KNOWLEDGE HYPERMARKET


Тема 4. Чарівні казки
 
(1 промежуточная версия не показана)
Строка 1: Строка 1:
-
''' ЧАРІВНІ КАЗКИ'''
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Українська література|Українська література]]&gt;&gt;[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]&gt;&gt;Українська література: Чарівні казки.'''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок, на Тему, Чарівні казки</metakeywords>
-
<metakeywords>українська література, 3 клас, Тема 4. Чарівні казки.</metakeywords>У 2 класі ти читав казки про тварин. Тепер пропонуємо тобі поринути у світ чарівних ка¬зок, їх герої мають надзвичайну силу, а за допомогою чарів відбуваються дивовижні перетворення.
+
'''&nbsp;ЧАРІВНІ КАЗКИ'''
-
<br>Читати казки треба розповідним тоном, наспівно передаючи віршовані повтори. З особливою, таємничою, інтонацією потрібно читати зачин.<br><br>* * *<br>Казка — вигадка, та в ній —<br>в шкаралупі золотій —<br>зерня сховане смачне.<br>Хто дістане, той почне<br>думу думать про життя,<br>збудить в серці почуття,<br>мов торкнеться до вогню —<br>вийде сміло на борню<br>за добро і проти зла!<br>В казці — сила немала...<br>Валентин Бичко<br><br>КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА<br><br>''Українська народна казка''
+
<br>У 2 класі ти читав казки про тварин. Тепер пропонуємо тобі поринути у світ чарівних ка¬зок, їх герої мають надзвичайну силу, а за допомогою чарів відбуваються дивовижні перетворення.  
-
<br>Колись був у Києві князь. І був коло Києва змій. Щороку посилали цьому змієві дань: давали або молодого парубка, або дівчину^ Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робити,— коли да¬вали городяни, треба і князеві давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От во¬на раз до нього підлестилась та й питається:
+
<br><br>Читати казки треба розповідним тоном, наспівно передаючи віршовані повтори. З особливою, таємничою, інтонацією потрібно читати зачин.<br><br>* * *<br>Казка — вигадка, та в ній —<br>в шкаралупі золотій —<br>зерня сховане смачне.<br>Хто дістане, той почне<br>думу думать про життя,<br>збудить в серці почуття,<br>мов торкнеться до вогню —<br>вийде сміло на борню<br>за добро і проти зла!<br>В казці — сила немала...<br>Валентин Бичко<br><br>КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА<br><br>''Українська народна казка''
-
<br>— Чи є,— каже,— на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?<br>— Є,— каже,— такий у Києві над Дніпром. Як затопить у хаті, то дим аж під небеса стелиться, а як<br><br>вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою в Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них — чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.
+
<br><br>Колись був у Києві князь. І був коло Києва змій. Щороку посилали цьому змієві дань: давали або молодого парубка, або дівчину^ Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робити,— коли да¬вали городяни, треба і князеві давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От во¬на раз до нього підлестилась та й питається:
-
<br>Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька діста¬тись. А при ній не було ні душі,— тільки один голу¬бок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі написала до отця:
+
<br><br>— Чи є,— каже,— на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?<br>Є,— каже,— такий у Києві над Дніпром. Як затопить у хаті, то дим аж під небеса стелиться, а як<br><br>вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою в Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них — чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.
-
<br>— Отак і так,— пише,— у вас, батенько, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі. Благайте його, панотченьку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово!
+
<br><br>Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька діста¬тись. А при ній не було ні душі,— тільки один голу¬бок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі написала до отця:
-
<br>Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й полетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по подвір'ю та й побачили голуба.
+
<br><br>— Отак і так,— пише,— у вас, батенько, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі. Благайте його, панотченьку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово!
-
<br>— Татусю, татусю! — кажуть.— Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів?<br>Князь спершу зрадів, а далі подумав та й засумував:
+
<br><br>Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й полетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по подвір'ю та й побачили голуба.
-
<br>— Це ж уже проклятий змій загубив, видно, мою дитину!
+
<br><br>— Татусю, татусю! — кажуть.— Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів?<br>Князь спершу зрадів, а далі подумав та й засумував:
-
<br>А далі поманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж доч¬ка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину:<br>— Чи є у вас такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?
+
<br><br>— Це ж уже проклятий змій загубив, видно, мою дитину!
-
<br>— Є, князю. Живе над Дніпром.
+
<br><br>А далі поманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж доч¬ка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину:<br>— Чи є у вас такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?
