{{#ev: youtube| cm6tLMt4sko }}<br> Як би не було сумно прощатися з теплим літом, але в природі всьому своє місце. Отож прийшла осінь.
{{#ev: youtube| cm6tLMt4sko }}<br> Як би не було сумно прощатися з теплим літом, але в природі всьому своє місце. Отож прийшла осінь.
-
[[Image:O3.JPEG|609x627px|O3.JPEG]]<br> Тепло ще не покинуло нас , але вже сумно від запаху літа, що пішло, багатошарового, пряно-кислуватого. З дерев опадає пожовкле та зігріте сонцем листя. Здається, що стовбури дерев темніють, вони втомилися і хочуть спати. Безліч малих павучків відчуваючи осінь плетуть павутину, а ти помічаючи її, без якогось злого помислу обриваєш їхні хованки.
+
[[Image:O3.JPEG|609x627px|O3.JPEG]]<br> Тепло ще не покинуло нас , але вже сумно від запаху літа, що пішло, багатошарового, пряно-кислуватого. З дерев опадає пожовкле та зігріте сонцем листя. Здається, що стовбури дерев темніють, вони втомилися і хочуть спати. Безліч малих павучків відчуваючи осінь плетуть павутину, а ти помічаючи її, без якогось злого помислу обриваєш їхні хованки.
-
[[Image:o12.JPEG]]
+
[[Image:O12.JPEG]]
-
А більше всіх радіють птахи. Деякі з них збираються в теплі краї, деякі готуються до зимівлі саме тут. А молоді виводки весело літають під небесами. Вони ніколи не бачили зими,Ю не знають що від неї чекати, і як важко перезимувати. На горбах , у густій та посохлій траві, нестримно проносяться ящірки. Тільки шелестіння і похитування трави видає їх присутність. А бджоли ще працюють. Відчувши похолодання вони вже літають не так як влітку. Їхній політ важкий та повільний. На самотній квітці причаївся метелик. Він може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить вже ніколи. І небо - пронизливо блакитне, високе, з сонцем, що йде увись. Ця святкова осіння акварель пробуде недовго.<br> Неначе зовсім нещодавно було так тепло, а вже перший місяць осені вересень так вправно хазяйнує в полях,лісах та на річках. Вранці вже холодно, а про літо нам нагадує лише сонечко, яке ще пригріває вдень. Поля вже відпочивають після важкої та тривалої роботи . Садки порадували своїх хазяїв своїм щедрим врожаєм. У усьому відчувається холодне дихання осені. <br> Небо посіріло, все частіше на ньому з’являються хмаринки, в повітрі вирує туман, а деньки все частіше приносять нам не зовсім приємні сюрпризи в вигляді дрібного і не приємного дощу. Ліс стає мовчазним та замисленим. Вже зовсім скоро дерева втратить своє пишного убрання і відкриють свої гілки холодним дощам і завірюхам. Повільно крутиться падаючи на землю жовтий обпалений сонцем кленовий лист. На галявині біля густого лісу стоїть поскрипуючи товстий, старий дуб, немовби наспівує прощальну пісеньку літа. На сухому оповитого мохом визирають маленькі, стрункі опеньки. Тут їх видимо-невидимо, і всі просяться в кошик. Нахилилася до землі трава і стала жовтою тільки дрібні блідо-червоні квіточки вересу тішать око.<br> Літо минуло зовсім непомітно, не попередивши нікого. Разом з ним потягнулися вдалину птиці, а дні почали поступатися своїми позиціями темний ночами. <br> Сонце стомлено. У нього ще були сили піднімати нам настреніе своїм світлом, але гріти землю, як і влітку вже не могло.І людям довелося знову діставати зі своїх шаф светри, плащі, теплі, черевики. <br> Деревам без птахів стало холодно і самотньо. Вони фарбують свої крони світлими веселими барвами й засипають землю легкими пожовклим листям. Ліси і парки поспіхом вбираються в золото, немов побоюються, що несподівано повернулася літо і не зможе їх знайти. <br> Все це свято осені пробуде недовго, незабаром фарби зміняться на більш холодні тони і стануть похмурими. А поки тепло і світло, і сумно, що це тепло і настрій не можна забрати з собою в зиму.