KNOWLEDGE HYPERMARKET


Романтична умовність оповідання Вечір проти Івана Купала Зміст твору мотиви ідея Зв’язок з нечистою силою як метафора злодіяння
(Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Українська л...)
Строка 1: Строка 1:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 9 клас|Українська література 9 клас]]>> Українська література: Романтична умовність оповідання «Вечір проти Івана Купала». Зміст твору, мотиви, ідея. Зв’язок з «нечистою силою» як метафора злодіяння'''  
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 9 клас|Українська література 9 клас]]>> Українська література: Романтична умовність оповідання «Вечір проти Івана Купала». Зміст твору, мотиви, ідея. Зв’язок з «нечистою силою» як метафора злодіяння'''  
-
«Вечір проти Івана Купала»  
+
<metakeywords>українська література, 9 клас, урок, на тему, романтична умовність, умовність оповідання, вечір проти, івана купала, вечір проти івана купала, зміст твору, мотиви, ідея, зв'язок с нечистою, нечистою силою, метафора, метафора злодіяння, микола гоголь, гоголь, вечори на хуторі, ніч перед різдвом</metakeywords>
 +
 
 +
'''«Вечір проти Івана Купала» '''
 +
 
 +
 
 +
 
 +
'''Історія написання '''
 +
 
-
Історія написання
 
У 1830 р. в журналі «Отечественные записки» М. Гоголь опублікував повість під заголовком «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народного переказу), розказана дячком Покровської церкви». У 1831 р. вона була надрукована в першій частині збірника повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» в Петербурзі, які, за словами О. Гончара, є «справді музика його душі, її співучої мрії, це була достойна синівська данина письменника батьківщині». Змалку Микола любив слухати казки, бувальщини з уст бабусі й матері, у зрілому віці він захоплювався піснями бандуристів, з інтересом слухав їхнє виконання дум та історичних пісень. Першим серйозним результатом вивчення українського фольклору стала поява на світ його «Вечорів на хуторі біля Диканьки», з яких широко й повно постає перед читачем його рідна Україна з блискучими гоголівськими описами природи, обрядів, вірувань, праукраїнської міфології.  
У 1830 р. в журналі «Отечественные записки» М. Гоголь опублікував повість під заголовком «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народного переказу), розказана дячком Покровської церкви». У 1831 р. вона була надрукована в першій частині збірника повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» в Петербурзі, які, за словами О. Гончара, є «справді музика його душі, її співучої мрії, це була достойна синівська данина письменника батьківщині». Змалку Микола любив слухати казки, бувальщини з уст бабусі й матері, у зрілому віці він захоплювався піснями бандуристів, з інтересом слухав їхнє виконання дум та історичних пісень. Першим серйозним результатом вивчення українського фольклору стала поява на світ його «Вечорів на хуторі біля Диканьки», з яких широко й повно постає перед читачем його рідна Україна з блискучими гоголівськими описами природи, обрядів, вірувань, праукраїнської міфології.  
-
Оповідач, час, місце подій  
+
 
