| 
					
 
 
 
 
			
			
			
			
		
		   | 
		 | 
		 | Строка 1: | 
Строка 1: |  
| - | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 9 клас|Українська література 9 клас]]>> Українська література: «І мертвим, і живим…» Продовження теми «земляків» у посланні. Викриття конформізму,бичування комплексу меншовартості. Настроєві інтонації твору'''  | + | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 9 клас|Українська література 9 клас]]>> Українська література: «І мертвим, і живим…» Продовження теми «земляків» у посланні. Викриття конформізму,бичування комплексу меншовартості. Настроєві інтонації твору'''    |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>   |  
|   | + |    |  
|   | + | '''«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»'''<br>   |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>Жанр послання вам уже знайомий з творчості І. Вишенського. До цього жанру Т. Шевченко звернувся, щоб через пересторогу й прохання пробудити в українців почуття національної гідності й честі. Отже, твір був написаний з наміром змінити підневільне становище України. Саме послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» стало тим Шевченковим твором, який найбільше цитують, адже багато рядків із нього стали афоризмами: «''В своїй хаті своя й правда, //І сила, і воля''», «''Нема на світі України, // Немає другого Дніпра''», «''Одцурається брат брата // І дитини мати''», «''Якби ви вчились так, як треба, // То й мудрость би була своя''», «''І чужому научайтесь, //Й свого не цурайтесь''»...   |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>Лицемірство панівної верхівки Т. Шевченко викриває із самого початку твору — з епіграфа: «''Коли хто говорить:люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце''». Ліричний герой послання тяжко переживає трагічну ситуацію покріпаченої України.   |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>Цікавим у поемі-посланні є ''образ автора''. Процитуємо із цього приводу дослідника творчості Т. Шевченка В. Смілянську: «Цей образ неоднозначний: "автор" обертається до читача обличчям то ''юродивого'' — печальника за людей («''Тілько я, мов окаянний, //1 день і ніч плачу // На розпуттях велелюдних''») (Пор.: «''А я, юродивий, на твоїх руїнах // Марно сльози трачу''» («Чигрине, Чигрине...»)) , то пророка («''Схаменіться! будьте люди, // Бо лихо вам буде''»), то апостола-проповідника («І чужому научайтесь»), загалом — поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю. Кожна з іпостасей автора творить емоційний ореол скорботи, прокляття, апокаліптичної погрози, іронії та сарказму, любові й надії».   |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>'''Композиційно''' поема поділяється на п'ять частин.  |  
|   | + |    |  
|   | + |    |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>   |  
|   | + |    |  
|   | + | {| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 888px; height: 230px;"  |  
|   | + | |-  |  
|   | + | | І частина<br>   |  
|   | + | | Епіграф  <br>   |  
|   | + | | «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце».  |  
|   | + | |-  |  
|   | + | | ІІ частина<br>   |  
|   | + | | Вступ, у якому ліричний герой (автор) закликає тогочасну інтелігенцію полюбити свій народ, не бути байдужим до долі України      |  
|   | + | | «Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає...»  |  
|   | + | |-  |  
|   | + | | ІІІ частина<br>   |  
|   | + | | Критика тогочасної еліти <br>   |  
|   | + | | «Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори!..»<br> «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя».  |  
|   | + | |-  |  
|   | + | | IV частина<br>   |  
|   | + | | Узагальнення й проповідницький монолог автора <br>   |  
|   | + | | «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».  |  
|   | + | |-  |  
|   | + | | V частина<br>   |  
|   | + | | Кінцівка, у якій лунає заклик до інтелігенції, яка має очолити свій народ      |  
|   | + | | «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!»  |  
|   | + | |}  |  
|   | + |    |  
|   | + | <br>   |  
|   | + |    |  
|   | + | '''Провідними мотивами''' твору є такі: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.<br>У згаданих вище афоризмах сконцентровано головні проблеми тогочасної дійсності.<br>«''В своїй хаті своя й правда, //І сила, і воля''». Цими рядками автор констатує: український народ має всі підстави для формування незалежної держави, адже він має свою мову, культуру, велику історію. Саме тому у творі засуджуються ті дворяни, які шукають передової культури в чужих краях.<br>«''Нема на світі України, // Немає другого Дніпра''». Свій рідний край треба любити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро. Ці рядки й кілька наступних є інвективою — прийомом, що полягає в гостро сатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ: «''А ви претеся на чужину // Шукати доброго добра''».   |  
|   | + |    |  
|   | + | «''Одцурається брат брата //І дитини мати''». У цьому афоризмі звучить страшне передбачення майбутніх діянь провідної верстви: гірше ляха розіпнуть Україну свої діти. Свій полемічний запал ліричний герой спрямовує передусім на українську інтелігенцію, бо саме в її руках майбутня доля України.<br> <br>«''Якби ви вчились так, як треба, // То й мудрость би була своя''». Це слова з І третьої частини поеми-послання, у якій автор звертається до українських інтелігентів-раціоналістів. У ній привертає увагу вислів німець узловатий. Що означає характеристика узловатий! Із цього приводу цікавими є спостереження В. Пахаренка: «Річ у тім, що раціоналізм — типова риса саме ''німецького національного характеру''. Відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1840-х років молоді друзі Шевченка захоплено читали німецьких ''філософів-атеїстів'' (Атеїст — той, хто заперечує існування Бога; безбожник, безвірник.) Фейєрбаха й Штрауса. Отже, — це ''бездушний холодний розум''. "''Куций''", бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. "''Узловатий''" — такий, що заплутує вузлами, суть думки якого важко зрозуміти».<br>«''І чужому научайтесь, // Й свого не цурайтесь''». Цей крилатий вислів напучує передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів. Отже, треба вчитися так, щоб «''розкрились // Високі могили // Перед вашими очима''».<br>У кінці поеми-послання поет благає: «''Обніміте ж, брати мої,// Найменшого брата''», бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.<br>   |  
|   | + | <br>  |  
|   | + | Поема-послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» рясніє прикладами алюзії. Наприклад, у поемі згадується Коллар, підготовлений читач має знати, що Ян Коллар (1793-1852) — чеський учений і поет, який послідовно обстоював думку про єднання слов'янських народів.  |  
|   | + |    |  
|   | + |    |  
|   |  |   |  |  
|   |  |   |  |  
 