<br> Спробуйте запитати у будь-якої людини: "Яка пора року найкрасивіше і барвисте? У якому зібрані всі фарби палітри самих звичайних художників?" Майже кожен відповість - осінь, незалежно, подобається вона йому чи ні ... От давайте трохи подумаємо і згадаємо всі основні кольори палітри.Як підказки візьмемо, усіма нам знайому фразу: "Кожен Мисливець Бажає Знати Де Сидить Фазан". Самий перший колір - Червоний. От ви коли-небудь бачили восени клен? Його листя забарвлюється в червоний або яскраво-яскраво помаранчевий колір. Тепер друге - Помаранчевий, наприклад, можна подивитися на той же самий клен і горобину, за якої багатьом доводилося спостерігати у своєму дворі. Третій колір - Жовтий - це, безперечно, традиційна фарбування всіх листя, всі про це знають. Четвертий - Зелений. Візьмемо наприклад саму звичайну траву, деяка взагалі не жовтіє, і навіть взимку під снігом залишається такою ж зеленою. П'ятий - Блакитний. Сюди можна віднести воду струмка - ніжний блакитний відтінок,я кого багатьом так не вистачає після закінченого літа. Шостий - Синій. Вечірнє небо ... красиве вечірнє небо. І нарешті - сьомої - Фіолетовий. Зоря - це принадність осені, найпрекрасніше явище для більшості романтиків. Ну от, ви тепер зрозуміли, що осінь - прекрасна своєю красою пора року.<br> Вранці поспішаючи до школи, притиснувши голову до плечей, руки засунувши в кишені. Вітер куйовдить волосся, листя безстрашно кидаються під ноги. Перестрибувати через калюжі а потім, у дні без дощів і маючи вільний час - згрібати жовті вісники осені в купи і стрибати з дерев.
+
А більше всіх радіють птахи. Деякі з них збираються в теплі краї, деякі готуються до зимівлі саме тут. А молоді виводки весело літають під небесами. Вони ніколи не бачили зими, не знають що від неї чекати, і як важко перезимувати. На горбах , у густій та посохлій траві, нестримно проносяться ящірки. Тільки шелестіння і похитування трави видає їх присутність. А бджоли ще працюють. Відчувши похолодання вони вже літають не так як влітку. Їхній політ важкий та повільний. На самотній квітці причаївся метелик. Він може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить вже ніколи. І небо - пронизливо блакитне, високе, з сонцем, що йде увись. Ця святкова осіння акварель пробуде недовго.<br> Неначе зовсім нещодавно було так тепло, а вже перший місяць осені вересень так вправно хазяйнує в полях,лісах та на річках. Вранці вже холодно, а про літо нам нагадує лише сонечко, яке ще пригріває вдень. Поля вже відпочивають після важкої та тривалої роботи . Садки порадували своїх хазяїв своїм щедрим врожаєм. У усьому відчувається холодне дихання осені. <br> Небо посіріло, все частіше на ньому з’являються хмаринки, в повітрі вирує туман, а деньки все частіше приносять нам не зовсім приємні сюрпризи в вигляді дрібного і не приємного дощу. Ліс стає мовчазним та замисленим. Вже зовсім скоро дерева втратить своє пишного убрання і відкриють свої гілки холодним дощам і завірюхам. Повільно крутиться падаючи на землю жовтий обпалений сонцем кленовий лист. На галявині біля густого лісу стоїть поскрипуючи товстий, старий дуб, немовби наспівує прощальну пісеньку літа. На сухому оповитого мохом визирають маленькі, стрункі опеньки. Тут їх видимо-невидимо, і всі просяться в кошик. Нахилилася до землі трава і стала жовтою тільки дрібні блідо-червоні квіточки вересу тішать око.