-
<br>— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?<br>Ото сяк-так порадились та й послали до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як<br><br>стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:<br>— Ну, це уже для вас зроблю. Пішов до князя.
+
<br><br>— Є, князю. Живе над Дніпром.  
-
<br>— Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!<br>Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів* десять, та й пішов до змія.<br>А змій йому й каже:
+
<br><br>— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?<br>Ото сяк-так порадились та й послали до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як<br><br>стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:<br>— Ну, це уже для вас зроблю. Пішов до князя.
-
<br>— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?<br>— Де вже миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим!<br>От і почали вони битися аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли і вирве. А Кирило його здоровенною<br>булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить,— так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб охоло¬дитися трохи, то Кожум'яка вже й обмотався коноплями та смолою добре обсмолився. Ото вискакує змій з води і що розженеться проти Кожум'яки, то він йо¬го булавою луп та луп, аж луна йде!
+
<br><br>— Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!<br>Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів* десять, та й пішов до змія.<br>А змій йому й каже:
-
<br>Бились-бились, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще краще, як коваль леміш* у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.<br>А по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка бу-бух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками.<br>От так Кирило! От так Кожум'яка!<br>От Кирило, вбивши змія, визволив князівну й відвів князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати.<br>І вже з того часу й почало зватися те урочище, де він жив, Кожум'яками.<br><br><br>Пуд міра ваги, близько 16 кг.&nbsp;<br>Леміш — частина плуга.<br><br>У які часи відбуваються події, описані у казці?<br>Чому Кирило погодився битися із змієм?<br>Прочитай рядки казки, які показують силу і мужність<br>богатиря.<br><br><u>Попрацюйте разом! У якій частині казки передано найбільшу напругу бою? Як це відтворено на малюнку? Знайдіть у казці зачин, основну частину, кінцівку. Підго¬туйтеся стисло переказати казку.<br>Які слова з тексту засвідчують, що це чарівна казка? До слів поцупить, злинув, благайте доберіть слова, близькі за значенням.</u><br><br>Прислів'я&nbsp;<br>Чия відвага, того й перемога.<br><br>КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА
+
<br><br>— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?<br>— Де вже миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим!<br>От і почали вони битися аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли і вирве. А Кирило його здоровенною<br>булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить,— так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб охоло¬дитися трохи, то Кожум'яка вже й обмотався коноплями та смолою добре обсмолився. Ото вискакує змій з води і що розженеться проти Кожум'яки, то він йо¬го булавою луп та луп, аж луна йде!
-
<br>''Українська народна казка''
+
<br><br>Бились-бились, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще краще, як коваль леміш* у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.<br>А по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бу-бух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками.<br>От так Кирило! От так Кожум'яка!<br>От Кирило, вбивши змія, визволив князівну й відвів князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати.<br>І вже з того часу й почало зватися те урочище, де він жив, Кожум'яками.<br><br><br>Пуд — міра ваги, близько 16 кг.&nbsp;<br>Леміш — частина плуга.<br><br>У які часи відбуваються події, описані у казці?<br>Чому Кирило погодився битися із змієм?<br>Прочитай рядки казки, які показують силу і мужність<br>богатиря.<br><br><u>Попрацюйте разом! У якій частині казки передано найбільшу напругу бою? Як це відтворено на малюнку? Знайдіть у казці зачин, основну частину, кінцівку. Підго¬туйтеся стисло переказати казку.<br>Які слова з тексту засвідчують, що це чарівна казка? До слів поцупить, злинув, благайте доберіть слова, близькі за значенням.</u><br><br>Прислів'я&nbsp;<br>Чия відвага, того й перемога.<br><br>КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА
-
<br>Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:<br>— Ходім, бабо, в ліс по грибки!
+
<br><br>''Українська народна казка''
-
<br>От пішли. Бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От баба і каже дідові:<br>— Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:<br>— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.<br>Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка пе¬реломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додо¬му, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.<br>Вертаються, аж дивляться, а в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:<br>— Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.<br>Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому, аж у них і вареники зварені, і почи-ночок* стоїть на віконці.<br>Вони знову до сусідів:<br>— Чи не бачили кого? Кажуть:<br>— Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така, кажуть, гарна, тільки трошки кривенька.<br>От дід і баба думали-думали: «Хто б це був?» — ніяк не вгадають. А далі баба дідові каже:<br>— Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо вигля¬дати, хто до нас понесе воду.<br>Так і зробили.
