини.<br>'''Тип уроку''': навчально - виховний<br>'''Хід уроку''':
-
[[Image:t2lp.jpeg]]
+
[[Image:T2lp.jpeg]]
-
Літературний процес,цим терміном, по-перше, позначається літературне життя певної країни і епохи (у всій сукупності її явищ і фактів) і, по-друге, багатовіковий розвиток літератури в глобальному, все мирному масштабі. Літературний процес в другому значенні слова (саме про нього піде мова далі) складає предмет порівняльно-історичного літературознавства. Той факт, що літературна творчість підвладна змінам у світі руху історії, очевидний. Менше звертає на себе увагу те, що літературна еволюція здійснюється на якійсь стійкій, стабільній основі. У складі культури (мистецтва і літератури – зокрема) помітні явища індивідуалізовані і динамічні – з одного боку, з іншої ж – структури універсальні, понад часові , статичні, не зрідка іменовані топікою (від др.-гр. topos – місце, простір).<br>Топіка в древніх з'явилася одним з понять логіки (теорії доказів) і риторики (вивчення “загальних місць ” в публічних виступах). У близькі нам епохи це поняття прийшло в літературознавство. По словах А.М. Панченко, культура (у тому числі словесно-художня) “має в своєму розпорядженні запас стійких форм, які актуальні на всьому її розвитку ”, а тому правомірний і суттєвий “погляд на мистецтво як на еволюціонуючу топіку ”.
+
Літературний процес,цим терміном, по-перше, позначається літературне життя певної країни і епохи (у всій сукупності її явищ і фактів) і, по-друге, багатовіковий розвиток літератури в глобальному, все мирному масштабі. Літературний процес в другому значенні слова (саме про нього піде мова далі) складає предмет порівняльно-історичного літературознавства. Той факт, що літературна творчість підвладна змінам у світі руху історії, очевидний. Менше звертає на себе увагу те, що літературна еволюція здійснюється на якійсь стійкій, стабільній основі. У складі культури (мистецтва і літератури – зокрема) помітні явища індивідуалізовані і динамічні – з одного боку, з іншої ж – структури універсальні, понад часові , статичні, не зрідка іменовані топікою (від др.-гр. topos – місце, простір).<br>Топіка в древніх з'явилася одним з понять логіки (теорії доказів) і риторики (вивчення “загальних місць ” в публічних виступах). У близькі нам епохи це поняття прийшло в літературознавство. По словах А.М. Панченко, культура (у тому числі словесно-художня) “має в своєму розпорядженні запас стійких форм, які актуальні на всьому її розвитку ”, а тому правомірний і суттєвий “погляд на мистецтво як на еволюціонуючу топіку ”.
-
[[Image:T2lp1.jpeg]]<br>У літературознавстві вкорінене і ніким не заперечується уявлення про наявність моментів спільності (повторюваності) в розвитку літератур різних країн і народів, про єдиний її “поступальний ” хід у великому історичному часі. У статті “Майбутнє літератури як предмет вивчення ” Д.С. Лихачов говорить про неухильне зростання особистого початку в літературній творчості) про посилення його гуманістичного характеру, про наростання реалістичних тенденцій і все більшій свободі вибору форм письменниками, а також про поглиблення історизму художньої свідомості.
+
[[Image:T2lp1.jpeg]]<br>У літературознавстві вкорінене і ніким не заперечується уявлення про наявність моментів спільності (повторюваності) в розвитку літератур різних країн і народів, про єдиний її “поступальний ” хід у великому історичному часі. У статті “Майбутнє літератури як предмет вивчення ” Д.С. Лихачов говорить про неухильне зростання особистого початку в літературній творчості) про посилення його гуманістичного характеру, про наростання реалістичних тенденцій і все більшій свободі вибору форм письменниками, а також про поглиблення історизму художньої свідомості.
