'''Тема: '''Йоганн Вольфганґ Гете<br>'''Мета:''' Ознайомити учнів із життям та творчістю Й. В. Гете, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>'''Тип уроку''': урок вивчення основ теорії та історії літератури.
'''Тема: '''Йоганн Вольфганґ Гете<br>'''Мета:''' Ознайомити учнів із життям та творчістю Й. В. Гете, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів<br>'''Тип уроку''': урок вивчення основ теорії та історії літератури.
<br>'''Хід уроку:'''
<br>'''Хід уроку:'''
-
{{#ev:youtube|lAOHuJMwYSw&feature}}
+
-
<br>Йоганн Вольфганг Гете — німецький письменник, основоположник німецької літератури Нового часу, мислитель і дослідник природи, іноземний почесний член Петербурзької АН (1826). Народився 28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майне. Помер 22 березня 1832, Веймар. Знак зодіаку - Дева. І. Гете почав з бунтарства «Бурі і натиску» сентиментального романа «Страждання молодого Вертера» (1774). Через період веймарського класицизму, пройнятого стихійним матеріалізмом античності («Римські елегії», 1790).<br>Творчість Гете відобразила найважливіші тенденції і протиріччя епохи. У підсумковому філософському вигадуванні — трагедії «Фауст» (1808-1832), насиченою науковою думкою свого часу, Іоганн Гете втілив пошуки сенсу життя, знаходячи його в діянні. Автор праць «Досвід про метаморфозу рослин» (1790), «Вчення про колір» (1810). Подібно до Гете-художника, Гете-натураліст охоплював природу і все живе (включаючи людину) як єдине ціле. На теми творів Гете писали музику Л. Бетховен, Ш. Гуно.<br>Йоганн народився в сім'ї імперського радника і дочки франкфуртського старійшини. Вузький родинний круг і домашнє виховання — батько сам займався освітою Йоганна і його сестри — дозволяв поетові зосередитися на самому собі.<br>Йоганн Гете рано проявив схильність до поетичної творчості, але погляди, що панували в будинку батька,робили недосяжною для нього мрію професійного заняття мистецтвом. У віці шістнадцяти років Гете переїжджає до Лейпцігу, де вивчає право в університеті, незабаром із-за хвороби вимушений повернутися до Франкфурту. Він захоплюється окультною філософією, астрологією, вивчає середньовічні алхімічні трактати. У 1769 виходить його перша друкарська збірка віршів Гете «Нові пісні».<br>На початку 1770 початкуючий поет вирушає до Страсбургу, щоб продовжити свої заняття юриспруденцією; крім того, Гете відвідує лекції з хімії, медицини, філології. У Страсбурзі відбувається знайомство Гете з Фрідерікою Брійон, дочкою пастора в Зазенгейме. «Листи у віршах, так звані пісні» «Зазенгеймські, адресовані коханою були опубліковані в 1775. Центральною темою Пісень (вперше в німецькій літературі) є юнацькі переживання, що складало різкий контраст для майбутньої літературної традиції.<br>Гете за своє життя написав близько 1600 віршів.
