Конспект уроку з історії України 7 класу

Тема 4. Княгиня Ольга, її реформи. Прихід Святослава до влади. Похід проти Хозарського каганату. Балканські походи.

Урок-суд над Великим князем київським Святославом.

Мета. Дати об’єктивну оцінку діяльності Святослава, визначити його роль в історії Київської держави. Ознайомити учнів з порядком ведення судового процесу, його сторонами. Розвивати вміння логічно мислити, висловлюватися й відстоювати власну позицію. Виховувати правову культуру, культуру спілкування – вміння вислуховувати чужу думку й поважати її.

Очікувані результати. Після цього уроку учні:
1    ознайомляться з порядком ведення судового процесу, з його обов’язковими учасниками;
2    навчаться висловлювати власну думку, займати власну позицію;
3    розвинуть своє логічне мислення, зв’язне мовлення;
4    ознайомляться з різними підходами до оцінки діяльності князя Святослава;
5    навчаться виражати власне ставлення до історичної особи;
6    вдосконалять вміння визначати роль історичної особи в історії, складати історичний портрет.

Обладнання та організація уроку.
У класі необхідно створити атмосферу, яка б нагадувала судове засідання: трибуна, костюми, відповідна розстановка парт з табличками: “адвокат”, “прокурор”, “секретар суду” і т.п. Ролі між учнями діляться попередньо, кожен готує свій виступ, виконує своє доручення.

На дошці записане питання:
Як ви оцінюєте князя Святослава:
1) як видатну історичну особу, державного діяча, доброго полководця чи   

2) як самовпевненого авантюриста, фанатика війни, жорстокого завойовника?

Поряд прикріплений портрет Святослава.

На суді присутні:
1    присяжний повірений князя Святослава;
2    прокурор історичного суду;
3    адвокат історичної особи;
4    судовий експерт;
5    свідки;
6    суддя;
7    присяжні.

Секретар. Встати! Суд іде! Головує суддя …………

Суддя. Розглядається справа Святослава Рюриковича, який жив у Києві в Х столітті і управляв Київською державою з 957 по 972 рік. Звинувачується у легковажності, самовпевненості, жорстокості, недобросовісному виконанні княжих обов’язків. На суді присутні: судовий експерт, присяжний повірений князя Святослава, свідки.

До слова запрошується присяжний повірений князя.

Присяжний повірений князя Святослава. У 957 році київським князем став Святослав Ігоревич. Він уславився передусім своїми походами. За час правління він: розгромив Хазарський каганат, звільнив від хазарів вятичів і приєднав їх до Русі, розбив ясів і касогів на Північному Кавказі.

Домігшись перемоги на сході, Святослав у 968 році вирушив у перший дунайський похід, на допомогу Візантії у війні з Болгарією. Він намагався не допустити посилення болгар.

Святослав намагався також послабити вплив Візантії. Для цього вторгся в Болгарію і заснував у гирлі Дунаю місто Переяславець.

Святослав реформував систему державного правління. Він замінив племінних вождів у трьох найважливіших центрах на своїх синів: старшого – Ярополка – посадив у Києві, другого – Олега – у Вручому, у древлян, третього – Володимира – у Новгороді. Після цього вирушив у другий дунайський похід.
На жаль, другий дунайський похід 970 року не був для Святослава вдалим. Та навіть переможеного Святослава боялась Візантія. Тому імператор Цимісхій послав до печенігів свого дипломата, і той за великі гроші найняв одного з ханів, аби той зненацька напав на виснажене руське військо. Підкупним ханом був Куря, який вбив Святослава в 972 році, а з його черепа хан звелів зробити кубок, з якого пив на банкетах на честь цієї знаменної для нього перемоги.

Святослав залишився для прийдешніх поколінь зразком воїна й полководця, який не шкодував сил для Вітчизни і наклав головою, обороняючи її від ворогів.

Суддя. До слова запрошується прокурор історичного суду.

Прокурор. Я звинувачую підсудного в тому, що він приділяв більше уваги й сил зовнішнім проблемам держави, а внутрішні залишались невирішеними. За 8 років Святослав здійснив 8 походів. Він не обороняв рідну землю, а захоплював і поневолював чужу. У відсутність Святослава на Київ нападали вороги – печеніги. Його не любили люди. Бояри  докоряли Святославу: “Ти, княже, чужої землі шукаєш та пильнуєш, а своє покинув: трохи нас не забрали печеніги – і матір твою, і дітей твоїх”.

Святослав був самолюбивим і нерозумним політиком. Він хотів перенести столицю із Києва до Переяславця.

Це була жорстока людина – варвар-язичник, який відмовився прийняти християнство, здійснював погроми православних церков.