-
[[Image:T2l[2.jpeg]]<br>Стадії літературного процесу звично мисляться як відповідні тим етапам історії людства, які з найбільшою виразністю і повнотою явили себе в країнах західноєвропейських і особливо яскраво, – в романських. В зв'язку з цим виділяються літератур древня, середньовічна і –література Нового часу з їх власними етапами (услід за Відродженням – бароко, класицизм, Просвітництво з її гілкою сентименталізму, романтизму, нарешті, реалізму, з яким в XX ст.. співіснує і успішно конкурує модернізм).<br>Ученими найбільшою мірою з'ясовані стадіальні відмінності між літературами Нового часу і писемністю, що передувала ним. Древня і середньовічна літератури характеризувалися поширеністю творів з нехудожніми функціями (релігійно-культовою і ритуальною, інформативною і діловою і тому подібне); широким втіленням анонімності; переважанням усної словесної творчості над писемністю, яка удавалася більш до записів усних творів і раніше створених текстів, ніж до ніж до “письменництва ”.
+
<br>Стадії літературного процесу звично мисляться як відповідні тим етапам історії людства, які з найбільшою виразністю і повнотою явили себе в країнах західноєвропейських і особливо яскраво, – в романських. В зв'язку з цим виділяються літератур древня, середньовічна і –література Нового часу з їх власними етапами (услід за Відродженням – бароко, класицизм, Просвітництво з її гілкою сентименталізму, романтизму, нарешті, реалізму, з яким в XX ст.. співіснує і успішно конкурує модернізм).<br>Ученими найбільшою мірою з'ясовані стадіальні відмінності між літературами Нового часу і писемністю, що передувала ним. Древня і середньовічна літератури характеризувалися поширеністю творів з нехудожніми функціями (релігійно-культовою і ритуальною, інформативною і діловою і тому подібне); широким втіленням анонімності; переважанням усної словесної творчості над писемністю, яка удавалася більш до записів усних творів і раніше створених текстів, ніж до ніж до “письменництва ”.
-
[[Image:T2lp3.jpeg]]<br>Складніше йде справа з розмежуванням літератур древніх і середньовічних. Воно не складає проблеми стосовно Західної Європи (старогрецька і давньоримська античність принципово відрізняються від середньовічної культури “північніших ” країн), але викликає сумніви і суперечки при зверненні до літератур інших, перш за все східних, регіонів. <br>Видео о словянской письменности<br>Та і так звана староруська література була по суті писемністю середньовічного зразку.<br>Ось приклад староруської билини:<br>У XIX ст (особливо в його першій третині) розвиток літератури йшов під знаком романтизму, який протистояв класицистичному і просвітницькому раціоналізму. Спочатку романтизм зміцнився в Германії, отримавши глибоке теоретичне обґрунтування, і скоро поширився по європейському континенту і за його межами. Саме це художній рух знаменував усесвітньо значиме зрушення від традиціоналізму до поетики автора.
+
[[Image:T2lp3.jpeg]]<br>Складніше йде справа з розмежуванням літератур древніх і середньовічних. Воно не складає проблеми стосовно Західної Європи (старогрецька і давньоримська античність принципово відрізняються від середньовічної культури “північніших ” країн), але викликає сумніви і суперечки при зверненні до літератур інших, перш за все східних, регіонів. <br> {{#ev:youtube|dtJl2ZQEVvU}} <br>Та і так звана староруська література була по суті писемністю середньовічного зразку.<br>Ось приклад староруської билини:
-
[[Image:T2xl4.jpeg]]<br>Услід романтизму, успадковувавши його, а в чомусь і оспорюючи, в XIX ст зміцнилася нова літературно-художня спільність, що позначається словом реалізм, яке має ряд значень, а тому не беззаперечно як науковий термін. Суть реалізму стосовно літератури минулого століття (кажучи про кращі її зразки, не зрідка користуються словосполукою “класичний реалізм ”) і його місце в літературному процесі усвідомлюються по-різному.<br>Порівняльно-історичне вивчення літератури різних епох (не виключаючи сучасної), як видно, з чарівною переконливістю виявляє межі схожості літератур різних країн і регіонів. На основі подібних студій деколи робився висновок про те, що “за своєю природою ” літературні феномени різних народів і країн “єдині ”. Проте єдність усесвітнього літературного процесу зовсім не знаменує його одно якісні і, тим більш - тотожні літератури різних регіонів і країн.