+
<br><br>Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:<br>— Ходім, бабо, в ліс по грибки!
-
<br>Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна, тільки що кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату, дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули в піч, воно там і згоріло.<br>Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка — аж гніздечка немає. Вона тоді як заплаче. Дід і баба до неї кажуть:<br>— Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину.<br>А дівчина каже:<br>— Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер,— каже,— не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку*А" й ве¬ретенце*, я піду від вас.<br>Дід і баба плачуть, просять її зостатися, вона не схотіла.<br>От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,<br>&nbsp;на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,&nbsp;<br>нехай летить з нами!<br><br>А дівчина їм відказує:<br><br>Не полечу з вами:&nbsp;<br>як була я в лужку,&nbsp;<br>виломила ніжку,&nbsp;<br>а ви полинули,&nbsp;<br>мене покинули!<br>От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі. Коли летить другий табуночок, і ці теж:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,&nbsp;<br>на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,<br>&nbsp;нехай летить з нами!<br><br>А дівчина їм відказує:<br><br>Не полечу з вами:&nbsp;<br>як була я в лужку,&nbsp;<br>виломила ніжку,&nbsp;<br>а ви полинули,&nbsp;<br>мене покинули!<br><br>Коли ж летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,&nbsp;<br>на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,&nbsp;<br>нехай летить з нами.<br><br>Скинули їй по пір'ячку, дівчина увертілася в пір'ячко, зробилась качечкою і полетіла з табунчиком. А дід і баба знов зостались самі.<br><br>Починочок від починок — пряжа, намотана на веретено.<br><br>Кужілочка від кужілка — частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.&nbsp;<br><br>Веретенце — від веретено — дерев'яний пристрій для ручного прядіння.<br><br><u>Попрацюйте разом! Прочитайте казку. З чого дивувалися дід з бабою? Що вони згодом з'ясували? Чому дівчина не схотіла більше в них залишатися? Що у цій казці схвалюється, а що — засуджується? Знайдіть у казці повтори. Як ви вважаєте, з якою метою їх ужито? З якою інтонацією їх треба читати? Простежте, які ознаки чарівності є у цій казці. Хто є головним героєм казки?<br>Розгляньте малюнки. Підготуйте за ними стислу розповідь.<br><br></u>Загадка<br>&nbsp; Плавала, купалася, сухенькою зосталася.<br><br>Прислів'я<br>За добро добром платять.
+
<br><br>От пішли. Бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От баба і каже дідові:<br>— Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:<br>— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.<br>Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка пе¬реломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додо¬му, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.<br>Вертаються, аж дивляться, а в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:<br>— Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.<br>Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому, аж у них і вареники зварені, і почи-ночок* стоїть на віконці.<br>Вони знову до сусідів:<br>— Чи не бачили кого? Кажуть:<br>— Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така, кажуть, гарна, тільки трошки кривенька.<br>От дід і баба думали-думали: «Хто б це був?» ніяк не вгадають. А далі баба дідові каже:<br>— Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо вигля¬дати, хто до нас понесе воду.<br>Так і зробили.  
-
<br>
+
<br><br>Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна, тільки що кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату, дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули в піч, воно там і згоріло.<br>Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка — аж гніздечка немає. Вона тоді як заплаче. Дід і баба до неї кажуть:<br>— Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину.<br>А дівчина каже:<br>— Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер,— каже,— не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку*А" й ве¬ретенце*, я піду від вас.<br>Дід і баба плачуть, просять її зостатися, вона не схотіла.<br>От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,<br>&nbsp;на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,&nbsp;<br>нехай летить з нами!<br><br>А дівчина їм відказує:<br><br>Не полечу з вами:&nbsp;<br>як була я в лужку,&nbsp;<br>виломила ніжку,&nbsp;<br>а ви полинули,&nbsp;<br>мене покинули!<br>От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі. Коли летить другий табуночок, і ці теж:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,&nbsp;<br>на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,<br>&nbsp;нехай летить з нами!<br><br>А дівчина їм відказує:<br><br>Не полечу з вами:&nbsp;<br>як була я в лужку,&nbsp;<br>виломила ніжку,&nbsp;<br>а ви полинули,&nbsp;<br>мене покинули!