+
{{#ev:youtube|lAOHuJMwYSw&feature}} <br>Йоганн Вольфганг Гете — німецький письменник, основоположник німецької літератури Нового часу, мислитель і дослідник природи, іноземний почесний член Петербурзької АН (1826). Народився 28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майне. Помер 22 березня 1832, Веймар. Знак зодіаку - Дева. І. Гете почав з бунтарства «Бурі і натиску» сентиментального романа «Страждання молодого Вертера» (1774). Через період веймарського класицизму, пройнятого стихійним матеріалізмом античності («Римські елегії», 1790).<br>Творчість Гете відобразила найважливіші тенденції і протиріччя епохи. У підсумковому філософському вигадуванні — трагедії «Фауст» (1808-1832), насиченою науковою думкою свого часу, Іоганн Гете втілив пошуки сенсу життя, знаходячи його в діянні. Автор праць «Досвід про метаморфозу рослин» (1790), «Вчення про колір» (1810). Подібно до Гете-художника, Гете-натураліст охоплював природу і все живе (включаючи людину) як єдине ціле. На теми творів Гете писали музику Л. Бетховен, Ш. Гуно.<br>Йоганн народився в сім'ї імперського радника і дочки франкфуртського старійшини. Вузький родинний круг і домашнє виховання — батько сам займався освітою Йоганна і його сестри — дозволяв поетові зосередитися на самому собі.<br>Йоганн Гете рано проявив схильність до поетичної творчості, але погляди, що панували в будинку батька,робили недосяжною для нього мрію професійного заняття мистецтвом. У віці шістнадцяти років Гете переїжджає до Лейпцігу, де вивчає право в університеті, незабаром із-за хвороби вимушений повернутися до Франкфурту. Він захоплюється окультною філософією, астрологією, вивчає середньовічні алхімічні трактати. У 1769 виходить його перша друкарська збірка віршів Гете «Нові пісні».<br>На початку 1770 початкуючий поет вирушає до Страсбургу, щоб продовжити свої заняття юриспруденцією; крім того, Гете відвідує лекції з хімії, медицини, філології. У Страсбурзі відбувається знайомство Гете з Фрідерікою Брійон, дочкою пастора в Зазенгейме. «Листи у віршах, так звані пісні» «Зазенгеймські, адресовані коханою були опубліковані в 1775. Центральною темою Пісень (вперше в німецькій літературі) є юнацькі переживання, що складало різкий контраст для майбутньої літературної традиції.<br>Гете за своє життя написав близько 1600 віршів.
Багато хто з яких були улюбленими в народі і перетворилися на народні пісні; кращі композитори світу складали для них музику. Поет чуйно прислухався до голосу народу, до його пісень, його мови; він зумів почерпнути з джерела народної поезії чудову красу її форми: приспіви, пісенну гнучкість і мелодійність, виразну картинність: порівняння, параллелізми, контрасти, він зумів знайти, зрозуміти і оцінити красу рідної мови і довести її до досконалості. Ліричні шедеври Гете: «Лісовий цар», «Нічний гімн мандрівника», «Польова трояндочка», «наречена Корінфа», пісенька Міньони з «Вільгельма Мейстера» користуються світовою популярністю.<br>Багато що з поетичної спадщини Гете нам доки недоступно, бо яким би точним не був переклад, він не може зберегти чарівливості оригінала. Проте російський читач може мати уявлення про красу і багатство лірики Гете по деяких класичних перекладах, які зробили російські поети. Так «Гірські вершини» в перекладі Лермонтова, «Лісовий цар» в перекладі Жуковського, «наречена Корінфа» в перекладі А.К. Толстого,в перекладі Лєрмонтова:
Багато хто з яких були улюбленими в народі і перетворилися на народні пісні; кращі композитори світу складали для них музику. Поет чуйно прислухався до голосу народу, до його пісень, його мови; він зумів почерпнути з джерела народної поезії чудову красу її форми: приспіви, пісенну гнучкість і мелодійність, виразну картинність: порівняння, параллелізми, контрасти, він зумів знайти, зрозуміти і оцінити красу рідної мови і довести її до досконалості. Ліричні шедеври Гете: «Лісовий цар», «Нічний гімн мандрівника», «Польова трояндочка», «наречена Корінфа», пісенька Міньони з «Вільгельма Мейстера» користуються світовою популярністю.<br>Багато що з поетичної спадщини Гете нам доки недоступно, бо яким би точним не був переклад, він не може зберегти чарівливості оригінала. Проте російський читач може мати уявлення про красу і багатство лірики Гете по деяких класичних перекладах, які зробили російські поети. Так «Гірські вершини» в перекладі Лермонтова, «Лісовий цар» в перекладі Жуковського, «наречена Корінфа» в перекладі А.К. Толстого,в перекладі Лєрмонтова:
