KNOWLEDGE HYPERMARKET


Людина серед природи. Повні уроки
Строка 15: Строка 15:
&nbsp;&nbsp; Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим.<br> &nbsp;&nbsp; Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра&nbsp; простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.<br> &nbsp;&nbsp; Природа&nbsp; необхідна&nbsp; для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна&nbsp; природа!  
&nbsp;&nbsp; Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим.<br> &nbsp;&nbsp; Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра&nbsp; простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.<br> &nbsp;&nbsp; Природа&nbsp; необхідна&nbsp; для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна&nbsp; природа!  
-
&nbsp;&nbsp; {{#ev:youtube| wMVHI9cdSO0&amp;}}<br> &nbsp;&nbsp; Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо.&nbsp; І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором. <br> &nbsp;&nbsp;&nbsp; У ці періоди природа неповторна. <br> &nbsp;&nbsp; У нашій країні&nbsp; створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти. <br> &nbsp;&nbsp; На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною....<br> &nbsp;&nbsp; Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з&nbsp; ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була&nbsp;&nbsp; зовсім інша,&nbsp; ніж та, серед якої ми живемо зараз.&nbsp; Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду,&nbsp; ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу. <br> &nbsp;&nbsp;&nbsp; А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем.&nbsp; Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища.&nbsp; Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися,&nbsp; що Земля кругла.&nbsp; Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа&nbsp; нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати&nbsp; фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.  
+
&nbsp;&nbsp; {{#ev:youtube| wMVHI9cdSO0&amp;}}<br> &nbsp;&nbsp; Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо.&nbsp; І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором. <br> &nbsp;&nbsp;&nbsp; У ці періоди природа неповторна.  
 +
 
 +
&nbsp;&nbsp; [[Image:l5.JPEG]]<br> &nbsp;&nbsp; У нашій країні&nbsp; створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти. <br> &nbsp;&nbsp; На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною....<br> &nbsp;&nbsp; Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з&nbsp; ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була&nbsp;&nbsp; зовсім інша,&nbsp; ніж та, серед якої ми живемо зараз.&nbsp; Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду,&nbsp; ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу. <br> &nbsp;&nbsp;&nbsp; А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем.&nbsp; Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища.&nbsp; Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися,&nbsp; що Земля кругла.&nbsp; Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа&nbsp; нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати&nbsp; фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.  
&nbsp;&nbsp; {{#ev:youtube| oRMqu_Kc1CU }}<br> &nbsp;&nbsp; Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано.&nbsp; Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи&nbsp; її закони. Зараз&nbsp; же люди стали сильнішими за&nbsp; природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може.<br> &nbsp;&nbsp; Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління.&nbsp; Що лишиться майбутньому після нас?&nbsp; У школах з’явився новий предмет – екологія.&nbsp; На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс&nbsp; а от потім&nbsp; відновити порушення&nbsp; складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище<br> &nbsp;&nbsp; Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки.&nbsp; Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи,&nbsp; значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше,&nbsp; ніж раніше, ставитися до неї.&nbsp; Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними&nbsp; стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно&nbsp; буде погано й нам. <br> А&nbsp; людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить.&nbsp; Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з&nbsp; космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до&nbsp; сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів&nbsp; і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо&nbsp; проаналізуйти поетичний&nbsp; сучасних і&nbsp; дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна&nbsp; за своєю спрямованістю.&nbsp; Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою.&nbsp; Це властиво нашій поезії .  
&nbsp;&nbsp; {{#ev:youtube| oRMqu_Kc1CU }}<br> &nbsp;&nbsp; Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано.&nbsp; Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи&nbsp; її закони. Зараз&nbsp; же люди стали сильнішими за&nbsp; природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може.<br> &nbsp;&nbsp; Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління.&nbsp; Що лишиться майбутньому після нас?&nbsp; У школах з’явився новий предмет – екологія.&nbsp; На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс&nbsp; а от потім&nbsp; відновити порушення&nbsp; складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище<br> &nbsp;&nbsp; Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки.&nbsp; Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи,&nbsp; значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше,&nbsp; ніж раніше, ставитися до неї.&nbsp; Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними&nbsp; стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно&nbsp; буде погано й нам. <br> А&nbsp; людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить.&nbsp; Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з&nbsp; космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до&nbsp; сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів&nbsp; і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо&nbsp; проаналізуйти поетичний&nbsp; сучасних і&nbsp; дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна&nbsp; за своєю спрямованістю.&nbsp; Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою.&nbsp; Це властиво нашій поезії .  
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Версия 11:48, 8 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас.Повні уроки>> Українська література: Людина серед природи. Повні уроки


Тема: людина серед природи.
Мета: ознайомити дітей з природою навколишнього середовища, навчити любити та оберігати природу.
Тип уроку: урок -  лекція.