<br><br>Коли ж летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:<br><br>Онде наша іва,&nbsp;<br>онде наша діва,&nbsp;<br>на метеному дворці,&nbsp;<br>на тесаному стовпці.<br>Кужілочка шумить,&nbsp;<br>веретенце дзвенить.&nbsp;<br>Скиньмо по пір'ячку,&nbsp;<br>нехай летить з нами.<br><br>Скинули їй по пір'ячку, дівчина увертілася в пір'ячко, зробилась качечкою і полетіла з табунчиком. А дід і баба знов зостались самі.<br><br>Починочок — від починок — пряжа, намотана на веретено.<br><br>Кужілочка — від кужілка — частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.&nbsp;<br><br>Веретенце — від веретено — дерев'яний пристрій для ручного прядіння.<br><br><u>Попрацюйте разом! Прочитайте казку. З чого дивувалися дід з бабою? Що вони згодом з'ясували? Чому дівчина не схотіла більше в них залишатися? Що у цій казці схвалюється, а що — засуджується? Знайдіть у казці повтори. Як ви вважаєте, з якою метою їх ужито? З якою інтонацією їх треба читати? Простежте, які ознаки чарівності є у цій казці. Хто є головним героєм казки?<br>Розгляньте малюнки. Підготуйте за ними стислу розповідь.<br><br></u>Загадка<br>&nbsp; Плавала, купалася, сухенькою зосталася.<br><br>Прислів'я<br>За добро добром платять.
-
<br>КОБИЛЯЧА ГОЛОВА
+
<br><br>
-
<br>''Українська народна казка''<br>Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не вмію, сказала б небилиці — так багато плутаниці.<br>Ну, казки, хоч не вміючи, а треба сказать.<br>Були собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвітки* прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту.<br>Ну, баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до Діда:<br>— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!<br>От дід — нічого робить — і повів. Веде та й веде, та завів її в ліс — аж там стоїть ха¬та пуста.<br>Він її у ту хату й увів.<br>— Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець нарубаю. Та й пішов.<br>Прив'язав колодочку до віконечка, а сам подався додому.<br>То оце вітер війне, а колодочка — стук-стук, стук-стук!<br>А дівчина:<br>— Це ж мій батечко дрівця рубає!<br>Сидить вона собі, шиє та й не вийде подивитися, що воно стука.<br>Аж ось уже стала й ніч.<br>Коли це — стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.<br>— Дівко, дівко, одчини! Вона й одчинила.<br>— Дівко, дівко, пересади через поріг! Вона й пересадила.<br>— Дівко, дівко, дай вечерять! Вона й вечерять дала.<br>— Дівко, дівко, постели. Вона й послала.<br><br>— Дівко, дівко,— просить,— положи мене спать! Вона й поклала.<br>— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!<br>Вона заглянула, а там — і лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.<br>От як виглянула в праве вухо — й така стала гарна!<br>Згодом вийшла вона заміж за хорошого парубка, і живуть собі гарно.<br>Діждалися свята, вона й каже до свого чоловіка:<br>— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.<br>— То й поїдьмо,— каже чоловік. Поїхали.<br>От як приїхали, а мачуха аж перелякалась, як по¬бачила, що вона така стала, та й каже дідові:<br>— Поведи та й поведи мою дочку, куди свою водив! Він узяв та й повів.<br>Веде та й веде — коли ліс, а в лісі пуста хата стоїть. Він взяв та туди її й завів:<br>— Отут тобі, дочко, жить! Та й пішов собі.<br>А вона досиділа аж до вечора, коли це стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.<br>— Дівко, дівко, одчини! А вона:<br>— Не велика пані, сама одчиниш. Вона й одчинила.<br>— Дівко, дівко, пересади через поріг.<br>— Не велика пані, сама перелізеш! Вона й перелізла.<br>— Дівко, дівко, дай вечерять.<br>— Не велика пані, й сама візьмеш! Вона й повечеряла.<br>— Дівко, дівко, постели спать.<br>— Не велика пані, й сама постелиш.<br>— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь.<br>Вона й заглянула. А там — самий ліс, такий густий<br><br>та темний — оком не проглянеш. Тут де не взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.<br>От, а в діда була собачка маленька. То оце вона лежить на призьбі та:<br>— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!<br>То баба:<br>— А, капосна собака, як дражниться!<br>Та піде й прожене собачку з призьби і поб'є. То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:<br>— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!<br>От баба й каже дідові:<br>— Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що твоя дочка приїздить у гості, а моєї і слуху не чуть.<br>Дід і пішов довідатися.<br>Коли приходить він туди — аж тільки хата пуста в лісі стоїть.<br><br>Плутаниці, зненавиділа, призьбі, дражниться.<br><br>Досвітки — зібрання молоді для розваг і роботи.<br><br>П<u>опрацюйте разом! Прочитайте перші три речення казки. Пригадайте, чи траплявся вам раніше та¬кий початок. З якою інтонацією його слід читати? Якими зображено в казці бабину і дідову дочок? А бабу і діда? Свої міркування підтверджуйте рядками з тексту. Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свою думку. Що в ній схвалюється, а що — засуджується? Повправляйтесь у виразному читанні діалогів.<br><br></u><br>О.Я.Савченко. Читанка 3 клас<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сату
+
<br><br>КОБИЛЯЧА ГОЛОВА
 +
