|
|
|
| Строка 1: |
Строка 1: |
| | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]>>Українська література: Як з'явилися квіти-незабудки. "Про що розповіли Незабудки". І. Калинець. '''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, Як з'явилися квіти-незабудки, Про що розповіли Незабудки, І Калинець </metakeywords> | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 3 клас|Українська література 3 клас]]>>Українська література: Як з'явилися квіти-незабудки. "Про що розповіли Незабудки". І. Калинець. '''<metakeywords>українська література, 3 клас, урок на тему, Як з'явилися квіти-незабудки, Про що розповіли Незабудки, І Калинець </metakeywords> |
| | | | |
| - | '''Про що розповіли незабудки.'''<br> | + | '''Про що розповіли незабудки.'''<br> |
| | | | |
| - | Цитьте, діти, цитьте всі!<br>Стало тихо — маком сій,<br>буде тихо-тихо так,<br>аж достигне в маці мак.<br>Приїхала дівчинка з великого міста в село до бабусі на весну, літо і навіть осінь. І тут вона полюбила квіти, поливала їх літеплом, розпушувала землю, щоб корінці не позатерпали, полола бур'яни, які хотіли заслонити квітам сонце. І квіти також полюбили дівчинку, здалеку впізнавали її, махали привітно листям і посилали назустріч свої пахощі. | + | Цитьте, діти, цитьте всі!<br>Стало тихо — маком сій,<br>буде тихо-тихо так,<br>аж достигне в маці мак.<br>Приїхала дівчинка з великого [[Тема 24. Історія твого міста. Природні та культурно-історичні пам'ятки рідного краю.|'''міста''']] в село до бабусі на'''[[Тема 29. Весна в природі. Перевіряємо народні прикмети. Рослини навесні.|весну]]''', [[Тема 32. Літо в природі. Як дбати про своє здоров'я влітку.|'''літо''']] і навіть [[Тема 11. Осінь. Рослини восени. Охорона здоров’я восени.|'''осінь''']]. І тут вона полюбила квіти, поливала їх літеплом, розпушувала землю, щоб корінці не позатерпали, полола бур'яни, які хотіли заслонити квітам сонце. І квіти також полюбили дівчинку, здалеку впізнавали її, махали привітно листям і посилали назустріч свої пахощі. |
| | | | |
| | Та була в дівчинки одна біда: вона плутала назви квітів і різного зілля, а то й зовсім забувала, як вони називаються.<br>Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:<br>— Чи поливає вас дівчинка?<br>— Поливає.<br>— А прополює?<br>— Прополює.<br>— А курей проганяє з грядки?<br>— Проганяє.<br>— Милується вами?<br>— Ще й як!<br>Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині. | | Та була в дівчинки одна біда: вона плутала назви квітів і різного зілля, а то й зовсім забувала, як вони називаються.<br>Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:<br>— Чи поливає вас дівчинка?<br>— Поливає.<br>— А прополює?<br>— Прополює.<br>— А курей проганяє з грядки?<br>— Проганяє.<br>— Милується вами?<br>— Ще й як!<br>Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині. |
| | | | |
| - | Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять...<br>Бризнули з очей дрібні сльози і покотилися у траву. А звідти раптом визирнули блідо-блакитні дрібні-предрібні квіточки.<br>«Таких я ще не бачила,— подумала дівчинка.— А може, бачила і забула? Але чому вони так швидко ростуть — просто на очах? То, напевно, чарівні квіти. А з чарівними і побалакати можна».<br>— Добридень вам, квіточки! — привіталась дівчинка. І квіти відповіли:<br>— Доброго дня, дівчинко!<br>— Хто ви такі?<br>— А ми Незабудки.<br>— Які ви щасливі,— позаздрила дівчинка.— А я забудько. Пішла по суниці — забула глечик, забігла<br>Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:<br>— Чи поливає вас дівчинка?<br>— Поливає.<br>— А прополює?<br>— Прополює.<br>— А курей проганяє з грядки?<br>— Проганяє.<br>— Милується вами?<br>— Ще й як!<br>Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині. | + | Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — [[Мішані ліси.|'''ліс''']], стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять...<br>Бризнули з очей дрібні сльози і покотилися у траву. А звідти раптом визирнули блідо-блакитні дрібні-предрібні квіточки.<br>«Таких я ще не бачила,— подумала дівчинка.— А може, бачила і забула? Але чому вони так швидко ростуть — просто на очах? То, напевно, чарівні квіти. А з чарівними і побалакати можна».<br>— Добридень вам, квіточки! — привіталась дівчинка. І квіти відповіли:<br>— Доброго дня, дівчинко!<br>— Хто ви такі?<br>— А ми Незабудки.<br>— Які ви щасливі,— позаздрила дівчинка.— А я забудько. Пішла по суниці — забула глечик, забігла<br>Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню [[Українська мова|'''мову''']] знала, і запитує:<br>— Чи поливає вас дівчинка?<br>— Поливає.<br>— А прополює?<br>— Прополює.<br>— А курей проганяє з грядки?<br>— Проганяє.<br>— Милується вами?<br>— Ще й як!<br>Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині. |
