Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 8 клас>>Історія України: Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

Пригадайте:

1. Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст.? 2. Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лівобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

Відновлення гетьманства 1750 р. По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду», який усіляко обмежував права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.
Сподівання на покращення становища були пов'язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.
Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими відносинами імператриці зі своїм оточенням. До цього підштовхували як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, адже українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітання соціальної напруги.
Уже 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1743 р. скасовуються нововведення в Слобідській Україні.
Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звернулась до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не запе¬речувала, проте конкретних обіцянок не давала. Згідно з розпорядженням Єлизавети, у березні 1750 р. в Глухові розширена старшинська рада обрала гетьманом Кирила Розумовського (1728— 1803 рр.).
Гетьманство К. Розумовського. Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва (у 1761 р. місто знову було повернене під пряме імперське управління). Отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі. Відновив традицію скликання старшинських рад (з'їздів), які набирали значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.
Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при петербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з'явилась ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського було приставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов'язаний постійно звітувати про прибутки й видатки скарбу, скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському уряду 50 тис. крб прибутку щороку. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини К. Розумовський отримав категоричну відмову.
Ці обмеження не зупинили реформаторських поривів гетьмана. Протягом 1760—1763 рр. провадилась судова реформа, що започаткувала розмежування влади за ознакою владних повноважень: на виконавчу й судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебували виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося десять) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку створювався також гродський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким чином, Гетьманщина мала перетворитися з військової на цивільну державу. Разом зі змінами в судочинстві систематизовувалися закони Гетьманщини, що розпочалось ще за Д. Апостола.
К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Запроваджувалась муштра. Упорядковувалася і вдосконалювалася артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Перший — це оновлена Києво-Могилянська академія.
Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум'янцева на Лівобережній Україні. У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол зійшов Петро III. Пробувши імператором лише декілька місяців, він устиг роздратувати всіх своєю політикою. Проти нього склалася змова, у результаті якої його було усунуто від влади і вбито. Імператрицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумовський прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлення давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, утрачені з 60-х рр. XVII ст., тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.
У Петербурзі це було розцінено як прагнення відділитись від Росії. Розлючена Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися булави. К. Розумовський змушений був це зробити. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маєтностей. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повер¬нувся до Батурина, де й помер у 1803 р. (похований у Воскресенській церкві).
Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена- Друга Малоросійська колегія, яку очолив П. Рум'янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні натомість російських. Протягом 1765 — 1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини.
У геральдичних зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії.
У таємній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків.
Першим кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум'янцевський опис). Були переглянуті та впорядковані податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн крб). Щоб податки надходили регулярно, П. Рум'янцев намагався припинити селянські переходи. Він також налагодив регулярний поштовий зв'язок. Щоб збільшити кількісний склад козацького війська, він заборонив козакам ставати селянами чи міщанами. Він ліквідував виборність нижчої козацької старшини. Козаків позбавили традиційного суду. У той же час «для охорони народних прав» було запроваджено посади присяжних адвокатів при Колегії та Генеральному суді.
Широкомасштабні заходи П. Рум'янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна 1768— 1774 рр.
Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбувається ліквідація автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) та її роботи депутати від козацької старшини, шляхти, духівництва, козаків і міщан зажадали поновити чинність україно-російського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Але комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а імперат¬риця остаточно перебрала на себе видання законів імперії.
Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація
решток автономного устрою Гетьманщини. У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасування полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п'яти козацьких полків було сформовано п'ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв і перетворювалися на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворюється Харківське намісництво.
У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіальний поділ, і Гетьманщина перетворилася на Малоросійське генерал-губернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. Генерал-губернатором був призначений П. Рум'янцев. У губернських центрах і повітових містах були створені російські адміністративні та судові установи.
Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.
9 липня 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних карабінерських полків російської армії. Термін служби складав шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.
Правове становище українських станів зрівнювалося із загаль-норосійськими нормами. Щоб викорінити опозиційні настрої серед козацької старшини, у 1785 р. була видана «Грамота на права, воль-ності і переваги благородного російського дворянства», яка урівню-вала їх із правами російських дворян.
Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозились до Петербурга. її адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад були в основному уніфіковані з рештою регіонів Російської імперії. Як констатував П. Рум'янцев, доповідаючи Катерині II, що «давнина тут не залишила жодних слідів, як була керована Малоросія». В історії України починається новий період — період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Української держави.

Висновки
■    На час гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) припадає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.
■    У 1764 р. імператриця Катерина II скасувала гетьманство, а протягом наступних 20 років, щоб не викликати заворушень, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

Історія України 8 клас.
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Календарно-тематичне планування історії України, завдання школяру 8 класу, курси учителю історії України 8 класу Гіпермаркет знань, Історія України, Історія України 8 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків зісторії України 8 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння історії України 8 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.