ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

***
     Назва материка пов’язана з тим, що вже у античні часи у географів сформувалися стійкі переконання про те, що у південній півкулі існує густозаселений материк, назву якого підписували на картах як Terra Australis Incognita – Невідома Південна Земля. У пошуках цього материка у ХVІІ ст голландські мореплавці відкрили територію сучасної Австралії і назвали її Зьойланд –  південна земля. Після другої навколосвітньої мандрівки англійця Джеймса Кука у 1772-75 рр. стало відомо, що Південного материка у середніх широтах не існує, і, як помилково вважав Кук, його немає і у високих широтах. Тому звична на той час назва Australis залишилася вільною. Цим скористався англієць Метью Фліндерс, який у 1814 р запропонував дати цю назву Австралії, що означає “Південна”. Вже через 10 років ця назва поширилася на всі карти світу.

***
     Першим з європейців досяг берегів Австралії голландець Віллем Янсзон на судні “Дейфрен” у 1606 р. Але він так ніколи і не дізнався, що відкрив новий материк. Він його прийняв за острів Нова Гвінея.

***
     Нова Гвінея була відкрита у 1526 р. португальцями й названа Країною Папуа. Через майже 20 років сюди прийшла експедиція іспанця Ортіса де Ретеса, який вирішив, що темношкірі папуаси дещо нагадують мешканців африканської Гвінеї. Так виникла сучасна назва острова.

***
     Острів Тасманія вперше з європейців побачив у 1642 р. голландець Абель Тасман й назвав її Землею Ван-Дімена (на честь голландського губернатора Східної Індії). Сучасна назва виникла значно пізніше: лише у 1853 р. Площа острова 67,8 км², що у  10 разів менше території України.

***
     Островів Нова Зеландія  вперше досяг голландець Абель Тасман у 1642 р. й був впевнений, що це виступ Невідомої Південної Землі. Тасман дав назву островам – Земля Штатів (“Штатами” тоді називали Голландію). Згодом з'ясувалося, що це не материк, а острови, які у середині ХVІІ ст. почали називати Новою Зеландією на честь уже не усієї Голландії, а лише одного з островів, що входить до її складу. Нині Нову Зеландію називають землею на краю світу. Природа островів надзвичайно різноманітна. Тут є вкриті льодовиками гори, піщані пляжі, буйні тропічні ліси й луки, мальовничі водоспади. Острови Нової Зеландії мають вулканічне походження. Вони – один з чотирьох районів Землі, де є гейзери та гарячі джерела. У Новій Зеландії воду гейзерів та гарячих джерел використовують для одержання енергії на так званих геотермальних електростанціях.


***
     На сході паралельно берегу Австралії тягнеться на 2 тис км справжнє диво світу – Великий Бар’єрний риф, який за довжиною можна порівняти з Уральськими горами. Невеликі глибина та тепла вода (+19º...+25ºС) сприяли розвитку тут величезної кількості коралових поліпів. Серед них живуть строкато забарвлені тропічні рибки, морські зірки, устриці, крокодили, перловиці, анемони. На поверхню відкладають яйця великі морські черепахи, закопуючи у ямки до 100 яєць. Деякі островки рифу вже давно використовують як місця відпочинку. Вузькими протоками курсують маленькі яхти, вітрильники, моторні човни. Однак, для великого судноплавства цей район є небезпечним. Адже це море-пастка. Риф весь час міняє свої абриси: корали наростають, тому будь-які карти і промірювання глибин швидко застарівають. На багатьох морських картах ще й досі зустрічаються написи: “Залишки затонулого корабля”, “ Навігаційні знаки можуть бути знесеними штормами” і т.п.