 Версия 20:19, 28 мая 2010
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: «І мертвим, і живим…» Продовження теми «земляків» у посланні. Викриття конформізму,бичування комплексу меншовартості. Настроєві інтонації твору 
   
 «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»  
  Жанр послання вам уже знайомий з творчості І. Вишенського. До цього жанру Т. Шевченко звернувся, щоб через пересторогу й прохання пробудити в українців почуття національної гідності й честі. Отже, твір був написаний з наміром змінити підневільне становище України. Саме послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» стало тим Шевченковим твором, який найбільше цитують, адже багато рядків із нього стали афоризмами: «В своїй хаті своя й правда, //І сила, і воля», «Нема на світі України, // Немає другого Дніпра», «Одцурається брат брата // І дитини мати», «Якби ви вчились так, як треба, // То й мудрость би була своя», «І чужому научайтесь, //Й свого не цурайтесь»... 
  Лицемірство панівної верхівки Т. Шевченко викриває із самого початку твору — з епіграфа: «Коли хто говорить:люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце». Ліричний герой послання тяжко переживає трагічну ситуацію покріпаченої України. 
  Цікавим у поемі-посланні є образ автора. Процитуємо із цього приводу дослідника творчості Т. Шевченка В. Смілянську: «Цей образ неоднозначний: "автор" обертається до читача обличчям то юродивого — печальника за людей («Тілько я, мов окаянний, //1 день і ніч плачу // На розпуттях велелюдних») (Пор.: «А я, юродивий, на твоїх руїнах // Марно сльози трачу» («Чигрине, Чигрине...»)) , то пророка («Схаменіться! будьте люди, // Бо лихо вам буде»), то апостола-проповідника («І чужому научайтесь»), загалом — поета-громадянина, патріота, чиє серце розтяла розколина, яка зруйнувала націю. Кожна з іпостасей автора творить емоційний ореол скорботи, прокляття, апокаліптичної погрози, іронії та сарказму, любові й надії». 
  Композиційно поема поділяється на п'ять частин.
  
