Тема  “Річки та їх частини”


Мета уроку:
Освітня: ввести нові поняття «річка», «річкова система», «річковий басейн», «гирло», «дельта», «естуарій», «притока». Дати відомості про річкову долину, її формування та будову. З’ясувати причини формування порогів та водоспадів на річках. Навчити учнів визначати за картою географічне положення, напрям течії та найбільші притоки річок,  встановлювати залежність напряму і характеру течії річок від рельєфу.

Виховна: Сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи. Сприяти екологічному вихованню учнів, на основі матеріалу про основні напрямки використання річок людиною та їх наслідки.

Розвиваюча:  Розвивати у школярів інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої географії та інтерактивні форми роботи. Розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння.


Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання:
•    фізична карта півкуль;
•    фізична карта України;
•    атласи школярів;
•    авторська презентація ppt «Річки»;
•    листи опорно-інформаційних схем школярів.


І. Організація класу
ІІ. Актуалізація опорних знань
Питання для обговорення:
1. Що входить до складу вод суходолу?
2. Як зображують водні об’єкти на плані місцевості та географічній карті?
3. Назвіть річки своєї місцевості.
4. Як можна визначити правий і лівий берег річки?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу

П л а н:
1.    Головні частини річки.
2.    Будова річкової долини.
3.    Дельти річок та естуарії.
4.    Характер течії річок.
5.    Практична робота.  Визначення за картою географічного положення, напряму течії та найбільших приток однієї з річкових систем світу (за вибором).
     Знайшовши у лісі невеличкий струмок або джерельце, надто важко уявити, що це може бути початком великої повноводної річки. Відомий український митець Олександр Довженко так згадував про річку свого дитинства Десну: “Річко, моя, життя моє, люблю я воду твою, лагідну та життєдайну... Дивлячись на тебе, стаю я добрим, людяним і щасливим.”
     Річки вкривають земну кулю неначе блакитним павутинням. Вони відіграють велику роль у житті всіх народів. У далекому минулому річки були головними шляхами сполучення. Вздовж берегів річок селилися племена, виникали міста. Об’єднання племен, що мешкали в межах території однієї річки, призвело до утворення князівств і держав.
     Історичні документи та археологічні знахідки свідчать, що ще до існування Київської русі, річки широко використовувалися не лише для внутрішнього й для міждержавного сполучення. Достатньо нагадати про знаменитий шлях “з варяг у греки”, що пролягав від Балтійського до Чорного моря по Дніпру.
     Скільки у світі річок? Про це стало відомо після того, як для складання топографічний карт почали застосовувати аерофотозйомку. Від її всевидющого ока не сховався жодний струмок. Виявилось, що загальна кількість всіх великих і малих, постійних і тимчасових водотоків у світі сягає понад 10 мільйонів! Розглянемо, за якими законами існують та як побудовані річки, чим вони схожі одна на одну та чим відрізняються.

1. Головні частини річки. 
     Річки – це постійні водні потоки, що протікають у створених ними витягнутих зниженнях у рельєфі – річкових долинах. Найдовшою річкою в світі є розташований в Африці Ніл. Його загальна довжина становить 6671 км. Довжину понад 6 тис. км мають також річки Амазонка, Міссісіпі, Янцзи. Найдовшою річкою України є Дніпро.

•    На карті світу в атласі знайдіть названі річки. З’ясуйте, на яких материках вони протікають.
•    Пригадайте, як правильно показують річки на картах.

     Кожна річка починається з витоку. Це може бути болото, озеро, гірський льодовик або вихід на поверхню підземних вод. Місце, де річка впадає в море, озеро чи іншу річку, називають гирлом. Річка майже завжди має притоки. Якщо дивитися вниз за течією річки, то всі більш дрібні річки, які впадають в неї з правого боку називають правими притоками, а ті, що впадають з лівого боку – лівими притоками.

•    На фізичній карті України знайдіть і назвіть приклади найбільших лівих та правих приток Дніпра.