 
 
Кожна людина зобов'язаний дбати про природу нашої Батьківщини.

   L10.JPEG
   Берегти красу і неповторність рідного краю - спільна турбота усіх його людей, їх св’ященний обов'язок.

  


   Запишемо слово "природа" наступним чином: "при-рода".  Природа - це те, що знаходиться при роді людському, те, з чого народжується сама людина. Особливості, які притаманні виключно людині (і суспільству), в природу не входять.  Людина природі в силу свого фізико-біологічного змісту.  Він надприродний  остільки,   виробляє складні форми психічного і соціального життя. У стосунках з природою людина реалізує дві свої унікальні здібності. Вона  змінює природу і символізує себе в ній, "записує" себе в ній.

L8.JPEG
  
Наші предки залишили нам чудова спадщина у вигляді тисяч сортів і порід рослин і тварин.  Кожен день ми п'ємо молоко корів, їмо хліб, зроблений з жита чи пшениці, одягаємося в одяг з волокон бавовни  чи з вовни овець. Все наше життя найтіснішим чином пов'язане з продуктами,  які дають нам царство тварин,  рослин,  грибів і мікроорганізмів, поставлені на службу людству. Ми звикли до того, що день у день нас оточують рослини, тварини, сонячне світло золотими струменями розливається навколо щоранку. Нам здається, що все це було, є і буде завжди. На луках завжди будуть лежати зеленим килимом трави, будуть цвісти квіти, зачаровуючи нас своїм ароматом, в лісах буде лунати спів птахів, морські хвилі з тихим шелестом будуть перекочувати прибережну гальку, морські глибини завжди будуть сповнені таємниць і загадок,а земні надра завжди будуть дарувати свої багатства, щоб нам було ясно,тепло і затишно жити. Ми думаємо так тому, що звикли отримувати все це і забуваємо, що дивовижний, а часом несподіваний світ, який оточує і приймає нас, схильний до безперервних змін,  що гадана незмінність живої природи  оманлива,  як оманливе відчуття,ніби Сонце рухається по небосхилу навколо Землі...

   L13.JPEG

   Ми звикли використовувати дари природи в своїх цілях, для своєї користі, але відвикли сприймати себе як частину світу живої природи, і тому рідко замислюємося про те, які процеси відбуваються прямо на наших очах. Ми не помічаємо, як змінюються тварини і рослини, які оточують нас з дитинства, живуть разом з нами, які надають красу і неповторність улюбленому куточку природи і без яких життя людини була б бідним, нудним, а часом і неможливим.
   Сьогодні людство швидко розвивається, на Землі живе понад 5 мільярдів людей, а через 30 років це число може подвоїтися. І кожній людині потрібно сьогодні, і завтра  простір для життя, роботи і відпочинку, потрібні їжа і одяг, і тому для природи залишається все менше і менше місця, скорочується чисельність багатьох видів рослин і тварин, забруднюється атмосфера, міліють річки, пересихають озера ... Невже природа повинна загинути? Звичайно, немає. Ми повинні зберегти її для прийдешніх поколінь, щоб і вони могли милуватися і пишатися красою і багатством нашої батьківщини.
   Природа  необхідна  для життя людини. Часто, як дорослі, так і діти, зривають квіти, гілочки дерев, не замислюючись про те, чого стоїть людині виростити те деревце. Яка прекрасна  природа!

  


   Навесні з'являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Влітку в садах, на городах квітнуть різнобарвними пишними шапочками квітки. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють - наближається пора золотої осені. Людям дуже подобається бабине літо.  І хоча воно триває короткий термін, але приносить людям радість, тому що це найтепліші дні осені. Зимові дні часто видаються з відлигою, з'являється сонечко, колючий морозець, і на всьому- всьому - іній, всі дерева різні, а цвітуть однаково - білим кольором.
    У ці періоди природа неповторна.