 +
 
 +
'''Оповідач, час, місце подій'''
 +
 
 +
 
Основою циклу повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» є оповіді дяка Покровської церкви в Диканьці Хоми Григоровича про Петра Безрідного і свого діда, коли той був гінцем гетьмана із грамотою до цариці, шукав скарб на зачарованому місці. Про події у творі розповідають два оповідачі: дячок диканської церкви Хома Григорович та його дід. Тут, крім фантастичних, казкових елементів, наявні реалістичні картини життя українського суспільства років «більше ніж сто тому», тобто наприкінці XVIII ст. В оповіданні вказані точні географічні назви, де відбуваються події: «не далі, як за сто кроків від Диканьки» і «на Опішнянській дорозі» і час дії. Батько Петра Безрідного, головного персонажа, перебував на Запоріжжі, ще не зруйнованому Петром І та Катериною II, а дід оповідача захоплено переказував дітворі «про давню старовину, про наїзди запорожців, про ляхів, про молодецькі діла Підкови, Півторакожуха і Сагайдачного». Сам Петрусь збирався «іти в Крим та Туреччину, навоювати золота і з багатством приїхати» назад у село, щоб Корж дозволив одружитися з його дочкою.  
Основою циклу повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» є оповіді дяка Покровської церкви в Диканьці Хоми Григоровича про Петра Безрідного і свого діда, коли той був гінцем гетьмана із грамотою до цариці, шукав скарб на зачарованому місці. Про події у творі розповідають два оповідачі: дячок диканської церкви Хома Григорович та його дід. Тут, крім фантастичних, казкових елементів, наявні реалістичні картини життя українського суспільства років «більше ніж сто тому», тобто наприкінці XVIII ст. В оповіданні вказані точні географічні назви, де відбуваються події: «не далі, як за сто кроків від Диканьки» і «на Опішнянській дорозі» і час дії. Батько Петра Безрідного, головного персонажа, перебував на Запоріжжі, ще не зруйнованому Петром І та Катериною II, а дід оповідача захоплено переказував дітворі «про давню старовину, про наїзди запорожців, про ляхів, про молодецькі діла Підкови, Півторакожуха і Сагайдачного». Сам Петрусь збирався «іти в Крим та Туреччину, навоювати золота і з багатством приїхати» назад у село, щоб Корж дозволив одружитися з його дочкою.  
-
Жанр твору
 
-
Письменник називає твори зі збірника «Вечори на хуторі біля Диканьки» повістями із цікавим підзаголовком — «Повісті, видані пасічником Рудим Паньком», очевидно, від слова «повіствувати», тобто розказувати. Літературознавці іменують окремі з них оповіданнями, як-от «Вечір проти Івана Купала», тому що твір невеликий за обсягом, має одну сюжетну лінію, події розгортаються за короткий проміжок часу — приблизно впродовж року. Оповідання належить до суто фантастично-трагічних творів (у той час інші з «Вечорів...» — фантастично-комічні, наприклад «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом») із вкрапленнями реалістичних картин життя. Потрібно зазначити, що М. Гоголь в українській літературі започаткував магічний реалізм (магічний реалізм — неореалізм (новий реалізм), у якому поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового й міфічного, дійсного, натуралістичного та уявного, таємничого. Миколу Гоголя вважають засновником магічного реалізму) як мистецьку течію. Гоголь, як й інші романтики, протиставляє фантастичний і реальний світи. У нього елементи фантастики не сприймаються як вигадка, а навпаки, як справжні події, тому що письменник, змальовуючи потойбічних мешканців, прагне якнайточніше відобразити їх у руслі народних вірувань, прикмет, легенд, що сприймалося в народній свідомості як об'єктивна реальність. Саме таким в уяві односельчан постає Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік». Біс, чорт — основний персонаж гоголівських «Вечорів...», якого письменник брав із народних оповідей, повір'їв і легенд.
 
-
Сюжет твору  
+
'''Жанр твору'''
 +
 
 +
 
 +
Письменник називає твори зі збірника «Вечори на хуторі біля Диканьки» повістями із цікавим підзаголовком — «Повісті, видані пасічником Рудим Паньком», очевидно, від слова «повіствувати», тобто розказувати. Літературознавці іменують окремі з них оповіданнями, як-от «Вечір проти Івана Купала», тому що твір невеликий за обсягом, має одну сюжетну лінію, події розгортаються за короткий проміжок часу — приблизно впродовж року. Оповідання належить до суто фантастично-трагічних творів (у той час інші з «Вечорів...» — фантастично-комічні, наприклад «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом») із вкрапленнями реалістичних картин життя. Потрібно зазначити, що М. Гоголь в українській літературі започаткував '''магічний реалізм''' (магічний реалізм — неореалізм (новий реалізм), у якому поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового й міфічного, дійсного, натуралістичного та уявного, таємничого. Миколу Гоголя вважають засновником магічного реалізму) як мистецьку течію. Гоголь, як й інші романтики, протиставляє фантастичний і реальний світи. У нього елементи фантастики не сприймаються як вигадка, а навпаки, як справжні події, тому що письменник, змальовуючи потойбічних мешканців, прагне якнайточніше відобразити їх у руслі народних вірувань, прикмет, легенд, що сприймалося в народній свідомості як об'єктивна реальність. Саме таким в уяві односельчан постає Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік». Біс, чорт — основний персонаж гоголівських «Вечорів...», якого письменник брав із народних оповідей, повір'їв і легенд.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
'''Сюжет твору '''
 +
 
