| 
					
 
 
 
 
 Версия 18:39, 30 января 2010
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: Д. Чередниченко. Рідні краєвиди. І. Франко. Дрімають села.  
       Природа для людини — джерело життя, мудрості і краси. Вона постійно змінюється, вражаючи нас розмаїттям своїх проявів. Тому книга Природи безмежна і дуже цікава. Вона може багато сказати розуму і серцю людини, змінити настрій, викликати добрі почуття.      Ви прочитали вже багато віршів та оповідань про красу і велич природи. У цьому розділі на вас чекають твори українських письменників, які люблять рідну природу і захоплено про неї розповідають.  
  ЯК НЕ ЛЮБИТЬ ТОЙ КРАЙ...       Художники малюють картини фарбами, а письменники — словами. У віршах і оповіданнях, що ти прочитаєш, про пори року, явища природи написано так влучно і виразно, що їх можна легко уявити.      Читаючи, звертай увагу, які настрої та почуття передано у творах, які слова вжито, щоб змалювати побачене; вчися порівнювати різні за жанрами твори. 
       Як не любить той край, де вперше ти побачив солодкий дивний світ, що ми звемо життям, де вперше став ходить, і квіткою неначе в його теплі зростав, і усміхавсь квіткам! Володимир Сосюра 
      Про який край пише поет? Як ти вважаєш, поет запитує чи стверджує? З яким почуттям ти прочитаєш вірш? Вивчи вірш напам'ять.     Поміркуйте   разом!   Якими словами «говорить» природа? Як навчитися розуміти її мову? РІДНІ КРАЄВИДИ Ось і осінь. Чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! Вона тебе заворожує на кожному кроці. Із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. Спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. Але придивився й щиро подивувався: то він од листя такий. Ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже: — А ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба дати... Ти знаєш, про які це метелики йдеться? Про сережки. Ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. У них — насіння. Його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. А яка смакота це для снігурів! Кожен день приносить тобі цікаву несподіванку. Ото пішли ви з сестрою до лісу. А там усе таке барвисте: берези стоять золоті, клени — помаранчеві*, осики — малинові, берести* — аж червоні, а дуби — наче їм і нічого. Зеленіють собі дуби — пізно весною прокинулись, пізно й листя скинуть. А декотрі й цілу зиму не скидатимуть — не линятимуть. Того й назва така в них — дуб-нелинь. На високій горі дуб-нелинь стояв, корінням з Дніпра води набирав.  Нарвала ягід шипшини та горобини, сіла на пеньочку й давай собі намисто низати. А тоді як наділа три разки доброго намиста — чим не мавка лісова! І очі світяться — чи то від радості, чи від того яскравого намиста. Показує тобі сестра на горобину, а на ній такі гарні пташки сидять, ягоди клюють. — Омелюхи,— каже сестра. А то ходив ти в поле. Став і прислухався. Жайвора вже не чути. Хіба що якийсь обізветься та й затихне. І йому в дорогу пора. Зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. Але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. Ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. І так стрімко кружляють, вирують, шугають*. Ото базар! А як посідають вони на берези, то білі берези стають тоді чорні. Ти часто тепер у березовий гай ходиш. Горіхи збирати. Так, так, у березняк по горіхи. Хтось ще подумає: це все одно, що на вербу по груші лізти. А воно й ні. Он діти з чистого поля, з пасовиська, повні кишені горіхів приносять. їх там граки гублять. А вони до горіхів ласі. Ото затиснуть лапкою горішок і викльовують з серединки зернятко. А, гляди, чогось там сполохалися граки, злетіли — горіхи зосталися долі. Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. Засновигали* метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні.  Простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, кущами... А небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Це останнє тепло... Роз'єднай слова і прочитай. Хочуденьіприпікаєласкавосонце, таївечораімизаляга-тудолинахтумани, насилаютьназемлюхолод. Мовби тощевипросиловосенітрохиднівнадолужитипрогаяне. Дмитро Чередниченко
 Савченко О.Я. Читанка 4 клас  
 Вислано читачами з інтернет-сайту  
   Українська література, конспекти уроків, допомога для вчителів   
 
Зміст уроку
  конспект уроку і опорний каркас                      
  презентація уроку 
  акселеративні методи та інтерактивні технології
  закриті вправи (тільки для використання вчителями)
  оцінювання 
Практика
  задачі та вправи,самоперевірка 
  практикуми, лабораторні, кейси
  рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
  домашнє завдання 
Ілюстрації
  ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
  реферати
  фішки для допитливих
  шпаргалки
  гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
  зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
  підручники основні і допоміжні 
  тематичні свята, девізи 
  статті 
  національні особливості
  словник термінів                          
  інше 
Тільки для вчителів
  ідеальні уроки 
  календарний план на рік 
  методичні рекомендації 
  програми
  обговорення
 
  
   
 Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. 
 Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
 
 
 
 
 
 
 
 |