Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: Джордж Ноел Гордон Байрон — англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму.

Джордж Ноел Гордон Байрон
(1788-1824)

...Ані один поет на світі не мав такого широкого і глибокого впливу на сучасну і пізнішу літературу, як лорд Байрон. Се знак, що, висказуючи свої погляди, болі і мрії, він висказував заразом і те, що відчував цілий загал, чим жила вся суспільність, знак, що він був духовним, а до того, геніальним представником свого часу.
                                                                                                     І. Франко

В історії новочасної європейської літе-ратури навряд чи можна відшукати поета, який мав би  таку силу впливу на своїх сучасників і нащадків, як Байрон. Його поезією зачитувалися не тільки в Англії, айв усій Європі. Й. В. Гете, Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лєрмонтов спеціально вивчали англійську мову, щоб мати можливість познайомитися з байронівською поезією в оригіналі.

Масштаб творчої особистості Байрона був настільки колосальним, що в перші десятиліття XIX ст. поступався хіба що особі Наполеона Бонапарта. Про Байрона сперечались, складали легенди, вважали надлюдиною, титанічною й демонічною. Чи не найбільш влучно яскравий феномен англійського поета визначив Іван Франко, він писав: «Значення Байронового життя і Байронової поезії було власне в тім, що в пору важкої реакції та занепаду духу він з нечуваною елементарною силою виступає як речник свободи особи, як бунтар проти всього усталеного, усвя-ченого, шаблонованого».

Доля Байрона. Славетний англійський поет народився 22 січня 1788 р. Його батько, гвардійський офіцер, розтративши власний статок і посаг дружини, рятуючись від кредиторів, утік у Францію, де й помер, коли Байрону виповнилось три роки. Мати Байрона, Катерина Гордон, належала до шотландської знаті, родовід якої брав свій початок від  нащадків короля Шотландії Якова І. Після розлучення батьків родині якийсь час довелося жити в досить скрутних умовах, але після смерті двоюрідного діда Байрон успадкував титул лорда і родовий маєток — Ньюстедське абатство; це не тільки поліпшило їхні матеріальні умови, а й дало змогу Байронові здобути належну освіту. Початкову освіту він отримав в аристократичній школі в містечку Харроу, а
далі продовжив навчання в Кембриджському університеті, де посилено займався ораторським мистецтвом, готуючи
себе до майбутньої політичної діяльності. Однокурсники Байрона здебільшого походили з багатих аристократичних
родин із відповідним вихованням, яке, крім усього іншого, зумовлювало й зверхнє ставлення до своїх менш титулованих однолітків, до яких належав і Байрон. Тому він почувався самотнім і чужим серед тих, «яких чекають чини, медалі, посади, нагороди». Гіркота образ, як з боку товаришів по навчанню, так і з боку наставників, що часто догоджали своїм іменитим учням, викликала в душі Байрона палкий спротив, який формував той рішучий і незламний бійцівський характер, що ним згодом захоплюватиметься вся Європа. «Я можу пробити собі дорогу в світі, і я це зроблю або загину, — писав він в одному з листів до матері. — Багато людей починали своє життя з нічого, а закінчували величчю та славою. Невже я... нічого не зроблю? Ні, я проб'ю собі шлях до Вершин Слави, але тільки не безчестям».

Загальне невдоволення політичною атмосферою в Англії породжувало в юнака бажання «виїхати з цієї проклятої країни». Після закінчення університетського курсу Байрон вирушає у трирічну подорож країнами Середземномор'я — Португалією, Іспанією, Албанією, Грецією, Туреччиною. Більшість із цих країн переживали складний, драматичний етап свого історичного становлення: на Піренейському півострові точилася війна проти наполеонівської окупації, народ Греції готувався до повстання проти турецького поневолення. Враження Байрона від мандрівки сприяли подальшому формуванню його свободолюбного духу, позиції рішучого несприйняття будь-яких форм тиранії, політичного деспотизму та національного пригнічення.

