Версия 09:56, 19 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Йоганн Крістоф Шиллер. Повні уроки

Тема: Йоганн  Крістоф  Шиллер.  Естетичні  погляди письменника. Просвітницька тематика його драм.
Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. К. Шіллєра, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів
Тип уроку: урок вивчення світової літератури.

Хід уроку:
Иоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (Johann Christoph Friedrich Schiller) (10.11.1759, Марбах на Неккаре - 09.05.1805, Веймар) - німецький поет, філософ, історик і драматург, представник романтичного напряму в літературі. 
Народився 10 листопада 1759 р. в Марбахе (Вюртемберг); мати – з сім'ї провінційного пекаря-шинкаря, батько – полковий фельдшер.
1768 – починає відвідувати латинську школу.  1773 – будучи підданим герцога Вюртембергського Карла Євгенія, батько вимушений віддати сина в тільки що засновану військову академію, де той починає вивчати свободу, хоча з дитинства мріє стати священиком.  1775 – академію переводять до Штутгарту, подовжують курс навчання, і Шиллер, залишивши юриспруденцію, починає займатися медициною.  1780 – закінчивши курс, отримує в Штутгарті місце полкового лікаря
1781 – публікує драму «Розбійники» (Die Rauber), яку почав писати  ще в академії. В основі сюжету п'єси – ворожнеча двох братів, Карла і Франца Мооров; Карл поривчастий, відважний і, по суті, великодушний; Франц же підступний негідник, прагнучий забрати у старшого брата не лише титул і маєтки, але і любов кузини Амалії. При всій алогічності похмурого сюжету, неправильності грубуватої мови і юнацької незрілості трагедія захоплює читача і глядача своєю енергією і соціальним пафосом. Друге видання «Розбійників» (1782) має на титульному аркуші зображення лева, що гарчить, з девізом «In tyrannos!» (лат. «Проти тиранів!»). «Розбійники» спонукали французів в 1792г. зробити Шиллера почесним громадянином нової Французької республіки.
1782 – «Розбійники» поставлені в Мангеймі; Шиллер присутній на прем'єрі, не виклопотавши в суверена дозволу покинути межі герцогства. Почувши про другий візит в Мангеймський театр, герцог відправляє Шиллера на гауптвахту, а пізніше наказує йому займатися однією лише медициною.
1785 – Шиллер пише одне зі своїх найвідоміших творінь – «Оду до радості» (An die Freude). Грандіозним хором на текст цього вірша Бетховен завершив свою 9-у симфонію. 
1800 – п'єса «Марія Стюарт» (Marie Stuart), що ілюструє естетичну тезу Шиллера про те, що за для драматургії сповна допустимо змінювати історичні події. Шиллер не став в «Марії Стюарт» висувати на передній план політичні і релігійні проблеми і зумовив розв'язку драми розвитком конфлікту між королевами-суперницями.
1801 – п'єса «Орлеанська діва» (Die Jungfrau von Orleans), в основі якої історія Жанни дАрк. Шиллер дає волю фантазії, використовуючи матеріал середньовічної легенди, і визнає свою причетність до нового романтичного руху, назвавши п'єсу «романтичною трагедією». 
1802 – імператор Священної римської імперії Франциск II дарує Шиллеру дворянство.
1804 – остання закінчена п'єса «Вільгельм Телль», задумана Шиллером як «народна» драма.  1
805 – робота над незавершеною драмою «Димитрій» (Demetrius), присвячена російській історії.  
9 травня 1805 – Шиллер вмирає у Веймарі.
Шиллер у своїй творчості превжно був драматургом. В області драми талант його виявився з найбільшою силою. Але, крім того, значну частину його літературної спадщини складає лірика. Декілька віршів він надрукував, ще будучи в стінах Військової академії. Незабаром після «Розбійників» була опублікована збірка «Антологія на 1782 рік», в якому більше шістдесяти віршів належать перу Шиллера. Це вірші філософські і політичні: «Погані монархи», «Спіноза», «Руссо» і ін. Молодий поет славив ідею бунтарства, політичного протесту, загрожував тиранам:
…страшитесь силы песнопенья!
Пурпур ваш пробив, пронзит стрела отмщенья
Сердце королей!
Всесвітньовизнані  балади Шиллера, написані ним в 1797-1798 гг.: «Кубок», «Рукавичка», «Івікови журавлі» та інші, створені на основі народних легенд. Простота і задушевність мови, драматизм оповідання, живописність заворожують читача. Краса подвигу прославляється в баладі «Кубок». Малюючи з глибокою симпатією відважного юнака, загиблого в морській пучині, поет протиставляє йому капризного, примхливого короля, з порожньої примхи що прирікає юнака на на смерть.
У баладі «Рукавичка» бездушна світська красуня ради дрібної пихатості посилає на явну загибель відданого їй лицаря. У баладі «Полікратов перстень» звучить грізне пророкування гордим і щасливим тиранам:
Страшись! Судьба очарованьем
Тебя к погибели влечет!
(Переклад  В. Жуковського)
Шиллер був великим гуманістом, можливо дещо мрійливим і романтичним, з прекрасною душею вірою в красу і добро, але незаплямлена, кристальна чистота його етичних принципів підкорила не одне покоління дійсних революціонерів, що йшли на смерть заради звершення ідеалів гуманізму, правди і добра.
Світла поезія Шиллера несла всьому світу велику і творчу ідею свободи. Його ім'я стає символом самого безкорисливого служіння народові «В поэзии Шиллера вы преклонитесь с любовью и благоговением перед трибуном человечества, провозвестником гуманности, страстным поклонником всего высокого и нравственно прекрасного», - писав Белінський.  Герцен назвав Шиллера«поэтом благородных порывов»; он писал о нем: «Шиллер! Благославляю тебя, тебе обязан я святыми минутами начальной юности!. Однажды, взяв Шиллера в руки, я не покидал его, и теперь, в грустные минуты, его чистая песнь врачует меня».

Список використаних джерел:
Урок на тему : Витончена філософія творів Шиллера, Вознюк  Н. Д. учичетеля світової літератури, сш №11, м Кіровоград.
Урок на тему : Ф. Шіллер характерні риси його творчості,  Машко Т. В.,  учителя світової літератури, сш №22, м Чернігів.
 Абуш А. Шиллер: Величие и трагедия немецкого гения. - М., 2004.
Вильмонт Н. Гете. - М., 2009.
Вильмонт Н. Достоевский и Шиллер. - М., 2004.
 История немецкой литературы. - М., 2002. - Т. 1-2.
 Неустроев В.П. Немецкая литература эпохи Просвещения. - М., 2008.
 Тройская М. Немецкая сатира эпохи Просвещения. - Л., 2002.
 Шагинян М. Гете. - Л., 2000.
 Сокоміський М. Западноєвропейський роман епохи Освіти. - Київ, 2003.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.