+
{{#ev:youtube|Eu51E4L8ZOg}} <br>У XIX ст (особливо в його першій третині) розвиток літератури йшов під знаком романтизму, який протистояв класицистичному і просвітницькому раціоналізму. Спочатку романтизм зміцнився в Германії, отримавши глибоке теоретичне обґрунтування, і скоро поширився по європейському континенту і за його межами. Саме це художній рух знаменував усесвітньо значиме зрушення від традиціоналізму до поетики автора.
-
[[Image:T2xl5.jpeg]]
+
[[Image:T2xl4.jpeg]]<br>Услід романтизму, успадковувавши його, а в чомусь і оспорюючи, в XIX ст зміцнилася нова літературно-художня спільність, що позначається словом реалізм, яке має ряд значень, а тому не беззаперечно як науковий термін. Суть реалізму стосовно літератури минулого століття (кажучи про кращі її зразки, не зрідка користуються словосполукою “класичний реалізм ”) і його місце в літературному процесі усвідомлюються по-різному.<br>Порівняльно-історичне вивчення літератури різних епох (не виключаючи сучасної), як видно, з чарівною переконливістю виявляє межі схожості літератур різних країн і регіонів.
На основі подібних студій деколи робився висновок про те, що “за своєю природою ” літературні феномени різних народів і країн “єдині ”. Проте єдність усесвітнього літературного процесу зовсім не знаменує його одно якісні і, тим більш - тотожні літератури різних регіонів і країн. <br>
Тема: Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи. Мета: познайомити учнів з значенням терміну літературний процес а також із взаємодією та взаємовпливом національних літератур. - розвиток аналітичного мислення учнів; - виховання інтересу до літературної спадщини. Тип уроку: навчально - виховний Хід уроку:
Літературний процес,цим терміном, по-перше, позначається літературне життя певної країни і епохи (у всій сукупності її явищ і фактів) і, по-друге, багатовіковий розвиток літератури в глобальному, все мирному масштабі. Літературний процес в другому значенні слова (саме про нього піде мова далі) складає предмет порівняльно-історичного літературознавства. Той факт, що літературна творчість підвладна змінам у світі руху історії, очевидний. Менше звертає на себе увагу те, що літературна еволюція здійснюється на якійсь стійкій, стабільній основі. У складі культури (мистецтва і літератури – зокрема) помітні явища індивідуалізовані і динамічні – з одного боку, з іншої ж – структури універсальні, понад часові , статичні, не зрідка іменовані топікою (від др.-гр. topos – місце, простір). Топіка в древніх з'явилася одним з понять логіки (теорії доказів) і риторики (вивчення “загальних місць ” в публічних виступах). У близькі нам епохи це поняття прийшло в літературознавство. По словах А.М. Панченко, культура (у тому числі словесно-художня) “має в своєму розпорядженні запас стійких форм, які актуальні на всьому її розвитку ”, а тому правомірний і суттєвий “погляд на мистецтво як на еволюціонуючу топіку ”.
У літературознавстві вкорінене і ніким не заперечується уявлення про наявність моментів спільності (повторюваності) в розвитку літератур різних країн і народів, про єдиний її “поступальний ” хід у великому історичному часі. У статті “Майбутнє літератури як предмет вивчення ” Д.С. Лихачов говорить про неухильне зростання особистого початку в літературній творчості) про посилення його гуманістичного характеру, про наростання реалістичних тенденцій і все більшій свободі вибору форм письменниками, а також про поглиблення історизму художньої свідомості.
