KNOWLEDGE HYPERMARKET


Поняття духовного життя суспільства

Реферат на тему:
Поняття духовного життя суспільства

 
         Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому,  щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як  української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення  умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини,  свого власного духовного світобачення і світосприйняття.   Який же зміст духовного життя суспільства? 


         Духовне життя суспільства — це надзвичайно  широке поняття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов'язані з духовною  сферою життєдіяльності людей; сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх  виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній  світ людини.


         Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів,  гіпотез, теорій) разом з його носіями — соціальними суб'єктами — індивідами, народами,  етносами. В цьому зв'язку доречно говорити про особисте духовне життя окремої людини, її  індивідуальний духовний світ, духовне життя того чи іншого соціального суб'єкта — народу,  етносу, чи про духовне життя суспільства в цілому. Основу духовного життя становить духовний світ людини — и духовні цінності, світоглядні орієнтації. Разом з тим,  духовний світ окремої людини, індивідуальності неможливий поза духовним життям  суспільства.. Тому духовне життя — це завжди діалектична єдність індивідуального і  суспільного, яке функціонує як індивідуально-суспільне.   Багатофанність духовного життя суспільства включає в себе такі складові: духовне  виробництво, суспільна свідомість і духовна культура.   Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв'язку з іншими видами  суспільного виробництва.
Як надзвичайно важлива складова суспільного виробництва  духовне виробництво — це формування духовних потреб людей, насамперед виробництво  суспільної свідомості. Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень,  поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони  вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.   Принципи і норми моралі не вічні, а, будучи зумовленими певним суспільним буттям  людей, постійно змінюються з розвитком суспільства, в першу чергу виробничих відносин.  З іншого боку, мораль здійснює зворотний більш чи менш вагомий вплив на розвиток  суспільних відносин.  

  
        У сучасних умовах духовного розвитку все більше актуалізується роль і значення  формування в суспільній свідомості моральних цінностей, які суттєвим чином активізують  процеси моральної регуляції суспільних відносин, культурно-морального розвитку людини,  прогресу суспільства в цілому. В той же час багатогранність цінностей духовного життя,  конкретної особистості, колективу значним чином розширює сферу застосування  моральних принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства, сприяючи формуванню  високих соціально-моральних якостей людей. Тому так важливо в сучасних умовах, щоб  цінності моральної свідомості перетворювались у невід'ємну рису психології людини, її  морального обличчя, служили критерієм оцін-    ки та регулятором поведінки особистості, її моральної зрілості. У всіх сферах моралі —  моральній свідомості і моральних відносинах, моральній культурі і моральній практиці,  моральних почуттях, формуванні морального ідеалу — роль та значення моральних  принципів і норм дедалі більше зростає. 

 
         У сучасних умовах суспільного розвитку надвзичайно зростає роль моральної  відповідальності особистості у всіх сферах суспільного життя. Цілеспрямований процес  формування духовності особистості передбачає одночасно і виховання та самовиховання в  людині непримиренності до будь-яких відхилень від норм моралі, всього того, що гальмує  духовно-моральний прогрес суспільства. Чим вища зрілість особистості в сфері суспільних  відносин, тим міцніша її моральна свідомість та самосвідомість, і навпаки, чим глибший,  багатший моральний світ людини, тим вища її громадянська відповідальність. Моральна  свідомість особистості найкраще проявляється в її активній життєвій позиції, бо справжня  мораль — це мораль активної діяльності.   При формуванні моральної свідомості важливим є пошук ефективних шляхів вирішення  суперечностей, що властиві цьому процесу. Одна з груп таких суперечностей пов'язана з  тим, що міра моральної відповідальності у значної частини членів суспільства далеко не  адекватна характеру глибоких змін, що відбуваються в світі, зокрема в нашій країні. У  сучасних умовах виявляє себе тими чи іншими сторонами суперечність між передовою  моральною свідомістю частини суспільства і антиподами такої свідомості. Сюди також слід  віднести суперечність між словом та ділом, коли у певних категорій людей знання норм  моралі розходяться з їхніми практичними справами, які не повною мірою відповідають, а то і  суперечать поставленим перед ними вимогам морального та громадянського обов'язку.  Важливішою умовою вирішення суперечностей у сфері формування моральної свідомості  є цілеспрямоване утвердження непримиренного ставлення до всіляких різновидів її  антиподів, що гальмують як процес становлення моральної культури людей, так і духовних  цінностей суспільства в цілому.   Важливе місце серед форм суспільної свідомості належить естетичній свідомості, яка  відображає об'єктивну дійсність шляхом певних художніх образів.


