На кручах, які високо здіймаються над річкою, на правому березі Дніпра постає величне місто — Київ
Про заснування цього славного міста у народній легенді згадує Нестор Літописець .
Це легенда про трьох братів – Кия, Щека, Хорива і їхню сестру Либідь.
Вони заснували місто і назвали його Києвом в честь старшого брата. Кий сидів на тій горі, де узвіз Боричів, а Щек на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив на третій горі, яку назвали Хоревицею. "І був довкола ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими і тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві і сьогодні". Архітектуру Києва можна назвати - застигла музика, а вулиця Ярославів Вал- Велика Симфонія міста. За часів правління Ярослава Мудрого Ярославів Вал була частиною лінії оборонних зміцнень. При в'їзді до Ярославого Міста яскраво виблискували на сонці Золоті ворота - найкрасивіші і величніші ворота древнього Міста. Сучасний архітектурний ансамбль вулиці сформувався в ХІХ столітті.
Легенди про будинок №1 на Ярославом Валу, що охороняється крилатою вартою, не менш цікаві, чим реальна історія цього "замку".
Караїмская кенаса Владислава Городецкого – палац з «Тисячаі одна ніч» .
Будинки цієї вулиці з дивними ліпними декорами, прикрашені особистими гербами відомих киян. На цій вулиці жили авіаконструктор І.Сикорський, видатні лікарки Феофіл Яновський, Василь Образцов, Микола Стражеско.
Давайте всі разом переглянемо відео Києва 1914р. І спробуємо визначити ці місця в сучасності:
[[Image:]]
Велика частина легенд, які викликають у людей живий інтерес, складно перевірити. Проте це не зменшує нашої до них любові, адже цінуємо ми їх швидше за все не за долю історичної істини, а за красу, таємничість, які надихають на фантазії і романтичні думки. Одна з легенд повідомляє нам, що Київські гори на Подолі, це саме те місце, де апостол Андрій, який вперше назвав Христа Месією, під час своєї подорожі з Синопа до Риму, встановив хрест і передбачив виникнення великого міста. Говорять, що дуже давно гора, на якій Андрій встановив хрест, омивалася морем, і після після того,як апостол Андрій постави хрест море відступило, частково заховавшись під горою. І по легенді, воно ще може прокинутися, а розбудити його можуть дзвони. Ось тому в Андріївській церкві і немає дзвонів. Погляньте на архітектуру таємничої, жіночно ніжної, історично мужньої вулиці:
Андріїівський узвіз запрошує нас відвідати надзвичайно цікавий музей Михайла Булгакова. У будинку №13 на двох поверхах, в підвальному приміщенні і на веранді розташовані виставки, присвячені життю і творчій діяльності видатного письменника.
Як і будь-яке старе місто, яке виросло на берегах великої, повноводної річки, Київ не раз випробовував на собі силу руйнівних паводків. Монастирські літописці, які писали про природні катаклізми з не меншим полюванням, чим сучасна преса, скрупульозно відзначали в своїх хроніках особливо крупні повені. "В се ж лето бысть вода велика, потопи люди и жита, и хоромы унесе" – описували вони один з таких рекордних розливів, що стався в 1128 році. Звичайні, помірні паводки кожну весну підтоплювали торгівельний Поділ – таким його бачили ще древлянські посли за часів княгині Ольги, а крупні розливи заставляли рятуватися втечею всіх жителів Плоскої, низовинної частини нашого міста. Багатолітні спостереження за примхливою поведінкою Дніпра під час весняних розливів дозволяють зробити деякі невтішні вивисновки. Річка вельми норовиста, не дивлячись на спокійний характер "в мирний час". В період щорічних паводків ширина річки і її глибина міняються істотно. Так, в районі Києва до обвалування берегів, будівництво великої і малої гребелі весняна заплава річки запросто доходила до 10 кілометрів. Звідси і незабутній "рідкісний птах" великого Гоголя. При цьому рівень води в Дніпрі часом піднімався до 7 метрів, що дозволяло киянам відчувати себе "трішки венеціанцями". В 1835 р Гоголь приїхав в гості до ректора, одного із вищих закладів Києва - Максимовича. Ректор був зайнятий в університеті, а письменник цілими днями бродив по місту. То був перший візит Гоголя в наше місто, про яке є документальні згадки, – але, судячи по яскравих київських реаліях на сторінках його книг, Микола Васильович бував тут і раніше. Ім'я Миколи Гоголя залишилося на карті міста, де він так і не оселився. До 50-ліття з дня смерті, в 1902-му-році, одну з вулиць назвали Гоголівською. Тоді ж на фасаді Народного будинку (нинішнього Театру оперети) Троїцкого з'явився бюст Гоголя, що зберігся до цих пір. На честь Миколи Васильовича називали школи, бібліотеки, його п'єси не сходили з театральних сцен. На Андріївському узвозі зберегли гогольовський «Ніс». А в 1982-м-коді скульптор Олександр Скобліков створив на Русанівці пам'ятник письменникові. Іван Нечуй – Левицький Нечуй – Левицький дивував киян своєю пунктуальністю: по його розпорядку можна було звіряти годинник. Щодня, в певний час, йшов гуляти на одинці по одному і тому ж маршруту: вгору до Володимирської, потім до фунікулера і назад по Хрещатику додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно в десять, навіть з власного ювілею відправився спати, не дослухавши всіх привітань Київ - місто з більш ніж тисячолітньою історією. І на його території виростає немало вікових дерев - живі свідки багатьох історичних епох. На території міста Києва відмічено 46 заповіданих місць зростання вікових дерев, де налічується 233 безцінних дерев По легенді посаджена митрополитом Петром Могилою.