-
{{#ev:youtube|O-LDjF6U3bE}}
+
-
<br>Лірика Гете життєрадісна і сповнена любові до життя. У ній міститься рідке і тонке відчуття розуміння краси природи і людини. Людина з його інтимними відчуттями і природа, яка живе, пахне, квітне всіма фарбами життя, - ось два головні герої його лірики. Вірші Гете завжди були відголоском тієї або іншої події його життя, тому стільки хвилювання і безпосереднього відчуття вкладено в них. Гете вважав, що ліричні вірші незалежно від життя поета писати не можна, інакше це будуть холодні міркування у віршах: «Свет велик и богат, а жизнь столь многообразна, что в поводах к стихотворениям недостатка не будет. Но все стихотворения должны быть написаны «по поводу» (на случай), т.е. действительность должна дать к тому повод и материал. Отдельный случай становится общим и поэтическим именно потому, что он обрабатывается поэтом. Все мои стихи - стихотворения по поводу (на случай), они возбуждены действительностью и потому имеют под собой почву, стихотворения с ветру я не ставлю ни во что».<br>У своїй поезії Гете виражає людські страждання, які він переживав сам, як ніхто інший, він страждав важкими захворюваннями, і часто бував при смерті. Особливо він страждав «меланхолією» - передсмертною хворобою або прагнення померти і наступне за цим самогубство, які відбилися в його знаменитому романі «Страданія юного Вертера» або в «Міньйоні».<br>Але все-таки Гете розумів страждання як іспит або можливість зустрітися з собою, непідробленим, сьогоденням. Весь людський біль і неспроможність були для нього процесом дозрівання, дорогою до самоочищення і ціною зростання - до вищої духовної природи.<br>В 1808 Гете знов переживає важку душевну кризу, приводом для якої стало захоплення юною Минною Херцліб. Гете ненадовго покидає Веймар і вирушає до Карлсбад, де диктує перші розділи роману «Виборча спорідненість» (1809), який можна вважати передвісником німецької інтелектуальної прози 20 століття.<br>У 1811 Гете публікує книгу своїх спогадів «Поезія і правда». У 1819 в світ виходить «західно-східний диван», унікальна поетична збірка, в якій Гете робить спробу синтезу культурних традицій Заходу і Сходу, а в 1829 виходить друга частина роману про Вільгельма Мейстере.<br>Гете завжди бачмв мистецтво як на засіб виховання і етичного вдосконалення людей.
+
{{#ev:youtube|O-LDjF6U3bE}}<br>Лірика Гете життєрадісна і сповнена любові до життя. У ній міститься рідке і тонке відчуття розуміння краси природи і людини. Людина з його інтимними відчуттями і природа, яка живе, пахне, квітне всіма фарбами життя, - ось два головні герої його лірики. Вірші Гете завжди були відголоском тієї або іншої події його життя, тому стільки хвилювання і безпосереднього відчуття вкладено в них. Гете вважав, що ліричні вірші незалежно від життя поета писати не можна, інакше це будуть холодні міркування у віршах: «Свет велик и богат, а жизнь столь многообразна, что в поводах к стихотворениям недостатка не будет. Но все стихотворения должны быть написаны «по поводу» (на случай), т.е. действительность должна дать к тому повод и материал. Отдельный случай становится общим и поэтическим именно потому, что он обрабатывается поэтом. Все мои стихи - стихотворения по поводу (на случай), они возбуждены действительностью и потому имеют под собой почву, стихотворения с ветру я не ставлю ни во что».<br>У своїй поезії Гете виражає людські страждання, які він переживав сам, як ніхто інший, він страждав важкими захворюваннями, і часто бував при смерті. Особливо він страждав «меланхолією» - передсмертною хворобою або прагнення померти і наступне за цим самогубство, які відбилися в його знаменитому романі «Страданія юного Вертера» або в «Міньйоні».