<br> Літо минуло зовсім непомітно, не попередивши нікого. Разом з ним потягнулися вдалину птиці, а дні почали поступатися своїми позиціями темний ночами. <br> Сонце стомлено. У нього ще були сили піднімати нам настреніе своїм світлом, але гріти землю, як і влітку вже не могло.І людям довелося знову діставати зі своїх шаф светри, плащі, теплі, черевики. <br> Деревам без птахів стало холодно і самотньо. Вони фарбують свої крони світлими веселими барвами й засипають землю легкими пожовклим листям. Ліси і парки поспіхом вбираються в золото, немов побоюються, що несподівано повернулася літо і не зможе їх знайти. <br> Все це свято осені пробуде недовго, незабаром фарби зміняться на більш холодні тони і стануть похмурими. А поки тепло і світло, і сумно, що це тепло і настрій не можна забрати з собою в зиму.<br> Спробуйте запитати у будь-якої людини: "Яка пора року найкрасивіше і барвисте? У якому зібрані всі фарби палітри самих звичайних художників?" Майже кожен відповість - осінь, незалежно, подобається вона йому чи ні ... От давайте трохи подумаємо і згадаємо всі основні кольори палітри.Як підказки візьмемо, усіма нам знайому фразу: "Кожен Мисливець Бажає Знати Де Сидить Фазан". Самий перший колір - Червоний. От ви коли-небудь бачили восени клен? Його листя забарвлюється в червоний або яскраво-яскраво помаранчевий колір. Тепер друге - Помаранчевий, наприклад, можна подивитися на той же самий клен і горобину, за якої багатьом доводилося спостерігати у своєму дворі. Третій колір - Жовтий - це, безперечно, традиційна фарбування всіх листя, всі про це знають. Четвертий - Зелений. Візьмемо наприклад саму звичайну траву, деяка взагалі не жовтіє, і навіть взимку під снігом залишається такою ж зеленою. П'ятий - Блакитний. Сюди можна віднести воду струмка - ніжний блакитний відтінок,я кого багатьом так не вистачає після закінченого літа. Шостий - Синій. Вечірнє небо ... красиве вечірнє небо. І нарешті - сьомої - Фіолетовий. Зоря - це принадність осені, найпрекрасніше явище для більшості романтиків. Ну от, ви тепер зрозуміли, що осінь - прекрасна своєю красою пора року.<br> Вранці поспішаючи до школи, притиснувши голову до плечей, руки засунувши в кишені. Вітер куйовдить волосся, листя безстрашно кидаються під ноги. Перестрибувати через калюжі а потім, у дні без дощів і маючи вільний час - згрібати жовті вісники осені в купи і стрибати з дерев.
{{#ev: youtube| DLr1oWjIC44&feature }}<br> У багатьох людей восени фотоапарат - найкращий друг. Потрібно закарбувати, хоча б спробувати - ті моменти, ті посмішки, ті жовто-червоно-коричневі фарби. <br> Вечорами помаранчеві ліхтарі освітлюють парк. Світло ковзає по гілках, відбивається в твоїх іскристих очах.<br> Нібі прокинувшісь, пустотліві зелені травинки рвуться до неба. До сонця. Посеред жовтих відтінків осені це виглядає неймовірно красиво і незвично. <br> Нехай йде дощ, ми впевнено йдемо по парку, розглядаючи пустотливо-розбиті ліхтарі, які мерехтять яскравими лампочками, шукаємо відображення зірок, місяця, будинків у сірих калюжах.