| | | | |
| | Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять... | | Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять... |
| Строка 17: |
Строка 17: |
| | І чує дівчинка, ніби хтось у вусі шепче: «Ось стежка!» Глянула вона на квіти, а вони мовчать, ніби й не виростали на очах і не розмовляли щойно. Та все одно дівчинка подякувала їм (дякувати, на диво, вона ніколи не забувала!) і побігла. А на узліссі перестрів її гайовик:<br>— До якого тобі села, дівчинко?<br>— Я до... — та й забула, трохи знітилася, а тоді пригадала недавню пригоду і швиденько проказала про себе: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко назвати село». І враз пригадала і назву села, і вулицю, і прізвище бабусі.<br>З того часу дівчинка рідко коли щось забуває. Як не може відразу відповісти, то хвилину подумає. Ніби порадиться з кимось у собі, а тоді правильно відповідає. Тепер вона всі назви квітів пам'ятає і не переплутує. | | І чує дівчинка, ніби хтось у вусі шепче: «Ось стежка!» Глянула вона на квіти, а вони мовчать, ніби й не виростали на очах і не розмовляли щойно. Та все одно дівчинка подякувала їм (дякувати, на диво, вона ніколи не забувала!) і побігла. А на узліссі перестрів її гайовик:<br>— До якого тобі села, дівчинко?<br>— Я до... — та й забула, трохи знітилася, а тоді пригадала недавню пригоду і швиденько проказала про себе: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко назвати село». І враз пригадала і назву села, і вулицю, і прізвище бабусі.<br>З того часу дівчинка рідко коли щось забуває. Як не може відразу відповісти, то хвилину подумає. Ніби порадиться з кимось у собі, а тоді правильно відповідає. Тепер вона всі назви квітів пам'ятає і не переплутує. |
| | | | |
| - | А побачить нас, то так і припадає:<br>— Ой ви, мої милі Незабудки!..<br>Коли б не була ота дівчинка забудьком, то, може, не було б і нас, Незабудок.<br>Кажи мені хутко:<br>— Хто ти?<br>— Незабудка.<br>— Що ти не забула?<br>— Як в бабусі була.<br>— Що ти там робила?<br>— Квіти посадила.<br>— Що ти там чувала?<br>— Як пташка кувала.<br>— Що везеш до міста?<br>— Бабине намисто,<br>мальовану дудку,<br>пісню-незабудку. | + | А побачить нас, то так і припадає:<br>— Ой ви, мої милі Незабудки!..<br>Коли б не була ота дівчинка забудьком, то, може, не було б і нас, Незабудок.<br>Кажи мені хутко:<br>— Хто ти?<br>— Незабудка.<br>— Що ти не забула?<br>— Як в бабусі була.<br>— Що ти там робила?<br>— Квіти посадила.<br>— Що ти там чувала?<br>— Як пташка кувала.<br>— Що везеш до [[Назви наших міст.|'''міста''']]?<br>— Бабине намисто,<br>мальовану дудку,<br>пісню-незабудку. |
| | | | |
| - | Ігор Калинець<br> | + | Ігор Калинець<br> |
| | | | |
| - | Літепло — тепла вода. <br>Гайовик — лісовик. | + | Літепло — тепла вода. <br>Гайовик — лісовик. |
| | | | |
| - | Назви дійових осіб казки. ''Від чийого імені ведеться розповідь?<br>Яка біда була в дівчинки? Чому добра чарівниця вирішила їй допомогти?<br>Підготуйся до читання казки в особах. Скільки буде читців?<br>Поміркуй! Які ознаки чарівності є в цій казці?<br>У якому темпі слід читати діалог, вміщений наприкінці казки?''<br>Знайди два абзаци, у яких є слова ... подумала дівчинка. Підготуйся прочитати їх уголос. ''Які почуття слід передати під час читання?''<br><br> О.Я.Савченко. Читанка 3 клас<br> | + | Назви дійових осіб [[У світі казки чарівної.Повні уроки|'''казки''']]. ''Від чийого імені ведеться розповідь?<br>Яка біда була в дівчинки? Чому добра чарівниця вирішила їй допомогти?<br>Підготуйся до [[Письмо. Читання. 1 клас|'''читання''']] казки в особах. Скільки буде читців?<br>Поміркуй! Які ознаки чарівності є в цій казці?<br>У якому темпі слід читати діалог, вміщений наприкінці казки?''<br>Знайди два абзаци, у яких є [[Старі й нові слова в українській мові|'''слова''']] ... подумала дівчинка. Підготуйся прочитати їх у [[Тема 6. Сила голосу і швидкість мовлення|'''голос.''']] ''Які почуття слід передати під час читання?''<br><br> О.Я.Савченко. Читанка 3[[Українська література|'''клас''']]<br> |
| | | | |
| | Вислано читачами з інтернет-сайту | | Вислано читачами з інтернет-сайту |
Текущая версия на 06:44, 20 июня 2012
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Як з'явилися квіти-незабудки. "Про що розповіли Незабудки". І. Калинець.