 +
 
Сюжет оповідання простий. Петро Безрідний, наймит козака Коржа, покохав його доньку. Хлопець прагнув одружитися з дівчиною, проте батько вважав такий шлюб нерівним, тому був категорично проти. У стосунки молодих втрутилася нечиста сила. Басаврюк (у першій редакції Бісаврюк) підмовив Петра продати душу дияволові — убити безневинну людину, бо лише так знайде квітку папороті, яка вкаже на місце захованого під землею скарбу. Коли Петро знайшов скарб, то прийшов із ним до Коржа, який дав згоду на одруження. Проте молоді не мали щастя: убивши семирічного брата дівчини, Івася, Петро захворів душевно, молодій жінці стало немилим життя. Через рік Петра наздогнала кара: згорів дім і Петро в ньому, а нещасна жінка пішла в монастир.  
Сюжет оповідання простий. Петро Безрідний, наймит козака Коржа, покохав його доньку. Хлопець прагнув одружитися з дівчиною, проте батько вважав такий шлюб нерівним, тому був категорично проти. У стосунки молодих втрутилася нечиста сила. Басаврюк (у першій редакції Бісаврюк) підмовив Петра продати душу дияволові — убити безневинну людину, бо лише так знайде квітку папороті, яка вкаже на місце захованого під землею скарбу. Коли Петро знайшов скарб, то прийшов із ним до Коржа, який дав згоду на одруження. Проте молоді не мали щастя: убивши семирічного брата дівчини, Івася, Петро захворів душевно, молодій жінці стало немилим життя. Через рік Петра наздогнала кара: згорів дім і Петро в ньому, а нещасна жінка пішла в монастир.  
-
Образна система Образи-персонажі
 
-
Реальні Фантастичні Петро Безрідний, наймит; Терентій Корж, багатий козак; донька Коржа; Івась, син Коржа; рідна тітка дякового діда Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік»; відьма
 
-
У багатовимірному світі романтичної, фантастичної, казкової повісті «Вечір проти Івана Купала» зіткнулися кілька реальних персонажів, головних і другорядних, і два фантастичних образи, Басаврюк і відьма, які кардинально змінили долю людей. «Диявол у людській подобі» підмовив Петра Безрідного продати душу чортові за скарб; погубив Івася, «невинне дитя»; з української красуні, у якої «повненькі щочки були свіжі й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви... що брови — мов чорні шнурочки, ...що волосся її, чорне, як крило ворона, і м'яке, як молодий льон» перетворив на жінку, яку «вже пізнати не можна було. Ані рум'янцю, ані посмішки; знесилилася, зачахла, виплакала ясні очі»; позбавив батька, багатого козака Коржа, двох дітей; а Петро Безрідний, наймит-сирота, збожеволів і згорів у полум'ї, як у пеклі, за свій тяжкий гріх. Гоголівський чорт, як і всякий інший нечистий, призначений виконувати головну свою місію — сіяти зло й підштовхувати людей на грішні вчинки. В оповіданні, напротивагу іншим творам циклу, переважають настрої тривоги й страху. «Україна його "Вечорів на хуторі біля Диканьки" — гротесковий край, де зібрані майже опереточні любовні пари, персонажі народного анекдоту, вертепу, нечиста сила, романтично-містичні й фантастичні образи-символи», — пише літературознавець Т. Гундорова. Моральні мотиви твору  
+
'''Образна система'''
 +
 
 +
Образи-персонажі
 +
 
 +
 
 +
 
 +
{| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 398px; height: 157px;"
 +
|-
 +
| Реальні
 +
| Фантастичні
 +
|-
 +
| Петро Безрідний, наймит; Терентій Корж, багатий козак; донька Коржа; Івась, син Коржа;<br>рідна тітка дякового діда
 +
|
 +
Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік»; відьма
 +
 