<br> І зовсім скоро дерева стануть голими , але вже через якихось три чи чотири місяці вони знову обростуть бруньками , а потім і квітками -листочками. <br> Іноді люди зупиняються, щоб поспостерігати за падінням жовтого листка. Можливе, для когось просто падіння - а для іншого , того, хто зупинивсь - ціла вічність, наповнена водоспадом шуму протестуючих дерев і золотими барвами осені. <br> Багато людей люблять осінь, хоч любити, власне, за що? Дощі йдуть день за днем, годину за годиною. Це набридає. Небо Вже не блакитне - його теж пофарбувала осінь у свій відтінок - жовто-сірого. Хіба що золоті фарби навколо, ті звуки і запахи, що можна зустріти в парках ... Заради задоволення потрібна осінь.<br> Вона народжує ніжні, трепетні почуття, любов до краси і переливів фарб. Доріжки та стежини замітають листя, вічно хлюпають носами перехожі йдуть повз, зачаровано дивлячись на жовтий світ навколо. Вечори наступають зовсім непомітно і швидко.Ранок скоро буде зустрічати нас сутінками.<br> Кружляє різнобарвна метелиця. Обриває осінь розкішне вбрання дерев, кидає його на дороги, несе в калюжі, ніби намагаючись змити яскраву веселу фарбу. На вітрі тремтять останнє листя. Здається, ось-ось відірвуться від гілки, впадуть на землю, і ліс відразу порідшає, стане просторіше і світліше. <br> З кожним днем прозоріше стає ліс. Втрачає він свою таємничість, впускає на землю розкішне вбрання.<br> У сонячні дні, які дуже схожі на весняні, гарні прогулянки в лісі. І є там прекрасна галявина, куди можна друзями ходити відпочивати. Це куточок, де можна провести трохи вільного часу. Зеленувато-жовта трава на галявині, блакитне небо і ласкаве сонце. <br> Ошатна горобина красується з весни до осені. З кожним днем все помаранчевіше і яскравіше стають ягоди на ній. Поки, нарешті, не спалахнуть на лісовій галявині горобинові багаття. Довго будуть горіти вони, освічуючи ліс своїм холодним полум'ям, поки не налетять на них галасливі і спритні ватаги дроздів на веселий банкет. <br> На лісовій галявині привертає до себе увагу не лише красуня-горобина, а й тремтлива осика. Ні для кого, напевно, не таємниця, що осиці «холодно» постійно, варто лише подути невеликому вітерцю. <br> Черешок, до якого прикріплена листова пластинка, довгий і тонкий, і форма у нього не як у інших - циліндрична, а плоска, сплюснута з боків. Ось вітер і може, як йому хочеться, крутити лист вправо і вліво, і тремтить він саме із-за цього. Осика - дерево гарне. Особливо гарне її листя восени, воно самих різних забарвлень: і жовте, і червоне, і помаранчеве. Пізньої осені прикрашають галявину і молоді осинки: їх гладкі зеленуваті стовбури разом з білокурими берізками вносять у похмурий ліс пожвавлення. <br> І ще є у осики одна особливість. Пізньої осені, коли вже пройде листопад, у неї починається гіпалкопад. Тонкі гілочки різної довжини, мов листя, падають на землю. На кінці гілочки бруньки, а в них майбутнє листя. Її не зламав вітер, вона сама відокремилася від дерева, як пожовклий лист.
{{#ev: youtube| DLr1oWjIC44&feature }}<br> У багатьох людей восени фотоапарат - найкращий друг. Потрібно закарбувати, хоча б спробувати - ті моменти, ті посмішки, ті жовто-червоно-коричневі фарби. <br> Вечорами помаранчеві ліхтарі освітлюють парк. Світло ковзає по гілках, відбивається в твоїх іскристих очах.<br> Нібі прокинувшісь, пустотліві зелені травинки рвуться до неба. До сонця. Посеред жовтих відтінків осені це виглядає неймовірно красиво і незвично. <br> Нехай йде дощ, ми впевнено йдемо по парку, розглядаючи пустотливо-розбиті ліхтарі, які мерехтять яскравими лампочками, шукаємо відображення зірок, місяця, будинків у сірих калюжах.