<br>Але все-таки Гете розумів страждання як іспит або можливість зустрітися з собою, непідробленим, сьогоденням. Весь людський біль і неспроможність були для нього процесом дозрівання, дорогою до самоочищення і ціною зростання - до вищої духовної природи.<br>В 1808 Гете знов переживає важку душевну кризу, приводом для якої стало захоплення юною Минною Херцліб. Гете ненадовго покидає Веймар і вирушає до Карлсбад, де диктує перші розділи роману «Виборча спорідненість» (1809), який можна вважати передвісником німецької інтелектуальної прози 20 століття.<br>У 1811 Гете публікує книгу своїх спогадів «Поезія і правда». У 1819 в світ виходить «західно-східний диван», унікальна поетична збірка, в якій Гете робить спробу синтезу культурних традицій Заходу і Сходу, а в 1829 виходить друга частина роману про Вільгельма Мейстере.<br>Гете завжди бачмв мистецтво як на засіб виховання і етичного вдосконалення людей. <br>
-
{{#ev:youtube|QRaIuZQSP7k&feature}}
+
-
Роман його «Вільгельм Мейстер» написаний в жанрі освітнього філософського роману, він декілька дидактичний. Увага автора більш притягнена до розкриття тих або інших просвітницьких ідей, чим до окреслення характерів.<br>Проза Гете - ясна, точна, живописна і мелодійна. Генріх Гейне з властивим йому красномовством і образністю говорить про неї: «Ця проза прозора, як зелене море, коли ясний полудень і тиша і можна ясно побачити лежачі в його глибині міста, що потонули, з їх зниклими скарбами, а інколи ця проза повна такої магічної сили, такого прозріння, що подібна до піднебіння у вечірню годину сутінків, і великі думки виступають на нім чисті і золоті, як зірки».
+
{{#ev:youtube|player_embedded}}
-
<br>Список використаних джерел:<br>Урок на тему : Життєвий і творчий шлях Гете., Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя.<br> Шалагінов Б.Б. Естетика Й.В.Гете.- К.: Вежа, 2002.- 152с.<br>Йоганн Вольфганг фон Гете.- і: Вид. центр Львів. ун-ту, 2001.- 256с.<br>Гете Йоганн Вольфганг фон. Вибрані твори..- К.: Юніверс, 1999.- 144с.<br> Гете Йоганн Вольфганг фон: Каталог книжкових видань/ Ред. Якимович Б.- Львів: Видавн. центр ун-ту, 2001.- 256с.- (Каталоги книгозбірні; Ч.1).- 7.50<br> Шалагінов Б.Б. Шлях Гете: Життя.Філософія.Творчість: Посіб. для вчит.- Харків: Вид. "Ранок", "Веста", 2003.- 288с.- (Бібліотека вчителя зарубіжної літератури).- 10.00<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>
+
+
Роман його «Вільгельм Мейстер» написаний в жанрі освітнього філософського роману, він декілька дидактичний. Увага автора більш притягнена до розкриття тих або інших просвітницьких ідей, чим до окреслення характерів.<br>Проза Гете - ясна, точна, живописна і мелодійна. Генріх Гейне з властивим йому красномовством і образністю говорить про неї: «Ця проза прозора, як зелене море, коли ясний полудень і тиша і можна ясно побачити лежачі в його глибині міста, що потонули, з їх зниклими скарбами, а інколи ця проза повна такої магічної сили, такого прозріння, що подібна до піднебіння у вечірню годину сутінків, і великі думки виступають на нім чисті і золоті, як зірки». <br>Список використаних джерел:<br>Урок на тему : Життєвий і творчий шлях Гете., Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя.<br> Шалагінов Б.Б. Естетика Й.В.Гете.- К.: Вежа, 2002.- 152с.<br>Йоганн Вольфганг фон Гете.- і: Вид. центр Львів. ун-ту, 2001.- 256с.<br>Гете Йоганн Вольфганг фон. Вибрані твори..- К.: Юніверс, 1999.- 144с.<br> Гете Йоганн Вольфганг фон: Каталог книжкових видань/ Ред. Якимович Б.- Львів: Видавн. центр ун-ту, 2001.- 256с.- (Каталоги книгозбірні; Ч.1).- 7.50<br> Шалагінов Б.Б. Шлях Гете: Життя.Філософія.Творчість: Посіб. для вчит.- Харків: Вид. "Ранок", "Веста", 2003.- 288с.- (Бібліотека вчителя зарубіжної літератури).- 10.00<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>
Тема: Йоганн Вольфганґ Гете Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Й. В. Гете, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів Тип уроку: урок вивчення основ теорії та історії літератури.