 +
|}
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
У багатовимірному світі романтичної, фантастичної, казкової повісті «Вечір проти Івана Купала» зіткнулися кілька реальних персонажів, головних і другорядних, і два фантастичних образи, Басаврюк і відьма, які кардинально змінили долю людей. «Диявол у людській подобі» підмовив Петра Безрідного продати душу чортові за скарб; погубив Івася, «невинне дитя»; з української красуні, у якої «повненькі щочки були свіжі й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви... що брови — мов чорні шнурочки, ...що волосся її, чорне, як крило ворона, і м'яке, як молодий льон» перетворив на жінку, яку «вже пізнати не можна було. Ані рум'янцю, ані посмішки; знесилилася, зачахла, виплакала ясні очі»; позбавив батька, багатого козака Коржа, двох дітей; а Петро Безрідний, наймит-сирота, збожеволів і згорів у полум'ї, як у пеклі, за свій тяжкий гріх.  
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Гоголівський чорт, як і всякий інший нечистий, призначений виконувати головну свою місію — сіяти зло й підштовхувати людей на грішні вчинки. В оповіданні, напротивагу іншим творам циклу, переважають настрої тривоги й страху. «Україна його "Вечорів на хуторі біля Диканьки" — гротесковий край, де зібрані майже опереточні любовні пари, персонажі народного анекдоту, вертепу, нечиста сила, романтично-містичні й фантастичні образи-символи», — пише літературознавець Т. Гундорова.  
 +
 
 +
 
 +
 
 +
'''Моральні мотиви твору'''
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Філософська проблема вибору людини між добром і злом хвилювала світових письменників-романтиків: И. В. Ґете («Фауст»), А. Міцкевича («Пані Твардовська»), В. Жуковського («Громобой»), П. Гулака-Артемовського («Твардовський»). Ця проблема постала й перед головним героєм твору М. Гоголя «Вечір проти Івана Купала» Петром Безрідним.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
«Окрім бісівської сили, що з усіх щілин вилізала й перла на окрему людину й окремі народи, Гоголь несподівано віднайшов ще одне середовище зла людського — любов і красу. Любов трагічна, а краса, за Гоголем, двозначна. Як романтик, він, з одного боку, підносив на п'єдестал краси любов і жінку, а з іншого — глибоко осмислював проблему зла, що веде до смерті», — зазначав В. Яременко. Микола Гоголь написав дидактичний твір про згубну силу золота на людину й показав її зв'язок із «нечистою силою» як метафору злодіяння.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
В оповіданні письменник засуджує відступництво від Божих заповідей та утверджує думку, що немає такому виправдання, що не було б причиною гріхопадіння, — кохання чи потреба в грошах, адже, за словами А. Воронського, «у багатстві, у грошах, скарбах — щось бісівське: вони заманюють, заворожують, спокушають, штовхають на страшні злочини, перетворюють людей на жирну худобу, ненажер позбавляють образу й подоби людської. Речі й гроші здаються інколи живими, рухомими, а люди стають схожими на мертві речі».
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Провідна думка оповідання — дотримання Божого й людського заповіту: збереження чистоти душі й остереження гріха. У творі утверджується думка, що зло в усіх його проявах знайде своє покарання, а найвинахідливіший злочинець не уникне відповідальності. Показовим є порівняння двох творів, де події відбуваються переважно в нічний і вечірній час, твори, у які органічно вплетені улюблені народні свята Івана Купала й Різдво, — «Вечір проти Івана Купала» та «Ніч перед Різдвом».
 +
 
 +
 
 +
 
 +
Вакула, герой твору «Ніч перед Різдвом», як істинно віруюча людина, постійно бореться з темними силами, що прагнуть заволодіти його душею, і перемагає їх. Молодий коваль отримав бажане — «дивовижно гарну» красуню Оксану. Повість «Ніч перед Різдвом» має казкове, ідилічне закінчення: «вродлива молодиця з немовлятком на руках», що стояла перед розмальованою хатою. Хата й хутір, любов і сімейна злагода, мати й дитина — ось ці найвищі цінності, які утверджував Гоголь у повісті. Коли людина не має в серці віри в Бога, то її душею заволодіває диявол, вона здатна на злочин, негідні людини вчинки. Це яскраво змальовано в іншій повісті прозаїка — «Вечір проти Івана Купала».
 +
 