<br> І зовсім скоро дерева стануть голими , але вже через якихось три чи чотири місяці вони знову обростуть бруньками , а потім і квітками -листочками. <br> Іноді люди зупиняються, щоб поспостерігати за падінням жовтого листка. Можливе, для когось просто падіння - а для іншого , того, хто зупинивсь - ціла вічність, наповнена водоспадом шуму протестуючих дерев і золотими барвами осені. <br> Багато людей люблять осінь, хоч любити, власне, за що? Дощі йдуть день за днем, годину за годиною. Це набридає. Небо Вже не блакитне - його теж пофарбувала осінь у свій відтінок - жовто-сірого. Хіба що золоті фарби навколо, ті звуки і запахи, що можна зустріти в парках ... Заради задоволення потрібна осінь.<br> Вона народжує ніжні, трепетні почуття, любов до краси і переливів фарб. Доріжки та стежини замітають листя, вічно хлюпають носами перехожі йдуть повз, зачаровано дивлячись на жовтий світ навколо. Вечори наступають зовсім непомітно і швидко.Ранок скоро буде зустрічати нас сутінками.<br> Кружляє різнобарвна метелиця. Обриває осінь розкішне вбрання дерев, кидає його на дороги, несе в калюжі, ніби намагаючись змити яскраву веселу фарбу. На вітрі тремтять останнє листя. Здається, ось-ось відірвуться від гілки, впадуть на землю, і ліс відразу порідшає, стане просторіше і світліше. <br> З кожним днем прозоріше стає ліс. Втрачає він свою таємничість, впускає на землю розкішне вбрання.<br> У сонячні дні, які дуже схожі на весняні, гарні прогулянки в лісі. І є там прекрасна галявина, куди можна друзями ходити відпочивати. Це куточок, де можна провести трохи вільного часу. Зеленувато-жовта трава на галявині, блакитне небо і ласкаве сонце. <br> Ошатна горобина красується з весни до осені. З кожним днем все помаранчевіше і яскравіше стають ягоди на ній. Поки, нарешті, не спалахнуть на лісовій галявині горобинові багаття. Довго будуть горіти вони, освічуючи ліс своїм холодним полум'ям, поки не налетять на них галасливі і спритні ватаги дроздів на веселий банкет. <br> На лісовій галявині привертає до себе увагу не лише красуня-горобина, а й тремтлива осика. Ні для кого, напевно, не таємниця, що осиці «холодно» постійно, варто лише подути невеликому вітерцю. <br> Черешок, до якого прикріплена листова пластинка, довгий і тонкий, і форма у нього не як у інших - циліндрична, а плоска, сплюснута з боків. Ось вітер і може, як йому хочеться, крутити лист вправо і вліво, і тремтить він саме із-за цього. Осика - дерево гарне. Особливо гарне її листя восени, воно самих різних забарвлень: і жовте, і червоне, і помаранчеве. Пізньої осені прикрашають галявину і молоді осинки: їх гладкі зеленуваті стовбури разом з білокурими берізками вносять у похмурий ліс пожвавлення. <br> І ще є у осики одна особливість. Пізньої осені, коли вже пройде листопад, у неї починається гіпалкопад. Тонкі гілочки різної довжини, мов листя, падають на землю. На кінці гілочки бруньки, а в них майбутнє листя. Її не зламав вітер, вона сама відокремилася від дерева, як пожовклий лист.
Велике місце в житті дитини займають книжки про природу: про золоту осінь, сурову і люту зиму, про запашну квітучу весну та гарне привабливе літо.
Як би не було сумно прощатися з теплим літом, але в природі всьому своє місце. Отож прийшла осінь.
Тепло ще не покинуло нас , але вже сумно від запаху літа, що пішло, багатошарового, пряно-кислуватого. З дерев опадає пожовкле та зігріте сонцем листя. Здається, що стовбури дерев темніють, вони втомилися і хочуть спати. Безліч малих павучків відчуваючи осінь плетуть павутину, а ти помічаючи її, без якогось злого помислу обриваєш їхні хованки.