     Річка зі всіма її притоками створює річкову систему. Якщо за умов безхмарної погоди, подивитися з літака на річкову систему, виявляється вона схожа на дерево, в якому основана річка – це стовбур, а її притоки – гілки. Наприклад, річкову систему Дніпра складають понад тисяча річок, що є його притоками.
     Площа суходолу, з якої річка збирає воду, називається басейном річки. Сусідні річкові басейни відокремлені один від одного певними кордонами – вододілами. Зазвичай ними виступають гори, або підвищення рельєфу (поміркуйте, чому саме?).
     Найбільший річковий басейн має Амазонка. Його площа складає понад 7 млн. км2. На цій території можна розмістити майже цілий материк Австралія.
     Всі річки, впадаючи одна в одну, в кінцевому результаті несуть свої води у Світовий океан або в озера. Отже, всі річки суходолу можна розподілити за басейнами чотирьох океанів та басейном внутрішнього стоку. До останнього належать річки, які завершують свій шлях в межах суходолу. Вододілами між басейнами океанів є потужні гірські системи, плоскогір’я та височини.

•    За картою півкуль наведіть приклади річок, що належать до басейнів різних океанів та басейну внутрішнього стоку. 

2.  Будова річкової долини.
     Водний потік річки як справжній будівельник постійно працює. Він несе з собою глину, пісок, гравій, гальку. Руйнуючи та розчинюючи гірські породи в одному місці, та відкладаючи їх в іншому, річка поступово будує свою неповторну долину.
     У швидких та бурхливих річок долини вузькі та мають круті схили. Річки рівнин течуть більш повільно. Петляючи широкою долиною, вони утворюють чисельні завороти – меандри (слово походить від власної назви дуже звивистою річки у Туреччині).
     Долина рівнинних річок має свою будову, основними елементами якої є річище (русло), заплава та надзаплавні тераси. Річищем називають частину річкової долини, якою постійно течуть води річки. Заплава – це та частина річкової долини, яка періодично затоплюється її водами. Тераси (з латинської – земля) утворюються в наслідок тривалої роботи річки та нагадують своєрідні сходинки, що спускаються до її річища. На тераси вода з річки вже ніколи не заходить. Але річкові наноси там присутні. Це свідчить про те, що в минулому річка була значно мілкішою. Тоді тераси були заплавами, а заплава – річищем. Вище надзаплавних терас розташовані корінні береги річки, де її вод ніколи не було.
     Частина твердого матеріалу річка несе вниз за течією, а частину відкладає в річищі, формуючи при цьому піщані пляжі. Під час виходу річки з берегів, вона відкладає родючий мул в межах заплави, в такий спосіб підвищуючи родючість навколишніх земель. Іноді, коли завороти річки розташовані близько, вузький перешийок між ними розмивається й річка вирівнює своє річище.

3. Дельти річок та естуарії.
     Більшість великих річок доносять свої води до морів, океанів чи величезних озер. При цьому біля гирла швидкість течії значно уповільнюється. Тому тут річка відкладає левову частку своїх наносів. Так утворюється дельта – низовинна рівнина в формі трикутника, що нагадує грецьку літеру Δ. На ній річище розгалужується на окремі рукави та протоки, які розрізають створений річкою суходіл на острови. Дельти окремих річок здатні зростати й поступово висуваються в бік моря на значні відстані. Найбільшу дельту сформувала річка Амазонка. Її площа становить близько 100 тис. км2. В межах дельти переважають родючі й сприятливі для землеробства землі. Щедрість дельтових земель слугувала однією з причин розквіту стародавніх держав та цивілізацій. Наприклад, Єгипту в дельті Ніла та Вавилону у низовинах Тигра і Євфрату.

•    На карті світу відшукайте річки, що мають великі дельти.

     Інколи уламковий матеріал, який переносить річка, не затримується в гирлі, а виноситься в море, змушуючи відступати берегову лінію. Щороку річки світу переносять в моря та океани таку кількість гірських порід, що за 10 млн. років вони здатні знести у Світовий океан весь суходіл, який виступає над рівнем моря. Наприклад річки, що впадають в Азовське море  поступово зробили колись глибоку Таганрозьку затоку настільки мілкою, що нині вона не доступна для судноплавства.
     Там де гирло річок затоплюється водами океану, виникають естуарії (з латинської – затоплені гирла) – лійкоподібні розширені в бік моря гирла річок. Найвідоміший естуарій Ла-Плата виник на річці Парана у Південній Америці. Різновидом естуарію є лиман (з грецької – гавань, бухта). Наприклад, в Україні Дніпровський лиман.