<br><br>''Українська народна казка''<br>Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не вмію, сказала б небилиці — так багато плутаниці.<br>Ну, казки, хоч не вміючи, а треба сказать.<br>Були собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвітки* прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту.<br>Ну, баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до Діда:<br>— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!<br>От дід — нічого робить — і повів. Веде та й веде, та завів її в ліс — аж там стоїть ха¬та пуста.<br>Він її у ту хату й увів.<br>— Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець нарубаю. Та й пішов.<br>Прив'язав колодочку до віконечка, а сам подався додому.<br>То оце вітер війне, а колодочка — стук-стук, стук-стук!<br>А дівчина:<br>— Це ж мій батечко дрівця рубає!<br>Сидить вона собі, шиє та й не вийде подивитися, що воно стука.<br>Аж ось уже стала й ніч.<br>Коли це — стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.<br>— Дівко, дівко, одчини! Вона й одчинила.<br>— Дівко, дівко, пересади через поріг! Вона й пересадила.<br>— Дівко, дівко, дай вечерять! Вона й вечерять дала.<br>— Дівко, дівко, постели. Вона й послала.<br><br>— Дівко, дівко,— просить,— положи мене спать! Вона й поклала.<br>— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!<br>Вона заглянула, а там — і лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.<br>От як виглянула в праве вухо — й така стала гарна!<br>Згодом вийшла вона заміж за хорошого парубка, і живуть собі гарно.<br>Діждалися свята, вона й каже до свого чоловіка:<br>— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.<br>— То й поїдьмо,— каже чоловік. Поїхали.<br>От як приїхали, а мачуха аж перелякалась, як по¬бачила, що вона така стала, та й каже дідові:<br>— Поведи та й поведи мою дочку, куди свою водив! Він узяв та й повів.<br>Веде та й веде — коли ліс, а в лісі пуста хата стоїть. Він взяв та туди її й завів:<br>— Отут тобі, дочко, жить! Та й пішов собі.<br>А вона досиділа аж до вечора, коли це стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.<br>— Дівко, дівко, одчини! А вона:<br>— Не велика пані, сама одчиниш. Вона й одчинила.<br>— Дівко, дівко, пересади через поріг.<br>— Не велика пані, сама перелізеш! Вона й перелізла.<br>— Дівко, дівко, дай вечерять.<br>— Не велика пані, й сама візьмеш! Вона й повечеряла.<br>— Дівко, дівко, постели спать.<br>— Не велика пані, й сама постелиш.<br>— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь.<br>Вона й заглянула. А там — самий ліс, такий густий<br><br>та темний — оком не проглянеш. Тут де не взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.<br>От, а в діда була собачка маленька. То оце вона лежить на призьбі та:<br>— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!<br>То баба:<br>— А, капосна собака, як дражниться!<br>Та піде й прожене собачку з призьби і поб'є. То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:<br>— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!<br>От баба й каже дідові:<br>— Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що твоя дочка приїздить у гості, а моєї і слуху не чуть.<br>Дід і пішов довідатися.<br>Коли приходить він туди — аж тільки хата пуста в лісі стоїть.<br><br>Плутаниці, зненавиділа, призьбі, дражниться.<br><br>Досвітки — зібрання молоді для розваг і роботи.<br><br>П<u>опрацюйте разом! Прочитайте перші три речення казки. Пригадайте, чи траплявся вам раніше та¬кий початок. З якою інтонацією його слід читати? Якими зображено в казці бабину і дідову дочок? А бабу і діда? Свої міркування підтверджуйте рядками з тексту. Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свою думку. Що в ній схвалюється, а що — засуджується? Повправляйтесь у виразному читанні діалогів.<br><br></u><br>О.Я.Савченко. Читанка 3 клас<br><br>Надіслано читачами з інтернет-сату
 +
<br><sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Реферати]] української літератури, домашня робота, підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн. [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Конспекти]], шкільний план, відкритий урок з української літератури</sub>
 +
<br>
-
  акселеративні методи на уроці                        [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
+
'''<u>Зміст уроку</u>'''
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас           [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас                    
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи                                          [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку  
-
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації                          [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
-
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати            [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення                                [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання
-
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання                                    [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
+
-
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді)              [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
+
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)   [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
+
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам                                [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ
+
   