Хід уроку:
Йоганн Вольфганг Гете — німецький письменник, основоположник німецької літератури Нового часу, мислитель і дослідник природи, іноземний почесний член Петербурзької АН (1826). Народився 28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майне. Помер 22 березня 1832, Веймар. Знак зодіаку - Дева. І. Гете почав з бунтарства «Бурі і натиску» сентиментального романа «Страждання молодого Вертера» (1774). Через період веймарського класицизму, пройнятого стихійним матеріалізмом античності («Римські елегії», 1790). Творчість Гете відобразила найважливіші тенденції і протиріччя епохи. У підсумковому філософському вигадуванні — трагедії «Фауст» (1808-1832), насиченою науковою думкою свого часу, Іоганн Гете втілив пошуки сенсу життя, знаходячи його в діянні. Автор праць «Досвід про метаморфозу рослин» (1790), «Вчення про колір» (1810). Подібно до Гете-художника, Гете-натураліст охоплював природу і все живе (включаючи людину) як єдине ціле. На теми творів Гете писали музику Л. Бетховен, Ш. Гуно. Йоганн народився в сім'ї імперського радника і дочки франкфуртського старійшини. Вузький родинний круг і домашнє виховання — батько сам займався освітою Йоганна і його сестри — дозволяв поетові зосередитися на самому собі. Йоганн Гете рано проявив схильність до поетичної творчості, але погляди, що панували в будинку батька,робили недосяжною для нього мрію професійного заняття мистецтвом. У віці шістнадцяти років Гете переїжджає до Лейпцігу, де вивчає право в університеті, незабаром із-за хвороби вимушений повернутися до Франкфурту. Він захоплюється окультною філософією, астрологією, вивчає середньовічні алхімічні трактати. У 1769 виходить його перша друкарська збірка віршів Гете «Нові пісні». На початку 1770 початкуючий поет вирушає до Страсбургу, щоб продовжити свої заняття юриспруденцією; крім того, Гете відвідує лекції з хімії, медицини, філології. У Страсбурзі відбувається знайомство Гете з Фрідерікою Брійон, дочкою пастора в Зазенгейме. «Листи у віршах, так звані пісні» «Зазенгеймські, адресовані коханою були опубліковані в 1775. Центральною темою Пісень (вперше в німецькій літературі) є юнацькі переживання, що складало різкий контраст для майбутньої літературної традиції. Гете за своє життя написав близько 1600 віршів.
