Гіпермаркет Знань>>Французька мова

Французька мова — мова, яка належить до індоєвропейської сім'ї мов романської групи. Французська мова є офіційною мовою Франції (французів), франкомовного населення вБельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Окрім того, нею користуються громадяни Африки, Карибського басейну (Гаїті і т. д.), Французької Гвіани, зокрема і як офіційною мовою. Французька є офіційною у 29 країнах світу.

Історія виникнення французької мови

Французька мова розвинулась на території сучасної Франції з групи романських діалектів ойль, які вийшли з латинської мови. Саме в 2-1 столітті до нашої ери мандрівники-римляни принесли латинську мову на нинішні території Франції . До цього часу корінне населення сучасної Франції розмовляло галльською мовою, яка є однією з різновидів кельтських мов. Найдавнішою пам'яткою французької (старофранцузької) мови є "Страсбурзькі клятви" (842 рік). Перша літературна пам'ятка — "Секвенція про святу Євлалію" (881 рік). Мовою королівської адміністрації й офіційного застосування французька стала завдяки ордонансу Вілле-Котре у 1539.

Французька мова є третьою романська мова за кількістю мовців після іспанської та португальської. У 1999 французька була 11-ю серед найуживаніших мов світу, нині налічується 77 мільйонів франко фонів - людей, які розмовляють французькою як рідною і 128 мільйонів загалом. Вона є офіційною або адміністративною у різноманітних спільнотах і організаціях: ООН, ЮНЕСКО, НАТО, в Європейському Союзі, Міжнародному Олімпійському Комітеті, Міжнародному Червоному Хрестаі Французька це мова багатьох міжнародних юридичних інстанцій. За популярністю вивчення як іноземної мови є другою у світі. Кількість людей, справді здатних спілкуватися французькою мовою налічується близько 200 мільйонів.

В основі писемності французької мов лежить латинський алфавіт.

Окрім букв латинської абетки використовуються і діактритичні знаки, які вказують на правильне прочитання тієї чи іншої літери, або дозволяють розрізнити на письмі омоніми. Літери, що не вимовляються, або вимовляються тільки в окремих випадках, знаходяться переважно на кінці слова. В французькій мові виокремлюють 10 частин мови: іменник, артикль, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник та вигук.

За оцінками в сучасній французькій мові 12 % (приблизно 4200) серед найпоширеніших слів буденного вжитку, запозичені з інших мов:

• 1054 англійських,

• 707 італійських,

• 505 із старогерманської мови,

• 485 із давньої ґало-римської мови,

• 215 арабських слів,

• 164 з німецької мови,

• 160 кельтських слів,

• 159 голландських,

• 112 перських та із санскриту,

• 101 з мови американських індіанців,

• 89 слів з азійських мов,

• 56 з афро-азійських слів,

• 55 зі слов'янських та балтійських,

• та 144 слів з інших мов.

В українській мові теж багато запозичених з французької мови слів: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, атака, фронт, каска, корпус, маршал, дебати, кур'єр, департамент, шосе, паркет, пансіон, пасаж та багато інших.

^{Конспекти уроків, реферати та курсові роботи з Французької мови, Французька онлайн, курси французької мови, уроки французької мови, підручник французької мови, планування з французької мови, скачати французька мова, викладання французької мови, вивчення французької, книги на французькій мові, конспекти уроків французька мова в школі}