Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 8 клас>> Біологія: Пристосування в будові та процесах життєдіяльності паразитичних червів до їх способу життя.

Варто пригадати. Що таке проміжний та остаточний хазяїн? Що таке прямий і непрямий типи розвитку, прості та складні життєві цикли? Що таке сегменти? Що таке прямий розвиток, гермафродитизм, гумус?




Війчасті черви поширені в морях і прісних водоймах, зрідка - на суходолі, у вологих лісах. Морські мешканці часто яскраво забарв¬лені, завдовжки від кількох міліметрів до 5-6 см. Назва класу походить від того, що тіло цих тварин укрите війчастим епі¬телієм.
В Україні відомо понад 200 видів війчастих червів. Це насамперед молочно-біла планарія, що має молочно-біле забарвлення. Тіло листкоподібне, завдовжки до 25 мм, передній кінець розшире¬ний, з його боків помітні два коротенькі щупальцеподібні вирости. На голові є два ока.
Молочно-біла планарія - хижак. Вона полює на дрібних придонних тварин (гідр, ракоподібних, личинок комах тощо). Цікаво, що ротовий отвір у неї розташований на черевному боці, посередині тіла. Планарія налазить на здобич, через ротовий отвір висувається хоботок, за допо¬могою якого висмоктується вміст жертви.
У прісних водоймах України мешкають також чорна багатоочка, дугезія та інші види.

Клас Сисуни налічує понад 4 тис. видів (в Україні - понад 600). Розміри варіюють від мікроскопічних до 75 мм (печінковий сисун ве¬летенський). Це виключно паразитичні тварини, що мешкають у різноманітних внутрішніх органах (печінці, кишечнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини й тварин.
Сисуни мають два присоски - ротовий і черевний, якими вони прикріплюються до тканин хазяїна. На дні ротового присоска відкривається ротовий отвір, яким починається кишечник. Сисунам притаманні складні життєві цикли, під час яких чергуються покоління, що розмножуються статево та відкладанням незапліднених яєць.
В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, досить поширений котячий сисун. Цей паразит уражає жовчні протоки печінки остаточного хазяїна, яким можуть бути людина та різні види рибоїдних ссавців (собаки, коти, вовки). Незважаючи на меншини розміри тіла (завдовжки всього до 18 мм), котячий сисун спричиняє, важкі захворювання, що можуть призводити до смерті людини. Так, відомий випадок, коли в печінці померлої людини було виявлено по¬над 25 тис. особин паразита!
Життєвий цикл котячого сисуна відбувається за участю двох проміжних хазяїв: прісноводного молюска бітинії та різних видів ко¬ропових риб. При цьому в організмі молюска розвиваються покоління котячого сисуна, які розмножуються відкладанням незапліднених яєць. Чисельність паразита в організмі першого проміжно¬го хазяїна значно зростає. Залишивши тіло молюска, личинки котячого сисуна певний час плавають у товщі води, допоки через покриви не потраплять в організм другого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита.
Інший поширений в Україні паразит - печінковий сисун - також паразитує в печінці та жовчних протоках багатьох видів свійських тварин: великої рогатої худоби, овець, свиней, кролів й інших. Лю¬дина і хребетні тварини слугують для сисуна остаточними хазяями. Паразит живиться тканинами хазяїна, що призводить до запалення печінки, переродження стінок жовчних проток тощо. Захворюван¬ня, спричинене печінковим сисуном, супроводжується сильним болем у ділянці печінки, підвищенням температури тіла, розладом роботи травної системи, серцевої діяльності тощо. Паразит може пе¬ребувати в організмі остаточного хазяїна від 10-12 місяців до 3-5 ро¬ків і більше.
Життєвий цикл печінкового сисуна відбувається зі зміною хазяїв. Яйця з екскрементами хазяїна потрапляють у воду. Там з них виходить вкрита війками личинка. Вона потрапляє в ор¬ганізм проміжного хазяїна - прісноводного молюска малого ставковика, де розвиваються нестатеві покоління паразита. Личинки сису¬на з м’язовим хвостом певний час плавають, потім вкриваються щільною оболонкою (утворюють цисту) і осідають на прибережній рослинності біля поверхневої плівки води. Отже, в організм другого проміжного хазяїна вони відразу не потрапляють. Остаточний хазяїн заражується при споживанні рослин або сирої води з інцистованими личинками паразита.