Багато хто з яких були улюбленими в народі і перетворилися на народні пісні; кращі композитори світу складали для них музику. Поет чуйно прислухався до голосу народу, до його пісень, його мови; він зумів почерпнути з джерела народної поезії чудову красу її форми: приспіви, пісенну гнучкість і мелодійність, виразну картинність: порівняння, параллелізми, контрасти, він зумів знайти, зрозуміти і оцінити красу рідної мови і довести її до досконалості. Ліричні шедеври Гете: «Лісовий цар», «Нічний гімн мандрівника», «Польова трояндочка», «наречена Корінфа», пісенька Міньони з «Вільгельма Мейстера» користуються світовою популярністю. Багато що з поетичної спадщини Гете нам доки недоступно, бо яким би точним не був переклад, він не може зберегти чарівливості оригінала. Проте російський читач може мати уявлення про красу і багатство лірики Гете по деяких класичних перекладах, які зробили російські поети. Так «Гірські вершини» в перекладі Лермонтова, «Лісовий цар» в перекладі Жуковського, «наречена Корінфа» в перекладі А.К. Толстого,в перекладі Лєрмонтова:
Лірика Гете життєрадісна і сповнена любові до життя. У ній міститься рідке і тонке відчуття розуміння краси природи і людини. Людина з його інтимними відчуттями і природа, яка живе, пахне, квітне всіма фарбами життя, - ось два головні герої його лірики. Вірші Гете завжди були відголоском тієї або іншої події його життя, тому стільки хвилювання і безпосереднього відчуття вкладено в них. Гете вважав, що ліричні вірші незалежно від життя поета писати не можна, інакше це будуть холодні міркування у віршах: «Свет велик и богат, а жизнь столь многообразна, что в поводах к стихотворениям недостатка не будет. Но все стихотворения должны быть написаны «по поводу» (на случай), т.е. действительность должна дать к тому повод и материал. Отдельный случай становится общим и поэтическим именно потому, что он обрабатывается поэтом. Все мои стихи - стихотворения по поводу (на случай), они возбуждены действительностью и потому имеют под собой почву, стихотворения с ветру я не ставлю ни во что». У своїй поезії Гете виражає людські страждання, які він переживав сам, як ніхто інший, він страждав важкими захворюваннями, і часто бував при смерті. Особливо він страждав «меланхолією» - передсмертною хворобою або прагнення померти і наступне за цим самогубство, які відбилися в його знаменитому романі «Страданія юного Вертера» або в «Міньйоні». Але все-таки Гете розумів страждання як іспит або можливість зустрітися з собою, непідробленим, сьогоденням. Весь людський біль і неспроможність були для нього процесом дозрівання, дорогою до самоочищення і ціною зростання - до вищої духовної природи. В 1808 Гете знов переживає важку душевну кризу, приводом для якої стало захоплення юною Минною Херцліб. Гете ненадовго покидає Веймар і вирушає до Карлсбад, де диктує перші розділи роману «Виборча спорідненість» (1809), який можна вважати передвісником німецької інтелектуальної прози 20 століття. У 1811 Гете публікує книгу своїх спогадів «Поезія і правда». У 1819 в світ виходить «західно-східний диван», унікальна поетична збірка, в якій Гете робить спробу синтезу культурних традицій Заходу і Сходу, а в 1829 виходить друга частина роману про Вільгельма Мейстере. Гете завжди бачмв мистецтво як на засіб виховання і етичного вдосконалення людей.
Роман його «Вільгельм Мейстер» написаний в жанрі освітнього філософського роману, він декілька дидактичний. Увага автора більш притягнена до розкриття тих або інших просвітницьких ідей, чим до окреслення характерів. Проза Гете - ясна, точна, живописна і мелодійна. Генріх Гейне з властивим йому красномовством і образністю говорить про неї: «Ця проза прозора, як зелене море, коли ясний полудень і тиша і можна ясно побачити лежачі в його глибині міста, що потонули, з їх зниклими скарбами, а інколи ця проза повна такої магічної сили, такого прозріння, що подібна до піднебіння у вечірню годину сутінків, і великі думки виступають на нім чисті і золоті, як зірки». Список використаних джерел: Урок на тему : Життєвий і творчий шлях Гете., Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя. Шалагінов Б.Б. Естетика Й.В.Гете.- К.: Вежа, 2002.- 152с. Йоганн Вольфганг фон Гете.- і: Вид. центр Львів. ун-ту, 2001.- 256с. Гете Йоганн Вольфганг фон. Вибрані твори..- К.: Юніверс, 1999.- 144с. Гете Йоганн Вольфганг фон: Каталог книжкових видань/ Ред. Якимович Б.- Львів: Видавн. центр ун-ту, 2001.- 256с.- (Каталоги книгозбірні; Ч.1).- 7.50 Шалагінов Б.Б. Шлях Гете: Життя.Філософія.Творчість: Посіб. для вчит.- Харків: Вид. "Ранок", "Веста", 2003.- 288с.- (Бібліотека вчителя зарубіжної літератури).- 10.00 Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
