KNOWLEDGE HYPERMARKET


Розділ 7. Казки українських письменників
(Создана новая страница размером Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають л...)
 
(3 промежуточные версии не показаны)
Строка 1: Строка 1:
-
Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.<br>Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.<br><br>Читай! Порівнюй!<br>&nbsp;<br>ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ<br>Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.<br>Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не<br>спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.<br>Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.<br>Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.<br>— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.<br>Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.<br>Іван Франко<br><br>Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.<br>? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?<br>? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?<br>? Підготуйся стисло розповісти казку.<br>? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?<br><br>Прислів'я<br>Є в глечику молоко, та голова не влазить.<br>&nbsp;<br>ВОВК І КОЗЛЯТА<br>До козиної до хати<br>з лісу стежечка веде.<br>В хаті маму ждуть козлята,<br>а коза із лісу йде.<br>Ясне сонечко заходить,<br>в небі місяць блискотить.<br>До воріт коза підходить, у ворота стукотить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Відчиніться, відімкніться!<br>Ваша матінка прийшла,<br>ваша матінка із лісу<br>молочка вам принесла!<br>Відчиняють їй козлята,<br>з ними вірний пес Рябко.<br>І заходять всі до хати<br>пити свіже молоко.<br>Якось сірий вовк підслухав,<br>що коза пішла у ліс,<br>до воріт прибіг щодуху,<br>під ворота сунув ніс.<br>«Зараз,— думає,— козляток<br>проковтну одним ковтком!»<br>І почав він промовляти<br>ніжним-ніжним голоском:<br>—&nbsp; Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!<br>—&nbsp; Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!<br>Тут один цапок сміливий<br>нишком глянув через пліт,<br>бачить — вовк страшний, жахливий<br>причаївсь біля воріт.<br>Сірий вовк цапка не бачить,<br>витягає гострий ніж<br>і гукає нетерпляче:<br>— Відчиняйте-но скоріш!<br>А козлята: — Ми не проти! —<br>Не злякались хижака! Відімкнули<br>враз ворота та як випустять Рябка!<br>Вовк, побачивши собаку,<br>підібгав лякливо хвіст,<br>підстрибнув — та з переляку<br>як бебехнеться під міст!<br>Саме йде тут з лісу мати,<br>молока малим несе.<br>А назустріч їй козлята<br>та й розказують про все.<br>Почала коза радіти:<br>— Ну й Рябко наш молодець!<br>Ну й розумні в мене діти!<br>— Тут і казочці кінець.<br>Наталя Забіла<br><br>? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?<br>? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли. <br>? Знайди подібне й відмінне.<br><br>БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ<br>Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.<br>Юшка була солодка — моя казка коротка.<br>Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.<br>Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.<br>Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.<br>Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.<br>Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра,&nbsp; у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.<br>Марійка Підгірянка<br><br>? Прочитай текст мовчки.<br>? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.<br><br>ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ<br>В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.<br>Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.<br>Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.<br>Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ква-ква-ква!<br>Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки<br>сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички.&nbsp; Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.<br>Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.<br>Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.<br>Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.<br>Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.<br>Микола Трублаїн<br><br>? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.<br><br>ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА<br>Прийшла Лиска —<br>руда кіска —<br>у село до коваля<br>&nbsp;і тихенько промовля:<br>— Чи могли б ви, а чи ні,<br>при ковадлі, при вогні<br>голос викувать мені?<br>&nbsp;—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Голос викувать не важко,<br>зибирай на смак,<br>будь ласка:<br>голос квітів, голос травки,<br>голос вітру<br>чи журавки,<br>голос осені чи літа,<br>соловейка, а чи жита?<br>Голос рути, голос м'яти...<br>То ж який тобі скувати?<br>Лиска тихо промовля:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отакий, як в солов'я!