KNOWLEDGE HYPERMARKET


Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 8 клас|Історія України 8 клас]]&gt;&gt;Історія України: Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 8 клас, Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба</metakeywords>'''  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 8 клас|Історія України 8 клас]]&gt;&gt;Історія України: Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 8 клас, Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба</metakeywords>'''  
-
<br>
+
'''''Правобережжя і західноукраїнські землі'''''
-
<br>  
+
<br>Пригадайте:
 +
 
 +
1. Як складалася доля Правобережної Гетьманщини в другій половині XVII — першій половині XVIII ст.? 2. Що таке національно-визвольна боротьба? 3. Які країни в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. прагнули включити Правобережжя і західноукраїнські землі до свого складу?
 +
 
 +
<br>Соціально-політичне та економічне становище Правобережної України. Причини розгортання національно-визвольної боротьби. У ЗО—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя і Прикарпаття, що входили на той час до складу Речі Посполитої, стали ареною значних виступів українського населення проти всіляких утисків. Повернувши собі Правобережжя наприкінці XVII ст., поляки змогли відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими<br>родинами, яких налічувалося близько 40. Вони володіли 80 % земель Правобережжя. Серед них виділялися роди Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Ревуцьких та ін.<br>Щоб відродити життя на цих землях, магнати роздавали селянам земельні наділи і звільняли їх від усіх повинностей терміном на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко почало заселятися переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів та відроджуватися до життя. По закінченні терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Почалося відродження кріпацтва. Панщина сягала 5—6 днів на тиждень. Крім соціального гноблення поляки знову почали утиски щодо православ'я.<br>Посилення панщини та національно-релігійні утиски призвели до виникнення широкого народного опору. Відсутність козацтва позбавляла народний опір організованості. Учасників народного руху називали гайдамаками. Перші писемні згадки про дії гайдамаків датуються 1715. Гайдамаки, які спочатку викликали в магнатів та шляхти лише легке роздратування, поступово перетворилися на постійну головну загрозу для них. Зростання кількості невдо-волених посиленням кріпацтва, мало-численність польської армії на Правобережжі (4 тис. осіб), сусідство із Запорозькою Січчю, із якої виходили ватажки для ватаг, перетворило гайдамацький рух на могутню силу, яка могла знищити польське панування на Правобережжі.<br>Гайдамацькі повстання. Перше велике гайдамацьке повстання вибухнуло в 1734 р., коли в Польщі точилася боротьба навколо обрання нового короля.<br>Сотник надвірного війська князя Єжи Любомирського на ім'я Верлан утік із війська та оголосив повстання проти панів. Зібравши загін із майже тисячі гайдамаків та селян, він рушив у&nbsp; похід&nbsp; Брацлавщиною&nbsp; та&nbsp; Галичиною,&nbsp;&nbsp; знищуючи&nbsp; маєтки&nbsp; шляхти та магнатів, суди та канцелярії. Найбільшим успіхом Верлана було здобуття Вінниці. Під тиском російських та польських військ Верлан був змушений утекти до Молдавії.<br>Успіхи Верлана підняли на боротьбу проти поляків іще більші сили. Нові загони гайдамаків перетворили життя шляхти на справжнє пекло. Щоб їх приборкати, шляхта почала чинити розправи. Проте гайдамацький рух не вщухав. Зрештою поляки вдалися до тактики: «Поділяй і володарюй». Вони залучили на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву Чалого, який став завзято нищити своїх колишніх побратимів.<br>Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він був більшим за попередній. Брацлавщина, Київщина, Волинь, Поділля були звільнені від шляхетського панування. Але звільнення від шляхти, орендарів, уніатів не супроводжувалося встановленням порядку, відновленням Української держави.