Клас Стьожкові черви. Стьожкових червів налічують близько 3500 видів (в Україні - понад 500). Це паразити кишечнику людини та різних видів хребетних тварин з вузьким стрічкоподібним тілом завдовжки від кількох міліметрів до 30 м. Розширена головка має ор¬гани прикріплення: присоски, хоботок з гачками тощо. За головкою розташована шийка, тіло поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюють¬ся нові членики. Їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. У кожному членику розвивається комплект чоловічих і жіночих статевих органів. Заповнені яйцями зрілі чле¬ники відриваються від заднього кінця тіла черв’яка та виводяться назовні.
Стьожкові черви не мають свого кишечнику. Поживні речовини з порожнини кишечнику хазяїна вони поглинають через покриви. Тривалість життя стьожкових червів може становити понад 10-12 років, наприклад у стьожака широкого - до 20-29 років.
Із стьожкових червів - паразитів людини - в Україні поширені бичачий і свинячий ціп’яки, ехінокок, стьожак широкий та ін.

Бичачий і свинячий ціп’яки досить подібні за будовою та життєвими циклами. У свинячого ціп’яка на головці, крім чотирьох при¬сосків, є ще коротенький хоботок з гачками, тому його ще називають озброєним. Бичачий ціп’як таких пристосувань не має, тож його ще називають неозброєним. Тіло бичачого ціп’яка довше, ніж свинячого (4-10 та 2-6 м відповідно). Крім того, проміжні хазяї для бичачого ціп’яка - це велика рогата худоба, а для свинячого - свині. Але для обох видів ціп’яків остаточним хазяїном слугує людина.
Паразитуючи в тонкому кишечнику людини, ціп’яки подразнюють його слизову оболонку своїми органами прикріплення, спричиняють виразки та отруєння організму хазяїна продуктами обміну речовин. Ці великі за розмірами паразити знесилюють організм людини, вилу¬чаючи з її їжі багато поживних речовин і вітамінів. Тому у хворих час¬то спостерігають слабкість, запаморочення, нудоту, втрату апетиту, розлади нервової діяльності тощо.

Життєві цикли бичачого та свинячого ціп’яків. Запов¬нені яйцями дозрілі членики з кишечнику хазяїна виводяться на¬зовні. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишечник проміжного хазяїна. З яєць виходять маленькі ли¬чинки, які за допомогою гачечків проникають у кровоносні судини і з кров’ю потрапляють до скелетних м’язів чи різних внутрішніх ор¬ганів (серця, легенів, печінки тощо). Там личинки ростуть і перетво¬рюються на фіну. Ця личинкова стадія має вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Всередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн - людина - заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. У кишечнику людини оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишечнику. Після цього паразит починає рости, утворюючи нові членики.
Небезпечним паразитом людини є також ехінокок. Проміжними хазяями для нього слугують людина та різні види рослиноїдних тва¬рин (велика рогата худоба, вівці, кози, коні, кролі тощо). Остаточні хазяї - це хижі тварини (собаки, вовки, лисиці), які заражуються ехінококом, поїдаючи м’ясо інших тварин із фінами. Цей паразит дрібний - розміри статевозрілих особин ехінокока не перевищують 8 мм. Тому остаточним хазяям він відчутної шкоди не завдає. На го¬ловці ехінокока є коротенький хо¬боток з гачками та чотири присос¬ки, тіло складається всього з трьох-чотирьох члеників.