Про що розповіли незабудки.
Цитьте, діти, цитьте всі!
Стало тихо — маком сій,
буде тихо-тихо так,
аж достигне в маці мак.
Приїхала дівчинка з великого міста в село до бабусі навесну, літо і навіть осінь. І тут вона полюбила квіти, поливала їх літеплом, розпушувала землю, щоб корінці не позатерпали, полола бур'яни, які хотіли заслонити квітам сонце. І квіти також полюбили дівчинку, здалеку впізнавали її, махали привітно листям і посилали назустріч свої пахощі.
Та була в дівчинки одна біда: вона плутала назви квітів і різного зілля, а то й зовсім забувала, як вони називаються.
Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:
— Чи поливає вас дівчинка?
— Поливає.
— А прополює?
— Прополює.
— А курей проганяє з грядки?
— Проганяє.
— Милується вами?
— Ще й як!
Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині.
Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять...
Бризнули з очей дрібні сльози і покотилися у траву. А звідти раптом визирнули блідо-блакитні дрібні-предрібні квіточки.
«Таких я ще не бачила,— подумала дівчинка.— А може, бачила і забула? Але чому вони так швидко ростуть — просто на очах? То, напевно, чарівні квіти. А з чарівними і побалакати можна».
— Добридень вам, квіточки! — привіталась дівчинка. І квіти відповіли:
— Доброго дня, дівчинко!
— Хто ви такі?
— А ми Незабудки.
— Які ви щасливі,— позаздрила дівчинка.— А я забудько. Пішла по суниці — забула глечик, забігла
Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:
— Чи поливає вас дівчинка?
— Поливає.
— А прополює?
— Прополює.
— А курей проганяє з грядки?
— Проганяє.
— Милується вами?
— Ще й як!
Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася»,— подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині.
Пішла наша дівчинка до лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з'їдять...
Бризнули з очей дрібні сльози і покотилися у траву. А звідти раптом визирнули блідо-блакитні дрібні-предрібні квіточки.
«Таких я ще не бачила,— подумала дівчинка.— А може, бачила і забула? Але чому вони так швидко ростуть — просто на очах? То, напевно, чарівні квіти. А з чарівними і побалакати можна».
— Добридень вам, квіточки! — привіталась дівчинка. І квіти відповіли:
— Доброго дня, дівчинко!
— Хто ви такі?
— А ми Незабудки.
— Які ви щасливі,— позаздрила дівчинка.— А я забудько. Пішла по суниці — забула глечик, забігла
— А ми про тебе знаємо. Нас послала добра чарівниця на допомогу. Коли що схочеш пригадати, а не зможеш, то прокажи:
в ліс — забула, з якого боку ввійшла. Отак завжди.
допоможи хутко!
Незабудко, Незабудко,
От котрась із нас почує тебе, хоч би де ти була, і допоможе в скруті.
— То ви допоможете мені вибратися з лісу?
— Еге ж.
— То я зараз попрошу: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко стежину знайти з лісу».
І чує дівчинка, ніби хтось у вусі шепче: «Ось стежка!» Глянула вона на квіти, а вони мовчать, ніби й не виростали на очах і не розмовляли щойно. Та все одно дівчинка подякувала їм (дякувати, на диво, вона ніколи не забувала!) і побігла. А на узліссі перестрів її гайовик:
— До якого тобі села, дівчинко?
— Я до... — та й забула, трохи знітилася, а тоді пригадала недавню пригоду і швиденько проказала про себе: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко назвати село». І враз пригадала і назву села, і вулицю, і прізвище бабусі.
З того часу дівчинка рідко коли щось забуває. Як не може відразу відповісти, то хвилину подумає. Ніби порадиться з кимось у собі, а тоді правильно відповідає. Тепер вона всі назви квітів пам'ятає і не переплутує.
А побачить нас, то так і припадає:
— Ой ви, мої милі Незабудки!..
Коли б не була ота дівчинка забудьком, то, може, не було б і нас, Незабудок.
Кажи мені хутко:
— Хто ти?
— Незабудка.
— Що ти не забула?
— Як в бабусі була.
— Що ти там робила?
— Квіти посадила.
— Що ти там чувала?
— Як пташка кувала.
— Що везеш до міста?
— Бабине намисто,
мальовану дудку,
пісню-незабудку.
Ігор Калинець
Літепло — тепла вода.
Гайовик — лісовик.
Назви дійових осіб казки. Від чийого імені ведеться розповідь?
Яка біда була в дівчинки? Чому добра чарівниця вирішила їй допомогти?
Підготуйся до читання казки в особах. Скільки буде читців?
Поміркуй! Які ознаки чарівності є в цій казці?
У якому темпі слід читати діалог, вміщений наприкінці казки?
Знайди два абзаци, у яких є слова ... подумала дівчинка. Підготуйся прочитати їх у голос. Які почуття слід передати під час читання?
О.Я.Савченко. Читанка 3клас
Вислано читачами з інтернет-сайту
Повний перелік тем по класам, календарний план згідно шкільної програми з української літератури, цікаві завдання із української літератури для 3 класу
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
