Українська література 6 клас

Тема "УРЗМ №1. Твір-розповідь «Пісня — душа народу»"

Конспект уроку до теми "УРЗМ №1. Твір-розповідь «Пісня — душа народу»" 

'ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ

'Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські народні пісні. 

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.

Клас святково прибраний, плакати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито” у записі

Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І вас на святі розважати!

Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

Всі вклоняються.

Для людей відкрита

Школа Наша світла,

Тільки б жодна кривда ;

В неї не забігла.

Хліб ясниться в класі,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ми концерт підготували,

В нього ми всю душу вклали,

Як сподобається вам,

То плетіть завзято нам.

Вчитель. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні
війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі
злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія. 

(Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. — К: Хрещатик, 1994. - С.309).

Виконується українська народна пісня “Ой у саду калинонька”

Дві подружки до калини

Вийшли погуляти

Та Іванка попросили

Їм сопілку дати.

- Ой, Іванку, на сопілці

Дай мені заграти.

Ти з Оксаночкою гарно

Будеш танцювати.

- Підійдемо до калини,

Виберемо гілки,

І для вас мій батько зробить

Новенькі сопілки.

Навчимося на сопілках

Ми чудово грати,

Щоб усі пісні народні

Українські знати.

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Саме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко безсмертя і славу рідної землі: 

Всі разом.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люди, наша слава, Слава України.

Виконується пісня “Будем козаками”

Вчитель. Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього. 

Колискова пісня, колискова —

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.


Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова.

Чи можна забути ту стежку 
до хати,

Що босим колись протоптав?

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

У рідному краї і серце співає,

Лелеки з далека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка

і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами — мальви,

в саду — материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спрагла води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Мій отчий дім, ти дав усе мені,

Моя Вкраїна, піснями багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Діти співають народну колискову пісню.

Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень - їх записано понад 200000. Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.

Вчитель. Як створювалися народні пісні?

Одна людина чи група людей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву тощо), під час праці або відпочинку складали текст пісні
разом з мелодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише обдаровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише виконували вже відомі пісні, а й складали свої. 

Вчитель. А хто такі кобзарі?

Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім маленькою, але особливою часточкою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.

Ось які зворушливі вірші присвятив Перебенді — кобзареві наш великий поет Тарас Шевченко:

Перебендя старий, сліпий, -

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить -

Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на боротьбу з поневолювачами. Оспівували подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...

Україно, були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали, віщували

Заповіти благородні.

Звучить фрагмент думи”Маруся Богуславка”.

З давніх-давен люди складають пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати. Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, називаються історичними.

Є і нам про що згадати.

Пісне, душу возвелич,

Ой, була в нас ненька-мати

Запорозька славна Січ.

Гей ви, запорожці —

вітер в чистім полі,

Научіть нащадків

так любити волю.

Гей ви, козаченьки —

спомин з м'яти-рути,

Научіть минулу

славу повернути.

Виконується пісня “Ой на горі та й женці жнуть”

 Пісні про громадянську та другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили партизани у Велику Вітчизняну війну.

Виконуються 2 куплети пісні "Розпрягайте, хлопці, коней".

Найдавніші серед народних пісень - обрядові - виникли, ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснити різні явища навколишнього
світу, а тому вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито залежали. життя і добробут людей.

Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії - обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконуються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов'язана з пралюдей на землі.

Виконується пісня “Вийшли в поле косар”

Вчитель. Пісні запрошують до роботи – (Діти виконують з рухами пісню “Грицю, Грицю, до роботи”). Пісні з нами жартують ("Сіяв мужик просо”),з нами танцюють. ("Коломийки"), грають ("Дрібушечки"), мирять нас ("Мир миром").

Пісня наша, пісня -

це душа народу

Пісня українська, рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці,

на заводі,

На ланах широких,

за станком вона.

Пісня - чарівниця, гарна,

мов зірниця,

Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить

і жартує,

В іграх та забавах — всюди є вона.

Пісня тут, у класі,

Ось вона на святі

Переливом лагідним

з нами промовля,

А буває, журить, сумує і тужить,

Крає ваше серце, душу оживля.

Цю пісню співала моя бабуся, а потім співала моя мама.

Я думала: "Чому вони співають таку сумну пісню, та ще й сльозу, відвернувшись, витирають?"

Минули роки. І я зрозуміла, що, крім веселих пісень, є й сумні, які теж допомагають людям у житті. Ось ця пісня: “Летіла зозуля” (виконує вчитель).

Та годі журитися, у нас же свято, будемо веселитися. Уже веселими дзвонами-передзвонами наближається свято — Великдень. 

Навесні, коли природа пробуджується від зимового сну, і земля починає одягатися у барвисте вбрання, люди святкують одне з найбільших найвеличніших християнських свят - День воскресіння Ісуса Христа -Великдень. Передує Великодню 7 тижнів Великого церковного посту, під час якого суворо дотримуються заборон не лише на вживання скоромних страв, а й щодо різних розваг. Великдень не має сталого числа, але обов'язково припадає на неділю.

Останній тиждень перед Великоднем називають білим, чистим або вербним. Протягом тижня прибирають у хатах, печуть паски і розмальовують писанки.

На Великдень, у неділю вранці після церковної служби, люди вітаються одне з одним такими словами: "Христос воскрес!" А відповідають на це:
"Воістину воскрес!" У цей день усі радіють воскресінню Ісуса Христа - "Воістину воскрес!" У цей день усі радіють воскресінню Ісуса Христа -
Божого Сина, який за вироком людського суду був розп'ятий на хресті за те, що навчав людей жити по правді, совісті, любові до усього живого.

Наш відомий український поет-байкар Леонід Іванович Глібов написав про Великдень чудового вірша. Запам'ятайте його:

Христос воскрес!

Христос воскрес! Радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок.

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес.

Збирайтесь, діти, нум співати:

"Христос воскрес!

Христос воскрес!"

Виконується народна пісня "Христос воскрес!".

Христос воскрес

Христос воскрес,

Христос воскрес.

Радість з неба сяє ясна,

Завітала Пасха красна.

Радуйтеся, люди, нині

Бог дав щастя всій родині.

Бог дав радість нам з небес —

Христос воскрес,

Христос воскрес

Христос воскрес.

Христос воскрес

Мир Христос нам всім приносить,

Мир нам небо все голосить.

Мир той Божий всі вітаймо,

Ласку Божу прославляймо.

Чудо Боже всіх чудес —

Христос воскрес,

Христос воскрес.

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій правдою повитий.

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Даруй мені легенди і пісні,

І мамине до болю рідне слово.

Та як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди довіку щасливі були,

Щоб пісня народна в повазі була,

Від роду до роду між нами жила.

Старайтеся завжди прожити лиш так,

Щоб потім про вас пам'ятали,

Про ваше прекрасне і чесне життя

Народні пісні розказали.

Єдності дай, Боже, нам усім,

Нас не лишай на шляху своїм,

Єдність зішли українцям-братам,

Дай зазвучати народним пісням

Всі виконують пісню “Не цурайся пісні”.

Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу,

Бо вона одна на цілий світ.

Україна в рідній мові

І в пісні прекрасній,

Україна в рідній школі,

Майбутності ясній.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Виконується пісня “І в Вас і в нас хай буде гаразд”.

Вчитель. Шановні гості, дорогі діти!

Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний товариш.

Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу українську пісню, продовжуйте традиції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.

У сценарії використано вірші В.Симоненка, І.Драча, М.Бакая, М.Сингаївського, М.Рильського, В.Сосюри, а також автора.

Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Горецькою І.Й.