Успадкувавши місце в Палаті лордів, Байрон, після повернення з подорожі, сповнений бажання боротися, свою політичну діяльність розпочинає із захисту луддитів-робітників, які розбивали ткацькі верстати, намагаючись таким чином запобігти скороченню робочих місць. Парламент пропонував для них смертну кару, що викликало обурення з боку молодого парламентарія. Ще одна гнівна парламентська промова Байрона була присвячена питанню віротерпимості і захищала права католиків, переслідуваних англійською протестантською церквою. Жодна з пропозицій Байрона не була підтримана в парламенті, більше того, вони спричинили конфлікт між ним і політичною верхівкою. Поет назавжди розчарувався в парламентській діяльності, демонстративно відмовився від подальшої присутності на засіданнях Палати лордів, порівнявши її з лікарнею, охопленою «летаргією сну». «Якби ви знали, скільки продажності і гниття в пацієнтах цієї лікарні», — писав він у листі до одного зі своїх товаришів.

У цей час Байрон переживає драму не лише в громадському, айв особистому житті. Через рік після народження доньки його дружина Анна Ізабелла Мілбенк подає на розлучення. У пресі вона поширює плітки про свого колишнього чоловіка, і це, як зручний привід для політичного цькування, використовують аристократичні й парламентські кола Англії, які не пробачили поетові його занадто сміливих і безкомпромісних виступів у парламенті. Вчорашні друзі починають відвертатися від Байрона, перед поетом зачиняються двері світських салонів. Усе це змусило його прийняти рішення залишити на якийсь час батьківщину — як виявилось, назавжди.

До кінця життя Байрон переїжджав з однієї країни до іншої. «Хоробрий скрізь знайде батьківщину», — любив повторювати він. Кілька місяців Байрон провів у Швейцарії, де познайомився і заприятелював із ще одним видатним англійським поетом — Персі Біші Шеллі. Разом вони перебираються до Італії, де приєднуються до національно-визвольного ру^у карбонаріїв («вугільників»), що прагнули звільнити свою батьківщину від австрійського панування. Байрон не тільки допомагав повсталим грошима, а й розмістив у своєму будинку склад зброї. І хоча повстання, яке розпочалось у 1820 р., було придушене, Байрона не полишала оптимістична переконаність у тому, що боротьба не була марною. «Хвилі, що кидаються на берег, розбиваються одна по одній, проте океан зрештою перемагає», — записує він до свого щоденника. Поет знову прагне боротьби.

Останні роки свого життя Байрон проводить у Греції, де в цей час розгорталася боротьба проти турецького поневолення. Як і в Італії, Байрон щедро фінансує повстанців, допомагаючи їм із закупівлею зброї та спорудженням флоту. Тут, у Греції, в місті Міссолонгі, серед військових приготувань, у квітні 1824 р. Байрон помер у віці 37 років, застудившись під час однієї з поїздок у гори. Трагічну смерть Байрона його сучасники сприйняли як духовну втрату світової ваги; для багатьох його шанувальників, за словами Олександра Пушкіна, «світ став пустим». На вшанування пам'яті поета грецький повстанський уряд наказав дати 37 пострілів з гармат і оголосити жалобу в країні. В останню путь поета проводжали з почестями, на його труну, покриту чорним плащем, було покладено давньогрецький воїнський шолом, меч і лавровий вінок. Серце поета було поховано в Греції, тіло ж перевезене до Англії і захоронене поблизу родового маєтку Байронів, оскільки поховати його в пантеоні національної словесності — Вестмінстерському абатстві в Лондоні — не дозволили.

Немовби передчуваючи ранню смерть, в поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» Байрон писав:
Але я жив, і жив не марно я,
Могутній розум мій і кров вогниста.
Страждання я перемагав в ім'я
Чого? Не пригадаю, бо втомився
Від катувань років, думок зловісних [...]
Та зі сторінки я ще підведусь.
Мої слова в повітрі не розтануть.

(Переклад В. Богуславської )

Його слова виявились пророчими.

