Терміни та поняття

Держава  — це універсальна політична форма організації суспільства, що характеризується суверенною владою, її політичним і публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через діяльність спеціально створених органів та організацій, надання своїм рішенням обов’язкової правової форми, встановленням податків з метою ефективного функціонування механізму влади та реалізації загально соціальних повноважень.


Конституці́йне пра́во — галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.


Констит́уція (лат.constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільствата громадян.


Влада — здатність і можливість справляти вплив на діяльність і поведінку людей за
допомогою авторитету, права, примусу.


Викона́вча вла́да (також екзекутивна влада) — це одна з трьох гілок державної влади, яка, відповідно до конституційного принципу поділу влади у державі, розробляє і втілює державну політику спрямовану на забезпечення виконання законів та управляє сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. Виконавчій владі надається можливість самостійно приймати рішення необхідні для виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно законодавчої гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.

Державна влада — вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань, які знаходяться на її території.

Повноваження— закріплені за органом державної влади права і обов’язки (у тому числі обов’язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень).

Суверенітет— ( від французького – найвища влада) – верховенство, повнота, зовнішня незалежність державної влади.

Ви́борча систе́ма — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.
Існує три розуміння цього поняття:
- Вузьке;
- Нормативно-правове;
- Широке;
Вони не заперечують одне одного , а розглядають з різних боків.
1. Виборча система — спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.( 2 способи: мажоритарний та пропорційний).
2. Виборча система — порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати.
3. Виборча система — сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

Виборча система — це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.
Мажоритарна система (фр. majогіtе – більшість ) —  система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Мажоритарні системи можуть бути:
а) відносної більшості
б) абсолютної більшості
в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (²/₃, ¾). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.

Пропорційна система(лат. proportіo – спів розмірність) — система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.

Змішана система— система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.

Місце́ве самоврядува́ння— право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.