4. Характер течії річок.
     За характером течії розрізняють річки гірські та рівнинні. Гірські річки мають значну швидкість течії. Рівнинні – течуть набагато повільніше. Більшість річок беруть початок в горах, а завершують свій шлях на рівнинній частині суходолу. Тому вони мають мішаний гірсько-рівнинний характер течії.
     Якщо поперек річища розташовані почергово смуги твердої та м’якої породи, річка з часом розмиває більш м’яку породу. Так утворюються гребні з твердої породи – пороги. Вони завжди створюють небезпеку і перешкоджають судноплавству. Раніше Дніпро у нижній течії славився своїми могутніми порогами. З будівництвом греблі Дніпрогесу вони були затоплені, після чого значна річкова ділянка стала доступною для кораблів.
     Там, де на шляху річки зустрічається виступ з твердих гірських порід, утворюється водоспад. Падаючи з певної висоти, вода поглиблює виїмку біля основи сходинки, утворюючи підводну яму. Найвищий водоспад в світі – Анхель, розташований у басейні річки Оріноко у Південній Америці. Його висота 1054 м! Ніагарський водоспад, що сформувався на однойменній річці у Північній Америці, є найгучнішим в світі. Шум падіння його води можна почути на відстані 20 км! Найширший водоспад в світі – Вікторія на річці Замбезі в Африці. Ширина його уступу сягає 1800 м, а висота падіння води – 120 м.

•    З’ясуйте, як позначають водоспади на карті.
•    Відшукайте згадані водоспади на карті світу в атласі.
•    Поміркуйте, де й чому в Україні зустрічаються водоспади?

5. Практична робота.  Визначення за картою географічного положення, напряму течії та найбільших приток однієї з річкових систем світу (за вибором).
Мета: за картою навчитися визначати географічне положення, напрям течії та найбільші притоки річки.
    Використання карт: фізична карта півкуль.
   Завдання:
1.    На карті півкуль відшукайте вказані річки:
І варіант: Амазонка; ІІ варіант:  Ніл; ІІІ варіант: Міссісіпі; ІV варіант: Дніпро.
2.    Складіть опис річки за типовим планом у формі таблиці.
Характеристика  річки
План характеристики    Опис річки
1.    Географічне положення:
    на якому материку протікає
    басейн Океану   
2.    Географічне положення:
   місце витоку
    куди впадає
    напрям течії
    характер течії
    (гірський чи рівнинний)
    наявність водоспадів   
3.    Найбільші притоки:
   праві
   ліві   

ІV. Узагальнення та корекція знань з вивченої теми

Висновки:
•    Річка – природний водний потік, що протікає в зниженні рельєфу, створеному її рухом.
•    Головними частинами річки є: витік, гирло, притоки. Річка з усіма її притока утворює річкову систему. Річкові басейни розмежовані вододілами.
•    Основними елементами річкової долини виступають: річище (русло), заплава, тераси. В гирлі річок можуть утворюватися дельти.
•    За характером течії річки поділяють на гірські та рівнинні. Залежно від складу гірських порід, якими протікає річка, в її річищі можуть утворюватися пороги й водоспади.
Запитання та завдання для усного контролю знань:
1.    Що таке річка?
2.    Назвіть головні частини річки та дайте їм визначення.
3.    Які ви знаєте елементи річкової долини?
4.    Покажіть на карті найбільші річки світу, України.
5.    Яку роботу виконують річки?
6.    Що таке дельта? Як вона утворюється?
7.    Порівняйте між собою пороги й водоспади.
8.    Спробуйте пояснити, чому в Україні не існує потужних водоспадів.

V.  Домашнє завдання.
Повторити матеріал з використанням графічного конспекту (шпаргалки).