А більше всіх радіють птахи. Деякі з них збираються в теплі краї, деякі готуються до зимівлі саме тут. А молоді виводки весело літають під небесами. Вони ніколи не бачили зими, не знають що від неї чекати, і як важко перезимувати. На горбах , у густій та посохлій траві, нестримно проносяться ящірки. Тільки шелестіння і похитування трави видає їх присутність. А бджоли ще працюють. Відчувши похолодання вони вже літають не так як влітку. Їхній політ важкий та повільний. На самотній квітці причаївся метелик. Він може так довго сидіти, склавши крила, що, здається, не злетить вже ніколи. І небо - пронизливо блакитне, високе, з сонцем, що йде увись. Ця святкова осіння акварель пробуде недовго. Неначе зовсім нещодавно було так тепло, а вже перший місяць осені вересень так вправно хазяйнує в полях,лісах та на річках. Вранці вже холодно, а про літо нам нагадує лише сонечко, яке ще пригріває вдень. Поля вже відпочивають після важкої та тривалої роботи . Садки порадували своїх хазяїв своїм щедрим врожаєм. У усьому відчувається холодне дихання осені. Небо посіріло, все частіше на ньому з’являються хмаринки, в повітрі вирує туман, а деньки все частіше приносять нам не зовсім приємні сюрпризи в вигляді дрібного і не приємного дощу. Ліс стає мовчазним та замисленим. Вже зовсім скоро дерева втратить своє пишного убрання і відкриють свої гілки холодним дощам і завірюхам. Повільно крутиться падаючи на землю жовтий обпалений сонцем кленовий лист. На галявині біля густого лісу стоїть поскрипуючи товстий, старий дуб, немовби наспівує прощальну пісеньку літа. На сухому оповитого мохом визирають маленькі, стрункі опеньки. Тут їх видимо-невидимо, і всі просяться в кошик. Нахилилася до землі трава і стала жовтою тільки дрібні блідо-червоні квіточки вересу тішать око. Літо минуло зовсім непомітно, не попередивши нікого. Разом з ним потягнулися вдалину птиці, а дні почали поступатися своїми позиціями темний ночами. Сонце стомлено. У нього ще були сили піднімати нам настреніе своїм світлом, але гріти землю, як і влітку вже не могло.І людям довелося знову діставати зі своїх шаф светри, плащі, теплі, черевики. Деревам без птахів стало холодно і самотньо. Вони фарбують свої крони світлими веселими барвами й засипають землю легкими пожовклим листям. Ліси і парки поспіхом вбираються в золото, немов побоюються, що несподівано повернулася літо і не зможе їх знайти. Все це свято осені пробуде недовго, незабаром фарби зміняться на більш холодні тони і стануть похмурими. А поки тепло і світло, і сумно, що це тепло і настрій не можна забрати з собою в зиму. Спробуйте запитати у будь-якої людини: "Яка пора року найкрасивіше і барвисте? У якому зібрані всі фарби палітри самих звичайних художників?" Майже кожен відповість - осінь, незалежно, подобається вона йому чи ні ... От давайте трохи подумаємо і згадаємо всі основні кольори палітри.Як підказки візьмемо, усіма нам знайому фразу: "Кожен Мисливець Бажає Знати Де Сидить Фазан". Самий перший колір - Червоний. От ви коли-небудь бачили восени клен? Його листя забарвлюється в червоний або яскраво-яскраво помаранчевий колір. Тепер друге - Помаранчевий, наприклад, можна подивитися на той же самий клен і горобину, за якої багатьом доводилося спостерігати у своєму дворі. Третій колір - Жовтий - це, безперечно, традиційна фарбування всіх листя, всі про це знають. Четвертий - Зелений. Візьмемо наприклад саму звичайну траву, деяка взагалі не жовтіє, і навіть взимку під снігом залишається такою ж зеленою. П'ятий - Блакитний. Сюди можна віднести воду струмка - ніжний блакитний відтінок,я кого багатьом так не вистачає після закінченого літа. Шостий - Синій. Вечірнє небо ... красиве вечірнє небо. І нарешті - сьомої - Фіолетовий. Зоря - це принадність осені, найпрекрасніше явище для більшості романтиків. Ну от, ви тепер зрозуміли, що осінь - прекрасна своєю красою пора року. Вранці поспішаючи до школи, притиснувши голову до плечей, руки засунувши в кишені. Вітер куйовдить волосся, листя безстрашно кидаються під ноги. Перестрибувати через калюжі а потім, у дні без дощів і маючи вільний час - згрібати жовті вісники осені в купи і стрибати з дерев.