   
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]                                     [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
+
'''<u>Практика</u>'''
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці                        [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології                              [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік                              [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми                                  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси                                              [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
+
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення]                          [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
+
'''<u>Ілюстрації</u>'''
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку                                      [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації                              [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
+
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
-
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми                                   [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими
+
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 +
 +
'''<u>Доповнення</u>'''
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті  
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів                         
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше
 +
 +
'''<u>Тільки для вчителів</u>'''
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки]
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації
 +
  [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
 +
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
 +
 
 +
 
 +
 
 +
<br><br><br><br><br><br><br><br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
-
<br> <br><br><br><br><br><br>
+
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
-
<br><br>
+

Текущая версия на 14:09, 29 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Чарівні казки.

 ЧАРІВНІ КАЗКИ


У 2 класі ти читав казки про тварин. Тепер пропонуємо тобі поринути у світ чарівних ка¬зок, їх герої мають надзвичайну силу, а за допомогою чарів відбуваються дивовижні перетворення.



Читати казки треба розповідним тоном, наспівно передаючи віршовані повтори. З особливою, таємничою, інтонацією потрібно читати зачин.

* * *
Казка — вигадка, та в ній —
в шкаралупі золотій —
зерня сховане смачне.
Хто дістане, той почне
думу думать про життя,
збудить в серці почуття,
мов торкнеться до вогню —
вийде сміло на борню
за добро і проти зла!
В казці — сила немала...
Валентин Бичко

КИРИЛО КОЖУМ'ЯКА

Українська народна казка



Колись був у Києві князь. І був коло Києва змій. Щороку посилали цьому змієві дань: давали або молодого парубка, або дівчину^ Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робити,— коли да¬вали городяни, треба і князеві давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От во¬на раз до нього підлестилась та й питається:



— Чи є,— каже,— на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?
— Є,— каже,— такий у Києві над Дніпром. Як затопить у хаті, то дим аж під небеса стелиться, а як

вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою в Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них — чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з кожами трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.



Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька діста¬тись. А при ній не було ні душі,— тільки один голу¬бок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі написала до отця:



— Отак і так,— пише,— у вас, батенько, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі. Благайте його, панотченьку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово!



Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й полетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по подвір'ю та й побачили голуба.



— Татусю, татусю! — кажуть.— Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів?
Князь спершу зрадів, а далі подумав та й засумував:



— Це ж уже проклятий змій загубив, видно, мою дитину!



А далі поманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж доч¬ка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину:
— Чи є у вас такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?



— Є, князю. Живе над Дніпром.



— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?
Ото сяк-так порадились та й послали до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як

стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:
— Ну, це уже для вас зроблю. Пішов до князя.



— Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!
Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів* десять, та й пішов до змія.
А змій йому й каже:



— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?
— Де вже миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим!
От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли і вирве. А Кирило його здоровенною
булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить,— так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб охоло¬дитися трохи, то Кожум'яка вже й обмотався коноплями та смолою добре обсмолився. Ото вискакує змій з води і що розженеться проти Кожум'яки, то він йо¬го булавою луп та луп, аж луна йде!



Бились-бились, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще краще, як коваль леміш* у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.
А по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бу-бух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками.
От так Кирило! От так Кожум'яка!
От Кирило, вбивши змія, визволив князівну й відвів князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати.
І вже з того часу й почало зватися те урочище, де він жив, Кожум'яками.