Життєвий цикл ехінокока.  Людина найчастіше заражаєть¬ся ехінококом під час необережного поводження з собаками. На шерсті тварин можуть траплятися мікро¬скопічні яйця паразита, які можуть зберігати життєздатність до 2 років. З брудними руками через рот вони потрапляють до кишечнику людини. З яйця виходить личинка, яка з то¬ком крові мігрує до різних органів (насамперед до печінки або легенів).
На відміну від бичачого та свинячого ціп’яків, фіни ехінокока здатні до необмеженого росту. До того ж усередині кожної фіни утворюються дочірні, в них - ще дрібніші і т. д. Отже, завдяки здатності до вегета¬тивного розмноження фіна ехінокока нагадує «матрьошку». Відомі випадки, коли фіни з печінки людини сягали у діаметрі до 15 см, а у великої рогатої худоби виявлені фіни, маса яких сягала понад 20 кг. Фіна росте до 10-20 років і більше, тисне на внутрішні органи, пору¬шуючи їхнє нормальне функціонування. Видалити фіну з організму людини можна лише хірургічним шляхом.
У басейнах Дніпра та Дністра поширене захворювання людини і ри¬боїдних тварин (собак, котів, лисиць тощо), спричинене стьожаком широким. Стьожак , як і ціп’як, паразитує у тонкому кишечнику хазяїна і спричиняє подібне за своїми проявами захворювання. Тіло стьожака сягає до 20 м завдовжки, на його головці с дві прикріпні щілини. Паразит розвивається у водоймах за участю двох проміжних хазяїв: пер¬шого - рачка циклопа і другого - різних видів прісноводних риб, які живляться цими рачками або іншими рибами. Людина заражується, вживаючи недостатньо кулінарно оброблену рибу з личинками паразита.

Нематоди - паразити рослин. Небезпеч¬ними паразитами рослин є галова, бурякова, стеблова, пшеничну нематоди. Одні з них проколюють покриви підземних частин рослин гострими утворами, розташо¬ваними у ротовій порожнині, і висмоктують уміст клітин.  Інші  проникають усередину рослин і живляться їхніми тканинами. Нематоди можуть завдавати відчутної шкоди рослинництву.

Нематоди - паразити людини і свійських тварин. Серед паразитів лю¬дини в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела.
Аскариди мешкають у просвіті кишечнику і живляться його вмістом. Органів прикріплення вони не мають, тому весь час ру¬хаються назустріч харчовим масам. Тривалість їхнього життя стано¬вить 11-12 місяців. У зараженої людини спостерігають розлади ро¬боти органів травлення, гострі болі в кишечнику, може розвиватися недокрів’я тощо.
Аскариди роздільностатеві: самки сягають завдовжки до 44 см, самці - до 25 см. Самки аскарид надзвичайно плодючі: кожна з них здатна виділяти за добу у просвіт кишечнику хазяїна до 270 тис. яєць. З кишечнику людини яйця аскариди виводяться у довкілля. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, сирою водою, брудними руками до її кишечнику потрапляють яйця паразита. У шлунку з яєць виходять личинки. Спочатку личинки аскарид про¬никають у кровоносні судини стінок кишечнику, а потім з кров’ю че¬рез печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руй¬нують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечнику людини, де й стають статево¬зрілими. Упродовж переміщення личинки ушкоджують тканини орга¬нів, можуть спричиняти запалення легенів і задуху.
Яйця аскарид досить стійкі до несприятливих умов довкілля і три¬валий час (до 7 років) можуть зберігати свою життєздатність.
Інший поширений паразит людини - гострик - також мешкає в ки¬шечнику. Це невеликі черви (довжина самок до 12 мм, самців - до 5 мм) з незначною (близько місяця) тривалістю життя. Як і аскариди, гострики отруюють організм людини продуктами свого обміну речовин. Найчастіше гострик паразитує в дітей. Запліднені самки гострика вночі відкладають яйця на згортки шкіри навколо анального отвору, подразнюючи її своїми виділеннями. Людина відчу¬ває сильний свербіж, а коли розчісує ці місця, то на її руках залиша¬ються яйця паразита. Через немиті руки яйця гострика можуть знову потрапляти до кишечнику. Так відбувається багаторазове самозараження, і захворювання триває досить довго.
Ще одним небезпечним паразитом людини, поширеним переважно в місцевостях із розвиненим свинар¬ством, є трихінела. Людина заражається, споживши не¬достатньо проварене чи просмажене м’ясо свині, заражене личинками трихінели. У кишечнику під дією травного соку личинки вивільняються із захисних капсул і протягом кількох діб стають ста¬тевозрілими (довжина тіла самок - до 4,4, самців - до 2 мм). Після запліднення самки народжують но¬вих личинок, які крізь стінку кишеч¬нику проникають до судин кровонос¬ної системи і з кров’ю потрапляють до м’язової тканини, насамперед ске¬летної мускулатури, м’язів язика, очних яблук тощо. Тим вони живляться й розвиваються. Поступово навколо них протягом двох-трьох місяців формується капсула. У такому стані личинки можуть зберігати життєздатність упродовж багатьох років.
Статевозрілі черви ушкоджують слизову кишечнику та отруюють організм хазяїна продуктами свого обміну речовин. Але найбільшої шкоди завдають личинки, що живляться м’язовими волоконцями. У цей час у хворої людини значно підвищується температура тіла (до 39°С і вище), відчувається сильний біль в уражених м’язах, набрякає обличчя тощо. Якщо ж хворий пережив цей небезпечний період, через 2-3 тижні його стан поліпшується.

