Гіпермаркет Знань>>Французька мова

Французька мова — мова, яка належить до індоєвропейської сім'ї мов романської групи. Французська мова є офіційною мовою Франції (французів), франкомовного населення вБельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Окрім того, нею користуються громадяни Африки, Карибського басейну (Гаїті і т. д.), Французької Гвіани, зокрема і як офіційною мовою. Французька є офіційною у 29 країнах.

Історія виникнення французької мови

Французька мова розвинулась на території сучасної Франції з групи романських діалектів ойль, які вийшли з латинської мови. Саме в 2-1 столітті до нашої ери мандрівники-римляни принесли латинську мову на нинішні території Франції . До цього часу корінне населення сучасної Франції розмовляло галльською мовою, яка є однією з різновидів кельтських мов. Найдавнішою пам'яткою французької (старофранцузької) мови є "Страсбурзькі клятви" (842 рік). Перша літературна пам'ятка — "Секвенція про святу Євлалію" (881 рік). Мовою королівської адміністрації й офіційного застосування французька стала завдяки ордонансу Вілле-Котре у 1539.

Французька мова є третьою романська мова за кількістю мовців після іспанської та португальської. У 1999 французька була 11-ю серед найуживаніших мов світу, нині налічується 77 мільйонів франко фонів - людей, які розмовляють французькою як рідною і 128 мільйонів загалом. Вона є офіційною або адміністративною у різноманітних спільнотах і організаціях: ООН, ЮНЕСКО, НАТО, в Європейському Союзі, Міжнародному Олімпійському Комітеті, Міжнародному Червоному Хрестаі Французька це мова багатьох міжнародних юридичних інстанцій. За популярністю вивчення як іноземної мови є другою у світі. Кількість людей, справді здатних спілкуватися французькою мовою налычуэться близько 200 мільйонів. В основі писемності французької мов лежить латинський алфавіт.

Окрім букв латинської абетки використовуються і діактритичні знаки, які вказують на правильне прочитання тієї чи іншої літери, або дозволяють розрізнити на письмі омоніми. Літери, що не вимовляються, або вимовляються тільки в окремих випадках, знаходяться переважно на кінці слова. В французькій мові виокремлюють 10 частин мови: іменник, артикль, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник та вигук.

За оцінками в сучасній французькій мові 12 % (приблизно 4200) серед найпоширеніших слів буденного вжитку, запозичені з інших мов:

• 1054 англійських,

• 707 італійських,

• 505 із старогерманської мови,

• 485 із давньої ґало-римської мови,

• 215 арабських слів,

• 164 з німецької мови,

• 160 кельтських слів,

• 159 голландських,

• 112 перських та із санскриту,

• 101 з мови американських індіанців,

• 89 слів з азійських мов,

• 56 з афро-азійських слів,

• 55 зі слов'янських та балтійських,

• та 144 слів з інших мов.

В українській мові теж багато запозичених з французької мови: слів люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, атака, фронт, каска, корпус, маршал, дебати, кур'єр, департамент, шосе, паркет, пансіон, пасаж та багато інших. .