Текущая версия на 14:27, 10 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Володимиро-Суздальське князівство. Великий Новгород. Монгольське завоювання Русі. Невська битва та Льодове побоїще. Початок збирання руських земель навколо Москви.

Далекою околицею могутньої Київської держави Рюриковичів була територія між Окою та Волгою. Вона називалася «землею за великим лісом» — Заліським краєм. Найдавнішими містами цього краю були Ростов і Суздаль. За їхньою назвою стали іменувати весь край.

Володимир Мономах, якому ця територія дісталася за рішенням з'їзду князів у Любечі. відправив князювати в ній свого малолітнього сина Юрія, прозваного згодом Довгоруким. Князь Володимир Мономах неодноразово бував у Заліському краї. У1008 р. на р. Клязьмі він заснував місто, яке на свою честь назвав Володимиром (Владимиром).

З іменем Володимира Мономаха пов'язують появу переказів про царський вінець - шапку Мономаха. За легендою, київський князь Володимир Мономах отримав шапку від свого діда по матері — візантійського імператора Констан-тина Мономаха. Насправді її було виготовлено в XIV ст. Це покритий золотими пластинами гострокутний головний убір, облямований соболиним хутром, прикрашений коштовним камінням і увінчаний хрестом. Цією шапкою вінчали на царство московських князів і царів. У XVIII ст. Петро І замінив її імператорською короною. Нині шапка Мономаха зберігається в Оружейній палаті Московського Кремля.

У 1147 р. відбулася зустріч Юрія Довгорукого з другом і союзником — новгород-сіверським князем Святославом Ольговичем. Цим роком датується перша літописна згадка про Москву. Вважається, що раніше Москва й прилеглі землі належали боярину Степанові Кучці, у якого їх відібрав Юрій Довгорукий.

Вивчаємо джерела

XIV ст. Перша звістка в «Іпатіївському літописі» про Москву

У рік 1147 пішов Юрій воювати Новгородську волость... А до Святослава приславши [посла], Юрій повелів йому Смоленську волость пустошити. І Святослав пішов і захопив людей у верхів'ї [ріки] Протви, і таким чином набрала здобичі дружина Святославова. І приславши [посла], Юрій передав [йому]: «Прийди до мене, брате,  в Москову».

Крім Новгорода, князь Юрій вів уперту боротьбу за Київ. Саме через намагання захопити й утримати ці віддалені віл Суздаля міста його прозвали Довгоруким. Князь Юрій двічі займав Київ, але утвердитися тут не зміг. Нарешті 1155 р. він остаточно здобув стольний град і став великим князем київським. Однак князювання його тривало недовго й закінчилося трагічно. У1157 р. невдоволені київські бояри отруїли Юрія.

Коли Юрій став правити в Києві, він віддав своєму сипові Андрію резиденцію у Вишгороді. Проте Андрій переїхав звідти до Володимира-на-Клязьмі. Сюди ж, ставши після батькової смерті ростовсько-суздальським князем, він переніс княжий престол. Неподалік вії Володимира в селі Боголюбові він збудував княжий палац, у якому полюбляв відпочивати. Саме тому князя Андрія нарекли Боголюбським. Князь Андрій Боголюбський зводив у Володимирі пишні храми та інші споруди, всіляко намагався зробити нову столицю такою ж розкішною, як Київ.

З-поміж храмів, збудованих за князювання Андрія Боголюбського, дивовижною красою вирізнявся Успенський собор у Володимирі. Він став головною святинею всієї Володимиро-Суздальської Русі. Особливо з того часу, як Андрій помістив у ньому чудотворну ікону Божої матері, написану, за переказами, євангелістом Лукою. Князь Андрій вивіз цю ікону з Вншгорода, після тої о, як він у 1109 р. пограбував і спустошив Київ. а також спалив дощенту Вишгород.