Святослав був немудрим полководцем. Перед походом він попереджав ворога: “Іду на ви!”, що могло стати причиною поразки. Справжній талан полководця – це раптовість удару.

Я настоюю на винесенні вироку підсудному, як жорстокому завойовнику, фанату війни, авантюристу.

Суддя. Чи має заперечення захист?

Адвокат. Так. Шановний суд! Шановні присяжні! Шановний голова суду!

Я маю честь захищати Великого князя київського Святослава. Я хочу заперечити думку про те, що князь не піклувався про Батьківщину, “покинув свою землю”. Усі походи Святослава мали велике значення для зміцнення Давньоруської держави й розвитку господарських відносин, бо відкривали купцям волзький торговельний  шлях до східних країн, сприяли освоєнню Подоння, Приазов’я, Кубані.  На Таманському півострові, зокрема, виникла велика руська колонія – князівство Тмутаракань. В решті решт, походи забезпечували безпеку Київської Русі.

Святослав був хоробрим, мужнім воїном і талановитим полководцем. Його любили прості воїни. Для того, щоб довести це суду, я запрошую дати свідчення свідка – дружинника війська Святослава.

Свідок. Святослав сам брав участь у бою, виявляючи незвичайну хоробрість і погорду до смерті. Своїм прикладом і гарячими промовами він підтримував військо: “Від предків ми здобули хоробрість, - пригадаймо ж, яка непереможна до цього часу була руська сила, і міцно биймося за наше спасення. То не наш звичай втікачами йти додому, але або жити й перемагати, або вмерти зі славою, показавши ділом, як слід сміливим мужам".

Святослав був дуже невибагливим і простим. Він не користувався особливими привілеями, як князь. У походах спав на землі, підклавши під голову сідло. М’ясо не варив в казані, а їв підсмажене на вугіллі, як і решта воїнів.

Перед походом Святослав завжди попереджав ворогів: “Іду на ви!”

Його любили й обожнювали всі вояки. Так, під час другого дунайського походу у 971 році, перед однією з битв, коли сили були надто не рівними, Святослав звернувся до нас, своїх воїнів, із закликом стояти міцно й дати опір ворогу. Ми відповіли: “Де, княже, твоя голова впаде, там і ми ляжемо”. І ми стояли на смерть, бо ми любили свого князя, обожнювали й довіряли йому. За нього ми готові були загинути.

Суддя. Дякую. Які думки має звинувачувач і захист? Я надаю слово судовому експерту.

Судовий експерт. Мені було доручено провести судову експертизу – проаналізувати висловлювання відомих істориків про Святослава.
Михайло Грушевський, наприклад, відносить Святослава до найбільш виразних і характерних фігур серед давніх руських князів. “Роль князя-правителя, голови держави зовсім сходить на другий план перед войовничим ватажком. Се чистий запорожець на київськім столі, і він прегарно схарактеризований з цього боку в класичнім тексті літопису.”

Орест Субтельний називає Святослава Хоробрим і вважає, що він багато зробив для зміцнення могутності Русі. Однак ослаблення Хазарського каганату мало негативні наслідки, воно відкрило шлях наступу на Україну кочових народів Азії.

Іван Крип’якевич називає Святослава далекоглядним політиком. “Святослав докінчив будову держави, яку почав Олег та Ігор. Він уже не мав потреби воювати зі слов’янськими племенами і всю свою силу звернув на давніх суперників Києва, над Волгою і Чорним морем.

Походи Святослава вказують, що він добре орієнтувався в господарській ситуації Східної Європи й ціленаправлено йшов до того, щоб висунути на перше місце Київську державу й здобути під її владу конкуренційні торгово-комунікаційні шляхи”.

“Це була епоха великих здобутків і тріумфів, епоха морського володіння. Всі чорноморські країни ввійшли в сферу впливу Києва – Чорне море дістало назву Руського моря, бо ним тільки Русь плаває”.

Таким чином, відомі історики України схиляються до думки, що Святослав був видатною особою, мудрим державним діячем, добрим полководцем, хоча де-коли й допускався помилок як кожна людина.

Суддя. Дякую. На цьому судове засідання наближається до закінчення. Я попрошу присяєних засідателів винести свій вирок.

Учитель пропонує всім учням виступити в ролі присяжних засідателів і таємно (на папірцях) проголосувати – винести свій вирок.
Після голосування підводяться підсумки. Суддя зачитує вирок.

Оцінення учнівських досягнень.

Домашнє завдання. Написати статтю для історичного журналу “Святослав Хоробрий”.

Надіслано вчителями Міжнародного ліцею "Гранд"