<br>І зрадіють в небі зорі,<br>колос в полі,<br>риба — в морі,<br>пташенята і звірята,<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; дорослі, і малята!<br>От ковалик: цок та цок<br>і скував їй голосок.<br>Лиска вихором у хатку,<br>заспівала пісню татку.<br>Лис, як пісеньку послухав,<br>то прищулив зразу вуха.<br>Заспівала пісню мамі —<br>з мами з вухами те ж саме!<br>Всі, хто пісню Лиски слухав<br>клали зіллячко у вуха!<br>Розбіглися по хатах<br>пташата і звірята.<br>І потекли у Лиски двома струмками слізки.<br>Тоді озвавсь дідуньо Лис:<br>— А ти, Лисичко, не журись.<br>Прислухайсь краще, придивись —<br>сонце, вітер і діброва —<br>кожен має свою мову.<br>І найтонший колосок<br>має власний голосок.<br>Власний!<br>Валентина Каменчук<br><br>Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.<br><br>? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?<br>? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?<br>? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.<br><br>БУЗИНОВИЙ ЦАР<br>У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.<br>Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.<br>Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.<br>Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.<br>На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.<br>А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.<br>Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.<br>Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.<br>На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!<br>Ліна Костенко<br><br>Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.<br>Опанча — святковий одяг.<br><br>? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?<br>? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?<br>? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?<br><br><br>ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА<br>Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.<br>&nbsp;<br>Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по<br>рядках водить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!<br>І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...<br>Розкрив Вовк книжку і каже басом:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...<br>Зайчатко&nbsp; послухало&nbsp; трохи&nbsp; вовчу&nbsp; казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!<br>Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!<br>І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.<br>Юрій Ярмиш<br><br>? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?<br>? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?<br>? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?<br>? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Які епізоди казки зображено на малюнках?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.<br><br>ЧИ Є ЗИМА?<br><br>Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.<br>Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.<br>&nbsp;<br>* * *<br><br>Раптом чує — хтось гукає її:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Доброго ранку, черепахо!<br>Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Невже ніколи не бачила?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...<br>Сорока образилась і забігала по пеньку.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.<br>***<br>Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.<br>Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:<br>Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.<br>Олег Буцень<br>&nbsp;<br>Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.<br>&nbsp;<br>? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.<br>? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.<br>? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.<br><br>Загадки<br>У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?<br>&nbsp;<br>СОЛОВЕЙ І ЖУК<br>У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.<br>А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.<br>Соловей припинив свою пісню та й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.<br>Жук гідно відповів:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.<br>Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?<br>Василь Сухомлинський<br>&nbsp;<br>? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.<br>? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?<br>&nbsp;<br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br>&nbsp;<br>? Чи знаєш ти?<br>? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?<br>? Знайди відповідність.<br>? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?<br>? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?<br>? Які нові слова тобі запам'яталися?
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Українська література|Українська література]]&gt;&gt;[[Українська література 2 клас|Українська література 2 клас]]&gt;&gt;Українська література: Казки українських письменників'''<metakeywords>Українська література, клас, урок, на Тему, Казки українських письменників</metakeywords>
 +
 