Пуд — міра ваги, близько 16 кг. 
Леміш — частина плуга.

У які часи відбуваються події, описані у казці?
Чому Кирило погодився битися із змієм?
Прочитай рядки казки, які показують силу і мужність
богатиря.

Попрацюйте разом! У якій частині казки передано найбільшу напругу бою? Як це відтворено на малюнку? Знайдіть у казці зачин, основну частину, кінцівку. Підго¬туйтеся стисло переказати казку.
Які слова з тексту засвідчують, що це чарівна казка? До слів поцупить, злинув, благайте доберіть слова, близькі за значенням.


Прислів'я 
Чия відвага, того й перемога.

КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА



Українська народна казка



Були собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:
— Ходім, бабо, в ліс по грибки!



От пішли. Бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От баба і каже дідові:
— Дивись, діду, яка гарна качечка! А дід каже:
— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка пе¬реломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додо¬му, зробили їй гніздечко, обложили його пір'ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, а в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
— Хто це? Хто це? Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому, аж у них і вареники зварені, і почи-ночок* стоїть на віконці.
Вони знову до сусідів:
— Чи не бачили кого? Кажуть:
— Бачили якусь дівчину, від криниці воду несла. Така, кажуть, гарна, тільки трошки кривенька.
От дід і баба думали-думали: «Хто б це був?» — ніяк не вгадають. А далі баба дідові каже:
— Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо вигля¬дати, хто до нас понесе воду.
Так і зробили.



Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна, тільки що кривенька трошки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату, дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір'ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й укинули в піч, воно там і згоріло.
Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка — аж гніздечка немає. Вона тоді як заплаче. Дід і баба до неї кажуть:
— Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну дитину.
А дівчина каже:
— Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною, а тепер,— каже,— не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку*А" й ве¬ретенце*, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися, вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:

Онде наша іва, 
онде наша діва,
 на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку, 
нехай летить з нами!

А дівчина їм відказує:

Не полечу з вами: 
як була я в лужку, 
виломила ніжку, 
а ви полинули, 
мене покинули!
От вони їй скинули по пір'ячку, а самі полетіли далі. Коли летить другий табуночок, і ці теж:

Онде наша іва, 
онде наша діва, 
на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку,
 нехай летить з нами!

А дівчина їм відказує:

Не полечу з вами: 
як була я в лужку, 
виломила ніжку, 
а ви полинули, 
мене покинули!

Коли ж летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:

Онде наша іва, 
онде наша діва, 
на метеному дворці, 
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить, 
веретенце дзвенить. 
Скиньмо по пір'ячку, 
нехай летить з нами.

Скинули їй по пір'ячку, дівчина увертілася в пір'ячко, зробилась качечкою і полетіла з табунчиком. А дід і баба знов зостались самі.

Починочок — від починок — пряжа, намотана на веретено.

Кужілочка — від кужілка — частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. 

Веретенце — від веретено — дерев'яний пристрій для ручного прядіння.

Попрацюйте разом! Прочитайте казку. З чого дивувалися дід з бабою? Що вони згодом з'ясували? Чому дівчина не схотіла більше в них залишатися? Що у цій казці схвалюється, а що — засуджується? Знайдіть у казці повтори. Як ви вважаєте, з якою метою їх ужито? З якою інтонацією їх треба читати? Простежте, які ознаки чарівності є у цій казці. Хто є головним героєм казки?
Розгляньте малюнки. Підготуйте за ними стислу розповідь.

Загадка
  Плавала, купалася, сухенькою зосталася.

Прислів'я
За добро добром платять.





КОБИЛЯЧА ГОЛОВА



Українська народна казка
Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не вмію, сказала б небилиці — так багато плутаниці.
Ну, казки, хоч не вміючи, а треба сказать.
Були собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвітки* прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийдуть додому, то ще й обмовить ту.
Ну, баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до Діда:
— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб вона в нас дурно хліба не їла!
От дід — нічого робить — і повів. Веде та й веде, та завів її в ліс — аж там стоїть ха¬та пуста.
Він її у ту хату й увів.
— Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець нарубаю. Та й пішов.
Прив'язав колодочку до віконечка, а сам подався додому.
То оце вітер війне, а колодочка — стук-стук, стук-стук!
А дівчина:
— Це ж мій батечко дрівця рубає!
Сидить вона собі, шиє та й не вийде подивитися, що воно стука.
Аж ось уже стала й ніч.
Коли це — стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.
— Дівко, дівко, одчини! Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг! Вона й пересадила.
— Дівко, дівко, дай вечерять! Вона й вечерять дала.
— Дівко, дівко, постели. Вона й послала.

