Текущая версия на 21:30, 24 июня 2012

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: І. Франко. Лисичка-кума.

     Назва розділу підказує тобі, що йдеться про казки, які, на відміну від народних, мають автора. Тому їх ще називають авторськими. Як і в народних казках, у цих творах дійовими особами є люди, тварини, рослини... Пригадай героїв літературних казок, прочитаних у2 і 3 класах. У розділі ти прочитаєш казки українських письменників, які жили і творили у різні часи.
 
Казка, друзі,— не на сміх, не із брехеньок пустих. Казка — це не просто міх небувалих лих і втіх...
Казка — наче той горіх. Ти попробуй розкуси — знайдеш стільки в нім краси, стільки мудрої поради, стільки вигадки і правди!
Валентин Бичко

* * *
Назви відомі тобі твори Івана Франка. Що ти можеш розповісти про письменника? Прочитай казку Івана Франка  «Лисичка-кума».
Поміркуй, якою тут змальовано Лисичку, а яким —
Вовчика-братика.

Лисичка кума.
Були собі Вовчик-братик і Лисичка-сестричка. І задумали вони взятися чесно працювати. Винайшли собі нивку поля і змовилися посадити на ній картоплю. Вранці-рано вибралися обоє до роботи — ямки робити та картоплю садити. Дома поснідали, що у них було, а щоб опівдні не бігати додому, взяли відразу з собою обід і полуденок: глечик меду і кошик паляниць. Поклали страву між корчі, а самі взялися до роботи.
Копають, копають, та Лисиці швидко наскучила чесна праця. Нібито копає, а сама думає, як би то вихопитися та в корчі медку полизати. Ось у недалекому болоті поміж тростиною загукав Гук на все горло:
—    Гуп-гуп-гуп!
—    Зараз, зараз, сватоньку! — скрикнула Лисичка,
немовбито її кликано. І вже кинула мотику та й збирається йти.
—    А куди ти, Лисичко? — питає Вовчик-братик.
—    Я хутко повернусь! — мовила Лисичка.— Копай
собі свій загонець, я тебе здожену.
Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добряче меду, закусила паляницею, все чистенько позав'язувала, облизалася та й іде до Вовчика, спишна водячи хвостом,— звичайно, кума.
—    А що, вже прийшла? — питає Вовчик.
—    Та вже,— мовить Лисичка.
—    А що там народилося?
—    Хлопчик.
—    А як же його назвали?
—    Початочок.
—    Ото ім'я! Я ще не чув такого,— мовив Вовчик.
Лисичка нічого не мовила, але взялася пильно до
роботи.
Може, так минула година, а може, й дві, — знов Лисичці захотілося медку полизати. І ледве Гук з болота загукав, а вона на весь голос кричить:
—    Зараз, сватуню, зараз!
—    А то що, Лисичко? — питає Вовчик.
—    Хіба не чуєш, сват Гук мене кличе.
—    Та чого?
—    Ми ще з ним учора балакали: бачиш, він мене
просить за куму.
—    Га, та коли так, то йди, тільки не барися.
—    Я хутко, Вовчику! — мовила Лисичка та й шмиг
у корчі.
Зараз до горнятка, наїлася добре меду, паляницею закусила, так що з їх спільного полуденка мало що й залишилося, та й вертається до Вовчика.
—    О, ти вже тут!
—    Та вже.
—    А що ж там народилося?
—    Та дівчинка.
—    А як її назвали?
—    Серединка.
—    Ото! Я ще й не чував такої назви,— дивувався
Вовчик.
—    У Гуків,  Вовчику,  все такі незвичайні  назви
дають. На те вони голосні птахи.
Попрацювали вони з годину, і знов Лисичці запах дуже медок. Ледве тільки Гук загукав із тростини, а вона кричить:
—    Іду, сватоньку, йду!
—    Ти куди йдеш, Лисичко?
—    Хіба не чуєш,  що сват іще раз за куму про