 +
Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.<br>Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.<br><br>Читай! Порівнюй!<br>&nbsp;<br>ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ<br>Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.<br>Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не<br>спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.<br>Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.<br>Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.<br>— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.<br>Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.<br>Іван Франко<br><br>Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.<br>? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?<br>? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?<br>? Підготуйся стисло розповісти казку.<br>? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?<br><br>Прислів'я<br>Є в глечику молоко, та голова не влазить.<br>&nbsp;<br>ВОВК І КОЗЛЯТА<br>До козиної до хати<br>з лісу стежечка веде.<br>В хаті маму ждуть козлята,<br>а коза із лісу йде.<br>Ясне сонечко заходить,<br>в небі місяць блискотить.<br>До воріт коза підходить, у ворота стукотить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Відчиніться, відімкніться!<br>Ваша матінка прийшла,<br>ваша матінка із лісу<br>молочка вам принесла!<br>Відчиняють їй козлята,<br>з ними вірний пес Рябко.<br>І заходять всі до хати<br>пити свіже молоко.<br>Якось сірий вовк підслухав,<br>що коза пішла у ліс,<br>до воріт прибіг щодуху,<br>під ворота сунув ніс.<br>«Зараз,— думає,— козляток<br>проковтну одним ковтком!»<br>І почав він промовляти<br>ніжним-ніжним голоском:<br>—&nbsp; Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!<br>—&nbsp; Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!<br>Тут один цапок сміливий<br>нишком глянув через пліт,<br>бачить — вовк страшний, жахливий<br>причаївсь біля воріт.<br>Сірий вовк цапка не бачить,<br>витягає гострий ніж<br>і гукає нетерпляче:<br>— Відчиняйте-но скоріш!<br>А козлята: — Ми не проти! —<br>Не злякались хижака! Відімкнули<br>враз ворота та як випустять Рябка!<br>Вовк, побачивши собаку,<br>підібгав лякливо хвіст,<br>підстрибнув — та з переляку<br>як бебехнеться під міст!<br>Саме йде тут з лісу мати,<br>молока малим несе.<br>А назустріч їй козлята<br>та й розказують про все.<br>Почала коза радіти:<br>— Ну й Рябко наш молодець!<br>Ну й розумні в мене діти!<br>— Тут і казочці кінець.<br>Наталя Забіла<br><br>? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?<br>? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли. <br>? Знайди подібне й відмінне.<br><br>БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ<br>Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.<br>Юшка була солодка — моя казка коротка.<br>Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.<br>Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.<br>Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.<br>Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.<br>Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра,&nbsp; у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.<br>Марійка Підгірянка<br><br>? Прочитай текст мовчки.<br>? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»?&nbsp;? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.<br><br>ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ<br>В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.<br>Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.<br>Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.<br>Залишила рибку між очеретами, а сама на&nbsp;:^рег виплигнула і заквакала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ква-ква-ква!<br>Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки<br>сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички.&nbsp; Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і&nbsp;:»чка.<br>Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.<br>Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.<br>Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.<br>Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.<br>Микола Трублаїн<br><br>? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.<br><br>ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА<br>Прийшла Лиска —<br>руда кіска —<br>у село до коваля<br>&nbsp;і тихенько промовля:<br>— Чи могли б ви, а чи ні,<br>при ковадлі, при вогні<br>голос викувать мені?<br>&nbsp;—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Голос викувать не важко,<br>зибирай на смак,<br>будь ласка:<br>голос квітів, голос травки,<br>голос вітру<br>чи журавки,<br>голос осені чи літа,<br>соловейка, а чи жита?<br>Голос рути, голос м'яти...<br>То ж який тобі скувати?<br>Лиска тихо промовля:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Отакий, як в солов'я!<br>І зрадіють в небі зорі,<br>колос в полі,<br>риба — в морі,<br>пташенята і звірята,<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; дорослі, і малята!<br>От ковалик: цок та цок<br>і скував їй голосок.<br>Лиска вихором у хатку,<br>заспівала пісню татку.<br>Лис, як пісеньку послухав,<br>то прищулив зразу вуха.<br>Заспівала пісню мамі —<br>з мами з вухами те ж саме!<br>Всі, хто пісню Лиски слухав<br>клали зіллячко у вуха!<br>Розбіглися по хатах<br>пташата і звірята.<br>І потекли у Лиски двома струмками слізки.<br>Тоді озвавсь дідуньо Лис:<br>— А ти, Лисичко, не журись.<br>Прислухайсь краще, придивись —<br>сонце, вітер і діброва —<br>кожен має свою мову.<br>І найтонший колосок<br>має власний голосок.<br>Власний!<br>Валентина Каменчук<br><br>Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.<br><br>? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?<br>? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?<br>? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.<br><br>БУЗИНОВИЙ ЦАР<br>У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.<br>Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.<br>Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.<br>Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.<br>На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.<br>А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.<br>Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.<br>Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.<br>На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!<br>Ліна Костенко<br><br>Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.<br>Опанча — святковий одяг.<br><br>? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?<br>? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?<br>? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?<br><br><br>ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА<br>Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.<br>&nbsp;<br>Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по<br>рядках водить:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!<br>І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...<br>Розкрив Вовк книжку і каже басом:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...<br>Зайчатко&nbsp; послухало&nbsp; трохи&nbsp; вовчу&nbsp; казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!<br>Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!<br>І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.<br>Юрій Ярмиш<br><br>? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?<br>? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?<br>? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?<br>? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Які епізоди казки зображено на малюнках?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.<br><br>ЧИ Є ЗИМА?<br><br>Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.<br>Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.<br>&nbsp;<br>* * *<br><br>Раптом чує — хтось гукає її:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Доброго ранку, черепахо!<br>Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Невже ніколи не бачила?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...<br>Сорока образилась і забігала по пеньку.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.<br>***<br>Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.<br>Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:<br>Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.<br>Олег Буцень<br>&nbsp;<br>Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.<br>&nbsp;<br>? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.<br>? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.<br>? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.<br><br>Загадки<br>У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?<br>&nbsp;<br>СОЛОВЕЙ І ЖУК<br>У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.<br>А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.<br>Соловей припинив свою пісню та й каже:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.<br>Жук гідно відповів:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.<br>Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?<br>Василь Сухомлинський<br>&nbsp;<br>? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.<br>? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?<br>&nbsp;<br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br>&nbsp;<br>? Чи знаєш ти?<br>? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?<br>? Знайди відповідність.<br>? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?<br>? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?<br>? Які нові слова тобі запам'яталися?
<br>  
<br>  
-
<pre>• акселеративні методи на уроці                        • національні особливості
+
 