 +
Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М. Гоголя своєрідного колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дали можливість майстру виводити картини дійсності в глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливий ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляє враження на читача, захоплюючи його уяву.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
<br> Демонологія українців — це сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів, нечисту силу — демонів. Демон — умовне позначення тих надприродних персонажів, які не є богами і перебувають на нижчих рівнях у міфологічній системі. Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їхніми уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці. Частина з них є генетичним продовженням і своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно з народними віруваннями, виник раніше, аніж з хаосу утворився світ.
 +
 
-
Філософська проблема вибору людини між добром і злом хвилювала світових письменників-романтиків: И. В. Ґете («Фауст»), А. Міцкевича («Пані Твардовська»), В. Жуковського («Громобой»), П. Гулака-Артемовського («Твардовський»). Ця проблема постала й перед головним героєм твору М. Гоголя «Вечір проти Івана Купала» Петром Безрідним. «Окрім бісівської сили, що з усіх щілин вилізала й перла на окрему людину й окремі народи, Гоголь несподівано віднайшов ще одне середовище зла людського — любов і красу. Любов трагічна, а краса, за Гоголем, двозначна. Як романтик, він, з одного боку, підносив на п'єдестал краси любов і жінку, а з іншого — глибоко осмислював проблему зла, що веде до смерті», — зазначав В. Яременко. Микола Гоголь написав дидактичний твір про згубну силу золота на людину й показав її зв'язок із «нечистою силою» як метафору злодіяння. В оповіданні письменник засуджує відступництво від Божих заповідей та утверджує думку, що немає такому виправдання, що не було б причиною гріхопадіння, — кохання чи потреба в грошах, адже, за словами А. Воронського, «у багатстві, у грошах, скарбах — щось бісівське: вони заманюють, заворожують, спокушають, штовхають на страшні злочини, перетворюють людей на жирну худобу, ненажер позбавляють образу й подоби людської. Речі й гроші здаються інколи живими, рухомими, а люди стають схожими на мертві речі». Провідна думка оповідання — дотримання Божого й людського заповіту: збереження чистоти душі й остереження гріха. У творі утверджується думка, що зло в усіх його проявах знайде своє покарання, а найвинахідливіший злочинець не уникне відповідальності. Показовим є порівняння двох творів, де події відбуваються переважно в нічний і вечірній час, твори, у які органічно вплетені улюблені народні свята Івана Купала й Різдво, — «Вечір проти Івана Купала» та «Ніч перед Різдвом». Вакула, герой твору «Ніч перед Різдвом», як істинно віруюча людина, постійно бореться з темними силами, що прагнуть заволодіти його душею, і перемагає їх. Молодий коваль отримав бажане — «дивовижно гарну» красуню Оксану. Повість «Ніч перед Різдвом» має казкове, ідилічне закінчення: «вродлива молодиця з немовлятком на руках», що стояла перед розмальованою хатою. Хата й хутір, любов і сімейна злагода, мати й дитина — ось ці найвищі цінності, які утверджував Гоголь у повісті. Коли людина не має в серці віри в Бога, то її душею заволодіває диявол, вона здатна на злочин, негідні людини вчинки. Це яскраво змальовано в іншій повісті прозаїка — «Вечір проти Івана Купала». Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М. Гоголя своєрідного колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дали можливість майстру виводити картини дійсності в глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливий ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляє враження на читача, захоплюючи його уяву.
 