Намагання Андрія Боголюбського зосередити всю владу у своїх руках викликало сильний опір бояр Володимиро-Суздальського князівства. У1174 р. нащадки Степана Кучки — бояри Кучковичі, змовившись, зарубали князя Андрія в його палаці в Боголюбові.

Наступником Андрія став його брат Всеволод Юрійович (1176-1212). якого називали Всеволод Велике Гніздо, бо мав дванадцять дітей, серед яких було вісім синів. Вдумливий правитель і спритний дипломат, він першим офіційно прийняв титул великого князя володимирського. За період його князювання Володимиро-Суздальська земля переживала часи економічного й культурного підйому, її терени значно розширилися. Протягом останніх років Всеволодового правління руські князі визнавали ііого верховну владу.

Смерть Всеволода спричинила жорстоку братовбивчу війну, внаслідок чого Володимиро-Суздачьська Русь розпалася на окремі удільні князівства.

Великий Новгород

Новгород постав серед лісів на берегах річки Волхов. З утворенням Київської держави Новгородська земля ввійшла до її складу. Наприкінці X ст. Новгород став другим за величиною містом на Русі після Києва. Через нього проходив відомий торговий шлях «із варяг у греки», тобто з Балтійського моря до Чорного.

Уже на початку XI ст. новгородці хотіли самостійжхті, але їхній князь Ярослав Мудрий носів київський трон і залежність Новгорода віл Києва збереглася. Київський князь зазвичай відряджав для управління містом свого сина або призначав намісника — посадника й голову ополчення  тисяцького.

У 1136 р. Новгород звільнився з-під опіки Києва й у місті було встановлено боярську республіку. Новгородці самі почали запрошувати князя, укладаючи з ним договір, згідно з положеннями якого князь повинен був боронити місто від ворогів, не розпочинати війну без дозволу віча та не маги на території республіки власних земельних володінь. Було обмежено також судові функції князя. У разі порушення прийнятих зобов'язань новгородці вказували князеві на дорогу, тобто виганяли його з міста. Отже, князь, по суті, був найманим воєначальником, який служив республіці.

Адміністративно Новгород поділявся на дві частини. На західному березі Волхова височів собор Св. Софії, тому сторону назвали Софійською. Вона складалася з трьох кінців (округів) і дитинця (кремля). На східному березі річки знаходилася Торгова сторона, що складалася з двох кінців. П'яти кінцям міста підпорядковувалися п'ять волостей (районів), на які було поділено І іовіородську землю. Новгород керував і деякими містами. Вони називалися «пригородами Новгородськими», найважливішими серед яких були Псков, Ізборськ, Стара Руса, Ладога.

Верховну владу здійснювало загальноміське віче. Зазвичай, у ньому брало участь 300 представників від найшанованіших і найзаможніших боярських родин. З часом їхня кількість зросла до 500 осіб. Віче збиралося на Торговій стороні за покликом «вічевого» дзвону й вирішувало питання війни й миру, укладання договорів ІЗ князями, затвердження законів, обирання вищих посадових осіб Новгородської республіки: єпископа (згодом — архієпископа), посадника й тисяцького. І Іапбільше повноважень мав єпископ (архієпископ), у руках якого зосереджувалася духовна й світська влада: міська скарбниця, вищий церковний суд, зовнішня політика. Посадник очолював уряд. Він скликав віче й викопував його рішення. Найближчим помічником посадника був і тисяцький, який командував міським ополченням.

У Новгородській республіці було розвинено землеробство, але через несприятливі Грунтові й кліматичні умови воно не могло задовольнити потреб її жителів. Це спонукало населення займатися різними промислами: полюванням на хутрового та морського звіра, риболовством, добуванням солі, а також торгівлею. Новгородці закуповували зерно в жителів південно-східних областей Русі. Новгородські куииі продавали хутро, віск, мед, рибу, сало, льон, хміль в інші міста Русі та за кордон. Особливо активну торгівлю вони вели з країнами Західної Європи, передусім з Ганзою. Завдяки торгівлі та промислам Новгород швидко багатів.
Для новгородців їхнє рідне місто було предметом гордості. Вони називали його Пан Великий Новгород.