          На відміну від наукового  пізнання, що відображає буття в формі логічних понять і теорій, естетична свідомість  відображає його в конкретній наочно-чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють  вплив на наші органи почуттів і викликають тим самим певну емоційну реакцію, оцінку. Як і  будь-яка форма суспільної свідомості, естетична свідомість розвивається в органічному  зв'язку з розвитком усього суспільства, відображаючи зміни, що відбуваються в бутті людей,  насамперед у їхньому матеріальному житті.    


          В основі естетичної свідомості лежить художня культура, головним у якій є художнє  виробництво та споживання. Художня культура включає в себе естетичну активність  особистості, її естетичне виховання, а також естетичні потреби, почуття, смаки, які  реалізуються в <удожній творчій діяльності людей. В основі естетичного ставлення людини  до світу, її естетичної активності лежить соціальне культу-ротворча діяльність, котра не може  обмежуватись лише сферою художньої творчості, а має поширюватися на все суспільне  життя.   Особлива роль у формуванні естетичної свідомості людини належить мистецтву. Мистецтво  виступає як специфічний спосіб практично-духовного освоєння світу, форма суспільної  свідомості і художньо-образного відображення дійсності, її пізнання й оцінки, особливою  формою творчої діяльності особистості. Його функціонування тісно пов'язане з процесами  об'єктивного буття, суспільних відносин, зокрема духовного виробництва. Зміцнення  духовно-морального аспекту в естетичній свідомості безпосередньо пов'язане з розвитком  духовної культури, місце і роль якої в становленні почутйв прекрасного, загальнолюдського  в розвитку самосвідомості людини все більше посилюється.    


         Важливе місце в духовному житті суспільства займає релігія, а також релігійна свідомість.  Протягом історії розвитку людства релігійність, релігійна свідомість людей набувала  багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних  культів суспільства до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності.  


         Релігія як форма суспільної свідомості охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію.  Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на  світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами. Релігійна  психологія, складаючись головним чином стихійно, безпосередньо в процесі відображення  повсякденних умов життя людей, включає в себе несистематизовані релігійні почуття,  настрої, звичаї, уявлення, пов'язані головним чином з вірою в надприродне. Суттєве місце в  побутовій релігійній свідомості відіграє процес релігійного поклоніння, або культ, що являє  собою найбільш консервативний елемент будь-якої релігії. В процесі здійснення такого  поклоніння людина піддається значному і різнобічному духовно-емоційному,  психологічному впливу.   Релігійні уявлення, релігійна свідомість, ставлення до релігії з боку різних суб'єктів  історичного процесу в ході суспільного розвитку зазнають значних змін. Діалектика  розвитку релігії, релігійної та атеїстичної свідомості, а також міра впливу 'їх на людей  зрештою визначались соціально-економічними факторами, духовно-моральним,  гуманістичним прогресом суспільства, динамізмом розвитку культури, змісту та форм  пізнання суб'єктів історичної творчості. В цьому зв'язку в процесі аналізу ролі та місця  релігійної свідомості в духовному житті суспільства важливо враховувати ту обставину, що в  суспільній свідомості сьогодні відбувається утвердження нового ставлення до релігії,  намітився очевидний відхід від пануючих у цій сфері стереотипів. А тому стає особливо  важливим нове переосмислення ролі релігії в духовному житті суспільства, її місця в  консолідації людей, гуманізації суспільних відносин.  

Предмети > Людина і суспільство > Людина і суспільство 11 клас > Тема 9. Духовний світ людини > Тема 9. Духовний світ людини. Реферати