ЛІТЕРАТУРНА ПЕРЕРВА
Цікаві факти з життя Байрона
• За спогадами сучасників поета, Байрон мав привабливу зовнішність. Як свідчить Едвард Трелоні, «у зовнішності Байрона втілилася ідеальна норма, якою природа нагороджує генія. Він був у розквіті сил — мав 34 роки, середнього зросту — 5 футів і 8 з половиною дюймів (близько 1,72 метра); красиві риси обличчя, бліда шкіра без жодної плямки чи зморшки, широкі плечі, відкриті груди, чудові пропорції тіла. Невелика, правильної форми голова і кучеряве волосся легко й граціозно поєднувалися з міцною довгою шиєю. Очі та форма рота видавали генія. Природа мало що могла додати до того, чим обдарувала, як у зовнішності, так і в її одухотвореності». Стендаль в одному зі своїх листів описав зустріч із Байроном: «Це було восени 1816 року, коли я побачив Байрона в міланському театрі Ла Скала. Мене вразили очі лорда Байрона... Ніколи в житті я не зустрічав нічого прекраснішого та виразнішого. Навіть тепер, думаючи про те, якого виразу великий зодчий має надавати генієві, завжди згадую той прекрасний образ...»

•    Єдиною фізичною вадою Байрона була вроджена кульгавість. Намагаючись виправити свою фізичну ваду, Байрон серйозно займався спортом, став стрілком, боксером, наїзником, плавцем. Байрон легко міг проплисти 5 миль (9 км). В 1809 р. він переплив гирло річки Тахо, наперекір стрімкій течії під час океанського припливу. В 1810 р. за годину і десять хвилин переплив протоку Дарданелли (шириною понад 4 км). Італійці називали його «англій-цем-рибою» після того, як Байрон здобув перемогу під час змагань у Венеції в 1818 p., протримавшись на воді чотири години двадцять хвилин і здолавши відстань у кілька миль.

•    Фізично загартований і сильний, Байрон, однак, був напрочуд примхливим щодо своєї зовнішності й здоров'я. Знаючи за собою схильність до повноти, він виснажував себе постійними дієтами, ліками, часто жив надголодь.

•    В січні 1822 р. померла теща Байрона, леді Ноел, яка залишила йому спадок у 600 фунтів, за умови, що він додасть до своїх імен Джордж Гордон ім'я Ноел. Поет залюбки підписував свої особисті листи «Н. Б.» (Ноел Байрон), що асоціювалося для нього з ініціалами Наполеона Бонапарта.

«З'явився великий і могутній геній, пристрасний поет»
ТВОРЧІСТЬ БАЙРОНА
Ідейні та художні пошуки Байрона. Байрон увійшов в історію світової літератури як найвизначніший представник європейського романтизму, як поет, що уособлював романтизм як такий, в його повному і розгорнутому вигляді.

Трагічні обставини суспільного життя й особистої долі обумовили складність і суперечливість характеру Байрона, який, намагаючись протиставити себе недосконалому та лицемірному світові, постійно прагнув до боротьбі водночас постійно відчував гостре незадоволення собою, сумнів і розчарування. Звідси, за словами Софії Русової, гарячкові пошуки себе, простору для діяльності, позиції, віри. Звідси і фатальне відчуття приреченості на невдачу, і потреба опиратися, відстоювати, захищати свої ідеали. Увесь цей комплекс трагічних суперечностей наклав свій відбиток на художню манеру Байрона, на характер естетичного сприйняття та відображення світу.

Літературна творчість Байрона започаткувала окрему течію романтизму — байронічного і, крім того, дала ім'я особливому художньому явищу в європейській літературі, названому за прізвищем поета байронізмом. Виразником ідей байронізму став створений поетом новий — «байронічний» — тип літературного героя: розчарованого бунтівного індивідуаліста, одинака, якого не розуміє його оточення, страждальця, що кидає виклик і людям, і Богу і трагічно переживає розлад зі світом та власну роздвоєність.