Монгольська навала. Золотоординське іго

Роздробленість і князівські міжусобиці підірвали могутність Русі. Такою ситуацією в XIII ст. скористалися монгольські завойовники.

Монголи проживали в степах Центральної Азії. Це були племена, які розводили коней, волів та овець і весь час кочували. У1206 р. на курултаї (з'їзді) монгольської знаті вождь одного з племен Темучин був проголошений Чингісханом, тобто великим ханом. Так утворилася могутня Монгольська держава.

У наступні роки монголи підкорили Північний Китай, Південний Сибір, Середню Азію та Закавказзя. У1223 р. військові дружини кількох руських князів уперше зійшлися з монголами в битві на р. Калиі. Русичі зазнали нищівної поразки. У1237 р. монгольські війська, очолювані грізним ханом Бату (Батиєм). вторглися в Рязанське князівство. Вони взяли в облогу Рязань. Місто трималося п'ять діб. а на шостий день його захопили, пограбували н спалили: усіх мешканців винищили. Монголи захопили Москву, Суздаль, Ростов.

Вивчаємо джерела

XVI ст. Уривок із «Никонівського літопису» про битвуна річці Сить

Уже наприкінці лютого [1238 р.] до великого князя Юрія Всеволодовича... прийшов гінеці. зі звісткою, що місто Володимир взяте, єпископ, велика княгиня, князі та всі люди спалені, а деякі перебиті.

...Почувши це, князь Юрій із братом Святославом і племінниками своїми - Васильком, Всеволодом і Володимиром — і зі своїми мужами сіли на коней і пішли проти поганих. Великий князь Юрій Всеволодович почав ставити полки, як враз рантом прийшли на Сить татари. Князь Юрій забув про всяку печаль і пішов на них. Зійшлися полки, і була велика битва й люта січа; кров лилася, як вода. Божим попустом татари перемогли руських воїнів. Був убитий тоді великий князь володимирський Юрій Всеволодович і багато його воєвод і бояр, і було перебите воїнство його...

1. Що в літописі свідчить про великі жертви під час захоплення Володимира?

2. 3 яким почуття.» літописець описує розгром руського війська?

У лютому 1238 р. монгольські загарбники знищили м. Володимир. Руське військо було вщент розгромлене, а великий князь володимирський Юрій Всеволодович загинув у битві біля річки Сить.

Монголи хотіли захопити й Новгородську землю. Але їхні сили підупали від довгого походу та мужнього опору русичів, і Батий наказав військам повертати назад. Дорогою монголи вирішили взяти містечко Козельськ. але його жителі сім тижнів запекло оборонялися. Втрати завойовників були настільки великими, що вони назвали Козельськ «злим містом», і, захопивши його, зруйнували.

Від Козельська Батий вирушив на південь у половецькі степи, де розташовувалися його основні кочів'я. Тут, між Волгою і Доном, монгольський хан збирав сили для подальшого наступу. У1239 р. Батий зруйнував Переяслав і Чернігів, а восени наступного року монгольські коні вже гарцювали під мурами Києва. Після тривалої облоги Київ було взято і снааено дощенту.

Навесні 1241 р. монголи вийшли на західні рубежі Русі й вторглися на територію Угорщини та Польщі. Знесилене військо Батия зазнало великих утрат. У 1242 р. він вивів свої поріділі війська в пониззя Волги, де кочовики й заснували свою державу — Золоту Орду зі столицею Сараєм (поблизу сучасної Астрахані). На Русі почався тривалий період золотоординського іга.