-
<br> Демонологія українців — це сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів, нечисту силу — демонів. Демон — умовне позначення тих надприродних персонажів, які не є богами і перебувають на нижчих рівнях у міфологічній системі. Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їхніми уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці. Частина з них є генетичним продовженням і своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно з народними віруваннями, виник раніше, аніж з хаосу утворився світ. Митрополит Іларіон у книжці «Дохристиянські вірування українського народу» писав: «Усякої надприродної сили круг себе первісна людина завжди бачила багато. Сила ця шкодила їй, особливо тому, що вона звичайно невидима, і людина своєчасно не знає, що має робити й звідки чекати лиха. Християнство в надприродні сили внесло певну систему. ...на чолі всіх злих сил став чорт, що тепер зветься дияволом, сатаною чи демоном, і йому помалу підпорядковувалися всі інші сили: володарі хати й природи та шкідники життя — усі вони стали зватися бісами, і всі вони за християнства перейшли в силу злу, нечисту». Вони символізують таємничі надприродні сили, усі недобрі починання на землі (О. Потапенко,М. Дмитренко).  
+
Митрополит Іларіон у книжці «Дохристиянські вірування українського народу» писав: «Усякої надприродної сили круг себе первісна людина завжди бачила багато. Сила ця шкодила їй, особливо тому, що вона звичайно невидима, і людина своєчасно не знає, що має робити й звідки чекати лиха. Християнство в надприродні сили внесло певну систему. ...на чолі всіх злих сил став чорт, що тепер зветься дияволом, сатаною чи демоном, і йому помалу підпорядковувалися всі інші сили: володарі хати й природи та шкідники життя — усі вони стали зватися бісами, і всі вони за християнства перейшли в силу злу, нечисту». Вони символізують таємничі надприродні сили, усі недобрі починання на землі (О. Потапенко,М. Дмитренко).  
<br>  
<br>  

Версия 12:39, 20 февраля 2010

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: Романтична умовність оповідання «Вечір проти Івана Купала». Зміст твору, мотиви, ідея. Зв’язок з «нечистою силою» як метафора злодіяння

«Вечір проти Івана Купала»


Історія написання


У 1830 р. в журналі «Отечественные записки» М. Гоголь опублікував повість під заголовком «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала. Малоросійська повість (з народного переказу), розказана дячком Покровської церкви». У 1831 р. вона була надрукована в першій частині збірника повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» в Петербурзі, які, за словами О. Гончара, є «справді музика його душі, її співучої мрії, це була достойна синівська данина письменника батьківщині». Змалку Микола любив слухати казки, бувальщини з уст бабусі й матері, у зрілому віці він захоплювався піснями бандуристів, з інтересом слухав їхнє виконання дум та історичних пісень. Першим серйозним результатом вивчення українського фольклору стала поява на світ його «Вечорів на хуторі біля Диканьки», з яких широко й повно постає перед читачем його рідна Україна з блискучими гоголівськими описами природи, обрядів, вірувань, праукраїнської міфології.


Оповідач, час, місце подій


Основою циклу повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» є оповіді дяка Покровської церкви в Диканьці Хоми Григоровича про Петра Безрідного і свого діда, коли той був гінцем гетьмана із грамотою до цариці, шукав скарб на зачарованому місці. Про події у творі розповідають два оповідачі: дячок диканської церкви Хома Григорович та його дід. Тут, крім фантастичних, казкових елементів, наявні реалістичні картини життя українського суспільства років «більше ніж сто тому», тобто наприкінці XVIII ст. В оповіданні вказані точні географічні назви, де відбуваються події: «не далі, як за сто кроків від Диканьки» і «на Опішнянській дорозі» і час дії. Батько Петра Безрідного, головного персонажа, перебував на Запоріжжі, ще не зруйнованому Петром І та Катериною II, а дід оповідача захоплено переказував дітворі «про давню старовину, про наїзди запорожців, про ляхів, про молодецькі діла Підкови, Півторакожуха і Сагайдачного». Сам Петрусь збирався «іти в Крим та Туреччину, навоювати золота і з багатством приїхати» назад у село, щоб Корж дозволив одружитися з його дочкою.