Клас Багатощетинкові черви налічує понад 6 тис. видів (в Україні - близько 200). Передні сегменти тіла цих тварин можуть зростатись, утворюючи головний відділ. На ньому розташовані органи чуттів і ротовий отвір. З боків сегментів тулуба часто розташовані своєрідні органи руху - непочленовані двогіллясті мускульні лопаті з численними довгими щетинками. Це й зумовило назву класу.
Багатощетинкові черви - роздільностатеві тварини. Запліднення у них зовнішнє, розвиток непрямий. З яйця виходить особлива планк¬тонна личинка, яка плаває за допомогою війок. Через деякий час вона осідає на дно та після складних перетворень стає молодим черв’яком. Так, поширюючись морськими течіями, личинки розселюються на великі відстані.
Багатощетинкові черви мешкають переважно в морях, населяючи різні глибини. Серед них є хижі, рослиноїдні чи всеїдні тварини та ви¬ди, які живляться дрібними організмами, відціджуючи їх з води. Де¬які з придонних форм будують власні схованки. Ці прикріплені до во¬доростей, скель, інших тварин «будиночки» утворені за допомогою виділень особливих шкірних залоз і часто просочені карбонатом кальцію чи інкрустовані піщинками.

Роль у природі та житті людини. У Чорному та Азовському морях поширені види нереїсів, якими живляться цінні промислові риби, зокрема осетрові. Деяких з багатощетинкових червів, наприклад тихоокеанського палоло, тіло якого сягає до 1 м завдовжки, вживає в їжу людина. У період розмноження палоло у великій кількості підіймаються у поверхневі шари води, що полегшує їх промисел. Си¬дячі багатощетинкові черви беруть участь у природному очищенні води від органічних часток як фільтратори. Деякі з них приростають своїми трубками до днищ суден, ускладнюючи їхній рух.

Малощетинкові черви. Представники цього класу, який налічує по¬над 5 тис. видів (в Україні - близько 300), поширені переважно в ґрунті та прісних водоймах. Вони не мають вираженої головної части¬ни тіла та бічних лопатей, сегменти несуть лише окремі пучечки щети¬нок. Пересуваються за рахунок почергових скорочень шкірно-м’язо¬вого мішка. Малощетинкові черви - гермафродити з прямим типом розвитку. На певних сегментах тіла статевозрілих особин є розширен¬ня - поясок. Зі слизу, який виділяють залози пояска, фор¬мується оболонка кокона. У ньому перебувають запліднені яйця.
Дощові черв’яки та інші ґрунтові малощетинкові черви відіграють надзвичайно важливу роль у процесах ґрунтоутворення. Висока чи¬сельність дощових черв’яків у ґрунті свідчить про його родючість (во¬на може сягати 20 млн особин на 1 га). Прокладаючи довгі ходи, вони забезпечують перемішування та розпушення ґрунту. Це у свою чергу поліпшує проникнення повітря та води до кореневої системи рослин. Дощові черв’яки живляться відмерлими рештками рослин, затягуючи їх у свої ходи, і тим збагачують ґрунт органічними речовинами. У про¬цесі перетравлення рослинних решток у кишечнику червів формуються органічні речовини, з яких утворюється гумус. Свою назву дощові черв’яки дістали тому, що після дощів, коли вода заливає їхні ходи, через нестачу кисню багато цих тварин виповзають на поверхню ґрун¬ту. Дощовими черв’яками живляться землерийки, кроти та багато інших тварин.
Один з видів дощових черв’яків - гнойовий - часто трапляється у купах гною чи компосту. Він переробляє органіку на високоефективне добриво (біогумус). Учені штучно створили високопродуктивну поро¬ду цих тварин («каліфорнійський черв’як»).
Компост - органічне добриво: суміш гною та опалою листя.
Дощові черв’яки потребують охорони. Унаслідок надмірного вико¬ристання мінеральних добрив та отрутохімікатів їхня чисельність значно скорочується. Ейсенію Гордєєва - вид, що мешкає на території Дніпропетровської та Запорізької областей, занесено до Червоної кни¬ги України.
Малощетинкові черви - мешканці водойм - є важливим компонентом живлення водяних тварин. Зокрема, у прісних водоймах України поши¬рені невеликі черви завдовжки 2-5 см - трубочники. Їх так назвали тому, що навколо задньої частини тіла, яка висувається над ґрунтом, вони утворюють гнучку захисну трубку з мулових часток, склеєних слизом. Трубочників використовують як корм для акваріумних риб.

