Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Шарль БОДЛÉР (1821–1867). «Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія». Життєвий і творчий шлях письменника

ШАРЛЬ БОДЛЕР
(1821 — 1867)
Скажи, що сталося, моя ти музо вбога. Ніч одійшла, але в твоїх страшних очах Похмуро палахтить ненависть і тривога Там видива нічні відбив безумства жах.
Шарль Бодлер

ЗЛА КВІТКА
Недаремно XIX століття називали Золотим Віком літератури. 1819 — Уолт Уїтмен, 1820 — Афанасій Фет, 1821 — Шарль Бодлер: щороку народжувався великий поет. Якщо ж пригадати, що того ж 1821 року народилися також Флобер і Достоєв-ський, то автор унікальної книги «Квіти зла» опиниться в цікавій компанії своїх ровесників — дослідників природи зла.
Дитинство Шарля було не легшим за дитинство його не менш знаменитих ровесників. Коли він народився, його батькові було за шістдесят, а матері не було і тридцяти. Семирічним хлопець втратив батька - людину інтелігентну й мудру. Незабаром після його смерті мати вдруге вийшла заміж — за офіцера. Вітчима Шарль зненавидів раз і назавжди. А той, замість виявити у непростій сімейній ситуації батьківську мудрість і такт, вдався до звичних для нього казармених методів виховання.
Через постійні конфлікти з батьками Шарль часто сварився і з вчителями, погано вчився, і врешті його було виключено з колежу. Після цього юнак заявив, що стане поетом. Вітчим сприйняв звістку з жахом і вирішив позбутися пасинка, спровадивши в одну з віддалених французьких колоній на острові Маврикій в Індійському океані. На Шарля там очікувала посада вчителя. Однак молодика «з характером» не витримали навіть на Маврикії та швидко розрахували. Проте коли Шарль повернувся, він був уже, за французькими законами, повнолітнім (21 рік) і мав успадкувати певну суму грошей від рідного батька.

Шарль повністю пориває зв'язки з матір'ю та вітчимом і, за модою тодішніх митців, наймає романтичну, проте зручну квартиру (мансарду). Всі його друзі так або інакше були причетні до мистецтва. Всі вони, за його словами, належали до  «покоління молодого, серйозного, насмішкуватого й загрозливого». Всі вони, як і Шарль, ненавиділи буржуазію, до якої, незалежно від походження, зараховували своїх благополучних батьків. Духовний вираз антибуржуазного бунту — мистецтво. Матеріальний — наркотики, до яких вони вдаються, і революція, про яку вони все частіше говорять.
Молодому Достоєвському в Росії, а молодому Уїтмену в Америці західноєвропейська революція видавалася майже абстрактною битвою Добра і Зла. Насправді ж у цій, як і в будь-якій революції, Добро і Зло переплелися, наче змії в кублі. Молодий Флобер тільки глянув — жахнуся і втік подалі, відклавши розплутування «клубка» років на двадцять, коли вгамуються пристрасті (до паризьких подій 1848 року він повернувся в останньому романі — «Сентиментальне виховання»).
Щодо молодого Бодлера, то він сам опинився в кублі. Був на барикадах, стріляв, убивав. На початку 50-х записав у щоденнику: «Моє сп'яніння 1848 року. Яка була природа цього сп'яніння? Схильність до помсти. Природне задоволення від руйнування. Літературне сп'яніння, спогади про прочитане».
Прочитане — це, безсумнівно, романтична література, присвячена подіям попередніх революцій. Бодлер та його друзі — покоління запізнілих, останніх романтиків, з романтизму яких скористались абсолютно реальні, але наскрізь брудні політики. Зрозумівши, що ними скористались, щоб владу «буржуа» встановити раз і назавжди, останні романтики впадають у безпросвітний відчай. Зла квітка, що зросла на злому ґрунті, своїми отруйними пахощами хотіла б затьмарити всесвіт. Здебільшого це вдається у межах окремо взятої кав'ярні або мансарди. Однак можливі винятки.

БОДЛЕРІВСЬКИЙ ПАРИЖ
Варто замислитися з приводу того, чому поезія середини XIX століття розквітала на ниві рослинних, проте химерних, асоціацій. Квіти зла можуть привидітись хіба що в хворобливих мареннях, як і листя трави.
До того ж, як і Уїтмен, Бодлер став автором однієї збірки, що перевидавалася й поповнювалася. Щоправда, до кількості Уїтменових прижиттєвих перевидань Бодлерові було далеко: незадовго до своєї смерті він підготував лише третє, якого сам вже не побачив.
До першого видання «Квітів Зла» (1857) ввійшло 100 поезій, проте здебільшого ранніх, написаних ще до 1848 року. Друге видання (1861) включало 126 творів, 32 з яких були новими, написаними протягом 1857 — 1861 років. Ще 25 нових поезій увійшли до третього, посмертного видання (1868).

Літературознавці розглядали «Квіти Зла» і як пов'язані між собою ліричні тексти, і навіть як сюжетну поему. Якщо це поема, то сюжетно мала б нагадувати Уїтменову «Пісню про себе»: і не лише тому, що сюжет так само розмитий і так само складається у калейдоскопічні картинки-символи. Історія ліричного героя Бодлера — такого ж невгамовного експериментатора з життям і мораллю, як і ліричний герой Уїтмена, — схожа на історію останнього, як у фотографії негатив схожий на позитив.
Коли життя розглядається «з погляду негативу», зло не є, власне, темою — воно є поглядом. Чи можна взагалі у книжці Бодлера виділити певні теми, відповісти на «просте» запитання: про що у ній розповідається?
Припустимо, що, крім усього іншого, це книжка про кохання.
У «Квітах Зла» багато жіночих образів, це швидше типи, ніж індивідуальності. Вони зарозумілі, розбещені, холодні й злостиві, похмурі, нудні і позбавлені здатності любити. Жінки — злі паризькі кішки — бавляться серцем поета, як мишкою. Але жодному з цих створінь він не віддав свою душу. Над зачумленим містом, сповненим злиднів, розбещеності й потворності, далеко у небесній блакиті височить ідеал поета — його Беатріче. Цей образ завжди жаданий і недосяжний, мрія, втілена у форму одухотворену, зіткану зі світла, полум'я і пахощів жінки.
Від розділу до розділу поет простежує митарства у щоденному пеклі. Книжка складається з б розділів: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти Зла», «Бунт», «Смерть». Бодлер показує бездонність людського серця, зневіреність і відчай закоханого відразу до всього. Бодлерівські зізнання супроводжують найрізноманітніші відтінки почуттів: нудьга, смуток, страх, любовний шал, солодкі марення. Від мук наодинці зі своїм болем поет готовий тікати світ за очі, де все упорядковане і прекрасне. Однак і там чекають гіркі розчарування: нікуди не можна втекти від самого себе.
Шлях звільнення від скорботи поет вбачає в зануренні у вир життя, що відображено в міських замальовках «Паризькі картини».
Бодлерівський Париж — це круговерть життя, перехрестя, де зійшлися характери і віки, скверна і чистота, самовдоволеність і гнів. Ніби вихоплені на льоту з вуличної метушні, влучні спостереження Бодлера складаються в єдиний образ людського мурашника, міста таємниць. Звичайнісінькі речі позначені загадковістю. Поета ваблять стики явищ — сутінки, осінь, коли згасання і народження, спокій і суєта, сон і недремність перетікають одне в одне, коли усі обриси розмиті, розсіяні, барви неяскраві, приглушені.
 

Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Календарно-тематичне планування зарубіжної літератури 10 класу, завдання школяру, курси учителю}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.