Жанр твору


Письменник називає твори зі збірника «Вечори на хуторі біля Диканьки» повістями із цікавим підзаголовком — «Повісті, видані пасічником Рудим Паньком», очевидно, від слова «повіствувати», тобто розказувати. Літературознавці іменують окремі з них оповіданнями, як-от «Вечір проти Івана Купала», тому що твір невеликий за обсягом, має одну сюжетну лінію, події розгортаються за короткий проміжок часу — приблизно впродовж року. Оповідання належить до суто фантастично-трагічних творів (у той час інші з «Вечорів...» — фантастично-комічні, наприклад «Втрачена грамота», «Ніч перед Різдвом») із вкрапленнями реалістичних картин життя. Потрібно зазначити, що М. Гоголь в українській літературі започаткував магічний реалізм (магічний реалізм — неореалізм (новий реалізм), у якому поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового й міфічного, дійсного, натуралістичного та уявного, таємничого. Миколу Гоголя вважають засновником магічного реалізму) як мистецьку течію. Гоголь, як й інші романтики, протиставляє фантастичний і реальний світи. У нього елементи фантастики не сприймаються як вигадка, а навпаки, як справжні події, тому що письменник, змальовуючи потойбічних мешканців, прагне якнайточніше відобразити їх у руслі народних вірувань, прикмет, легенд, що сприймалося в народній свідомості як об'єктивна реальність. Саме таким в уяві односельчан постає Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік». Біс, чорт — основний персонаж гоголівських «Вечорів...», якого письменник брав із народних оповідей, повір'їв і легенд.


Сюжет твору


Сюжет оповідання простий. Петро Безрідний, наймит козака Коржа, покохав його доньку. Хлопець прагнув одружитися з дівчиною, проте батько вважав такий шлюб нерівним, тому був категорично проти. У стосунки молодих втрутилася нечиста сила. Басаврюк (у першій редакції Бісаврюк) підмовив Петра продати душу дияволові — убити безневинну людину, бо лише так знайде квітку папороті, яка вкаже на місце захованого під землею скарбу. Коли Петро знайшов скарб, то прийшов із ним до Коржа, який дав згоду на одруження. Проте молоді не мали щастя: убивши семирічного брата дівчини, Івася, Петро захворів душевно, молодій жінці стало немилим життя. Через рік Петра наздогнала кара: згорів дім і Петро в ньому, а нещасна жінка пішла в монастир.


Образна система

Образи-персонажі


Реальні Фантастичні
Петро Безрідний, наймит; Терентій Корж, багатий козак; донька Коржа; Івась, син Коржа;
рідна тітка дякового діда

Басаврюк, «диявол у людській подобі», «бісівський чоловік»; відьма



У багатовимірному світі романтичної, фантастичної, казкової повісті «Вечір проти Івана Купала» зіткнулися кілька реальних персонажів, головних і другорядних, і два фантастичних образи, Басаврюк і відьма, які кардинально змінили долю людей. «Диявол у людській подобі» підмовив Петра Безрідного продати душу чортові за скарб; погубив Івася, «невинне дитя»; з української красуні, у якої «повненькі щочки були свіжі й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви... що брови — мов чорні шнурочки, ...що волосся її, чорне, як крило ворона, і м'яке, як молодий льон» перетворив на жінку, яку «вже пізнати не можна було. Ані рум'янцю, ані посмішки; знесилилася, зачахла, виплакала ясні очі»; позбавив батька, багатого козака Коржа, двох дітей; а Петро Безрідний, наймит-сирота, збожеволів і згорів у полум'ї, як у пеклі, за свій тяжкий гріх.


Гоголівський чорт, як і всякий інший нечистий, призначений виконувати головну свою місію — сіяти зло й підштовхувати людей на грішні вчинки. В оповіданні, напротивагу іншим творам циклу, переважають настрої тривоги й страху. «Україна його "Вечорів на хуторі біля Диканьки" — гротесковий край, де зібрані майже опереточні любовні пари, персонажі народного анекдоту, вертепу, нечиста сила, романтично-містичні й фантастичні образи-символи», — пише літературознавець Т. Гундорова.