— Дівко, дівко,— просить,— положи мене спать! Вона й поклала.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!
Вона заглянула, а там — і лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.
От як виглянула в праве вухо — й така стала гарна!
Згодом вийшла вона заміж за хорошого парубка, і живуть собі гарно.
Діждалися свята, вона й каже до свого чоловіка:
— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.
— То й поїдьмо,— каже чоловік. Поїхали.
От як приїхали, а мачуха аж перелякалась, як по¬бачила, що вона така стала, та й каже дідові:
— Поведи та й поведи мою дочку, куди свою водив! Він узяв та й повів.
Веде та й веде — коли ліс, а в лісі пуста хата стоїть. Він взяв та туди її й завів:
— Отут тобі, дочко, жить! Та й пішов собі.
А вона досиділа аж до вечора, коли це стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.
— Дівко, дівко, одчини! А вона:
— Не велика пані, сама одчиниш. Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг.
— Не велика пані, сама перелізеш! Вона й перелізла.
— Дівко, дівко, дай вечерять.
— Не велика пані, й сама візьмеш! Вона й повечеряла.
— Дівко, дівко, постели спать.
— Не велика пані, й сама постелиш.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь.
Вона й заглянула. А там — самий ліс, такий густий

та темний — оком не проглянеш. Тут де не взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.
От, а в діда була собачка маленька. То оце вона лежить на призьбі та:
— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
То баба:
— А, капосна собака, як дражниться!
Та піде й прожене собачку з призьби і поб'є. То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:
— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а бабиної дочки і слуху не чуть!
От баба й каже дідові:
— Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що твоя дочка приїздить у гості, а моєї і слуху не чуть.
Дід і пішов довідатися.
Коли приходить він туди — аж тільки хата пуста в лісі стоїть.

Плутаниці, зненавиділа, призьбі, дражниться.

Досвітки — зібрання молоді для розваг і роботи.

Попрацюйте разом! Прочитайте перші три речення казки. Пригадайте, чи траплявся вам раніше та¬кий початок. З якою інтонацією його слід читати? Якими зображено в казці бабину і дідову дочок? А бабу і діда? Свої міркування підтверджуйте рядками з тексту. Чи можна цю казку назвати чарівною? Доведіть свою думку. Що в ній схвалюється, а що — засуджується? Повправляйтесь у виразному читанні діалогів.


О.Я.Савченко. Читанка 3 клас

Надіслано читачами з інтернет-сату


Реферати української літератури, домашня робота, підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн. Конспекти, шкільний план, відкритий урок з української літератури


Зміст уроку
1236084776 kr.jpg конспект уроку і опорний каркас                      
1236084776 kr.jpg презентація уроку 
1236084776 kr.jpg акселеративні методи та інтерактивні технології
1236084776 kr.jpg закриті вправи (тільки для використання вчителями)
1236084776 kr.jpg оцінювання 

Практика
1236084776 kr.jpg задачі та вправи,самоперевірка 
1236084776 kr.jpg практикуми, лабораторні, кейси
1236084776 kr.jpg рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
1236084776 kr.jpg домашнє завдання 

Ілюстрації
1236084776 kr.jpg ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
1236084776 kr.jpg реферати
1236084776 kr.jpg фішки для допитливих
1236084776 kr.jpg шпаргалки
1236084776 kr.jpg гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
1236084776 kr.jpg зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
1236084776 kr.jpg підручники основні і допоміжні 
1236084776 kr.jpg тематичні свята, девізи 
1236084776 kr.jpg статті 
1236084776 kr.jpg національні особливості
1236084776 kr.jpg словник термінів                          
1236084776 kr.jpg інше 

Тільки для вчителів
1236084776 kr.jpg ідеальні уроки 
1236084776 kr.jpg календарний план на рік 
1236084776 kr.jpg методичні рекомендації 
1236084776 kr.jpg програми
1236084776 kr.jpg обговорення











Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.