|
|
|
| Строка 3: |
Строка 3: |
| | [[Image:Search Computer.jpg|left|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br> | | [[Image:Search Computer.jpg|left|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br> |
| | | | |
| - | Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу для позначення творів, в яких слово виступало мистецьким знаряддям, а не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою. | + | Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу для позначення творів, в яких слово виступало мистецьким знаряддям, а не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою. |
| | | | |
| - | [[Image:українська література.jpg]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія). | + | [[Image:Українська література.jpg|left|250px]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія). |
| | | | |
| | '''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]''' | | '''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]''' |
| Строка 37: |
Строка 37: |
| | Проте нині існують й інші періодизації. | | Проте нині існують й інші періодизації. |
| | | | |
| - | Початки українського красного письменства належить до часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. . Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''': Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів , які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були : поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у 70 роках почалась нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.''' Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' - письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br> | + | Початки українського красного письменства належить до часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. |
| | + | |
| | + | [[Image:кобзарl.jpg]]<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''': Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів , які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були : поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у 70 роках почалась нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.''' Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' - письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br> |
| | | | |
| | ---- | | ---- |
Версия 13:35, 22 февраля 2011
Гіпермаркет Знань>>Українська література
Визначення терміну
Поняття «література» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз.
В широкому розумінні література — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».
Поняття «художня література» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу для позначення творів, в яких слово виступало мистецьким знаряддям, а не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.
На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «література» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).
Періодизація української літератури
Серед видатних істориків української літератури, які створили концептуальні праці з власним поглядом на особливості й закономірності її розвитку - М.Петров, М.Дашкевич, І.Франко, Д.Чижевський С.Єфремов, , М.Грушевський, Б.Лепкий Л.Білецький, М.Зеров, М.Возняк. Нині видано велику кількість наукових праць цих вчених.
Сергій Єфремов виділив три періоди в історії української літератури:
- доба національно-державної самостійності;
- доба національно-державної залежності;
- доба національного відродження.
Відомий учений Д. Чижевський у своїй праці виокремив такі періоди :
І. Доба монументального стилю — XI ст.
II. Доба орнаментального стилю — XII-XIII ст.
III. Переходова доба — XIV—XV ст.
IV. Ренесанс та реформація — кінець XVI ст.
V. Барокко — XVII-XVIII ст.
VI. Класицизм — кінець XVIII ст. — 40-ві роки XIX ст.
VII. Романтика — кінець 20-х років — початок 60-х років XIX ст.
VIII. Реалізм — від 60-х років XIX ст.
IX. Символізм — початок XX ст.
Проте нині існують й інші періодизації.
Початки українського красного письменства належить до часів формування Київської Русі. Цей період називається Давня література, визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім».
В Середньовіччі найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині.
Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду Нової української літератури. В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.
Файл:Кобзарl.jpg
У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.
Письменники другої половини XIX ст.: Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів , які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо.
Знаменною була постать того часу був Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.
В кінці XIX — на початку ХХ століть українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були : поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський.
Після революції літературний процес був ознаменований з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).
В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві.
З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в Громадянській війні, голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.
У радянську добу були написані твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.
У 60-і роки ХХ століття внаслідок хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у 70 роках почалась нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.
Таким чином, впродовж ХХ ст. на просторах від Європи до Австралії сформувалась література української діаспори. Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.
Сучасне українське письменство - письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.
Зібрання конспектів уроків, згідно шкільного календарно тематичного планування: Українська література, тести з української літератури, бібліотека української літератури, програма з української літератури, українська мова та література, уроки української літератури, твір з української літератури, українська література зно, завдання з української літератури, книги та підручники в онлайн бібліотеці безкоштовно
Онлайн бібліотеказ підручниками та книгами зі української літератури, підручники з української літератури на скачку безкоштовно, українська література онлайн, українська література тести, календарно-тематичне планування з української літератури, уроки української літератури, українська література онлайн, розробки уроків з української літератури, книги з української літератури, українська література в школі, ЗНО та ГДЗ.
Найбільша бібліотека рефератів з української літератури, домашні завдання, ГДЗз української літератури, відповіді на тести, все для вчителя та школярамна допомогу у підготовці до домашньої роботи, глибоке вивчення української літератури, тестиз української літератури.
Уроки української літератури, програми з української літератури, українська література реферати, тести та готові домашні завдання, курс літератури, підручники з української літератури, українська література в школі, розробки уроків з української літератури, планування з предмету українська література.
Онлайн бібліотеказ підручниками та книгами з географії на скачку безкоштовно, українська література онлайн, українська література тексти, календарно-тематичне планування з української літератури, шкільний календарний план, ЗНО, тести.
Збірка конспектів уроків зі української літератури, тести з різних предметів для підготовки до ЗНО. Школа онлайн, українська література онлайн, вивчення української літератури, книги та підручникиукраїнської літератури, підготовка до уроків.
Бібліотека літератури з української літератури, уроки української літератури, конспекти уроків зі української літератури, підручник зі української літератури, готові домашні завдання, курс української літератури онлайн, тестуванняз предметів.
|