Моральні мотиви твору


Філософська проблема вибору людини між добром і злом хвилювала світових письменників-романтиків: И. В. Ґете («Фауст»), А. Міцкевича («Пані Твардовська»), В. Жуковського («Громобой»), П. Гулака-Артемовського («Твардовський»). Ця проблема постала й перед головним героєм твору М. Гоголя «Вечір проти Івана Купала» Петром Безрідним.


«Окрім бісівської сили, що з усіх щілин вилізала й перла на окрему людину й окремі народи, Гоголь несподівано віднайшов ще одне середовище зла людського — любов і красу. Любов трагічна, а краса, за Гоголем, двозначна. Як романтик, він, з одного боку, підносив на п'єдестал краси любов і жінку, а з іншого — глибоко осмислював проблему зла, що веде до смерті», — зазначав В. Яременко. Микола Гоголь написав дидактичний твір про згубну силу золота на людину й показав її зв'язок із «нечистою силою» як метафору злодіяння.


В оповіданні письменник засуджує відступництво від Божих заповідей та утверджує думку, що немає такому виправдання, що не було б причиною гріхопадіння, — кохання чи потреба в грошах, адже, за словами А. Воронського, «у багатстві, у грошах, скарбах — щось бісівське: вони заманюють, заворожують, спокушають, штовхають на страшні злочини, перетворюють людей на жирну худобу, ненажер позбавляють образу й подоби людської. Речі й гроші здаються інколи живими, рухомими, а люди стають схожими на мертві речі».


Провідна думка оповідання — дотримання Божого й людського заповіту: збереження чистоти душі й остереження гріха. У творі утверджується думка, що зло в усіх його проявах знайде своє покарання, а найвинахідливіший злочинець не уникне відповідальності. Показовим є порівняння двох творів, де події відбуваються переважно в нічний і вечірній час, твори, у які органічно вплетені улюблені народні свята Івана Купала й Різдво, — «Вечір проти Івана Купала» та «Ніч перед Різдвом».


Вакула, герой твору «Ніч перед Різдвом», як істинно віруюча людина, постійно бореться з темними силами, що прагнуть заволодіти його душею, і перемагає їх. Молодий коваль отримав бажане — «дивовижно гарну» красуню Оксану. Повість «Ніч перед Різдвом» має казкове, ідилічне закінчення: «вродлива молодиця з немовлятком на руках», що стояла перед розмальованою хатою. Хата й хутір, любов і сімейна злагода, мати й дитина — ось ці найвищі цінності, які утверджував Гоголь у повісті. Коли людина не має в серці віри в Бога, то її душею заволодіває диявол, вона здатна на злочин, негідні людини вчинки. Це яскраво змальовано в іншій повісті прозаїка — «Вечір проти Івана Купала».

Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М. Гоголя своєрідного колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дали можливість майстру виводити картини дійсності в глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливий ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляє враження на читача, захоплюючи його уяву.



Демонологія українців — це сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів, нечисту силу — демонів. Демон — умовне позначення тих надприродних персонажів, які не є богами і перебувають на нижчих рівнях у міфологічній системі. Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їхніми уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці. Частина з них є генетичним продовженням і своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно з народними віруваннями, виник раніше, аніж з хаосу утворився світ.


Митрополит Іларіон у книжці «Дохристиянські вірування українського народу» писав: «Усякої надприродної сили круг себе первісна людина завжди бачила багато. Сила ця шкодила їй, особливо тому, що вона звичайно невидима, і людина своєчасно не знає, що має робити й звідки чекати лиха. Християнство в надприродні сили внесло певну систему. ...на чолі всіх злих сил став чорт, що тепер зветься дияволом, сатаною чи демоном, і йому помалу підпорядковувалися всі інші сили: володарі хати й природи та шкідники життя — усі вони стали зватися бісами, і всі вони за християнства перейшли в силу злу, нечисту». Вони символізують таємничі надприродні сили, усі недобрі починання на землі (О. Потапенко,М. Дмитренко).



Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас
Надіслано читачами інтернет-сайту

Онлайн бібліотека з конспектами та підручниками для безкоштовного завантаження, уроки з української літератури для 9 класу, домашнє завдання та відповіді на питання

Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.