У багатьох людей восени фотоапарат - найкращий друг. Потрібно закарбувати, хоча б спробувати - ті моменти, ті посмішки, ті жовто-червоно-коричневі фарби. Вечорами помаранчеві ліхтарі освітлюють парк. Світло ковзає по гілках, відбивається в твоїх іскристих очах. Нібі прокинувшісь, пустотліві зелені травинки рвуться до неба. До сонця. Посеред жовтих відтінків осені це виглядає неймовірно красиво і незвично. Нехай йде дощ, ми впевнено йдемо по парку, розглядаючи пустотливо-розбиті ліхтарі, які мерехтять яскравими лампочками, шукаємо відображення зірок, місяця, будинків у сірих калюжах. І зовсім скоро дерева стануть голими , але вже через якихось три чи чотири місяці вони знову обростуть бруньками , а потім і квітками -листочками. Іноді люди зупиняються, щоб поспостерігати за падінням жовтого листка. Можливе, для когось просто падіння - а для іншого , того, хто зупинивсь - ціла вічність, наповнена водоспадом шуму протестуючих дерев і золотими барвами осені. Багато людей люблять осінь, хоч любити, власне, за що? Дощі йдуть день за днем, годину за годиною. Це набридає. Небо Вже не блакитне - його теж пофарбувала осінь у свій відтінок - жовто-сірого. Хіба що золоті фарби навколо, ті звуки і запахи, що можна зустріти в парках ... Заради задоволення потрібна осінь. Вона народжує ніжні, трепетні почуття, любов до краси і переливів фарб. Доріжки та стежини замітають листя, вічно хлюпають носами перехожі йдуть повз, зачаровано дивлячись на жовтий світ навколо. Вечори наступають зовсім непомітно і швидко.Ранок скоро буде зустрічати нас сутінками. Кружляє різнобарвна метелиця. Обриває осінь розкішне вбрання дерев, кидає його на дороги, несе в калюжі, ніби намагаючись змити яскраву веселу фарбу. На вітрі тремтять останнє листя. Здається, ось-ось відірвуться від гілки, впадуть на землю, і ліс відразу порідшає, стане просторіше і світліше. З кожним днем прозоріше стає ліс. Втрачає він свою таємничість, впускає на землю розкішне вбрання. У сонячні дні, які дуже схожі на весняні, гарні прогулянки в лісі. І є там прекрасна галявина, куди можна друзями ходити відпочивати. Це куточок, де можна провести трохи вільного часу. Зеленувато-жовта трава на галявині, блакитне небо і ласкаве сонце. Ошатна горобина красується з весни до осені. З кожним днем все помаранчевіше і яскравіше стають ягоди на ній. Поки, нарешті, не спалахнуть на лісовій галявині горобинові багаття. Довго будуть горіти вони, освічуючи ліс своїм холодним полум'ям, поки не налетять на них галасливі і спритні ватаги дроздів на веселий банкет. На лісовій галявині привертає до себе увагу не лише красуня-горобина, а й тремтлива осика. Ні для кого, напевно, не таємниця, що осиці «холодно» постійно, варто лише подути невеликому вітерцю. Черешок, до якого прикріплена листова пластинка, довгий і тонкий, і форма у нього не як у інших - циліндрична, а плоска, сплюснута з боків. Ось вітер і може, як йому хочеться, крутити лист вправо і вліво, і тремтить він саме із-за цього. Осика - дерево гарне. Особливо гарне її листя восени, воно самих різних забарвлень: і жовте, і червоне, і помаранчеве. Пізньої осені прикрашають галявину і молоді осинки: їх гладкі зеленуваті стовбури разом з білокурими берізками вносять у похмурий ліс пожвавлення. І ще є у осики одна особливість. Пізньої осені, коли вже пройде листопад, у неї починається гіпалкопад. Тонкі гілочки різної довжини, мов листя, падають на землю. На кінці гілочки бруньки, а в них майбутнє листя. Її не зламав вітер, вона сама відокремилася від дерева, як пожовклий лист.
Чарівна і незабутня осіння пора…
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