<br>Спостерігаючи за розвитком подій, російська правителька зрозуміла, що події починають набирати негативних для неї наслідків. Вона ввела свої війська і жорстоко приборкала повстання. Але остаточно гайдамацький рух придушити не вдалось. Прагнення народу волі та помсти було занадто сильним.<br>Коліївщина. У другій половині 60-х рр. XVIII ст. Правобережна Україна опинилася у складній ситуації. Продовжували діяти загони гайдамаків. Польська шляхта була розколота на прихильників і противників короля С. Потоцького. Загострилися відносини між православними та католиками й уніатами. Уніати на чолі з митрополитом Ф. Володкевичем розгорнули наступ на православну церкву. У відповідь православні на чолі з ігуменом Матронівського монастиря Матвієм Значко-Яворським звернулися по допомогу до Росії.<br>Коліївщина мала відмінності від попередніх повстань гайдамаків. Вона носила національно-визвольний характер. Вістря боротьби було спрямоване проти польського панування, засилля католицизму й уніатства, утисків орендарів та соціального визиску з боку шляхти. Метою боротьби було відновлення Гетьманщини, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями».<br>20 червня повсталі з'явилися в околицях Умані. Із допомогою сотника Івана Ґонти; який із надвірними козаками перейшов на бік повсталих, наступного дня М. Залізняк оволодів містом. Дії повсталих в Умані вирізнялись нечуваною жорстокістю. У місті загинуло щонайменше 2 тис. осіб. Було зруйновано костьоли, єзуїтські школи, шляхетські палаци.<br>Повстання перекинулося на інші райони краю. Знищувалися королівські органи влади та встановлювалося народне самоврядування. М. Залізняка було обрано гетьманом, а І. Ґонту — уманьським полковником. Поміщицька земля розподілялась між селянами, ліквідовувалися важкі повинності.<br>Перетворивши Умань на свій центр, М. Залізняк відправляв в усі регіони України невеликі загони, що мали піднімати народ на боротьбу й поширювати звернення до народу — універсали.<br>У той час як розгорталося повстання, російські війська підійшли до Умані. Налякані могутнім повстанням, панівні класи царської Росії та шляхетської Польщі об'єднали свої зусилля для придушення народного руху.<br>Командуючий російськими підрозділами під Уманню полковник Гур'єв заявив про свою прихильність до повстанців і запросив М. Залізняка, І. Ґонту та іншу старшину на бенкет, на якому ватажків було заарештовано. Загони повсталих, залишившись без провідників, були розгромлені російськими військами.<br>Після розгрому основного осередку повстання розпочались каральні акції проти повсталих. І. Гонта, як підданий польського короля, був переданий полякам, які жорстоко стратили ватажка. М. Залізняк, як підданий Російської імперії, був засуджений на каторжні роботи до Сибіру. Незважаючи на репресії, повстання тривало й наступного року.<br>Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки. Причини для цього були різні: російські та польські війська переважали повсталих в озброєнні. Дії всіх повсталих загонів не були скоординованими. У скороченні соціальної бази повстання значну роль відіграла невиправдана жорстокість повсталих.<br>Після придушення Коліївщини окремі гайдамацькі загони вели боротьбу майже до кінця століття.<br>Опришківський рух. Олекса Довбуш. Рух народних месників мав поширення і на західноукраїнських землях, особливо в Карпатах. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або опришками. О. Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця, який спокусився на обіцянки шляхти (звільнення від повинностей і володіння землею на правах власника). Незважаючи на смерть народного ватажка, рух опришків продовжував тривати і в наступні століття.<br>О. Довбуш став символом волелюбності й нескореності духу українців Прикарпаття, Карпат і Закарпаття.<br><br>
Історія України 8 клас. <br>Вислано читачами інтернет-сайту<br>  
Історія України 8 клас. <br>Вислано читачами інтернет-сайту<br>  