Стадії літературного процесу звично мисляться як відповідні тим етапам історії людства, які з найбільшою виразністю і повнотою явили себе в країнах західноєвропейських і особливо яскраво, – в романських. В зв'язку з цим виділяються літератур древня, середньовічна і –література Нового часу з їх власними етапами (услід за Відродженням – бароко, класицизм, Просвітництво з її гілкою сентименталізму, романтизму, нарешті, реалізму, з яким в XX ст.. співіснує і успішно конкурує модернізм). Ученими найбільшою мірою з'ясовані стадіальні відмінності між літературами Нового часу і писемністю, що передувала ним. Древня і середньовічна літератури характеризувалися поширеністю творів з нехудожніми функціями (релігійно-культовою і ритуальною, інформативною і діловою і тому подібне); широким втіленням анонімності; переважанням усної словесної творчості над писемністю, яка удавалася більш до записів усних творів і раніше створених текстів, ніж до ніж до “письменництва ”.
Складніше йде справа з розмежуванням літератур древніх і середньовічних. Воно не складає проблеми стосовно Західної Європи (старогрецька і давньоримська античність принципово відрізняються від середньовічної культури “північніших ” країн), але викликає сумніви і суперечки при зверненні до літератур інших, перш за все східних, регіонів.
Та і так звана староруська література була по суті писемністю середньовічного зразку. Ось приклад староруської билини:
У XIX ст (особливо в його першій третині) розвиток літератури йшов під знаком романтизму, який протистояв класицистичному і просвітницькому раціоналізму. Спочатку романтизм зміцнився в Германії, отримавши глибоке теоретичне обґрунтування, і скоро поширився по європейському континенту і за його межами. Саме це художній рух знаменував усесвітньо значиме зрушення від традиціоналізму до поетики автора.
Услід романтизму, успадковувавши його, а в чомусь і оспорюючи, в XIX ст зміцнилася нова літературно-художня спільність, що позначається словом реалізм, яке має ряд значень, а тому не беззаперечно як науковий термін. Суть реалізму стосовно літератури минулого століття (кажучи про кращі її зразки, не зрідка користуються словосполукою “класичний реалізм ”) і його місце в літературному процесі усвідомлюються по-різному. Порівняльно-історичне вивчення літератури різних епох (не виключаючи сучасної), як видно, з чарівною переконливістю виявляє межі схожості літератур різних країн і регіонів.
На основі подібних студій деколи робився висновок про те, що “за своєю природою ” літературні феномени різних народів і країн “єдині ”. Проте єдність усесвітнього літературного процесу зовсім не знаменує його одно якісні і, тим більш - тотожні літератури різних регіонів і країн.
Запитання на закріплення нової теми:
Назвіть основні етапи розвитку всесвітньої літератури. Назвіть течію розвитку літератути 19.ст Яких письменників романтизму ви знаєте?
Домашнє завдання:
Подумайте,в чому полягає порівняльно-історичне вивчення літератури різних епох? Аргументуйте свою відповідь.
Список використаної літератури: Урок на тему : Романтизм в літературі, Вікоренко Н. М., викладача світової літератури Сш. №2 ,м. Херсон Урок на тему : Барокко в літературі., Вулик Н. Д. учителя світової літератури, сш №11, м Київ. Урок на тему : Література в епоху просвідчення Олійник А. Б, учителя світової літератури, сш №10, м Рівне. Проф. Браун. Немецкий романтизм, История западной литературы XIX в. Г. Брандес. Литература XIX в. в ее главных течениях. Изд. Просвещения и др. В. Жирмунский. Немецкий романтизм и современная мистика. СПБ2009. Бичков В.В. Естетика в Росії ХVII в.- М.: Знання, 2009.- 63 с. Культурологія: Навчань. посібник /Под ред. А.А. Радугина. - М., 2008. Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