Руські князі були змушені коритися хану. Претенденти на князівство повинні були отримати ханський ярлик — грамоту, яка надавала право управляти князівством. Гонитва за ярликами руйнувала гідність князів, нерідко спонукача їх до підлих вчинків. Стольне місто Володимир майже втратило ознаки першості. Отримуючи від хана ярлик на велике князювання, князі не зобов'язані були перебувати у Володимирі. Вони могли бути великими князями й жити у своїх уділах. Однак за титул великого князя боротьба все-таки велася.

У містах на Русі всім розпоряджалися ханські намісники — баскаки. Вони наглядали за князями й стежили за збиранням данини, якою було обкладено населення Русі. З метою контролю за сплатою данини ординці проводили переписи населення. На території Північно-Східної Русі перший такий перепис було зроблено в 1257 р.

Проте із середини XIV ст. Золота Орда починає занепадати, тому її правителі послабили контроль за життям підкорених народів.

Невська битва та Льодове побоїще

Русь, крім монголів, мала й інших ворогів: із півночі на її землі зазіхали шведи та німці. Дев'ятнадцятирічний Олександр Ярославич, який князював у Новгороді, у 1240 р. хоробро відбив напад шведів. Шведська флотилія на чолі з ярлом (князем) Біргером увійшла в гирло Неви й прямувала до Новгорода. Біргер послав Олександру Ярославичу гінця з такими словами: «Якщо можеш, чини опір, але знай, що я вже тут і завоюю твою землю».

Олександр негайно виступив назустріч шведам зі своєю військовою дружиною та новгородським ополченням і зненацька напав на шведський табір. Біргер виявився не підготовленим до бою: кораблі шведів стояли біля берега, воїни були в наметах. Новгородці кинулися на ворога й почали його рубати сокирами й мечами. Бій тривав від світанку до сутінків. Як оповідає літописець, Олександр напав на Біргера й поранив йому обличчя.

Князь Олександр Ярославич повернувся в Новгород зі славною перемогою, за яку отримав почесне прізвисько «Невський». Але того ж 12-10 р. він посварився з новгородцями й поїхав із міста. Новгород залишився без князя в час навали німецьких рицарів. Німці захопили Ізборськ, підійшли до Пскова, спалили довколишні села й цілий тиждень стояли під містом. ІІсковичі були змушені відкрити їм ворота, виконати всі вимоги переможців і навіть своїх дітей віддати в заручники. Після цього німецькі рицарі разом із племенами чуді напали на гернторію однієї з новгородських волостей.

Новгородці примирилися з Олександром Невським і він згодом відвоював Псков. Вирішальна битва з німецькими рицарями відбулася 5 квітня 1242 р. на льоду Чудського озера. Тому й записана в літописах як Льодове побоїще. Німці зазнали нечуваної поразки. Це змусило Німецький орден укласти мир і відмовитися від усіх захоплених новгородських і псковських земель.

Вивчаємо джерела

XVI ст. Уривок із «Симеонівського літопису» про Льодове побоїще

| Війська] зійшлися на Чудському озері; було тих і других величезна кількість. Був же тут з Олександром і брат його Андрій з множестпом воїнів батька свого, і було їх у Олександра багато хоробрих, сильних і міцних, і всі сповнилися войовничим духом, і були у них серця, подібні до левових. І сказали: «Княже, нині прийшов час покласти свої голови за тебе»

...Був же тоді день суботній і на сході сонця зійшлися обидва війська. І німці, і чудь пробилися клином крізь полки. І була тут люта іі велика січа для німців і чуді, і чути було тріск відсішсів. які ламалися, і звук від ударів мечів, так що і лід на замерзлому озері підломився, і не видно було льоду, бо він покрився кров'ю...

1. У чому полягав стратегічний задум Олександра Невського під час битви на льоду Чудського озера?

2. Як він використав природні умови місцевості?

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Планування всесвітньої історії, гумор та притчі всесвітня історія, курси та завдання з всесвітньої історії для 7 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.