Версия 20:01, 6 июня 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 8 клас>>Історія України: Правобережна Україна. Національно-визвольна боротьба

Правобережжя і західноукраїнські землі


Пригадайте:

1. Як складалася доля Правобережної Гетьманщини в другій половині XVII — першій половині XVIII ст.? 2. Що таке національно-визвольна боротьба? 3. Які країни в другій половині XVII — першій половині XVIII ст. прагнули включити Правобережжя і західноукраїнські землі до свого складу?


Соціально-політичне та економічне становище Правобережної України. Причини розгортання національно-визвольної боротьби. У ЗО—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя і Прикарпаття, що входили на той час до складу Речі Посполитої, стали ареною значних виступів українського населення проти всіляких утисків. Повернувши собі Правобережжя наприкінці XVII ст., поляки змогли відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими
родинами, яких налічувалося близько 40. Вони володіли 80 % земель Правобережжя. Серед них виділялися роди Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Ревуцьких та ін.
Щоб відродити життя на цих землях, магнати роздавали селянам земельні наділи і звільняли їх від усіх повинностей терміном на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко почало заселятися переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів та відроджуватися до життя. По закінченні терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Почалося відродження кріпацтва. Панщина сягала 5—6 днів на тиждень. Крім соціального гноблення поляки знову почали утиски щодо православ'я.
Посилення панщини та національно-релігійні утиски призвели до виникнення широкого народного опору. Відсутність козацтва позбавляла народний опір організованості. Учасників народного руху називали гайдамаками. Перші писемні згадки про дії гайдамаків датуються 1715. Гайдамаки, які спочатку викликали в магнатів та шляхти лише легке роздратування, поступово перетворилися на постійну головну загрозу для них. Зростання кількості невдо-волених посиленням кріпацтва, мало-численність польської армії на Правобережжі (4 тис. осіб), сусідство із Запорозькою Січчю, із якої виходили ватажки для ватаг, перетворило гайдамацький рух на могутню силу, яка могла знищити польське панування на Правобережжі.
Гайдамацькі повстання. Перше велике гайдамацьке повстання вибухнуло в 1734 р., коли в Польщі точилася боротьба навколо обрання нового короля.
Сотник надвірного війська князя Єжи Любомирського на ім'я Верлан утік із війська та оголосив повстання проти панів. Зібравши загін із майже тисячі гайдамаків та селян, він рушив у  похід  Брацлавщиною  та  Галичиною,   знищуючи  маєтки  шляхти та магнатів, суди та канцелярії. Найбільшим успіхом Верлана було здобуття Вінниці. Під тиском російських та польських військ Верлан був змушений утекти до Молдавії.
Успіхи Верлана підняли на боротьбу проти поляків іще більші сили. Нові загони гайдамаків перетворили життя шляхти на справжнє пекло. Щоб їх приборкати, шляхта почала чинити розправи. Проте гайдамацький рух не вщухав. Зрештою поляки вдалися до тактики: «Поділяй і володарюй». Вони залучили на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву Чалого, який став завзято нищити своїх колишніх побратимів.
Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він був більшим за попередній. Брацлавщина, Київщина, Волинь, Поділля були звільнені від шляхетського панування. Але звільнення від шляхти, орендарів, уніатів не супроводжувалося встановленням порядку, відновленням Української держави.
Спостерігаючи за розвитком подій, російська правителька зрозуміла, що події починають набирати негативних для неї наслідків. Вона ввела свої війська і жорстоко приборкала повстання. Але остаточно гайдамацький рух придушити не вдалось. Прагнення народу волі та помсти було занадто сильним.
Коліївщина. У другій половині 60-х рр. XVIII ст. Правобережна Україна опинилася у складній ситуації. Продовжували діяти загони гайдамаків. Польська шляхта була розколота на прихильників і противників короля С. Потоцького. Загострилися відносини між православними та католиками й уніатами. Уніати на чолі з митрополитом Ф. Володкевичем розгорнули наступ на православну церкву. У відповідь православні на чолі з ігуменом Матронівського монастиря Матвієм Значко-Яворським звернулися по допомогу до Росії.
Коліївщина мала відмінності від попередніх повстань гайдамаків. Вона носила національно-визвольний характер. Вістря боротьби було спрямоване проти польського панування, засилля католицизму й уніатства, утисків орендарів та соціального визиску з боку шляхти. Метою боротьби було відновлення Гетьманщини, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями».
20 червня повсталі з'явилися в околицях Умані. Із допомогою сотника Івана Ґонти; який із надвірними козаками перейшов на бік повсталих, наступного дня М. Залізняк оволодів містом. Дії повсталих в Умані вирізнялись нечуваною жорстокістю. У місті загинуло щонайменше 2 тис. осіб. Було зруйновано костьоли, єзуїтські школи, шляхетські палаци.
Повстання перекинулося на інші райони краю. Знищувалися королівські органи влади та встановлювалося народне самоврядування. М. Залізняка було обрано гетьманом, а І. Ґонту — уманьським полковником. Поміщицька земля розподілялась між селянами, ліквідовувалися важкі повинності.
Перетворивши Умань на свій центр, М. Залізняк відправляв в усі регіони України невеликі загони, що мали піднімати народ на боротьбу й поширювати звернення до народу — універсали.
У той час як розгорталося повстання, російські війська підійшли до Умані. Налякані могутнім повстанням, панівні класи царської Росії та шляхетської Польщі об'єднали свої зусилля для придушення народного руху.
Командуючий російськими підрозділами під Уманню полковник Гур'єв заявив про свою прихильність до повстанців і запросив М. Залізняка, І. Ґонту та іншу старшину на бенкет, на якому ватажків було заарештовано. Загони повсталих, залишившись без провідників, були розгромлені російськими військами.
Після розгрому основного осередку повстання розпочались каральні акції проти повсталих. І. Гонта, як підданий польського короля, був переданий полякам, які жорстоко стратили ватажка. М. Залізняк, як підданий Російської імперії, був засуджений на каторжні роботи до Сибіру. Незважаючи на репресії, повстання тривало й наступного року.
Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки. Причини для цього були різні: російські та польські війська переважали повсталих в озброєнні. Дії всіх повсталих загонів не були скоординованими. У скороченні соціальної бази повстання значну роль відіграла невиправдана жорстокість повсталих.
Після придушення Коліївщини окремі гайдамацькі загони вели боротьбу майже до кінця століття.
Опришківський рух. Олекса Довбуш. Рух народних месників мав поширення і на західноукраїнських землях, особливо в Карпатах. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або опришками. О. Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця, який спокусився на обіцянки шляхти (звільнення від повинностей і володіння землею на правах власника). Незважаючи на смерть народного ватажка, рух опришків продовжував тривати і в наступні століття.
О. Довбуш став символом волелюбності й нескореності духу українців Прикарпаття, Карпат і Закарпаття.

Історія України 8 клас.
Вислано читачами інтернет-сайту

Календарно-тематичне планування історії України, завдання школяру 8 класу, курси учителю історії України 8 класу Гіпермаркет знань, Історія України, Історія України 8 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків з історії України 8 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння історії України 8 класу


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.