   Файл:L5.JPEG
   У нашій країні  створені спеціальні установи з охорони природи. Це ще раз доводить, що існують не тільки люди, які шкодять природі, а навпаки намагаються їй допомогти.
   На клумбах в парку багато квітів особливо влітку... А в осінню пору червоніють ягоди горобини, шиплини, а ялини та сосни стоять зелені і на них не впливають чари осені. Зайдеш до лісу, а там тебе зустрічають біляві берези, розвіваючи свої віти , немов дівчина розпустила на вітрові своє волосся.Їдеш на автомобілі , а повз тебе пролітають стрункі тополі.. І так хочеться щоб наша природа була невразливою до оточуючого середовища, і щоб її краса була вічною....
   Щастя- це бути з природою, бачити її, спілкуватися з  ній . Ось тільки природа за часів наших дідів прадідів , коли дітьми були наші бабусі і дідусі, була   зовсім інша,  ніж та, серед якої ми живемо зараз.  Річки тоді спокійно несли в моря й океани свою прозору воду,  ліси стояли такі дрімучі, що в гілках можна було, а в блакитному небі ніщо, крім пташиних пісень, не порушувало тишу.
    А зовсім недавно ми зрозуміли, що всього цього: чистих річок і озер, дикого лісу, неораних степів, звірів і птахів - стало все менше і менше. Божевільний 20 століття принесло людству разом з потоком відкриттів і безліч проблем.  Серед них дуже і дуже важлива-охорона навколишнього середовища.  Окремим людям, зайнятим своєю роботою, часом важко було помітити, як бідніє природа, як важко було колись здогадатися,  що Земля кругла.  Але ті, хто постійно пов'язаний з природой, люди, які її спостерігають і вивчають - вчені, письменники, працівники заповідників, багато інших - виявили, що природа  нашої планети швидко бідніє. І стали говорити, писати, знімати  фільми про це, щоб задумалися і занепокоїлися всі люди на Землі.

  


   Нас так багато стало на землі, стільки на ній побудовано міст, заводів, фабрик, стільки землі розорано.  Людина стала тіснити природу, все більше і більше порушуючи  її закони. Зараз  же люди стали сильнішими за  природу, і перед її рушницями, бульдозерами і екскаваторами вона вистояти не може.
   Всі тільки й говорять в останній час про охорону навколишнього середовища. І коли подумаєш, як люди забруднили все навкруги: ліси, річки, моря, степи, то стає страшно, що чекає майбутнє покоління.  Що лишиться майбутньому після нас?  У школах з’явився новий предмет – екологія.  На уроках ми говоримо про природу, що нас оточує, про те як легко порушити баланс  а от потім  відновити порушення  складно. Світ в якому живе людина дуже повільно відновлюється сам, саме тому люди повинні цінити та берегти природу , а також охороняти навколишнє середовище
   Природа була і повинна залишатися вчителем людини і його нянькою, а не навпаки.  Ніщо не може замінити нам живої, мінливої природи,  значить, пора схаменутися, по-новому, набагато дбайливіше, турботливіше,  ніж раніше, ставитися до неї.  Адже ми самі теж їїчастка, незважаючи на те, що відгородилися від неї кам'яними  стінами міст. І якщо природі стає погано, неодмінно  буде погано й нам.
А  людина по-справжньому береже і захищає тільки те, що любить.  Ми з нетерпінням чекаємо сигналів з  космосу, від далеких цивілізацій. І якось не прислухаємося до  сигналам, що безперервно звучать у нас на землі, - позивні птахів  і звірів ... Вслухайтеся в голоси живого! Якщо  проаналізуйти поетичний  сучасних і  дуже багатьма улюблених поетів, їх лірика деколи дуже різна  за своєю спрямованістю.  Розрізняються і ліричні образи. Гли- боко індивідуальні і мова обох письменників, їх поетичні пристрасті. Однак неминуче ми приходимо до думки про те, що в їх творчості чимало і спорідненого. І, напевно, головне, що їх об'єднує - це мета творчості, прагнення проникнути в душу людей.. Більшість прагнуть пробуджувати в серцях людей добрі почуття лірою.  Це властиво нашій поезії .

Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.