сить? — мовила Лисичка.
—    Що за диво, що він тебе так часто за куму про
сить? — мовив Вовчик.
—    Бо мене дуже любить, Вовчику.
—    Ну, то йди ж, та не барися, треба роботу кінчити.
—    Я зараз тут буду, Вовчику. Роби, не бійся, я своє
зроблю.
Побігла Лисичка до корчів, виїла решту меду з горщика, схрупала решту паляниць, усе поперевертала та й іде до Вовчика.
—    А що, вже прийшла?
—    Та вже.
—    А що там народилося? — питає Вовчик.
—    Хлопчик.
—    А як же його назвали?
—    Остаточок.
—    Ну, що ж, нехай здоров росте.
Копали так, копали, аж ось уже й полудень. Вовчик давно зголоднів, та все якось соромиться признатися, а далі кинув мотику та й каже:
—    Ну, та тепер досить. Чи не пора обідати?
—    Певно,  що пора,  Вовчику-братику,—  мовить
Лисичка, а сама нібито копає, пильнує роботи.
—    А ти ж не голодна?
—    Та ні, Вовчику, іди ти сам та пообідай, мене там
погостили.
Пішов Вовчик у корчі, дивиться: ого! Горщик порожній, аж вилизаний від меду, кошик перевернений, і паляниць ані кришки нема! Аж тепер зрозумів, куди це Лисичка-сестричка так часто ходила! Аж тепер йому вияснилося, які-то вона своїм похресникам чудернацькі назви давала!
—    А, так ти така, погана Лисице! — скрикнув Вовчик.— Хочеш мене роботою і голодом на смерть заморити, а сама всю страву пожерла! Чекай же! Я тебе за те
саму розірву і на обід згамкаю!
Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго. Накивала п'ятами до лісу, а в лісі шусть у першу нору, яку надибала під корінням старого дуба. Думала, що сховається зовсім, але Вовчик таки встиг побачити кінчик її хвоста, як Лисичка втягла його до нори. Прибіг та й кричить:
—    Ага, ти тут? Вилізай мені зараз! Не сховаєшся від
мене!
Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота.
—    Не обзиваєшся? Добре! Чекай лише, я тебе досягну.
Скочив Вовк, виломив довгу клюку, застромив у нору та й шпортає. Думка була вхопити Лисичку за ногу та й витягти на світ білий. І оглянутись не встигла Лисичка, а клюка хап її за ногу. Нора тісна, і Вовк, почувши, що щось зачепив, потяг клюку що є сили.
От Лисичка, хоч і як їй мурашки поза плечима і бігали, почала реготатися та й кричати:
—    Ото дурний! Зачепив за дубовий корінь та й тяг
не! Думає, що мене за ногу вхопив. Тягни, дурню,
тягни!
Почувши це, Вовк відпустив Лисиччину ногу та й почав знов шпортати клюкою, поки не зачепив справді за дубовий корінь.

Роз'єднай слова і прочитай.
—    Ай, ай, ай! Мояніженька! — закричалаЛисичка.
ДурнийВовкзрадостіякпочавтягти, покисамнезмучився
іклюкинезламав.  Тодіпішовгеть,  ізаріксязЛисичкою
більшенематиніякоїспілки.

Іван Франко
Чудернацькі, реготатися, лисиччину.
     Скільки разів Лисичка бігала «на хрестини»? Як її витівки пов'язані з іменами удаваних похресників? Попрацюйте разом! На скільки частин можна поділити казку? Прочитайте кожну частину в особах. З якою інтонацією треба читати слова Лисички? А Вовчика? Якими їх зобразив художник? Підготуйтесь розіграти епізоди казки.
     Поміркуйте, яке значення передають ці вислови: накивала п'ятами; шпортати клюкою; не мати ніякої спілки.

Савченко О.Я. Читанка 4 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Шкільні предмети, презентація уроків і оцінювання знать}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.