П’явки. Представники класу П’явки поширені переважно у прісних водоймах і морях, але трапляються й на суходолі. Серед них є хижаки, які живляться дрібними тваринами, кровосисні види та паразити. Відомо понад 500 видів п’явок (в Україні - близько 30).
Кровосисні види відрізняються від паразитів тим, що перебувають на живителі лише під час живлення, тоді як паразити мешкають у тілі хазяїна або на його поверхні постійно.
Тіло п’явок сплощене у спинно-черевному напрямку, а на передньому та задньому його кінцях розташовані два присоски: ротовий і задній. За допомогою присосків п’явки пересуваються. Мешканці водойм та¬кож плавають, хвилеподібно вигинаючи тіло. На відміну від інших кільчастих червів у більшості п’явок немає щетинок.
У водоймах України трапляється кровосисний вид - медична п’явка, завдовжки до 15 см. У її ротовому присоску розташовані три щелепи, вкриті дрібними зубчиками. Ними п’явка пропилює шкіру тварин чи людини і через ранки висмоктує кров. Особлива речовина гірудин, що входить до складу слини медичної п’явки, запобігає зсіданню крові. Ця кров наче у законсервованому стані зберігається у її кишечнику кілька місяців. Медична п’явка дістала свою назву тому, що її з давніх часів використовують у медицині, зокрема при захворюваннях кровоносних судин, які супро¬воджуються утворенням кров’яних згу¬стків - тромбів. Крім того, при живленні п’явок кров відтікає від внутрішніх орга¬нів людини, унаслідок чого кров’яний тиск зменшується і стан людини поліп¬шується.
Унаслідок забруднення водойм та інтенсивного вилову чисельність медич¬ної п’явки в Україні дуже скоротилася. Цей вид занесено до Червоної книги України.





Запитання для контролю
1.    Які життєві цикли котячого та печінкового сисунів?
2.    Чим життєвий цикл ехінокока відрізняється від життєвих циклів бичачого і свинячого ціп’яків?
3.    Як запобігти зараженню людини та свійських тварин стьожковими червами?
4.    Чому паразитичним червам притаманна висока плодючість?
1.    Якої шкоди людська аскарида, гострик і трихінела завдають організму людини?
2.    Для дорослих аскарид притаманне анаеробне дихання – вони отримують необхідну їм енергію за рахунок безкисневого розщеплення органічних речовин. Натомість для розвитку личинок у грунті потрібний кисень. Поясніть, чому личинки аскарид, перед тим як потрапити у кишечник, мігрують до легенів.
1.    Як пересуваються багатощетинкові черви?
2.    Яка роль багатощетинкових червів у природі та житті людини?
3.    Яка роль дощових червів у грунтоутворенні? Чому їх потрібно охороняти?
4.    З якою метою медичну п’явку застосовують у медицині? Чому цей вид потребує охорони?
5.    За якими особливостями будови багатощетинкових червів можна встановити спосіб їхнього життя?

Біологія 8 клас. Серебряков В.В., Балан П.Г.

_{Матеріали з біології, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з біології для 8 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.