Байрон суттєво оновив тематику, жанровий склад, систему художніх засобів романтичної поезії. Завдяки Байрону в європейській літературі популярними стали жанри ліро-епічної поеми, роману у віршах, філософської драми-містерії. Частина його творчого спадку («Паломництво Чайльд Гарольда», цикл «східних поем», «Манфред», «Каїн») пройнята своєрідною філософією «світової скорботи» (або «космічного песимізму»). Проте чимало творів поета («Беп-по», «Дон Жуан») світлі, життєрадісні, з гумором.
Надзвичайно широкою є тематика поезії Байрона: від вишуканих зразків інтимної лірики до поезії, сповненої високого громадянського звучання і філософських роздумів над вічними цінностями буття. За словами сучасника поета, французького критика А. Мазюра, Байрон «дав рух та імпульс усій поезії нашого століття, вона була піднята Байроном на новий рівень, вона вся вийшла із його генія», і навіть твори найвидатніших поетів «частіше, ніж прийнято думати, ним відлунюють».

Історичні витоки байронізму вбачають у реакції європейської громадськості на крах тих сподівань, які вона покладала на ідеї Просвітництва та Французької буржуазної революції. Сучасник тієї епохи, російський письменник і критик Олександр Герцен писав: «...коли народи заспокоїлися після п'ятнадцяти перших років нашого століття і життя потекло звичним руслом, тоді лиш побачили, скільки з минулого стану справ, не заміненого новим, втрачено й зламано. В розгромі революції й імператорства ніколи було отямитися. Серця й уми сповнилися нудьгою і порожнечею, каяттям і відчаєм, обманутими надіями і розчаруванням, жадобою віри і скептицизмом. Співець цієї епохи — Байрон, похмурий, скептичний, поет заперечення і глибокого розриву з сучасністю, грішний ангел, як називав його Гете». Федір Достоєвський зазначав всеосяжний характер цього явища: «Байронізм з'явився в час страшної туги людей, їх розчарування і майже відчаю. Після шаленого захоплення новою вірою в нові ідеали, проголошеною наприкінці минулого століття у Франції... з'явився великий і могутній геній, пристрасний поет. З його звуків полилась тодішня туга людства і похмуре розчарування його у своєму призначенні та несправджених ідеалах. Це була нова і нечувана ще досі муза помсти і печалі, прокляття і відчаю. Дух байронізму раптово пронісся над усім людством, і воно відгукнулося йому».

ЛІРИКА БАЙРОНА
Шлях у літературу Байрон розпочав з ліричних віршів. У роки навчання в Кембриджському університеті Байрон видав три поетичні збірки: «Летючі начерки» (1806), «Вірші на різні випадки» (1807), «Години дозвілля» (1807). Перші дві з них були видані анонімно, а третю, з прізвищем автора, вщент рознесла критика. У відповідь Байрон написав сатиру «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809), в якій не лише саркастично висміяв своїх критиків, а й вступив у полеміку з представниками першого покоління англійських поетів-романтиків, що належали до так званої «озерної школи» (Вільям Вордсворт, Семюел Колрідж, Роберт Сауті), стосовно принципів, за якими сучасна література повинна відображати життя. Втім критики багато в чому мали рацію: рання лірика поета була незрілою й наслідувальною, хоча й не позбавленою відблиску поетичного генія.

До художньо довершених зразків байронівської лірики належать: цикл любовних віршів, адресованих Мері Чаворт, у яку поет був закоханий у студентські роки; вірші, звернені до зведеної сестри Августи (від першого шлюбу його батька); цикл віршів, присвячених історичній постаті Наполеона, якого поет, як і багато інших європейців, спочатку боготворив і в якому згодом розчарувався, обурений його загарбницькою політикою; поетичний цикл «Єврейські мелодії», що складається з 23 віршів, написаних на біблійні мотиви і водночас сповнених відголосків сучасності.
 
Лірика Байрона вже для його сучасників була яскравим втіленням нової, романтичної поезії. Чи не основним художнім відкриттям Байрона стало те, що головним героєм своєї поезії він зробив власну душу. Його душевна відкритість, щирість вражає. В ліриці визначаються й головні ідейно-художні пріоритети поета: з одного боку, це мотив утоми, розчарування, самотності, який започатковує пафос «світової скорботи», а з іншого боку, це пройняті свободолюбним пафосом богоборчі та бунтарські мотиви, що найкращим чином знаходять своє відображення та продовження в образі «байронічного героя».


Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Календарно-тематичне планування зарубіжної літератури,завдання школяру 9 класу, курси учителю зарубіжної літератури 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.