-
• виділити головне в уроці - опорний каркас            • нічого собі уроки             
+
''<br>''
-
• відеокліпи                                          • нова система освіти
+
 
-
• вправи на пошук інформації                          • підручники основні допоміжні
+
''Савченко О.Я. Читанка 2 клас<br>''
-
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати            • презентація уроку
+
 
-
• додаткові доповнення                                • реферати   
+
''Надіслано читачами з інтернет-сайту''<br>
-
• домашнє завдання                                    • речовки та вікторизми     
+
 
-
• задачі та вправи (рішення та відповіді)              • риторичні питання від учнів
+
<br>
-
закриті вправи (тільки для використання вчителями)   • рівень складності звичайний І
+
 
-
• знайди інформацію сам                                • рівень складності високий ІІ
+
<br>
-
• ідеальні уроки                                      • рівень складності олімпійський III
+
 
-
ілюстрації, графіки, таблиці                         • самоперевірка
+
<br>
-
• інтерактивні технології                              • система оцінювання
+
 
-
календарний план на рік                             • скласти пазл з різних частин інформації
+
<br> <sub>Книги, підручники української літератури, конспект на допомогу вчителю та учням, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|реферати скачати]] безкоштовно. Українська література обучатись онлайн</sub>
-
• кейси та практикуми                                  • словник термінів
+
 
-
• комікси                                              • статті
+
<br>
-
• коментарі та обговорення                             • тематичні свята                       
+
 
-
• конспект уроку                                       • тести
+
'''<u>Зміст уроку</u>'''
-
• методичні рекомендації                              • шпаргалка   
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас                     
-
• навчальні програми                                  • що ще не відомо, не відкрито вченими</pre>
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання
 +
 +
'''<u>Практика</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання
 +
 +
'''<u>Ілюстрації</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 +
 +
'''<u>Доповнення</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів                         
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше
 +
 +
'''<u>Тільки для вчителів</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік  
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
 +
 
 +
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

Текущая версия на 14:01, 29 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 2 клас>>Українська література: Казки українських письменників

Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.
Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.

Читай! Порівнюй!
 
ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ
Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.
—    Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.
Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.
—    Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не
спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:
—    Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.
—    Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.
—    Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.
Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.
—    їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.
Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.
— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.
Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.
Іван Франко

Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.
? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?
? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?
? Підготуйся стисло розповісти казку.
? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?

Прислів'я
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
 
ВОВК І КОЗЛЯТА
До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.
Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить, у ворота стукотить:
—    Відчиніться, відімкніться!
Ваша матінка прийшла,
ваша матінка із лісу
молочка вам принесла!
Відчиняють їй козлята,
з ними вірний пес Рябко.
І заходять всі до хати
пити свіже молоко.
Якось сірий вовк підслухав,
що коза пішла у ліс,
до воріт прибіг щодуху,
під ворота сунув ніс.
«Зараз,— думає,— козляток
проковтну одним ковтком!»
І почав він промовляти
ніжним-ніжним голоском:
—  Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!
—  Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!
Тут один цапок сміливий
нишком глянув через пліт,
бачить — вовк страшний, жахливий
причаївсь біля воріт.
Сірий вовк цапка не бачить,
витягає гострий ніж
і гукає нетерпляче:
— Відчиняйте-но скоріш!
А козлята: — Ми не проти! —
Не злякались хижака! Відімкнули
враз ворота та як випустять Рябка!
Вовк, побачивши собаку,
підібгав лякливо хвіст,
підстрибнув — та з переляку
як бебехнеться під міст!
Саме йде тут з лісу мати,
молока малим несе.
А назустріч їй козлята
та й розказують про все.
Почала коза радіти:
— Ну й Рябко наш молодець!
Ну й розумні в мене діти!
— Тут і казочці кінець.
Наталя Забіла

? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?
? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?
? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли.
? Знайди подібне й відмінне.

БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ
Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка — моя казка коротка.
Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.
Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.
Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра,  у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.
Марійка Підгірянка

? Прочитай текст мовчки.
? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.

ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ
В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:
—    Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:
—    Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.
Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.
Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:
—    Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.
—    Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.
Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:
—    Ква-ква-ква!
Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:
—    Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки
сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички.  Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.
Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:
—    Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.
Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.
Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.
Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.
Микола Трублаїн

? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.

ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА
Прийшла Лиска —
руда кіска —
у село до коваля
 і тихенько промовля:
— Чи могли б ви, а чи ні,
при ковадлі, при вогні
голос викувать мені?
 —    Голос викувать не важко,
зибирай на смак,
будь ласка:
голос квітів, голос травки,
голос вітру
чи журавки,
голос осені чи літа,
соловейка, а чи жита?
Голос рути, голос м'яти...
То ж який тобі скувати?
Лиска тихо промовля:
—    Отакий, як в солов'я!
І зрадіють в небі зорі,
колос в полі,
риба — в морі,
пташенята і звірята,
—    дорослі, і малята!
От ковалик: цок та цок
і скував їй голосок.
Лиска вихором у хатку,
заспівала пісню татку.
Лис, як пісеньку послухав,
то прищулив зразу вуха.
Заспівала пісню мамі —
з мами з вухами те ж саме!
Всі, хто пісню Лиски слухав
клали зіллячко у вуха!
Розбіглися по хатах
пташата і звірята.
І потекли у Лиски двома струмками слізки.
Тоді озвавсь дідуньо Лис:
— А ти, Лисичко, не журись.
Прислухайсь краще, придивись —
сонце, вітер і діброва —
кожен має свою мову.
І найтонший колосок
має власний голосок.
Власний!
Валентина Каменчук

Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.

? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?
? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?
? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.

БУЗИНОВИЙ ЦАР
У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.
Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.
Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.
Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!
Ліна Костенко

Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.
Опанча — святковий одяг.

? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?
? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?
? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?


ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА
Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.
 
Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.
—    Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.
—    Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!
—    Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по
рядках водить:
—    Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...
—    Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.
—    Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!
І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.
—    Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.
—    Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?
—    А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.
—    Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...
Розкрив Вовк книжку і каже басом:
—    Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...
Зайчатко  послухало  трохи  вовчу  казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:
—    Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!
—    У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!
Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.
—    Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!
І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.
—    А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.
—    Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.
Юрій Ярмиш

? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?
? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?
? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?
? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.
? Які епізоди казки зображено на малюнках?
? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.

ЧИ Є ЗИМА?

Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.
Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.
 
* * *

Раптом чує — хтось гукає її:
—    Доброго ранку, черепахо!
Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.
—    Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?
—    Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?
—    Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?
—    Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.
—    Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.
—    Невже ніколи не бачила?
—    Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...
Сорока образилась і забігала по пеньку.
—    Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!
—    Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?
—    Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.
***
Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:
—    Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.
Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:
Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.
—    Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.
Олег Буцень
 
Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.
 
? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.
? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.
? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.

Загадки
У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?
 
СОЛОВЕЙ І ЖУК
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
—    Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
—    Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.
—    Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
—    Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?
—    Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?
Василь Сухомлинський
 
? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.
? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?
 
Що ти знаєш і що вмієш?
 
? Чи знаєш ти?
? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?
? Чи зрозумів ти?
? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?
? Знайди відповідність.
? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?
? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?
? Які нові слова тобі запам'яталися?



Савченко О.Я. Читанка 2 клас

Надіслано читачами з інтернет-сайту





Книги, підручники української літератури, конспект на допомогу вчителю та учням, реферати скачати безкоштовно. Українська література обучатись онлайн


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення


Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.