Узята під охорону в 1972 р. Найбільша і стара в Києві липа. Знаходиться біля Державного історичного музею на початку Андріївського узвозу. Шевченківський район. Вік більше 400 років, висота 15 м-кодів, обхват ствола 4,50 м.
По легенді під ним відпочивав Тарас Шевченко, меморіальна хатина якого знаходиться неподалеку. Зростає на території парку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Березовий гай", узятого під охорону в 1972 р. Подільський район. Вік близько 300 років, висота 15 м-кодів, обхват ствола 4,15 м. Найбільший і старий в Києві каштан. По легенді його посадив митрополит Петро Могила. Узятий під охорону в 1994 г за ініціативою Київського еколого-культурного центру.
Знаходиться на вул. Китаївській, б.158, біля церкви Троїцької, Голосіївський район. Міська легенда пов'язує появу каштанів в Києві з появою бульвару Шевченка.
За переказами, на початку 40-х років 19-го століття царю Миколі I не дуже сподобалися тоненькі саджанці з крислатим листям, висаджені на бульварі. Імператор побажав бачити замість них стрункі, схожі на кипариси, тополі. Ніби то в одну ніч всі саджанці дивовижних дерев були викорчовувані і викинуті, а кияни їх підібрали, і посадили в дворах. Офіційна історія каштанової алеї почалась в 1839 році, коли за проектом архітектора Вікентія Беретті в яру за університетом з науковою метою був розбитий ботанічний сад. Зараз важко сказати, чи була запланована ця алея архітектором, але точно відомо, що перші декілька каштанів з'явилися тут в 1842 році. Тоді ректором університету, а за сумісництвом і директором саду, був пан Трауфеттер. А рівно через двадцять років, в 1862 році, його наступник, один з перших випускників один з перших випускників університету, професор Роговіч заклав цілу каштанову алею. Колись вона була замкнутим колом, по якому можна було бродити годинами. Розірвало ж це коло будівництво станції метро "Університет". Тоді ж загинула і частина рослин. Цвітіння каштанів в Києві — це аналог японського цвітіння сакури. Це один з тих моментів, який затверджує вічність, круговорот життя — як годинникова стрілка, як схід сонця.
Знамените «Знову цвітуть каштани» — це одвічне затвердження цвітіння життя в нашому місті.
Про це пише в своєму вірші Марія Познанська: ЗАЦВІЛИ КАШТАНИ Зацвіли каштани у моєму місті, золотистим цвітом зарясніли в листі. Цвіт такий хороший, аж вбирає очі, зацвіли каштани вчора опівночі. А під ними ходять вулицею люди. Зацвіли каштани тут і там, усюди. Холодку багато, пахощів багато. У моєму місті гарно, як на свято. Марія Познанська
Список використаних джерел:
Урок на тему : Предмети в словах. Виндорської, Н. Д.., учителя української мови, м. Вінниця, сш №2 Урок на тему: "Склад, слово" Березовської А. І., учителя української мови, м. Ніжин, сш№1.
Читаночка. Післябукварик (посібник)Вашуленко М.С.,Захарійчук М.Д.,Науменко В.О.Видавництво: Мальва-ОСО — 2005 р.
"Українська енциклопедія" імені М. П. Бажана.
Буквар (підручник) Прищепа К.С.,Колесниченко В.І.Видавництво: Форум, Генеза. — 2007 р.
Мова для першокласника Василенко М.С.Видавництво:Освіта. — 2002 р.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