   
 
 І частина 
 |  Епіграф   
 |  «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, — лжа оце».
 |  
 ІІ частина 
 |  Вступ, у якому ліричний герой (автор) закликає тогочасну інтелігенцію полюбити свій народ, не бути байдужим до долі України   
 |  «Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся, У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає...»
 |  
 ІІІ частина 
 |  Критика тогочасної еліти  
 |  «Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори!..»  «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя».
 |  
 IV частина 
 |  Узагальнення й проповідницький монолог автора  
 |  «Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».
 |  
 V частина 
 |  Кінцівка, у якій лунає заклик до інтелігенції, яка має очолити свій народ   
 |  «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!»
 |   
  
 Провідними мотивами твору є такі: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації. У згаданих вище афоризмах сконцентровано головні проблеми тогочасної дійсності. «В своїй хаті своя й правда, //І сила, і воля». Цими рядками автор констатує: український народ має всі підстави для формування незалежної держави, адже він має свою мову, культуру, велику історію. Саме тому у творі засуджуються ті дворяни, які шукають передової культури в чужих краях. «Нема на світі України, // Немає другого Дніпра». Свій рідний край треба любити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро. Ці рядки й кілька наступних є інвективою — прийомом, що полягає в гостро сатиричному викритті певних осіб чи соціальних явищ: «А ви претеся на чужину // Шукати доброго добра». 
 «Одцурається брат брата //І дитини мати». У цьому афоризмі звучить страшне передбачення майбутніх діянь провідної верстви: гірше ляха розіпнуть Україну свої діти. Свій полемічний запал ліричний герой спрямовує передусім на українську інтелігенцію, бо саме в її руках майбутня доля України.   «Якби ви вчились так, як треба, // То й мудрость би була своя». Це слова з І третьої частини поеми-послання, у якій автор звертається до українських інтелігентів-раціоналістів. У ній привертає увагу вислів німець узловатий. Що означає характеристика узловатий! Із цього приводу цікавими є спостереження В. Пахаренка: «Річ у тім, що раціоналізм — типова риса саме німецького національного характеру. Відомий життєвий поштовх до створення цього символу: на початку 1840-х років молоді друзі Шевченка захоплено читали німецьких філософів-атеїстів (Атеїст — той, хто заперечує існування Бога; безбожник, безвірник.) Фейєрбаха й Штрауса. Отже, — це бездушний холодний розум. "Куций", бо з відсіченою душею, короткий, обрубаний. "Узловатий" — такий, що заплутує вузлами, суть думки якого важко зрозуміти». «І чужому научайтесь, // Й свого не цурайтесь». Цей крилатий вислів напучує передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів. Отже, треба вчитися так, щоб «розкрились // Високі могили // Перед вашими очима». У кінці поеми-послання поет благає: «Обніміте ж, брати мої,// Найменшого брата», бо в основі української душі є любов до людини, заповідана Ісусом.  
 
Поема-послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» рясніє прикладами алюзії. Наприклад, у поемі згадується Коллар, підготовлений читач має знати, що Ян Коллар (1793-1852) — чеський учений і поет, який послідовно обстоював думку про єднання слов'янських народів.
  
  
 Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас Надіслано читачами інтернет-сайту 
 Підручники та книги по всім предметам , домашня робота, онлайн бібліотеки книжок, плани конспектів уроків з української літератури, реферати та конспекти уроків з української літератури 9 класу   
 
Зміст уроку
  конспект уроку і опорний каркас                      
  презентація уроку 
  акселеративні методи та інтерактивні технології
  закриті вправи (тільки для використання вчителями)
  оцінювання 
Практика
  задачі та вправи,самоперевірка 
  практикуми, лабораторні, кейси
  рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
  домашнє завдання 
Ілюстрації
  ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
  реферати
  фішки для допитливих
  шпаргалки
  гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
  зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
  підручники основні і допоміжні 
  тематичні свята, девізи 
  статті 
  національні особливості
  словник термінів                          
  інше 
Тільки для вчителів
  ідеальні уроки 
  календарний план на рік 
  методичні рекомендації 
  програми
  обговорення
 
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. 
 Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
 
 
 
 
 
 
 
 |